Mykhailo Nechai
Mykhailo Nechai has a total of 11 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Vasyl Debryniuk
Національний лісотехнічний університет України
5 shared publications - Ivan Koliadzhyn
Національний лісотехнічний університет України, м. Львів
4 shared publications - Vasyl Lavnyy
Національний лісотехнічний університет України
4 shared publications - Iurii Debryniuk
Національний лісотехнічний університет України
2 shared publications - Myroslava Soroka
Національний лісотехнічний університет України
2 shared publications - Yaroslav Zelenchuk
Verkhovyna National Natur Park
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G. M. Vysotsky in Forestry and Forest Melioration
- No. 148,p. 14-27
Структурно-таксаційна характеристика ялинових лісостанів у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Ялинові праліси характеризуються різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву й підросту, деревної ламані усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу. Запас деревини живих дерев на ділянці, що презентує ранню фазу старіння, становить 588 м3?га-1, пізню фазу старіння – 596 м3?га-1, початкову фазу розпаду – 545 м3?га-1. Запас сухостою становить 24, 70 та 121 м3?га-1 відповідно. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус визначений слабко, презентований деревами подібних діаметрів (20–32 см) і висот (12–26 м). Третій ярус презентований наймолодшим поколінням – деревами діаметром 8–18 см і висотою 6–15 м. Найбільший об’єм сухостійних дерев як за кількістю (10–41 екз.?га-1), так і за запасом (19–105 м3?га-1) виявлено в першому ярусі. У другому (8–32 екз.?га-1) і третьому (10–38 екз.?га-1) ярусах кількість сухостійних екземплярів, як порівняти з першим ярусом, була подібною або навіть більшою, однак запаси сухостою внаслідок менших розмірів дерев тут були значно нижчими (4–13 та 1–3 м3?га-1 відповідно).
- 29 May 2026
- Published by Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G. M. Vysotsky in Forestry and Forest Melioration
- No. 148,p. 14-27
Open AccessСтруктурно-таксаційна характеристика ялинових лісостанів у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Ялинові праліси характеризуються різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву й підросту, деревної ламані усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу. Запас деревини живих дерев на ділянці, що презентує ранню фазу старіння, становить 588 м3?га-1, пізню фазу старіння – 596 м3?га-1, початкову фазу розпаду – 545 м3?га-1. Запас сухостою становить 24, 70 та 121 м3?га-1 відповідно. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус визначений слабко, презентований деревами подібних діаметрів (20–32 см) і висот (12–26 м). Третій ярус презентований наймолодшим поколінням – деревами діаметром 8–18 см і висотою 6–15 м. Найбільший об’єм сухостійних дерев як за кількістю (10–41 екз.?га-1), так і за запасом (19–105 м3?га-1) виявлено в першому ярусі. У другому (8–32 екз.?га-1) і третьому (10–38 екз.?га-1) ярусах кількість сухостійних екземплярів, як порівняти з першим ярусом, була подібною або навіть більшою, однак запаси сухостою внаслідок менших розмірів дерев тут були значно нижчими (4–13 та 1–3 м3?га-1 відповідно).
- Open Access
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 49-65
Структура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м3∙га-1. Досліджені деревостани триярусні. Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки. Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%). Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 49-65
Open AccessСтруктура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м3∙га-1. Досліджені деревостани триярусні. Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки. Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%). Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.
