ЮПЮлія Паришкура

Юлія Паришкура

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article

Previous Organizations / Institutes

The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years


Юлія Паришкура has a total of 48 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ФОРМУВАННЯ АНТИДОПІНГОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ

    by Юлія Паришкура, Людмила Погасій, Андрій Кравченко

    У статті досліджується формування антидопінгової компетентності студентів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності 017 / А7 «Фізична культура і спорт». Мета та завдання дослідження: проаналізувати репрезентацію антидопінгового компонента в освітньо-професійних програмах спеціальності 017 / А7 «Фізична культура і спорт» та визначити шляхи його інтеграції у професійну підготовку студентів. Завдання: вивчити наукові джерела з антидопінгової освіти, провести порівняльний аналіз ОПП ЗВО України та обґрунтувати напрями інтеграції антидопінгового змісту. Методологія: компетентнісний, системний, міждисциплінарний, аксіологічний та діяльнісний підходи дозволили розглядати антидопінгову підготовку як інтегрований компонент професійної освіти. Матеріали та методи: діючі ОПП спеціальності 017 / А7 (бакалаврський та частково магістерський рівні) українських ЗВО; вітчизняні та зарубіжні наукові публікації з антидопінгу. Методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняльно-педагогічний та структурно-функціональний аналіз, педагогічна інтерпретація, опис. Наукова новизна: здійснено порівняльний аналіз ОПП щодо присутності антидопінгового компонента в компетентностях та програмних результатах, виявлено суперечності між опосередкованими компонентами та обґрунтовано необхідність інтеграції антидопінгової освіти через модернізацію змісту ОПП. Визначено перспективні напрями оновлення програм для формування антидопінгової компетентності студентів. Висновки. Антидопінгова освіта є важливою складовою професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту, формуючи професійну культуру, етичну відповідальність та здоров’язбережувальні компетентності. Аналіз ОПП спеціальності А7 / 017 показав, що антидопінг у більшості програм представлений опосередковано через етичні, безпекові та медико-біологічні компоненти і недостатньо відображений у спеціальних компетентностях та результатах навчання. Оновлення програм через включення антидопінгового компонента та розробка цілісної моделі формування антидопінгової компетентності є перспективним напрямом розвитку освіти. Визначено перспективні напрями оновлення освітньо-професійних програм для формування у студентів цілісної антидопінгової культури як невід’ємної складової сучасної спортивно-педагогічної освіти.

  • Open Access

    ФІТНЕС ЯК ЗАСІБ ПСИХОФІЗИЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ОСІБ ІЗ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ

    by Юлія Володимирівна Паришкура, Микола Іванович Пуздимир, Людмила Іванівна Погасій, Олексій Сергійович Нестеров

    У статті розглянуто проблему психофізичної реабілітації осіб із посттравматичним стресовим розладом засобами фітнесу. В умовах військових дій та їхніх наслідків зростає кількість людей, які потребують ефективних немедикаментозних підходів до відновлення. У роботі проаналізовано фізіологічні, психоемоційні та поведінкові прояви розладу, визначено засоби аеробних і силових навантажень, спрямовані на зниження рівня тривожності, покращення серцево-судинної регуляції та підвищення стресостійкості. Розроблено цикл із восьми функціональних занять, побудованих за принципами поступовості, індивідуалізації й емоційної безпеки. Мета дослідження. Обґрунтувати та розробити конспекти функціональних фітнес-занять як засобу психофізичного відновлення осіб із посттравматичним стресовим розладом. Матеріали та методи дослідження: базою для дослідження стала програма з восьми функціональних занять, що включали аеробні, силові, розслаблювальні та дихальні вправи. Методологічний підхід інтегрує психофізичні та педагогічні аспекти відновлення через рухову активність. Завдання дослідження: проаналізувати науково-методичні засади використання фітнесу у психофізичній реабілітації осіб із ПТСР; визначити основні фізіологічні та психологічні особливості людей із різними типами ПТСР; розробити конспекти функціональних фітнес-занять з урахуванням адаптаційних можливостей осіб із ПТСР. Вперше систематизовано принципи побудови функціональних фітнес-занять для осіб із ПТСР, яке поєднує фізичне навантаження, дихальні практики та елементи релаксації. Запропоновано структурно-логічну модель занять, що враховує індивідуальні психофізіологічні особливості учасників та їх рівень мотивації. ПТСР супроводжується глибокими психофізіологічними порушеннями, що знижують життєвий тонус, емоційну стабільність та соціальну активність. Фітнес як немедикаментозний засіб реабілітації забезпечує багатовекторний вплив. Інтеграція рухової активності, дихальних вправ та релаксаційних технік створює умови для відновлення цілісного функціонального стану організму.

