Валерія Валеріївна Галашко
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Previous Organizations / Institutes
The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years
Валерія Валеріївна Галашко has a total of 19 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Ганна Валеріївна Таможанська
Національний фармацевтичний університет
10 shared publications - Анастасія Василівна Невелика
Національний фармацевтичний університет
5 shared publications - N. M. Kononenko
National University of Pharmacy
4 shared publications Наталія Юріївна Селюкова
Національний фармацевтичний університет
4 shared publicationsОлена Миколаївна Мятига
Національний фармацевтичний університет МОЗ України
4 shared publications- Олена Вікторівна Перець
Національний фармацевтичний університет
3 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 4 August 2026
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії
- Vol. 26 (3) , 188-193
РОЛЬ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА НУТРІТИВНОЇ ПІДТРИМКИ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ГЕРОНТОЛОГІЧНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ОСТЕОАРТРОЗУ КОЛІННОГО СУГЛОБУ
Поширеність остеоартрозу колінного суглобу, відсутність ефективного консервативного лікування та позитивні результати дієтичних втручань при остеоартрозі є підґрунтям для вивчення впливу комбінованого застосування фізичної терапії та нутритивної підтримки в реабілітації пацієнтів геронтологічного віку після хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглобу. Метою дослідження було вивчення ефективності додавання нутритивної підтримки (середземноморської дієти) до фізичної терапії пацієнтів геронтологічного віку після ендопротезування КС в довготривалому реабілітаційному періоді. Учасники і методи дослідження. В дослідженні взяли участь 13 пацієнтів після ендопротезування колінного суглобу, які знаходились в довготривалому реабілітаційному періоді. Стан колінного суглобу був оцінений за допомогою функціональних проб. Пацієнти були розділені на дві порівнянні за віком, статтю та термінами після операційного втручання групи. Перша група отримувала спеціально розроблену програму фізичної терапії. В другій групі до фізичної терапії була додана середземноморська дієта. Динаміка функціональності колінного суглобу оцінювалась спеціальними методами. Результати. Додавання нутритивної підтримки у вигляді середземноморської дієти до фізичної терапії пацієнтам геронтологічного віку після ендопротезування колінного суглобу показав позитивний вплив на зниження інтенсивності болю; на підвищення функціонування на рівні активності згідно з Міжнародною класифікацією функціонування пацієнтів після ендопротезування колінного суглобу (статистично значуще збільшення швидкості ходи та спритності користування сходами); спостерігалось статистично значуще покращення амплітуди як активних, так і пасивних рухів у колінному суглобі. Разом з тим, не було встановлено статистично значущого зменшення ризиків падіння та сили м’язів-згиначів та м’язів-розгиначів на тіл дотримання пацієнтами середземноморської дієти. Додавання нутритивної підтримки у вигляді середземноморської дієти може бути рекомендоване до включення в комплексні програми реабілітації пацієнтів геронтологічного віку після ендопротезування колінного суглобу.
- 4 August 2026
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії
- Vol. 26 (3) , 188-193
Open AccessРОЛЬ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА НУТРІТИВНОЇ ПІДТРИМКИ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ГЕРОНТОЛОГІЧНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ОСТЕОАРТРОЗУ КОЛІННОГО СУГЛОБУ
Поширеність остеоартрозу колінного суглобу, відсутність ефективного консервативного лікування та позитивні результати дієтичних втручань при остеоартрозі є підґрунтям для вивчення впливу комбінованого застосування фізичної терапії та нутритивної підтримки в реабілітації пацієнтів геронтологічного віку після хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглобу. Метою дослідження було вивчення ефективності додавання нутритивної підтримки (середземноморської дієти) до фізичної терапії пацієнтів геронтологічного віку після ендопротезування КС в довготривалому реабілітаційному періоді. Учасники і методи дослідження. В дослідженні взяли участь 13 пацієнтів після ендопротезування колінного суглобу, які знаходились в довготривалому реабілітаційному періоді. Стан колінного суглобу був оцінений за допомогою функціональних проб. Пацієнти були розділені на дві порівнянні за віком, статтю та термінами після операційного втручання групи. Перша група отримувала спеціально розроблену програму фізичної терапії. В другій групі до фізичної терапії була додана середземноморська дієта. Динаміка функціональності колінного суглобу оцінювалась спеціальними методами. Результати. Додавання нутритивної підтримки у вигляді середземноморської дієти до фізичної