Сергій Сегеда
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Сергій Сегеда has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Oleksandr Lysenko
Institute of History of Ukraine, NAS of Ukraine
1 shared publication - Іvan Zulyak
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
1 shared publication - А. С. Чайковський
Національний університет оборони України
1 shared publication В. М. Грицюк
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
1 shared publicationВалерій Грицюк
1 shared publication- Василь Шевчук1 shared publication
Latest Publications
- 30 March 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 59 (1)
ПОВСТАНЦІ ХОЛОДНОГО ЯРУ: БОРОТЬБА І ДОЛЯ МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ
Національно-визвольний рух 1917–1921 рр. в Україні породив низку регіональних осередків збройного спротиву, вогнищ повстанського руху, серед яких особливе місце посідають повстанські формування історико-географічного Холодного Яру.
- 30 March 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 59 (1)
ПОВСТАНЦІ ХОЛОДНОГО ЯРУ: БОРОТЬБА І ДОЛЯ МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ
Національно-визвольний рух 1917–1921 рр. в Україні породив низку регіональних осередків збройного спротиву, вогнищ повстанського руху, серед яких особливе місце посідають повстанські формування історико-географічного Холодного Яру.
- Open Access
- 29 August 2025
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 4,p. 43-57
Іноземні добровольці у складі Сил оборони України (від 2014 р.)
Мета — висвітлення питання участі іноземних добровольців у складі підрозділів Сил оборони України від 2014 р., визначення їх внеску, ролі у відсічі російській агресії. Методологічною основою стали принципи історизму, неупередженості. Використано загальнонаукові (наукового аналізу, синтезу, періодизації, класифікації, типологічний) та спеціальні (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний) методи дослідження. Застосовано міждисциплінарний дослідницький інструментарій на стику історії, політології, правознавства, державного управління, військової справи. Наукова новизна. З’ясовано умови створення, встановлено класифікацію добровольчих формувань з участю іноземців та періодизацію їх функціонування від 2014 р., проаналізовано правові підстави для залучення іноземців із бойовим досвідом до військової служби в нашій країні. Охарактеризовано основні добровольчі формування, які брали участь у відбитті російської збройної агресії, зроблено спробу класифікувати мотивацію іноземців долучатися до Сил оборони України. Висновки. Від 2014 р. охочі іноземці залучалися до складу офіційних збройних формувань України, створювалися військові частини та підрозділи, укомплектовані переважно добровольцями з інших країн. Постійно вдосконалювалася нормативно-правова база щодо легалізації їх участі у відсічі збройній агресії РФ. Установлено основне призначення добровольчих формувань з участю іноземців — забезпечення надходження до Сил оборони України мотивованих людських ресурсів із бойовим досвідом і фаховою підготовкою. Впродовж зазначеного періоду чисельність добровольчих формувань, що складаються з іноземців, та кількість добровольців-громадян інших держав суттєво зросла й має тенденцію до збільшення.
- 29 August 2025
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 4,p. 43-57
Open AccessІноземні добровольці у складі Сил оборони України (від 2014 р.)
Мета — висвітлення питання участі іноземних добровольців у складі підрозділів Сил оборони України від 2014 р., визначення їх внеску, ролі у відсічі російській агресії. Методологічною основою стали принципи історизму, неупередженості. Використано загальнонаукові (наукового аналізу, синтезу, періодизації, класифікації, типологічний) та спеціальні (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний) методи дослідження. Застосовано міждисциплінарний дослідницький інструментарій на стику історії, політології, правознавства, державного управління, військової справи. Наукова новизна. З’ясовано умови створення, встановлено класифікацію добровольчих формувань з участю іноземців та періодизацію їх функціонування від 2014 р., проаналізовано правові підстави для залучення іноземців із бойовим досвідом до військової служби в нашій країні. Охарактеризовано основні добровольчі формування, які брали участь у відбитті російської збройної агресії, зроблено спробу класифікувати мотивацію іноземців долучатися до Сил оборони України. Висновки. Від 2014 р. охочі іноземці залучалися до складу офіційних збройних формувань України, створювалися військові частини та підрозділи, укомплектовані переважно добровольцями з інших країн. Постійно вдосконалювалася нормативно-правова база щодо легалізації їх участі у відсічі збройній агресії РФ. Установлено основне призначення добровольчих формувань з участю іноземців — забезпечення надходження до Сил оборони України мотивованих людських ресурсів із бойовим досвідом і фаховою підготовкою. Впродовж зазначеного періоду чисельність добровольчих формувань, що складаються з іноземців, та кількість добровольців-громадян інших держав суттєво зросла й має тенденцію до збільшення.
