MSMyroslava Soroka

Myroslava Soroka

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Myroslava Soroka has a total of 25 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Структурно-таксаційна характеристика ялинових лісостанів у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»

    by В. Ю. Дебринюк, М. M. Нечай, І. І. Коляджин, В. В. Лавний, М. І. Сорока, Ю. М. Дебринюк

    Ялинові праліси характеризуються різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву й підросту, деревної ламані усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу. Запас деревини живих дерев на ділянці, що презентує ранню фазу старіння, становить 588 м3?га-1, пізню фазу старіння – 596 м3?га-1, початкову фазу розпаду – 545 м3?га-1. Запас сухостою становить 24, 70 та 121 м3?га-1 відповідно. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус визначений слабко, презентований деревами подібних діаметрів (20–32 см) і висот (12–26 м). Третій ярус презентований наймолодшим поколінням – деревами діаметром 8–18 см і висотою 6–15 м. Найбільший об’єм сухостійних дерев як за кількістю (10–41 екз.?га-1), так і за запасом (19–105 м3?га-1) виявлено в першому ярусі. У другому (8–32 екз.?га-1) і третьому (10–38 екз.?га-1) ярусах кількість сухостійних екземплярів, як порівняти з першим ярусом, була подібною або навіть більшою, однак запаси сухостою внаслідок менших розмірів дерев тут були значно нижчими (4–13 та 1–3 м3?га-1 відповідно).


  • Лісівничо-таксаційні детермінанти формування санітарного стану деревостанів за участю Abies alba Mill. у Покутсько-Буковинських Карпатах

    by Ivanna Kulbanska, Anatoliy Goychuk, Myroslava Soroka

    Представлено результати комплексного лісівничо-таксаційного дослідження детермінантів формування санітарного стану деревостанів за участю Abies alba Mill., розраховано індекс санітарного стану. Оцінено типологічну і вікову структуру лісів за участю Abies alba, встановлено їхнє походження (природне чи штучне) та частку деревного виду у складі. Санітарний стан деревостанів характеризується високою просторово-часовою мінливістю і варіює від ослабленого до середнього ступеня деградації, із локальними осередками інтенсивного всихання, які потребують пріоритетного фітосанітарного контролю. Найуразливішими є стиглі та пристиглі насадження штучного походження, а також деревостани, що формуються в умовах вологої смереково-букової суяличини унаслідок специфічного поєднання гідротермічних, біотичних та абіотичних стрес-факторів у такому біотопі. Підвищена участь Abies alba у складі деревостану, особливо понад ценотичний оптимум (25–30% від загального видового складу), корелює із зростанням індексу санітарного стану та посиленням проявів фізіологічного ослаблення і всихання дерев. Водночас мішані лісостани з оптимальною для ялиці білої екологічною нішею демонструють вищу біотичну стійкість та низький рівень патологічних проявів. Встановлено, що генезис деревостану суттєво впливає на санітарний стан: природні ліси мають нижчий індекс санітарного стану порівняно зі штучними, навіть у тих самих типах лісу. Результати дослідження підтверджують важливе значення лісівничо-таксаційних показників (тип лісу, вікова структура, походження деревостану, видовий склад) для прогнозування темпів розвитку деградаційних процесів у лісостанах за участю Abies alba та розроблення ефективної системи заходів із підтримання їхнього належного санітарного стану. Отримані дані мають практичне значення для лісовпорядкування, управління гірськими лісовими екосистемами та підвищення біотичної стійкості деревостанів до впливу негативних біотичних та абіотичних чинників.


  • Open Access

    Comparative analysis of weed communities in winter wheat under rotation and monoculture systems

    by Andrzej Woźniak, Myroslava Soroka

    This study evaluated the diversity of weed communities in winter wheat (Triticum aestivum L.) grown under a four-field crop rotation and a 36-year monoculture, within an experiment established using a randomised block design (25 m × 6 m). Weed communities in both systems comprised species from four syntaxonomic classes, with the most abundant belonging to Stellarietea mediae. In the crop rotation, the weed community comprised 27 species, whereas in the monoculture it comprised 23 species. Apera spica-venti and Avena fatua predominated in both systems, accounting for 55.6% and 74.5% of the total weed populations, respectively. Crop succession in both systems influenced phytosociological indices. Shannon’s diversity index and the richness index were significantly higher in the crop rotation than in the monoculture. Conversely, the dominance, similarity, and evenness indices calculated for the monoculture indicated the presence of dominant species within its weed community. These findings confirm earlier observations of the predominance of a few weed species in communities best adapted to the applied cropping systems and habitat conditions.