терапії пацієнтам геронтологічного віку після ендопротезування колінного суглобу показав позитивний вплив на зниження інтенсивності болю; на підвищення функціонування на рівні активності згідно з Міжнародною класифікацією функціонування пацієнтів після ендопротезування колінного суглобу (статистично значуще збільшення швидкості ходи та спритності користування сходами); спостерігалось статистично значуще покращення амплітуди як активних, так і пасивних рухів у колінному суглобі. Разом з тим, не було встановлено статистично значущого зменшення ризиків падіння та сили м’язів-згиначів та м’язів-розгиначів на тіл дотримання пацієнтами середземноморської дієти. Додавання нутритивної підтримки у вигляді середземноморської дієти може бути рекомендоване до включення в комплексні програми реабілітації пацієнтів геронтологічного віку після ендопротезування колінного суглобу.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 290-298
ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ
У статті розглянуто сучасні науково-методичні підходи до організації раціонального харчування спортсменів різних спортивних спеціалізацій з урахуванням фізіологічних потреб організму та характеру тренувань і змагальної діяльності. Проведено аналіз актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам збалансованого харчування спортсменів, оптимізації енергетичного забезпечення та нутрієнтного складу раціону в умовах інтенсивної м'язової діяльності. Особливу увагу приділено ролі харчування і підвищенні працездатності, прискоренні відновних процесів і профілактиці функціональних порушень, пов'язаних із перевантаженням. Метою роботи є систематизація та узагальнення науково обґрунтованих даних щодо особливостей харчування спортсменів залежно від виду спорту, інтенсивності, тривалості та спрямованості фізичних наванта- жень, а також етапу тренувального циклу. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення даних науково-методичної літератури, представленої у провідних електронних базах даних. У результаті аналізу встановлено, що потреби спортсменів в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах та воді суттєво варіюють залежно від виду спортивної спеціалізації (силові, швидкісносилові, витривалі, ігрові, технічні та естетичні види спорту), рівня підготовленості та індивідуальних особливостей організму. Визначено оптимальні підходи до формування добового раціону, співвідношення основних макронутрієнтів, принципи адекватної гідратації, а також значення вітамінів і мінералів у забезпеченні адаптації до фізичних навантажень і підтриманні гомеостазу. Зроблено висновок, що раціональне та індивідуалізоване харчування є ключовим фактором підвищення спортивних результатів та важливим чинником збереження їхнього здоров'я.
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 290-298
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ
У статті розглянуто сучасні науково-методичні підходи до організації раціонального харчування спортсменів різних спортивних спеціалізацій з урахуванням фізіологічних потреб організму та характеру тренувань і змагальної діяльності. Проведено аналіз актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам збалансованого харчування спортсменів, оптимізації енергетичного забезпечення та нутрієнтного складу раціону в умовах інтенсивної м'язової діяльності. Особливу увагу приділено ролі харчування і підвищенні працездатності, прискоренні відновних процесів і профілактиці функціональних порушень, пов'язаних із перевантаженням. Метою роботи є систематизація та узагальнення науково обґрунтованих даних щодо особливостей харчування спортсменів залежно від виду спорту, інтенсивності, тривалості та спрямованості фізичних наванта- жень, а також етапу тренувального циклу. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення даних науково-методичної літератури, представленої у провідних електронних базах даних. У результаті аналізу встановлено, що потреби спортсменів в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах та воді суттєво варіюють залежно від виду спортивної спеціалізації (силові, швидкісносилові, витривалі, ігрові, технічні та естетичні види спорту), рівня підготовленості та індивідуальних особливостей організму. Визначено оптимальні підходи до формування добового раціону, співвідношення основних макронутрієнтів, принципи адекватної гідратації, а також значення вітамінів і мінералів у забезпеченні адаптації до фізичних навантажень і підтриманні гомеостазу. Зроблено висновок, що раціональне та індивідуалізоване харчування є ключовим фактором підвищення спортивних результатів та важливим чинником збереження їхнього здоров'я.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 174-179
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА НУТРИЦІОЛОГІЯ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ