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СПОРТІ

    by Юлія Паришкура, Ігор Донець, Світлана Гайдай, Лариса Гришко, Андрій Голубенко

    The article examines the theoretical and methodological aspects of flexibility development as one of the fundamental motor qualities within the system of physical culture and sports. The essence of flexibility is defined as an integral indicator of the functional state of muscles, tendons, and joints. The factors influencing its level – including age-related, gender, morphological, and neuromuscular – are systematized. The methods of flexibility development are analyzed, and the expediency of a comprehensive approach to training design is substantiated. Purpose of the Study. To substantiate the importance of flexibility as an integral motor quality in the system of physical culture and sports and to determine the methodological principles of its development considering the individual characteristics of athletes. Methodology. The methodological basis consists of systemic, activity-based, and competence approaches, which ensure a comprehensive study of flexibility development as a component of motor preparedness. Research Methods. Theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature on flexibility development; comparative analysis of different methods and means of flexibility training; analytical method to identify factors influencing the level of flexibility; and modeling method to construct a generalized scheme of flexibility development in physical culture and sports. Research Materials. The study is based on scientific sources, the practical experience of coaches and teachers, and methodological recommendations for developing athletes’ motor qualities. Scientific Novelty. The study clarifies the structure of the concept of «flexibility» as an integral characteristic of the functional state of the musculoskeletal system; systematizes the factors determining the level of flexibility development; substantiates methodological principles for organizing training aimed at effective flexibility development among athletes with different levels of preparedness; and identifies conditions for combining flexibility development with other motor qualities to enhance training effectiveness. Conclusions. Flexibility is a fundamental motor quality that ensures movement efficiency, injury prevention, and optimization of technique across various sports. Its development is determined by a combination of morphofunctional, neuromuscular, and psychophysiological factors. The most effective approach involves combining active, passive, and mixed stretching methods while adhering to the principles of consistency, gradual progression, and variability. Considering athletes’ age and gender characteristics increases the effectiveness of the training process and ensures the harmonious development of motor qualities.

  • ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ АНТИДОПІНГОВОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ А7 ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

    by Юлія Паришкура

    The article examines the problem of forming anti-doping culture in students of specialty A7 Physical Culture and Sports in the process of professional training. The relevance of the study is determined by the need to implement the principles of fair play, comply with international anti-doping standards, and strengthen the role of anti-doping education in the training of future specialists in physical culture and sports. It was determined that the modern system of professional training has significant potential for integrating anti-doping education; however, it does not ensure the comprehensive formation of students’ anti-doping culture. The purpose of the study is to develop a pedagogical model for forming anti-doping culture in students of specialty A7 Physical Culture and Sports during professional training. The methodological basis of the study includes systemic, competence-based, axiological, activity-based, health-preserving, and personality-oriented approaches, which provide a comprehensive study of the process of forming anti-doping culture in future specialists. Materials and methods of the research included the analysis and generalization of scientific and methodological literature, WADA regulatory documents, analysis of the educational and professional program of specialty A7 Physical Culture and Sports, systematization of scientific sources, and pedagogical modeling. The scientific novelty of the study lies in the development of a pedagogical model for forming anti-doping culture in students of specialty A7 Physical Culture and Sports, which integrates methodological, content-organizational, motivational-value, activity-based, and control-evaluative components of professional training. Organizational and pedagogical conditions for the effective formation of students’ anti-doping culture have been determined. Conclusions. The study established that effective formation of students’ anti-doping culture is ensured through the integration of anti-doping education into professional training, the use of interactive teaching methods, the combination of theoretical and practical training, the use of WADA digital resources, and students’ involvement in educational activities. The implementation of the proposed model will contribute to increasing anti-doping awareness, developing professional ethics, forming a negative attitude toward doping, and preparing future specialists to act in accordance with the principles of fair play.

