Лариса Гришко
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Лариса Гришко has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Юлія Паришкура
Державний торговельно-економічний університет
3 shared publications - Ігор Донець
Пенітенціарна академія України
2 shared publications - Ірина Ігорівна Бистра
Державний торговельно-економічний університет
1 shared publication - Андрій Голубенко
National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute
1 shared publication - Володимир Філіпов
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
1 shared publication Вікторія Головкіна
Кандидат наук фізичного виховання і спорту, доцент, доцент кафедри фізичного виховання Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
1 shared publication
Latest Publications
- 27 April 2026
- Published by Sumy State Pedagogical University named A.S.Makarenko in Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СПОРТІ
The article examines the theoretical and methodological aspects of flexibility development as one of the fundamental motor qualities within the system of physical culture and sports. The essence of flexibility is defined as an integral indicator of the functional state of muscles, tendons, and joints. The factors influencing its level – including age-related, gender, morphological, and neuromuscular – are systematized. The methods of flexibility development are analyzed, and the expediency of a comprehensive approach to training design is substantiated. Purpose of the Study. To substantiate the importance of flexibility as an integral motor quality in the system of physical culture and sports and to determine the methodological principles of its development considering the individual characteristics of athletes. Methodology. The methodological basis consists of systemic, activity-based, and competence approaches, which ensure a comprehensive study of flexibility development as a component of motor preparedness. Research Methods. Theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature on flexibility development; comparative analysis of different methods and means of flexibility training; analytical method to identify factors influencing the level of flexibility; and modeling method to construct a generalized scheme of flexibility development in physical culture and sports. Research Materials. The study is based on scientific sources, the practical experience of coaches and teachers, and methodological recommendations for developing athletes’ motor qualities. Scientific Novelty. The study clarifies the structure of the concept of «flexibility» as an integral characteristic of the functional state of the musculoskeletal system; systematizes the factors determining the level of flexibility development; substantiates methodological principles for organizing training aimed at effective flexibility development among athletes with different levels of preparedness; and identifies conditions for combining flexibility development with other motor qualities to enhance training effectiveness. Conclusions. Flexibility is a fundamental motor quality that ensures movement efficiency, injury prevention, and optimization of technique across various sports. Its development is determined by a combination of morphofunctional, neuromuscular, and psychophysiological factors. The most effective approach involves combining active, passive, and mixed stretching methods while adhering to the principles of consistency, gradual progression, and variability. Considering athletes’ age and gender characteristics increases the effectiveness of the training process and ensures the harmonious development of motor qualities.
- 27 April 2026
- Published by Sumy State Pedagogical University named A.S.Makarenko in Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СПОРТІ
The article examines the theoretical and methodological aspects of flexibility development as one of the fundamental motor qualities within the system of physical culture and sports. The essence of flexibility is defined as an integral indicator of the functional state of muscles, tendons, and joints. The factors influencing its level – including age-related, gender, morphological, and neuromuscular – are systematized. The methods of flexibility development are analyzed, and the expediency of a comprehensive approach to training design is substantiated. Purpose of the Study. To substantiate the importance of flexibility as an integral motor quality in the system of physical culture and sports and to determine the methodological principles of its development considering the individual characteristics of athletes. Methodology. The methodological basis consists of systemic, activity-based, and competence approaches, which ensure a comprehensive study of flexibility development as a component of motor preparedness. Research Methods. Theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature on flexibility development; comparative analysis of different methods and means of flexibility training; analytical method to identify factors influencing the level of flexibility; and modeling method to construct a generalized scheme of flexibility development in physical culture and sports. Research Materials. The study is based on scientific sources, the practical experience of coaches and teachers, and methodological recommendations for developing athletes’ motor qualities. Scientific Novelty. The study clarifies the structure of the concept of «flexibility» as an integral characteristic of the functional state of the musculoskeletal system; systematizes the factors determining the level of flexibility development; substantiates methodological principles for organizing training aimed at effective flexibility development among athletes with different levels of preparedness; and identifies conditions for combining flexibility development with other motor qualities to enhance training effectiveness. Conclusions. Flexibility is a fundamental motor quality that ensures movement efficiency, injury prevention, and optimization of technique across various sports. Its development is determined by a combination of morphofunctional, neuromuscular, and psychophysiological factors. The most effective approach involves combining active, passive, and mixed stretching methods while adhering to the principles of consistency, gradual progression, and variability. Considering athletes’ age and gender characteristics increases the effectiveness of the training process and ensures the harmonious development of motor qualities.