Нутриціологія та фізична реабілітація є двома взаємодоповнюючими сферами, що стосуються відновлення та покращення здоров’я людини. Раціональне поєднання харчування та рухової активності є важливим чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, тобто гармонійного взаємозв’язку між організмом людини і навколишнім середовищем. Збалансоване харчування та фізичні вправи є ключовими для загального здоров’я, але їх ефективність залежить від правильного поєднання. Метою даного дослідження є аналіз науково-методичної літератури щодо побудови цілісної картини комплексного підходу засобів фізичної реабілітації та нутриціології задля відновлення функцій систем організму. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу сучасних джерел інформації. Збалансоване харчування та фізична активність відіграють вирішальну роль у процесі реабілітації, сприяючи відновленню як фізичного, так і психоемоційного стану. Правильне харчування забезпечує організм необхідними поживними речовинами для відновлення, а регулярні фізичні навантаження пришвидшують обмін речовин, покращують настрій та зміцнюють імунітет. Синергія цих двох факторів створює міцну основу для довгострокового здоров’я та стабільного способу життя. Споживання неоптимального раціону харчування є важливим чинником ризику різних неінфекційних захворювань, якому можна запобігти, і з яким часто стикаються фізичні терапевти у своїй клінічній практиці. Оскільки раціон харчування може мати такий значний вплив на здатність пацієнтів до реабілітації та загальні результати, фахівцям з реабілітації корисно розуміти взаємозв’язок між харчуванням і процесами захворювання. Поєднання правильного харчування та фізичних навантажень є одним із найкраще вивчених і науково обґрунтованих підходів до підтримки здоров’я, профілактики хвороб і покращення якості життя. Існує багато досліджень, які показують, що харчування може впливати на ризик розвитку різних хронічних захворювань. Таким чином, інтеграція фізичної реабілітації та нутриціології – це сучасний підхід до відновлення функцій організму, який базується на гармонії між рухом, харчуванням та відпочинком. Фізичні вправи допомагають відновити рухливість, зменшити біль, покращити якість життя після травм, операцій або хронічних захворювань. Але ефективність фізичної реабілітації залежить не лише від технік і досвіду спеціаліста, а і від правильного харчування пацієнта.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 174-179
Open AccessФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА НУТРИЦІОЛОГІЯ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ
Нутриціологія та фізична реабілітація є двома взаємодоповнюючими сферами, що стосуються відновлення та покращення здоров’я людини. Раціональне поєднання харчування та рухової активності є важливим чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, тобто гармонійного взаємозв’язку між організмом людини і навколишнім середовищем. Збалансоване харчування та фізичні вправи є ключовими для загального здоров’я, але їх ефективність залежить від правильного поєднання. Метою даного дослідження є аналіз науково-методичної літератури щодо побудови цілісної картини комплексного підходу засобів фізичної реабілітації та нутриціології задля відновлення функцій систем організму. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу сучасних джерел інформації. Збалансоване харчування та фізична активність відіграють вирішальну роль у процесі реабілітації, сприяючи відновленню як фізичного, так і психоемоційного стану. Правильне харчування забезпечує організм необхідними поживними речовинами для відновлення, а регулярні фізичні навантаження пришвидшують обмін речовин, покращують настрій та зміцнюють імунітет. Синергія цих двох факторів створює міцну основу для довгострокового здоров’я та стабільного способу життя. Споживання неоптимального раціону харчування є важливим чинником ризику різних неінфекційних захворювань, якому можна запобігти, і з яким часто стикаються фізичні терапевти у своїй клінічній практиці. Оскільки раціон харчування може мати такий значний вплив на здатність пацієнтів до реабілітації та загальні результати, фахівцям з реабілітації корисно розуміти взаємозв’язок між харчуванням і процесами захворювання. Поєднання правильного харчування та фізичних навантажень є одним із найкраще вивчених і науково обґрунтованих підходів до підтримки здоров’я, профілактики хвороб і покращення якості життя. Існує багато досліджень, які показують, що харчування може впливати на ризик розвитку різних хронічних захворювань. Таким чином, інтеграція фізичної реабілітації та нутриціології – це сучасний підхід до відновлення функцій організму, який базується на гармонії між рухом, харчуванням та відпочинком. Фізичні вправи допомагають відновити рухливість, зменшити біль, покращити якість життя після травм, операцій або хронічних захворювань. Але ефективність фізичної реабілітації залежить не лише від технік і досвіду спеціаліста, а і від правильного харчування пацієнта.