  • Open Access

    ОСВІТНЯ ОБІЗНАНІСТЬ СТУДЕНТІВ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ДОПІНГУ У СПОРТИВНІЙ ТА ФІТНЕС-ДІЯЛЬНОСТІ

    by Юлія Володимирівна Паришкура, Андрій Анатолійович Пивоваров, Юрій Олександрович Черезов, Анатолій Васильович Лукачина

    У статті розглянуто проблему формування антидопінгової культури у студентів Державного торговельно-економічного університету (ДТЕУ), зокрема спеціальності А7 Фізична культура і спорт (n = 61) і студентів Пенітенціарної академії України (ПАУ) та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» (КПІ), що займаються фізичними вправами і спортом (n = 86) на основі емпіричного дослідження. Визначено рівень поінформованості здобувачів освіти щодо сутності поняття «допінг», його впливу на організм, методів контролю та санкцій за порушення правил. Результати показали суперечливе ставлення студентів: усвідомлення шкоди поєднується з визнанням ефективності допінгу для досягнення спортивних результатів. Мета дослідження. Виявити рівень поінформованості та ставлення студентів до поняття «допінг», його призначення, шкоди або користі у спорті та фітнесі. Завдання дослідження: проаналізувати сучасні наукові підходи до визначення поняття «допінг» і його класифікації у спорті; провести опитування студентів І–ІІ курсів спеціальності А7 Фізична культура і спорт ДТЕУ (n=61) і ПАУ та КПІ, що займаються фізичними вправами і спортом (n = 86), щодо їхнього розуміння та ставлення до допінгу; визначити рівень обізнаності студентів щодо наслідків вживання допінгу, методів його виявлення та санкцій; узагальнити результати дослідження та надати рекомендації щодо формування антидопінгової культури у студентському середовищі. Методологічну основу становлять системний, педагогічний, соціально-психологічний та ціннісний підходи, що дозволяють розглядати феномен ставлення до допінгу як частину морально-етичної та професійної культури майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Матеріали та методи дослідження: контингент дослідження: 61 студент спеціальності А7 Фізична культура і спорт ДТЕУ і 86 студентів ПАУ та КПІ, що займаються фізичними вправами і спортом віком 17-21 рік. Методи: анкетування, аналіз та узагальнення літературних джерел, кількісний та якісний аналіз результатів. Інструментарій: авторська анкета. Наукова новизна полягає у виявленні низького рівня антидопінгової обізнаності та потреби у формуванні стійких етичних орієнтирів у студентів. Висновки. Запропоновано практичні рекомендації щодо інтеграції антидопінгової освіти у програми ЗВО: включення змістових модулів у дисципліни професійного циклу, проведення просвітницьких заходів та формування цінностей чесного спорту.

  • ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

    by Юлія Паришкура, Кирило Козерук, Андрій Стрілецький, Світлана Ускова

    У статті розглянуто проблему індивідуалізації фізичного виховання здобувачів вищої освіти в умовах змішаного навчання та воєнного стану. Індивідуалізація визначається як педагогічний підхід, що враховує фізіологічні, психофізичні та мотиваційні особливості студентів для підвищення ефективності та мотиваційної привабливості занять. Розкрито принципи індивідуалізації, зокрема диференційоване дозування навантажень, орієнтацію на стартовий рівень рухової підготовленості, а також роль самоконтролю і зворотного зв’язку. Описано форми реалізації індивідуального підходу у фізичному вихованні, серед яких – різнорівневі групи, персоналізовані програми та вільний вибір видів активності. Зроблено висновок про важливість індивідуалізації для покращення фізичного стану студентів, зниження ризиків перевантажень і формування сталого здорового способу життя. Мета дослідження. Проаналізувати теоретичні засади та педагогічні умови ефективної індивідуалізації фізичного виховання студентів, визначити ключові принципи, методи та шляхи практичного впровадження персоналізованого підходу у змішаній формі навчання. Методологія дослідження ґрунтується на системному та компетентнісному підходах. Використано аналіз науково-педагогічної літератури, нормативних документів, порівняльний метод, методи узагальнення, моделювання та педагогічного прогнозування щодо форм і засобів реалізації індивідуалізації у фізичному вихованні здобувачів вищої освіти. Наукова новизна. Уточнено сутність поняття індивідуалізації фізичного виховання в контексті сучасних викликів освітнього процесу. Виокремлено практичні механізми реалізації персоналізованого підходу у фізичному вихованні в умовах змішаного навчання та обмежень воєнного часу. Визначено педагогічні умови, що сприяють формуванню індивідуальних траєкторій фізичного стану здобувачів вищої освіти. Висновки. Індивідуалізація фізичного виховання відіграє ключову роль у підвищенні ефективності навчального процесу, оскільки дозволяє адаптувати фізичні заняття до індивідуальних потреб, можливостей та рівня фізичної підготовленості здобувачів вищої освіти. Основу цього підходу становлять принципи урахування фізіологічних особливостей, мотивації, самоконтролю та поступового розвитку фізичних якостей. Реалізація персоналі­зованих програм фізичного виховання сприяє зміцненню здоров’я студентів і формуванню сталих звичок здорового способу життя. Водночас процес упровадження індивідуалізованих підходів стикається з певними викликами, серед яких найпомітнішими є нестача матеріально-технічної бази, низький рівень мотивації студентів, обмежена кількість кваліфікованих викла­дачів та негнучкі навчальні програми. Подолання цих бар’єрів вимагає системної модернізації освітнього середовища, підготовки фахівців нової формації, впровадження варіативних освітніх моделей і цифрових інструментів моніторингу фізичного стану студентів.

  • Open Access

    ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВО: ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ

    by Юлія Володимирівна Паришкура, Ігор Олексійович Донець, Ірина Ігорівна Бистра, Лариса Григорівна Гришко

    У статті розглянуто сучасні виклики та можливості щодо індивідуалізації фізичного виховання в закладах вищої освіти України. На основі емпіричного дослідження, проведеного серед студентів І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», проаналізовано мотиваційні фактори, бар’єри, переваги та ставлення студентської молоді до рухової активності. Результати дослідження підкреслюють стратегічну важливість інвестицій у фізичне виховання як засіб підтримки психофізіологічного здоров’я молоді. Мета роботи: визначити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності, виявити бар’єри та ключові стимули до занять, а також обґрунтувати напрями впровадження індивідуалізованого підходу до фізичного виховання у ЗВО в контексті забезпечення психофізіологічного благополуччя студентів.Методологія. Анкетування студентів (n=62) з метою вивчення мотиваційних установок, частоти занять, вибору активностей та бар’єрів до регулярної рухової активності. Аналіз результатів опитування з визначенням основних тенденцій. Завдання дослідження. Дослідити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності та виявити основні бар’єри та стимули до занять фізичними вправами серед здобувачів вищої освіти. Матеріали та методи дослідження. Контингент дослідження: 62 осіб, здобувачів вищої освіти І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Метод збору даних: онлайн-анкетування з використанням структурованої анкети, що включала закриті та напіввідкриті запитання щодо: рівня мотивації до занять, частоти рухової активності, бар’єрів, переваг та ставлення до рухової активності. Методи аналізу даних: кількісний аналіз результатів анкетування (відсотковий розподіл, середні значення); порівняльний аналіз внутрішньої та зовнішньої мотивації; інтерпретація результатів у контексті потреби в індивідуалізації фізичного виховання.Наукова новизна. Виявлено домінування зовнішньої мотивації над внутрішньою, що має перспективи для побудови ефективних робочих програм. Висновки. Більшість здобувачів вищої освіти регулярно займаються фізичними вправами, проте їхня мотивація часто має зовнішній характер (зовнішність, схуднення). Головні бар’єри до занять – брак часу та низька внутрішня мотивація. Фізичне виховання сприймається здебільшого формально, що знижує його ефективність. Попит на фітнес і тренажерні зали свідчить про потребу в персоналізованих формах рухової активності. Система фізичного виховання у ЗВО потребує модернізації: кадрового, програмного, технічного оновлення та цифровізації.