  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Yaroslav Zelenchuk, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy, Stepan Myklush, Myroslava Soroka, Iurii Debryniuk

    Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.


  • Problemy ochrony populacji susła perełkowanego (Spermophilus suslicus (Gueldenstaedt, 1770)) na Podolu Zachodnim

    by Wołodymyr Batoczenko, Miroslawa Soroka, Andrzej Woźniak

    The article is devoted to the study of populations of a rare rodent species that is on the verge of extinction in Ukraine - the spotted ground squirrel (Spermophilus suslicus (Gueldenstaedt, 1770) (Rodentia: Sciuridae). This is a species of Ukrainian fauna that is listed in the Red Book of Ukraine (2009) and the IUCN Red List. In Ukraine, this species is under threat of extinction, since its habitats were concentrated in the steppes of eastern Ukraine, in particular, in the Luhansk and Kharkiv regions, where fierce fighting is currently underway, and the natural complexes of the Eastern European steppes have been completely destroyed. The identified habitats of ground squirrels in the Lviv region of Ukraine were studied for the characteristics of the biotope that ground squirrels choose for settlement. The usual habitat of ground squirrels is sunny slopes with soft soil and low grassy vegetation, the height of which does not exceed the length of the ground squirrel's body. The main reasons were established the disappearance of ground squirrel populations, the most important of which are the cessation of grazing, the overgrowth of areas with tall grasses and bushes, and the plowing of areas.

  • Open Access

    Системно-структурні особливості фітобіоти ялицево-букових лісів Покутських Карпат

    by Myroslava Soroka, Andrzej Woźniak, Petro Plikhtiak, Anatoliy Goychuk, Ivanna Kulbanska

    Наведено результати системно-структурного аналізу флори ялицево-букових лісів низькогір’я Покутських Карпат. Здійснено таксацію деревостану, інвентаризацію флори і мікобіоти, фітосоціологічні описи рослинності та її синтаксономічний аналіз. Встановлено, що сукупно у складі рослинного вкриття ялицево-букових лісів за 11-річний період спостережень було виявлено 223 види вищих судинних рослин, що належать до 168 родів, 65 родин, 46 порядків, 6 класів, 5 відділів та 31 вид мохоподібних із 30 родів, 24 родин, 10 порядків, 5 класів, 2 відділів. Ценофлора ялицево-букових лісів укладена за схемою, характерною для листяних лісів назагал. Серед життєвих форм рослин в ялицево-букових лісах провідна роль належить полікарпічним травам, участь яких сягає 74,0%. З-поміж багаторічних трав у зімкнених деревостанах домінують довгокореневищні види (22,7%). За зміни фітосередовища ялицево-букових лісів у процесі вибіркових рубок серед трав’янистих рослин з’являються стрижнекореневі (19,3%) і пучкуватокореневі (11,3%), роль яких у природних лісах є незначною. Серед рослин переважають вегетативно-рухомі види (40,0%) з життєвою стратегією стрес-толерант (S) (55%). В ялицево-букових лісах встановлено значну частку гемікриптофітів (46,0%) та криптофітів (30,0%). Спостереження за змінами, які відбувалися у видовому складі фітобіоти у процесі самозаростання пройдених рубками ділянок, базувалися на фіксації кількісних показників видів з п’яти тестових груп: характерних для деревостанів ялиці білої і бука лісового, для зрубів, груп рудеральних бур'янів і лучних видів. Встановлено, що види різних тест-груп демонструють три типи динаміки кількісних показників. Спадаючий тип динаміки відзначено у рудеральних і лучних видів, зростаючий тип властивий для видів на зрубах та узліссях, проміжний тип виявлено у всіх лісових видів.