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 162-171
ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ТА НУТРИЦІОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК У ПЕРІОД МЕНОПАУЗИ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність. Менопауза є ключовим етапом у житті жінки, цей перехід характеризується суттєвими гормональними змінами, які провокують широкий спектр вазомоторних, урогенітальних та психосоматичних симптомів, що можуть значно погіршувати якість життя. Хоча замісна гормональна терапія є ефективною, зростає потреба в об’єктивній оцінці та впровадженні безпечних немедикаментозних стратегій, таких як фізична активність, дієтичні добавки та фітотерапія, для поліпшення загального самопочуття. Мета та завдання. Метою даного дослідження є систематичний огляд наявних наукових праць щодо впровадження ефективних немедикаментозних стратегій покращення якості життя жінок у період менопаузи.Методи дослідження. Для огляду було проведено пошук у наукових базах даних (PubMed, Scopus, Web of Science) за ключовими словами, що стосуються менопаузи, фізичної активності, харчування та якості життя. Включені були оригінальні статті, рандомізовані контрольні дослідження та огляди про немедикаментозні втручання. Відбір публікацій здійснювався двома незалежними експертами у два етапи (скринінг за заголовком/ анотацією та оцінка повного тексту) для забезпечення релевантності та об’єктивності.Результати дослідження. Регулярна фізична активність, зокрема аеробні вправи, визнана першочерговим немедикаментозним втручанням, оскільки вона не лише зменшує ризик хронічних захворювань, але й ефективно пом’якшує вазомоторні, психічні, соціальні та фізичні прояви менопаузи. Фізичні вправи є життєво необхідним інструментом для боротьби з центральним ожирінням та саркопенією – процесами, які прискорюються через гормональні зміни та значно збільшують ризик метаболічного синдрому (до 60%). Додатково, силові тренування необхідні для покращення м’язової активності та щільності кісток.Паралельно, харчування відіграє ключову роль, особливо у здоров’ї кісток: втрата кісткової маси різко прискорюється в менопаузі, підвищуючи ризик остеопорозу. Тому критично важливим є оптимальне споживання кальцію та вітаміну D для запобігання переломам. Дієта має бути нутрієнтно насиченою, з адекватним вмістом білка для підтримки м’язової маси. Крім того, цілеспрямоване включення фітоестрогенів (наприклад, із сої, насіння льону, звіробою, фенхелю) доводить свою високу ефективність як альтернатива гормональним препаратам для полегшення вазомоторних, психологічних та сексуальних симптомів.Висновки. Комплексна інтеграція фізичної активності та нутріціологічної корекції становить фундаментальну немедикаментозну стратегію для підтримки здоров’я та підвищення якості життя жінок у період менопаузи. Аеробні та силові вправи ефективно зменшують вираженість менопаузальних симптомів, тоді як стратегічне планування дієти, збагаченої кальцієм, вітаміном D та фітоестрогенами, слугує життєво важливим терапевтичним інструментом для запобігання остеопорозу та метаболічним порушенням.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 162-171
Open AccessВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ТА НУТРИЦІОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК У ПЕРІОД МЕНОПАУЗИ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність. Менопауза є ключовим етапом у житті жінки, цей перехід характеризується суттєвими гормональними змінами, які провокують широкий спектр вазомоторних, урогенітальних та психосоматичних симптомів, що можуть значно погіршувати якість життя. Хоча замісна гормональна терапія є ефективною, зростає потреба в об’єктивній оцінці та впровадженні безпечних немедикаментозних стратегій, таких як фізична активність, дієтичні добавки та фітотерапія, для поліпшення загального самопочуття. Мета та завдання. Метою даного дослідження є систематичний огляд наявних наукових праць щодо впровадження ефективних немедикаментозних стратегій покращення якості життя жінок у період менопаузи.Методи дослідження. Для огляду було проведено пошук у наукових базах даних (PubMed, Scopus, Web of Science) за ключовими словами, що стосуються менопаузи, фізичної активності, харчування та якості життя. Включені були оригінальні статті, рандомізовані контрольні дослідження та огляди про немедикаментозні втручання. Відбір публікацій здійснювався двома незалежними експертами у два етапи (скринінг за заголовком/ анотацією та оцінка повного тексту) для забезпечення релевантності та об’єктивності.Результати дослідження. Регулярна фізична активність, зокрема аеробні вправи, визнана першочерговим немедикаментозним втручанням, оскільки вона не лише зменшує ризик хронічних захворювань, але й ефективно пом’якшує вазомоторні, психічні, соціальні та фізичні прояви менопаузи. Фізичні вправи є життєво необхідним інструментом для боротьби з центральним ожирінням та саркопенією – процесами, які прискорюються через гормональні зміни та значно збільшують ризик метаболічного синдрому (до 60%). Додатково, силові тренування необхідні для покращення м’язової активності та щільності кісток.Паралельно, харчування відіграє ключову роль, особливо у здоров’ї кісток: втрата кісткової маси різко прискорюється в менопаузі, підвищуючи ризик остеопорозу. Тому критично важливим є оптимальне споживання кальцію та вітаміну D для запобігання переломам. Дієта має бути нутрієнтно насиченою, з адекватним вмістом білка для підтримки м’язової маси. Крім того, цілеспрямоване включення фітоестрогенів (наприклад, із сої, насіння льону, звіробою, фенхелю) доводить свою високу ефективність як альтернатива гормональним препаратам для полегшення вазомоторних, психологічних та сексуальних симптомів.Висновки. Комплексна інтеграція фізичної активності та нутріціологічної корекції становить фундаментальну немедикаментозну стратегію для підтримки здоров’я та підвищення якості життя жінок у період менопаузи. Аеробні та силові вправи ефективно зменшують вираженість менопаузальних симптомів, тоді як стратегічне планування дієти, збагаченої кальцієм, вітаміном D та фітоестрогенами, слугує життєво важливим терапевтичним інструментом для запобігання остеопорозу та метаболічним порушенням.