  • Open Access

    ЗНАННЯ ПРО ГЛІКЕМІЧНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

    by Юлія Володимирівна Паришкура, Людмила Володимирівна Гайова, Микола Іванович Пуздимир, Максим Анатолійович Костюченко, Ірина Юріївна Захарова

    Одним з важливих параметрів, що впливає на процеси енергетичного забезпечення під час фізичних вправ, є глікемічний індекс (ГІ) продуктів харчування. Знання про ГІ є важливим для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, оскільки дозволяє оптимізувати харчування для покращення результатів, відновлення після навантажень та підтримки загального здоров’я атлетів і осіб, що займаються фізичними вправами з оздоровчими цілями.Метою дослідження є актуалізація знань про ГІ у процесі формування освітнього компоненту «Спортивне харчування» у освітніх програмах для підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.Методологія. Теоретичні основи фізіології, біохімії та гігієни харчування. Основи раціонального та збалансованого харчування.Завдання дослідження: вивчення та аналіз наукової літератури щодо наявних даних про ГІ; інтеграція матеріалів для підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту під час формування освітнього компоненту «Спортивне харчування» у процесі його моделювання.Матеріали та методи. Метод теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури, моделювання.Наукова новизна дослідження полягає у узагальненні та актуалізації знань про глікемічний індекс у процесі моделювання освітнього компоненту «Спортивне харчування».Висновки. Знання про ГІ є необхідним для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, оскільки це допомагає не лише покращити фізичну працездатність атлетів, але й підтримувати їхнє здоров’я. Врахування ГІ продуктів у складі харчування сприяє оптимальному використанню енергії, відновленню після тренувань і забезпеченню розвитку витривалості. Враховуючи це, важливо інтегрувати навчання про ГІ в освітні програми підготовки фахівців у освітньому компоненті «Спортивне харчування».

  • Open Access

    АСПЕКТИ НАВЧАННЯ КОНСУЛЬТУВАННЮ З ХАРЧУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

    by Юлія Володимирівна Паришкура, Олександр Іванович Підлужняк, Олександр Степанович Магула, Надія Михайлівна Гаврилова, Лариса Миколаївна Гетьман