- Open Access
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 2,p. 94-98
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВО: ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ
У статті розглянуто сучасні виклики та можливості щодо індивідуалізації фізичного виховання в закладах вищої освіти України. На основі емпіричного дослідження, проведеного серед студентів І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», проаналізовано мотиваційні фактори, бар’єри, переваги та ставлення студентської молоді до рухової активності. Результати дослідження підкреслюють стратегічну важливість інвестицій у фізичне виховання як засіб підтримки психофізіологічного здоров’я молоді. Мета роботи: визначити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності, виявити бар’єри та ключові стимули до занять, а також обґрунтувати напрями впровадження індивідуалізованого підходу до фізичного виховання у ЗВО в контексті забезпечення психофізіологічного благополуччя студентів.Методологія. Анкетування студентів (n=62) з метою вивчення мотиваційних установок, частоти занять, вибору активностей та бар’єрів до регулярної рухової активності. Аналіз результатів опитування з визначенням основних тенденцій. Завдання дослідження. Дослідити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності та виявити основні бар’єри та стимули до занять фізичними вправами серед здобувачів вищої освіти. Матеріали та методи дослідження. Контингент дослідження: 62 осіб, здобувачів вищої освіти І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Метод збору даних: онлайн-анкетування з використанням структурованої анкети, що включала закриті та напіввідкриті запитання щодо: рівня мотивації до занять, частоти рухової активності, бар’єрів, переваг та ставлення до рухової активності. Методи аналізу даних: кількісний аналіз результатів анкетування (відсотковий розподіл, середні значення); порівняльний аналіз внутрішньої та зовнішньої мотивації; інтерпретація результатів у контексті потреби в індивідуалізації фізичного виховання.Наукова новизна. Виявлено домінування зовнішньої мотивації над внутрішньою, що має перспективи для побудови ефективних робочих програм. Висновки. Більшість здобувачів вищої освіти регулярно займаються фізичними вправами, проте їхня мотивація часто має зовнішній характер (зовнішність, схуднення). Головні бар’єри до занять – брак часу та низька внутрішня мотивація. Фізичне виховання сприймається здебільшого формально, що знижує його ефективність. Попит на фітнес і тренажерні зали свідчить про потребу в персоналізованих формах рухової активності. Система фізичного виховання у ЗВО потребує модернізації: кадрового, програмного, технічного оновлення та цифровізації.
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 2,p. 94-98
Open AccessІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВО: ДІАГНОСТИКА МОТИВАЦІЇ
У статті розглянуто сучасні виклики та можливості щодо індивідуалізації фізичного виховання в закладах вищої освіти України. На основі емпіричного дослідження, проведеного серед студентів І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», проаналізовано мотиваційні фактори, бар’єри, переваги та ставлення студентської молоді до рухової активності. Результати дослідження підкреслюють стратегічну важливість інвестицій у фізичне виховання як засіб підтримки психофізіологічного здоров’я молоді. Мета роботи: визначити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності, виявити бар’єри та ключові стимули до занять, а також обґрунтувати напрями впровадження індивідуалізованого підходу до фізичного виховання у ЗВО в контексті забезпечення психофізіологічного благополуччя студентів.Методологія. Анкетування студентів (n=62) з метою вивчення мотиваційних установок, частоти занять, вибору активностей та бар’єрів до регулярної рухової активності. Аналіз результатів опитування з визначенням основних тенденцій. Завдання дослідження. Дослідити рівень мотивації студентської молоді до рухової активності та виявити основні бар’єри та стимули до занять фізичними вправами серед здобувачів вищої освіти. Матеріали та методи дослідження. Контингент дослідження: 62 осіб, здобувачів вищої освіти І-ІІ курсів Державного торговельно-економічного університету, Пенітенціарної академії України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Метод збору даних: онлайн-анкетування з використанням структурованої анкети, що включала закриті та напіввідкриті запитання щодо: рівня мотивації до занять, частоти рухової активності, бар’єрів, переваг та ставлення до рухової активності. Методи аналізу даних: кількісний аналіз результатів анкетування (відсотковий розподіл, середні значення); порівняльний аналіз внутрішньої та зовнішньої мотивації; інтерпретація результатів у контексті потреби в індивідуалізації фізичного виховання.Наукова новизна. Виявлено домінування зовнішньої мотивації над внутрішньою, що має перспективи для побудови ефективних робочих програм. Висновки. Більшість здобувачів вищої освіти регулярно займаються фізичними вправами, проте їхня мотивація часто має зовнішній характер (зовнішність, схуднення). Головні бар’єри до занять – брак часу та низька внутрішня мотивація. Фізичне виховання сприймається здебільшого формально, що знижує його ефективність. Попит на фітнес і тренажерні зали свідчить про потребу в персоналізованих формах рухової активності. Система фізичного виховання у ЗВО потребує модернізації: кадрового, програмного, технічного оновлення та цифровізації.