- Open Access
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 334-338
ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛІНІЧНІЙ, НАУКОВІЙ, ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 17 «ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ»
У статті розглянуто актуальні питання впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику, освітній процес і наукову діяльність під час професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». Акцентовано увагу на тому, що сучасний розвиток медичної науки потребує глибокої інтеграції принципів доказової медицини на всіх етапах навчального процесу, особливо в підготовці фізичних терапевтів, ерготерапевтів і фахівців з медичної реабілітації. Доведено необхідність формування у студентів комплексу ключових компетентностей, зокрема навичок самостійного пошуку актуальної наукової інформації, критичного мислення, аналізу клінічних ситуацій, інтерпретації результатів досліджень і використання цифрових ресурсів для опрацювання доказових даних. Визначено роль міжнародних наукометричних баз, як-от PubMed, PEDro, Cochrane Library, CINAHL, OTseeker та інші, як стратегічних джерел для оновлення медичних знань, реалізації принципу навчання впродовж життя та підвищення рівня професійної компетентності. Детально розглянуто сучасні освітні підходи, які сприяють впровадженню доказових знань у навчання: проблемно орієнтоване навчання (ПОН), кейс-метод, рефлексивне письмо, студентські наукові форуми, міждисциплінарні обговорення. Окреслено значення міжгалузевого підходу, що передбачає залучення знань із суміжних галузей медицини (неврологія, кардіологія, ендокринологія) для комплексного ведення пацієнтів. Підкреслено, що така інтеграція сприяє формуванню фахівців нового покоління, здатних до обґрунтованого ухвалення клінічних рішень, саморозвитку й адаптації до викликів сучасної медичної практики. Особливу увагу приділено навчанню студентів основ пошукових стратегій і алгоритмів оцінювання якості клінічних досліджень. Упровадження елементів доказової медицини сприяє посиленню мотивації до навчання та розумінню практичного значення набутих знань. Запропоновано шляхи інтеграції результатів актуальних клінічних досліджень у модулях професійної підготовки та міждисциплінарних курсах.
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 334-338
Open AccessЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛІНІЧНІЙ, НАУКОВІЙ, ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 17 «ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ»
У статті розглянуто актуальні питання впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику, освітній процес і наукову діяльність під час професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». Акцентовано увагу на тому, що сучасний розвиток медичної науки потребує глибокої інтеграції принципів доказової медицини на всіх етапах навчального процесу, особливо в підготовці фізичних терапевтів, ерготерапевтів і фахівців з медичної реабілітації. Доведено необхідність формування у студентів комплексу ключових компетентностей, зокрема навичок самостійного пошуку актуальної наукової інформації, критичного мислення, аналізу клінічних ситуацій, інтерпретації результатів досліджень і використання цифрових ресурсів для опрацювання доказових даних. Визначено роль міжнародних наукометричних баз, як-от PubMed, PEDro, Cochrane Library, CINAHL, OTseeker та інші, як стратегічних джерел для оновлення медичних знань, реалізації принципу навчання впродовж життя та підвищення рівня професійної компетентності. Детально розглянуто сучасні освітні підходи, які сприяють впровадженню доказових знань у навчання: проблемно орієнтоване навчання (ПОН), кейс-метод, рефлексивне письмо, студентські наукові форуми, міждисциплінарні обговорення. Окреслено значення міжгалузевого підходу, що передбачає залучення знань із суміжних галузей медицини (неврологія, кардіологія, ендокринологія) для комплексного ведення пацієнтів. Підкреслено, що така інтеграція сприяє формуванню фахівців нового покоління, здатних до обґрунтованого ухвалення клінічних рішень, саморозвитку й адаптації до викликів сучасної медичної практики. Особливу увагу приділено навчанню студентів основ пошукових стратегій і алгоритмів оцінювання якості клінічних досліджень. Упровадження елементів доказової медицини сприяє посиленню мотивації до навчання та розумінню практичного значення набутих знань. Запропоновано шляхи інтеграції результатів актуальних клінічних досліджень у модулях професійної підготовки та міждисциплінарних курсах.