- 10 March 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 29,p. 51-71
Оцінка природного поновлення у пралісових угрупованнях Picea abies (L.) Karst. НПП «Верховинський»
Встановлено, що незважаючи на негативний вплив низки абіотичних чинників, зокрема зміни клімату, під наметом пралісових смерекових лісостанів НПП «Верховинський» в умовах відсутності безпосереднього антропогенного впливу відбувається інтенсивний процес природного поновлення Picea abies (L.) Karst., що свідчить про саморегульованість пралісових екосистем як еталонних природних об’єктів. Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту на ділянках полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яного вкриття. Як і самосів, підріст в основному зосереджений на лежачих стовбурах IV стадії розкладання і від обсягу останніх значною мірою залежить успішність проходження процесу природного поновлення. Відносна частка зміни висотних груп підросту зі зміною фаз розвитку лісостанів прослідковується доволі чітко. Для деревостанів, що перебувають в оптимальній фазі розвитку, частка дрібного підросту становить 82-96%; для деревостану у фазі старіннявона дещо менша (78%); для деревостанів у фазі розпаду ця частка найменша (50-60%). Зворотна тенденція притаманна зміні частки середнього підросту – від 3 до 32% та великого – від 1 до 20%. Зіставлення структури підросту за висотними групами чітко засвідчує, що деревостани у фазі пристигання характеризуються домінуванням дрібного підросту, тоді як у фазі розпаду спостерігається доволі збалансований розподіл усіх висотних груп за суттєвого збільшення частки середнього та великого підросту. Поряд з підростом Piceа abies, під наметом смерекових пралісів трапляється підріст Sorbus aucuparia L., кількість якого відзначається значною варіабельністю – від 0,5 до 4,3 тис. шт./га. Причини такої варіабельності можуть полягати у специфіці екологічної ролі деревного виду, у стратегії його поширення, в особливостях мікрорельєфу пробних площ тощо. Стан підросту доволі добрий, частка пошкоджень незначна: механічні – для підросту ялини і горобини становлять, відповідно, 2,1-9,6 та 1,9-10,9%, пошкодження дичиною – 0,5-6,6% та близько 3%.
- 10 March 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 29,p. 51-71
Оцінка природного поновлення у пралісових угрупованнях Picea abies (L.) Karst. НПП «Верховинський»
Встановлено, що незважаючи на негативний вплив низки абіотичних чинників, зокрема зміни клімату, під наметом пралісових смерекових лісостанів НПП «Верховинський» в умовах відсутності безпосереднього антропогенного впливу відбувається інтенсивний процес природного поновлення Picea abies (L.) Karst., що свідчить про саморегульованість пралісових екосистем як еталонних природних об’єктів. Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту на ділянках полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яного вкриття. Як і самосів, підріст в основному зосереджений на лежачих стовбурах IV стадії розкладання і від обсягу останніх значною мірою залежить успішність проходження процесу природного поновлення. Відносна частка зміни висотних груп підросту зі зміною фаз розвитку лісостанів прослідковується доволі чітко. Для деревостанів, що перебувають в оптимальній фазі розвитку, частка дрібного підросту становить 82-96%; для деревостану у фазі старіннявона дещо менша (78%); для деревостанів у фазі розпаду ця частка найменша (50-60%). Зворотна тенденція притаманна зміні частки середнього підросту – від 3 до 32% та великого – від 1 до 20%. Зіставлення структури підросту за висотними групами чітко засвідчує, що деревостани у фазі пристигання характеризуються домінуванням дрібного підросту, тоді як у фазі розпаду спостерігається доволі збалансований розподіл усіх висотних груп за суттєвого збільшення частки середнього та великого підросту. Поряд з підростом Piceа abies, під наметом смерекових пралісів трапляється підріст Sorbus aucuparia L., кількість якого відзначається значною варіабельністю – від 0,5 до 4,3 тис. шт./га. Причини такої варіабельності можуть полягати у специфіці екологічної ролі деревного виду, у стратегії його поширення, в особливостях мікрорельєфу пробних площ тощо. Стан підросту доволі добрий, частка пошкоджень незначна: механічні – для підросту ялини і горобини становлять, відповідно, 2,1-9,6 та 1,9-10,9%, пошкодження дичиною – 0,5-6,6% та близько 3%.
- Open Access
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 157-188
Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»
Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 157-188
Open AccessЛісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»
Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.