    Метою даної роботи є актуалізація навчання консультуванню з харчування майбутніх фахівців Фізичної культури та спорту у процесі опанування освітнього компонента «Спортивне харчування». Важливими аспектами для здобувачів вищої освіти освітнього ступеню Бакалавр є ознакомленная з аспектами консультування із харчування у навчально-тренувальному процесі у спорті та фітнесі, зокрема у розумінні значення вітамінів, їх функціях і дії з іншими добавками, для покращення когнітивних функцій у тому ж числі. Більшість осіб, що займаються спортом та фітнесом переконані у тому, що єдиний спосіб досягти гарного результату – це тренування та споживання відповідних препаратів для покращення фізичного стану на функцій організму. Вони черпають інформацію засобом рекомендацій, тих, хто займається фізичними вправами поряд з ними довший час та через мережу інтернет. Хоча насправді це далеко не так, адже важливими факторами, які впливають на результат у спорті та фітнесу є наступні: відсутність стресу (емоційного та нервового перенапруження), відпочинок і сон, раціональне харчування та споживання харчових добавок для покращення діяльності організму. Відтак, це слід робити через призначення лікарями та консультування фахівцями фізичної культури та спорту. Вивчення особливостей дії вітамінів та опрацювання аспектів консультування з харчування є важливим етапом підготовки бакалаврів спеціальності 017 Фізична культура та спорт. Мета роботи. Актуалізація знань про дію вітамінів у функціонауванні організму при застосуванні препаратів для покращення когнитивних функцій, концентрації та уваг що є вкрай важливим у консультуванні з харчування майбутніми фахівцями фізичної культури та спорту. Методологія. Теоретичні основи фізіології, біохімії та гігієни харчування. Основи раціонального та збалансованого харчування. Завдання дослідження. Вивчення літературних джерел і їх аналіз, інтерпретація, узагальнення, актуалізація. Матеріали та методи. Метод теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури. Наукова новизна дослідження полягає у узагальненні та актуалізації питань з особливостей у консульуванні з харчування для майбутніх фахівців Фізичної культури та спорту, шо розширить їх знання у галузі та сприятимуть формуванню професійних компетентностей для консультування з харчування. Висновки. Відтак, під час роботи з літературою з актуалізації знань про дію вітамінів у функціонауванні організму при застосуванні препаратів для покращення когнитивних функцій, концентрації та уваги виявлено важливість розуміння дії вітамінів та їх функціями у роботі з іншими харчовими добавками, що є вкрай важливим у консультуванні майбутніми фахівцями Фізичної культури та спорту.

  • Open Access

    АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ПРО БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОТОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

    by Юлія Паришкура, Світлана Сальникова, Вікторія Головкіна, Лариса Гришко

    Моторні здібності визначаються як індивідуальні характеристики, що впливають на рівень моторних компетенцій особистості. Проте, крім них, існують і інші особистісні особливості, такі як перцептивні, мнемічні та інші здібності. Розвиток моторних здібностей ґрунтується на ієрархії різноманітних генетичних анатомічно-фізіологічних особливостей. Основними засобами розвитку моторних здібностей слугують заняття фізичними вправами. Ефективність навчально-тренувального процесу залежить від правильного вибору методів та засобів педагогічного впливу, а також від цілеспрямованого встановлення мети та задач. Ключовою умовою у підготовці майбутніх спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту є глибока теоретична та практична основа, що сприяє формуванню компетенцій. Серед них важливе місце посідає розуміння закономірностей еволюції моторних здібностей, їхньої біологічної природи та взаємозв'язків між різними здібностями. Мета роботи. Подати консолідований огляд інформації щодо моторних здібностей, їхньої біологічної природи та підкреслити важливість таких знань для майбутніх спеціалістів у сфері фізичної культури і спорту. Методологія: Дослідження базувалося на застосуванні відповідних методів: аналітичних (аналіз, синтез) для опрацювання джерел; тлумачення та узагальнення для пояснення понять; оновлення знань про моторні здібності та їх біологічну сутність з метою підготовки майбутніх спеціалістів. Матеріали та методи: Аналіз літературних джерел, синтез, порівняльний аналіз, тлумачення, узагальнення, актуалізація знань. Наукова новизна: Дослідження виокремлюється глибоким аналізом питань, пов'язаних із моторними здібностями, систематизацією та тлумаченням поглядів науковців, осмисленням їхньої біологічної природи та залучення цих знань в контекст підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Висновки: Оновлення знань щодо біологічних основ моторних здібностей відіграватиме ключову роль у розвитку важливих компетенцій майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту. Це включає здатність до практичного застосування знань, формування фізичної культури особистості, організацію тренувань спортсменів, а також проведення оздоровчих заходів для різних груп населення.