- Open Access
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 328-333
НАУКОВО ДОКАЗОВІ ПРАКТИКИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВІД ТЕОРІЇ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Сучасна фізична терапія, як галузь охорони здоров’я, що динамічно розвивається, стикається з постійним зростанням вимог до ефективності, безпеки й обґрунтованості терапевтичних втручань. У цьому контексті науково доказові практики (НДП) стають не просто бажаним елементом, а необхідною основою для ухвалення клінічних рішень. У статті поглиблено проаналізовано концепцію науково доказових практик у фізичній терапії, розглянуто її як інтегративний процес, що поєднує три ключові компоненти: найкращі доступні наукові докази, отримані в результаті високоякісних досліджень (систематичні огляди, метааналізи, рандомізовані контрольовані дослідження); клінічний досвід і експертні знання фахівця – фізичного терапевта, що дозволяють інтерпретувати докази й адаптувати їх до індивідуальних потреб пацієнта; та індивідуальні цінності, переваги й очікування пацієнта, які є центральними у спільному ухваленні рішень щодо лікування. У статті детально описано п’ять основних етапів упровадження науково доказових практик у клінічну практику. Це включає чітке формулювання клінічного питання з використанням формату PICO; систематичний пошук релевантних і найякісніших наукових доказів у спеціалізованих базах даних (наприклад, PubMed, Cochrane Library, PEDro); критичне оцінювання виявлених доказів щодо їхньої валідності, надійності та клінічної значущості за допомогою стандартизованих інструментів; безпосередню інтеграцію оцінених доказів із власним клінічним досвідом та індивідуальними потребами пацієнта для розроблення оптимального плану лікування; та, нарешті, оцінювання ефективності застосованого втручання та рефлексію над отриманими результатами для подальшого вдосконалення практики. Особлива увага приділяється сучасним викликам, що ускладнюють повсюдне та ефективне застосування науково доказових практик. Серед них виділяються замала кількість високоякісних досліджень у деяких вузьких галузях фізичної терапії, труднощі з узагальненням результатів досліджень на конкретного пацієнта через його унікальні особливості, наявність бар’єрів у доступі до наукової інформації та недостатня сформованість навичок її критичного оцінювання у фахівців. Також розглянуто опір змінам і усталеність традиційних клінічних звичок. На завершення статті представлені перспективи та шляхи подолання наявних бар’єрів, що включають необхідність проведення більшої кількості якісних клінічних досліджень, розроблення та впровадження національних клінічних настанов, покращення доступності наукових ресурсів, організацію безперервної освіти та тренінгів для фізичних терапевтів, а також формування культури критичного мислення та відповідальності за ухвалені рішення. Зазначено, що ефективне впровадження науково доказових практик є ключовим для забезпечення високоякісної, безпечної та пацієнтоорієнтованої фізичної терапії, що сприяє підвищенню її ефективності та зміцненню довіри суспільства до професії.
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 328-333
Open AccessНАУКОВО ДОКАЗОВІ ПРАКТИКИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВІД ТЕОРІЇ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Сучасна фізична терапія, як галузь охорони здоров’я, що динамічно розвивається, стикається з постійним зростанням вимог до ефективності, безпеки й обґрунтованості терапевтичних втручань. У цьому контексті науково доказові практики (НДП) стають не просто бажаним елементом, а необхідною основою для ухвалення клінічних рішень. У статті поглиблено проаналізовано концепцію науково доказових практик у фізичній терапії, розглянуто її як інтегративний процес, що поєднує три ключові компоненти: найкращі доступні наукові докази, отримані в результаті високоякісних досліджень (систематичні огляди, метааналізи, рандомізовані контрольовані дослідження); клінічний досвід і експертні знання фахівця – фізичного терапевта, що дозволяють інтерпретувати докази й адаптувати їх до індивідуальних потреб пацієнта; та індивідуальні цінності, переваги й очікування пацієнта, які є центральними у спільному ухваленні рішень щодо лікування. У статті детально описано п’ять основних етапів упровадження науково доказових практик у клінічну практику. Це включає чітке формулювання клінічного питання з використанням формату PICO; систематичний пошук релевантних і найякісніших наукових доказів у спеціалізованих базах даних (наприклад, PubMed, Cochrane Library, PEDro); критичне оцінювання виявлених доказів щодо їхньої валідності, надійності та клінічної значущості за допомогою стандартизованих інструментів; безпосередню інтеграцію оцінених доказів із власним клінічним досвідом та індивідуальними потребами пацієнта для розроблення оптимального плану лікування; та, нарешті, оцінювання ефективності застосованого втручання та рефлексію над отриманими результатами для подальшого вдосконалення практики. Особлива увага приділяється сучасним викликам, що ускладнюють повсюдне та ефективне застосування науково доказових практик. Серед них виділяються замала кількість високоякісних досліджень у деяких вузьких галузях фізичної терапії, труднощі з узагальненням результатів досліджень на конкретного