- Open Access
- 7 November 2024
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 181 (25) , 61-68
АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ПРО БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОТОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
Моторні здібності визначаються як індивідуальні характеристики, що впливають на рівень моторних компетенцій особистості. Проте, крім них, існують і інші особистісні особливості, такі як перцептивні, мнемічні та інші здібності. Розвиток моторних здібностей ґрунтується на ієрархії різноманітних генетичних анатомічно-фізіологічних особливостей. Основними засобами розвитку моторних здібностей слугують заняття фізичними вправами. Ефективність навчально-тренувального процесу залежить від правильного вибору методів та засобів педагогічного впливу, а також від цілеспрямованого встановлення мети та задач. Ключовою умовою у підготовці майбутніх спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту є глибока теоретична та практична основа, що сприяє формуванню компетенцій. Серед них важливе місце посідає розуміння закономірностей еволюції моторних здібностей, їхньої біологічної природи та взаємозв'язків між різними здібностями. Мета роботи. Подати консолідований огляд інформації щодо моторних здібностей, їхньої біологічної природи та підкреслити важливість таких знань для майбутніх спеціалістів у сфері фізичної культури і спорту. Методологія: Дослідження базувалося на застосуванні відповідних методів: аналітичних (аналіз, синтез) для опрацювання джерел; тлумачення та узагальнення для пояснення понять; оновлення знань про моторні здібності та їх біологічну сутність з метою підготовки майбутніх спеціалістів. Матеріали та методи: Аналіз літературних джерел, синтез, порівняльний аналіз, тлумачення, узагальнення, актуалізація знань. Наукова новизна: Дослідження виокремлюється глибоким аналізом питань, пов'язаних із моторними здібностями, систематизацією та тлумаченням поглядів науковців, осмисленням їхньої біологічної природи та залучення цих знань в контекст підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Висновки: Оновлення знань щодо біологічних основ моторних здібностей відіграватиме ключову роль у розвитку важливих компетенцій майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту. Це включає здатність до практичного застосування знань, формування фізичної культури особистості, організацію тренувань спортсменів, а також проведення оздоровчих заходів для різних груп населення.
- 7 November 2024
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 181 (25) , 61-68
Open AccessАКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ПРО БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОТОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
Моторні здібності визначаються як індивідуальні характеристики, що впливають на рівень моторних компетенцій особистості. Проте, крім них, існують і інші особистісні особливості, такі як перцептивні, мнемічні та інші здібності. Розвиток моторних здібностей ґрунтується на ієрархії різноманітних генетичних анатомічно-фізіологічних особливостей. Основними засобами розвитку моторних здібностей слугують заняття фізичними вправами. Ефективність навчально-тренувального процесу залежить від правильного вибору методів та засобів педагогічного впливу, а також від цілеспрямованого встановлення мети та задач. Ключовою умовою у підготовці майбутніх спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту є глибока теоретична та практична основа, що сприяє формуванню компетенцій. Серед них важливе місце посідає розуміння закономірностей еволюції моторних здібностей, їхньої біологічної природи та взаємозв'язків між різними здібностями. Мета роботи. Подати консолідований огляд інформації щодо моторних здібностей, їхньої біологічної природи та підкреслити важливість таких знань для майбутніх спеціалістів у сфері фізичної культури і спорту. Методологія: Дослідження базувалося на застосуванні відповідних методів: аналітичних (аналіз, синтез) для опрацювання джерел; тлумачення та узагальнення для пояснення понять; оновлення знань про моторні здібності та їх біологічну сутність з метою підготовки майбутніх спеціалістів. Матеріали та методи: Аналіз літературних джерел, синтез, порівняльний аналіз, тлумачення, узагальнення, актуалізація знань. Наукова новизна: Дослідження виокремлюється глибоким аналізом питань, пов'язаних із моторними здібностями, систематизацією та тлумаченням поглядів науковців, осмисленням їхньої біологічної природи та залучення цих знань в контекст підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Висновки: Оновлення знань щодо біологічних основ моторних здібностей відіграватиме ключову роль у розвитку важливих компетенцій майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту. Це включає здатність до практичного застосування знань, формування фізичної культури особистості, організацію тренувань спортсменів, а також проведення оздоровчих заходів для різних груп населення.