- Open Access
- 23 November 2023
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 25,p. 56-73
Успішність природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський»
Об’єкти досліджень знаходились на території природоохоронних науково-дослідних відділень (ПНДВ) – Чивчинського та Прикордонного НПП «Верховинський. Саме у лісовому фонді цих відділень зафіксовано найбільші площі смерекових пралісів, територія яких є найвіддаленішою та важкодоступною в Українських Карпатах. Забезпечення смерекових пралісів підростом на одному дослідному об’єкті (ПП № 3) оцінено як добре (1 клас якості, 19,6 тис. шт.∙га-1); на двох об’єктах (ПП № 1 та № 5) – як добре (2 клас якості, 8,3 та 8,1 тис. шт.∙га-1, відповідно); на одному об’єкті (ПП № 4) як задовільне (6,9 тис. шт.∙га-1); на одному об’єкті (ПП № 2) як незадовільне (2,4 тис. шт.∙га-1). Три із досліджених пралісових угруповань (ПП № 1, № 2 та № 3) досягли стадії старіння (aging phase), два (ПП № 4 та № 5) – стадії розпаду (breakdown phase). Можна попередньо узагальнити, що інтенсивність проходження процесу природного поновлення не залежить від стадії розвитку пралісу, а визначається повнотою деревостану, кількістю «вікон» і прогалин у наметі, розвитком трав’яного вкриття. Розподіл підросту Picea abies (L.) Karst. за висотними групами (10-39; 40-129; 130 см і більше) становить, відповідно, 56-66%; 27-41%; 3-16%. Підріст Sorbus aucuparia L. займає незначну частку у загальній кількості підросту (до 5%). Близько половини підросту деревного виду пошкоджено дикими тваринами. Частка пошкодженого підросту Picea abies є незначною (менше 5%). Основна причина полягає у пошкодженні верхівок молодих рослин падаючими фрагментами із сухостійних стоячих дерев або падінням самих дерев. Загалом процес природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський», які досягли стадії старіння або стадії розпаду, проходить задовільно.
- 23 November 2023
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 25,p. 56-73
Open AccessУспішність природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський»
Об’єкти досліджень знаходились на території природоохоронних науково-дослідних відділень (ПНДВ) – Чивчинського та Прикордонного НПП «Верховинський. Саме у лісовому фонді цих відділень зафіксовано найбільші площі смерекових пралісів, територія яких є найвіддаленішою та важкодоступною в Українських Карпатах. Забезпечення смерекових пралісів підростом на одному дослідному об’єкті (ПП № 3) оцінено як добре (1 клас якості, 19,6 тис. шт.∙га-1); на двох об’єктах (ПП № 1 та № 5) – як добре (2 клас якості, 8,3 та 8,1 тис. шт.∙га-1, відповідно); на одному об’єкті (ПП № 4) як задовільне (6,9 тис. шт.∙га-1); на одному об’єкті (ПП № 2) як незадовільне (2,4 тис. шт.∙га-1). Три із досліджених пралісових угруповань (ПП № 1, № 2 та № 3) досягли стадії старіння (aging phase), два (ПП № 4 та № 5) – стадії розпаду (breakdown phase). Можна попередньо узагальнити, що інтенсивність проходження процесу природного поновлення не залежить від стадії розвитку пралісу, а визначається повнотою деревостану, кількістю «вікон» і прогалин у наметі, розвитком трав’яного вкриття. Розподіл підросту Picea abies (L.) Karst. за висотними групами (10-39; 40-129; 130 см і більше) становить, відповідно, 56-66%; 27-41%; 3-16%. Підріст Sorbus aucuparia L. займає незначну частку у загальній кількості підросту (до 5%). Близько половини підросту деревного виду пошкоджено дикими тваринами. Частка пошкодженого підросту Picea abies є незначною (менше 5%). Основна причина полягає у пошкодженні верхівок молодих рослин падаючими фрагментами із сухостійних стоячих дерев або падінням самих дерев. Загалом процес природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський», які досягли стадії старіння або стадії розпаду, проходить задовільно.