пацієнта через його унікальні особливості, наявність бар’єрів у доступі до наукової інформації та недостатня сформованість навичок її критичного оцінювання у фахівців. Також розглянуто опір змінам і усталеність традиційних клінічних звичок. На завершення статті представлені перспективи та шляхи подолання наявних бар’єрів, що включають необхідність проведення більшої кількості якісних клінічних досліджень, розроблення та впровадження національних клінічних настанов, покращення доступності наукових ресурсів, організацію безперервної освіти та тренінгів для фізичних терапевтів, а також формування культури критичного мислення та відповідальності за ухвалені рішення. Зазначено, що ефективне впровадження науково доказових практик є ключовим для забезпечення високоякісної, безпечної та пацієнтоорієнтованої фізичної терапії, що сприяє підвищенню її ефективності та зміцненню довіри суспільства до професії.
- Open Access
- 20 August 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 2,p. 47-51
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ФАХОВИХ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ І7 ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Анотація. У статті розглядаються сучасні методики навчання фахових освітніх компонентів у підготовці здобувачів вищої освіти за спеціальністю І7 «Терапія та реабілітація» на прикладі Націон ального фармацевтичного університету. Особлива увага приділяється аналізу активних педагогічних технологій, як-от Case-Based Learning (CBL), Team- Based Learning (TBL) та Research-Based Learning (RBL), які сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців. У статті висвітлено теоретичні основи цих методик, їхні переваги та особливості впровадження в освітній процес, а також наведено порівняльний аналіз ефективності кожної з них. Методика CBL дає змогу студентам застосовувати теоретичні знання для розв’язання реальних клінічних ситуацій, що розвиває клінічне мислення та аналітичні навички. TBL акцентує увагу на командній роботі, відповідальності й розвитку лідерських якостей, що важливо для мультидисциплінарної взаємодії в медичній практиці. RBL формує дослідницькі навички, самостійність та критичне мислення шляхом залучення студентів до наукової діяльності. Упровадження цих методик у навчальний процес НФаУ сприяє підвищенню якості підготовки фахівців, мотивації студентів та їхній готовності до професійної діяльності. Значна увага приділяється адаптації навчальних програм до сучасних викликів охорони здоров’я та вимог ринку праці. Результати дослідження підтверджують, що інтерактивні методики навчання підвищують ефективність засвоєння матеріалу й сприяють формуванню ключових компетентностей. Необхідне подальше впровадження інноваційних підходів у медичну освіту для забезпечення конкурентоспроможності випускників. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема розробку інтегрованих моделей навчання та оцінку ефективності методик у різних форматах освітнього процесу. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів, методистів і керівників освітніх програм у сфері медичної та фармацевтичної освіти.
- 20 August 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 2,p. 47-51
Open AccessМЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ФАХОВИХ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ І7 ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Анотація. У статті розглядаються сучасні методики навчання фахових освітніх компонентів у підготовці здобувачів вищої освіти за спеціальністю І7 «Терапія та реабілітація» на прикладі Націон ального фармацевтичного університету. Особлива увага приділяється аналізу активних педагогічних технологій, як-от Case-Based Learning (CBL), Team- Based Learning (TBL) та Research-Based Learning (RBL), які сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців. У статті висвітлено теоретичні основи цих методик, їхні переваги та особливості впровадження в освітній процес, а також наведено порівняльний аналіз ефективності кожної з них. Методика CBL дає змогу студентам застосовувати теоретичні знання для розв’язання реальних клінічних ситуацій, що розвиває клінічне мислення та аналітичні навички. TBL акцентує увагу на командній роботі, відповідальності й розвитку лідерських якостей, що важливо для мультидисциплінарної взаємодії в медичній практиці. RBL формує дослідницькі навички, самостійність та критичне мислення шляхом залучення студентів до наукової діяльності. Упровадження цих методик у навчальний процес НФаУ сприяє підвищенню якості підготовки фахівців, мотивації студентів та їхній готовності до професійної діяльності. Значна увага приділяється адаптації навчальних програм до сучасних викликів охорони здоров’я та вимог ринку праці. Результати дослідження підтверджують, що інтерактивні методики навчання підвищують ефективність засвоєння матеріалу й сприяють формуванню ключових компетентностей. Необхідне подальше впровадження інноваційних підходів у медичну освіту для забезпечення конкурентоспроможності випускників. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема розробку інтегрованих моделей навчання та оцінку ефективності методик у різних форматах освітнього процесу. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів, методистів і керівників освітніх програм у сфері медичної та фармацевтичної освіти.