  • Open Access

    Impact of cropping and tillage system on take-all disease of winter wheat (Gaeumannomyces graminis var. tritici)

    by Andrzej Woźniak, Leszek Rachoń, Myroslawa Soroka

    Diseases induced by Gaeumannomyces graminis var. tritici (G. g. tritici) are the most important wheat root diseases in all cropping areas around the world and significantly reduces yield and quality of wheat grain. A multi-year field experiment was used to evaluate infestation of winter wheat roots by G. g. tritici. The experimental factors included: I. cropping system (CS): 1) crop rotation (CR): pea – winter wheat – spring barley; 2) monoculture of winter wheat (MON); and II. tillage system (TS): 1) CT – conventional tillage, 2) RT – reduced tillage, and 3) NT – no-tillage. The following cultivation treatment were applied: a shallow ploughing after previous harvest and pre-sowing ploughing in the CT system; double cultivation instead of both aforementioned ploughing treatments in the RT system; and glyphosate in NT system. A cultivation set, consisting of a cultivator, a string roller, and a harrow, was used before wheat sowing. The value of the index of winter wheat roots infestation by G. g. tritici was significantly higher in the monoculture than in crop rotation. The value was also higher in NT than in CT system. In wheat monoculture with NT system, the percentage of highly and severely infested plants was higher than in crop rotation with CT system. Diseases induced by Gaeumannomyces graminis var. tritici (G. g. tritici) are the most important wheat root diseases in all cropping areas around the world and significantly reduces yield and quality of wheat grain. A multi-year field experiment was used to evaluate infestation of winter wheat roots by G. g. tritici. The experimental factors included: I. cropping system (CS): 1) crop rotation (CR): pea – winter wheat – spring barley; 2) monoculture of winter wheat (MON); and II. tillage system (TS): 1) CT – conventional tillage, 2) RT – reduced tillage, and 3) NT – no-tillage. The following cultivation treatment were applied: a shallow ploughing after previous harvest and pre-sowing ploughing in the CT system; double cultivation instead of both aforementioned ploughing treatments in the RT system; and glyphosate in NT system. A cultivation set, consisting of a cultivator, a string roller, and a harrow, was used before wheat sowing. The value of the index of winter wheat roots infestation by G. g. tritici was significantly higher in the monoculture than in crop rotation. The value was also higher in NT than in CT system. In wheat monoculture with NT system, the percentage of highly and severely infested plants was higher than in crop rotation with CT system.


  • Open Access

    Weed flora in crop rotation and winter wheat monoculture

    by Andrzej Woźniak, Myroslawa Soroka

    Aim of study: The goal of the study described in this manuscript was to evaluate qualitative and quantitative changes in weed flora infesting winter wheat stands grown in crop rotation and wheat monoculture. Area of study: South-eastern Poland, Europe (2018-2020). Material and methods: The experiment was established in the system of randomized blocks (25 m x 6 m) in three replications. Winter wheat was sown in (1) crop rotation (CR): potato – winter wheat – peas – winter barley; and (2) in monoculture (MON). Weed infestation was evaluated in two terms: (1) at the tillering stage and (2) at the waxy maturity stage of winter wheat. Main results: The number and air-dry weight of weeds evaluated in both terms were higher in MON than in CR. Before wheat harvest, its plots in MON were massively infested by Apera spica-venti and significantly populated by Avena fatua and Anthemis arvensis. In this evaluation term, the weeds of the upper and middle levels accounted for 88.4% of the whole weed community in CR and for 97.7% in MON. In both terms of evaluation, greater biodiversity of the weed community was observed in CR than in MON. Research highlights: Indicators used to assess the weed flora in crop rotation and monoculture, i.e. weed species composition, number and air-dry weight of weeds, weed distribution in wheat crop levels, and Shannon-Wiener's diversity index.