- Open Access
- 11 September 2023
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 176 (20) , 217-222
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У КУЛЬОВІЙ СТРІЛЬБІ
В статті розглянуто теоретичні основи психологічної підготовки спортсменів вищої спортивної майстерності у кульовій стрільбі. Проаналізовано останні наукові дослідження та публікації. Визначено шляхи оптимізації психологічної підготовки спортсменів у кульовій стрільбі. Мета роботи Теоретично обґрунтувати шляхи оптимізації системи психологічної підготовки в кульовій стрільбі на основі урахування психофізичних особливостей спортсменів. Завдання дослідження 1. Вивчити інформацію літературних джерел в аспекті оптимізації системи психологічної підготовки стрільців-спортсменів вищої спортивної кваліфікації. 2. Визначити шляхи оптимізації психологічної підготовки стрільців спортсменів. Методологія Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Було опрацьовано літературу за кількома напрямками: загальна теорія підготовки спортсменів, особливості психологічної підготовки в спортивній стрільбі та вплив психологічної підготовленості на ефективність змагальної діяльності, методи та методика покращення психологічних якостей спортсменів. Наукова новизна В результаті дослідження підтверджено дані про важливість психологічної підготовки в кульовій стрільбі для спортсменів вищої спортивної кваліфікації, доповнено відомості про обумовленість застосування даних методик індивідуально-психологічними особливостями, які тісно пов’язані з психофізичними особливостями спортсменів. Висновки В результаті аналізу та узагальнення інформації літературних джерел, з’ясовано що в кульовій стрільбі якість психологічної підготовки є суттєвим фактором росту спортивних результатів. Визначено, що в сучасній системі психологічної підготовки в кульовій стрільбі активно застосовуються методики саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування. Однак, доцільність застосування тих або інших методик саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування визначається, в більшості випадків, тренером методом спроб і помилок. При виборі окремих методик саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування необхідно враховувати як критерій відбору психофізіологічні особливості спортсменів.
- 11 September 2023
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 176 (20) , 217-222
Open AccessТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У КУЛЬОВІЙ СТРІЛЬБІ
В статті розглянуто теоретичні основи психологічної підготовки спортсменів вищої спортивної майстерності у кульовій стрільбі. Проаналізовано останні наукові дослідження та публікації. Визначено шляхи оптимізації психологічної підготовки спортсменів у кульовій стрільбі. Мета роботи Теоретично обґрунтувати шляхи оптимізації системи психологічної підготовки в кульовій стрільбі на основі урахування психофізичних особливостей спортсменів. Завдання дослідження 1. Вивчити інформацію літературних джерел в аспекті оптимізації системи психологічної підготовки стрільців-спортсменів вищої спортивної кваліфікації. 2. Визначити шляхи оптимізації психологічної підготовки стрільців спортсменів. Методологія Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Було опрацьовано літературу за кількома напрямками: загальна теорія підготовки спортсменів, особливості психологічної підготовки в спортивній стрільбі та вплив психологічної підготовленості на ефективність змагальної діяльності, методи та методика покращення психологічних якостей спортсменів. Наукова новизна В результаті дослідження підтверджено дані про важливість психологічної підготовки в кульовій стрільбі для спортсменів вищої спортивної кваліфікації, доповнено відомості про обумовленість застосування даних методик індивідуально-психологічними особливостями, які тісно пов’язані з психофізичними особливостями спортсменів. Висновки В результаті аналізу та узагальнення інформації літературних джерел, з’ясовано що в кульовій стрільбі якість психологічної підготовки є суттєвим фактором росту спортивних результатів. Визначено, що в сучасній системі психологічної підготовки в кульовій стрільбі активно застосовуються методики саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування. Однак, доцільність застосування тих або інших методик саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування визначається, в більшості випадків, тренером методом спроб і помилок. При виборі окремих методик саморегуляції, ідеомоторного та аутогенного тренування необхідно враховувати як критерій відбору психофізіологічні особливості спортсменів.