- Open Access
- 27 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 96-101
ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ЧОЛОВІКІВ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ І СТАДІЇ НА ДОВГОТРИВАЛОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Мета статті – дослідити особливості застосування методів фізичної терапії в чоловіків середнього віку, хворих на артеріальну гіпертензію І стадії, і вдосконалити програму фізичної реабілітації цієї категорії хворих.Матеріали та методи. Було оцінено вплив програми фізичної реабілітації на корекцію артеріального тиску (АТ) у 30 чоловіків, хворих на АГ І стадії у віці від 46 до 52 років (середній вік становив 48,2±2,5 року). Програма фізичної реабілітації включала базові заходи і патогенетично обґрунтовані фізіотерапевтичні процедури: лікувальне харчування, лікувальний масаж, кінезітерапію, фізіотерапевтичні методи вегетостабілізаційної і гіпотензивної дії. Фізичні вправи включали аеробні вправи або поєднання аеробних вправ із вправами з опором. Аналіз даних проводили за допомогою статистичних методів. Результати дослідження. Було з’ясовано, що всі пацієнти з артеріальною гіпертензією мали зниження систолічного (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) після виконання програми фізичної реабілітації. Досягти цільового рівня АТ і високого нормального АТ вдалось у 100% хворих. Найбільш виразне зменшення, як САТ, так і ДАТ, було в пацієнтів, які виконували аеробні навантаження. У частини пацієнтів після виконання аеробних вправ у комбінації з вправами з опором після навантажень спостерігали підвищення АТ у межах фізіологічної норми. Висновки. Отримані дані дозволяють говорити про необхідність рекомендувати комплексну програму фізичної реабілітації хворим з артеріальною гіпертензією І стадії та з низьким ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. Перевагу варто надавати аеробним вправам і обов’язково контролювати АТ після фізичних вправ для максимального зменшення негативного впливу підвищеного АТ на організм пацієнта.
- 27 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 96-101
Open AccessФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ЧОЛОВІКІВ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ І СТАДІЇ НА ДОВГОТРИВАЛОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Мета статті – дослідити особливості застосування методів фізичної терапії в чоловіків середнього віку, хворих на артеріальну гіпертензію І стадії, і вдосконалити програму фізичної реабілітації цієї категорії хворих.Матеріали та методи. Було оцінено вплив програми фізичної реабілітації на корекцію артеріального тиску (АТ) у 30 чоловіків, хворих на АГ І стадії у віці від 46 до 52 років (середній вік становив 48,2±2,5 року). Програма фізичної реабілітації включала базові заходи і патогенетично обґрунтовані фізіотерапевтичні процедури: лікувальне харчування, лікувальний масаж, кінезітерапію, фізіотерапевтичні методи вегетостабілізаційної і гіпотензивної дії. Фізичні вправи включали аеробні вправи або поєднання аеробних вправ із вправами з опором. Аналіз даних проводили за допомогою статистичних методів. Результати дослідження. Було з’ясовано, що всі пацієнти з артеріальною гіпертензією мали зниження систолічного (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) після виконання програми фізичної реабілітації. Досягти цільового рівня АТ і високого нормального АТ вдалось у 100% хворих. Найбільш виразне зменшення, як САТ, так і ДАТ, було в пацієнтів, які виконували аеробні навантаження. У частини пацієнтів після виконання аеробних вправ у комбінації з вправами з опором після навантажень спостерігали підвищення АТ у межах фізіологічної норми. Висновки. Отримані дані дозволяють говорити про необхідність рекомендувати комплексну програму фізичної реабілітації хворим з артеріальною гіпертензією І стадії та з низьким ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. Перевагу варто надавати аеробним вправам і обов’язково контролювати АТ після фізичних вправ для максимального зменшення негативного впливу підвищеного АТ на організм пацієнта.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 73-80
ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ
Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 73-80
Open AccessФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ
Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
АЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
Open AccessАЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.