  • Open Access

    Реліктова ценопопуляція Ulmus glabra Huds. у Покутських Карпатах

    by Petro Plichtyak, Andrzej Woźniak, Myroslava Soroka, Andriy Onyskіv

    У Покутських Карпатах виявлено ценопопуляцію Ulmus glabra Huds. із 15 дерев віком близько 100 років, які пережили епідемію «голландської хвороби» у минулому столітті. Унікальна популяція сформувалася на південному схилі лісового потоку у глибокій ущелині, зайнятій фітоценозами трьох лісових асоціацій рослинності, які змінюють одна одну по мірі віддалення від водного дзеркала. Встановлено, що в умовах лісових ярів панує специфічний мікроклімат і формуються фітоценози гігрофільної рослинності, які належать до рідкісних угруповань Європи згідно Директиви ЄС 92/43/EEC: Stellario nemorum-Alnetum glutinosae, Ulmo glabrae-Aceretum pseudoplatani і Dentario glandulosae-Fagetum. Великі екземпляри Ulmus glabra збереглися лише на першій терасі у прирусловій частині водного потоку, утворивши наступну за клейковільховими лісами смугу у висотному градієнті яружних лісів. Для вивчення особливостей лісів, у яких ростуть великовікові дерева стійкої до «голландської хвороби» форми Ulmus glabra, досліджено їхній видовий склад і фітосоціологічні характеристики на основі еколого-флористичної класифікації та методу J. Braun-Blanquet (1964). Синтаксономічний аналіз засвідчив, що ценопопуляція Ulmus glabra у Покутських Карпатах має реліктовий характер, оскільки є залишком давніх вологих лісів союзу Alno-Ulmion підсоюзу Alnenion glutinoso-incanae, які внаслідок пониження рівня ґрунтових вод і наступних динамічних змін рослинності поступово трансформуються у ліси союзу Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani.

  • Open Access

    Біоморфологічний аналіз культивованої флори плоских зелених дахів міста Львова

    by О. Є. Галевич, М. І. Сорока

    Досліджено біоморфологічні характеристики культивованих видів рослин, ідентифікованих на 24 озеленених плоских дахах екстенсивного типу у Львові. Встановлено, що для створення рослинних композицій використано 225 видів, 136 культиварів, 14 гібридів із 55 родин та 143 родів. Здійснено біоморфологічний аналіз культивованої флори, складеної із 326 видів, гібридів та культиварів, які успішно акліматизувалися на дахах і ростуть на них більше двох років. Проаналізовано спектри життєвих форм, виділених на основі різних класифікаційних систем із застосуванням різних морфологічних критеріїв. Встановлено взаємозв'язок між життєвістю рослини і її біоморфологічними характеристиками та зроблено висновки про доцільність використання певних біоморф для озеленення покрівель. За класифікацією життєвих форм І. Серебрякова (1962), основним критерієм для виділення життєвих форм вважають довговічність скелетних осей, що є проявом адаптивної реакції рослини на умови середовища. Наші дослідження підтвердили успішність адаптації на дахах багаторічних рослин із здерев'янілими чи підземними метаморфізованими органами, серед них кущі (116 видів; 35,6 %), полікарпічні трави (107; 32,9 %) та дерева (43; 13,2 %). За системою С. Raunkiaer (1934), основою для виділення клімаморф є захист бруньок поновлення та апікальних меристем пагона. За нашими спостереженнями, на дахах більше двох років витримують рослини із добре захищеними бруньками – це 102 види листопадних і 65 вічнозелених фанерофітів (51,2 % від загальної кількості), гемікриптофіти (27,6 %) із захищеною опадом рослини і снігом верхівковою брунькою та криптофіти-геофіти (14,2 %) із схованими глибоко під землею бруньками. Згідно зі системою R. Whittaker (1970) біоморфи рослин є результатом ценотичної взаємодії видів в екосистемах, а умови середовища визначають тип надземних органів рослин, що підтверджено і нашими дослідженнями. Кожен із органів рослин, а також всі окремі ознаки біоморф перебувають у тісному взаємозв'язку із умовами середовища, а тому на дахах найкраще виживають широколисті листопадні дерева (24; 7,4 %), широколисті листопадні кущі (71; 21,8 %), та різнотрав'я (72; 22,3 %). За лінійною системою життєвих форм В. М. Голубєва (1972), біоморфологічні ознаки рослин можна оцінити незалежно одна від одної без виділення життєвих форм, проте кожна окремо взята ознака відображає тип пристосування рослини до умов середовища. Встановлено, що для зелених дахів найбільш характерні кущі (116; 35,6 %), літньозеленого типу (220; 67,5 %), безрозеткові (324; 99,4 %), із змішаною кореневою системою (219; 67,2 %), без виражених підземних кореневищних структур (265; 81,3 %). Встановлено, що на дахах висотних будівель найкращу життєвість мають низькорослі листопадні кущі та сукуленти. Вище 20 м для здешевлення догляду саду взимку варто ширше застосовувати однорічні рослини. Натомість на дахах недоцільно використовувати такі біоморфи як цибулинні ефемероїди, стрижнекореневі рослини, види із здерев'янілими кореневищами, а також вічнозелені широколистяні види та хвойні з ламкими гілками.