- 30 June 2025
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 56 (2)
УКРАЇНА Й ОБ’ЄДНАНІ НАЦІЇ У БОРОТЬБІ ПРОТИ НАЦИЗМУ і ФАШИЗМУ
При підготовці матеріалів автори прагнули привернути увагу не лише вітчизняного читача, а й донести до міжнародної аудиторії достовірну наукову інформацію про долю України у Другій світовій війні. Автори поставили за мету з’ясувати місце українського чинника у глобальному протистоянні середини ХХ ст. та внесок українського народу у перемогу Об’єднаних Націй над блоком Осі, у результаті чого Україна поряд із іншими націями (незалежними державами) стала співзасновником ООН.Методологічне підґрунтя дослідження спирається на теоретичні напрацювання визнаних представників сучасної соціогуманітаристики та воєнної науки, усталений у науковому дискурсі термінологічний апарат і міждисциплінарні прийоми наукового пізнання. Наукову новизну матеріалу визначають авторські підходи до оцінювання внеску України у боротьбу проти нацизму і фашизму, об’єктивним визнанням якого стало надання їй статусу члена-засновника Організації Об’єднаних Націй. У період Другої світової війни територія України стала епіцентром протистояння між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом. Силою обставин українці опинилися у різних воюючих таборах, хоча більшість комбатантів служила у Червоній армії. Через бойові дії, окупаційний режим, депортації та геноцид Україна зазнала значних людських і матеріальних втрат, наслідки яких відчувалися в усі повоєнні десятиліття. Конструюванню обрисів майбутнього повоєнного устрою лідерами «великої трійки» сприяло визнання ними значного внеску народу України у переможне завершення війни. Незважаючи на те, що в основі геополітичних стратегій переможців, особливо Й. Сталіна, лежало прагнення зміцнити свої позиції у світі, представлення України як повноправного члена міжнародного співтовариства (хай почасти і формально) варто трактувати як акт історичної справедливості. Вказаний факт дезавуює псевдоісторичні путінські ремінісценції про ексклюзивну роль росії у завершенні війни та сприяє деконструкції радянсько-російського міфу про «велику вітчизняну війну» і пов’язаних із ним мнемонічних практик «побєдобєсія».
- 30 June 2025
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 56 (2)
УКРАЇНА Й ОБ’ЄДНАНІ НАЦІЇ У БОРОТЬБІ ПРОТИ НАЦИЗМУ і ФАШИЗМУ
При підготовці матеріалів автори прагнули привернути увагу не лише вітчизняного читача, а й донести до міжнародної аудиторії достовірну наукову інформацію про долю України у Другій світовій війні. Автори поставили за мету з’ясувати місце українського чинника у глобальному протистоянні середини ХХ ст. та внесок українського народу у перемогу Об’єднаних Націй над блоком Осі, у результаті чого Україна поряд із іншими націями (незалежними державами) стала співзасновником ООН.Методологічне підґрунтя дослідження спирається на теоретичні напрацювання визнаних представників сучасної соціогуманітаристики та воєнної науки, усталений у науковому дискурсі термінологічний апарат і міждисциплінарні прийоми наукового пізнання. Наукову новизну матеріалу визначають авторські підходи до оцінювання внеску України у боротьбу проти нацизму і фашизму, об’єктивним визнанням якого стало надання їй статусу члена-засновника Організації Об’єднаних Націй. У період Другої світової війни територія України стала епіцентром протистояння між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом. Силою обставин українці опинилися у різних воюючих таборах, хоча більшість комбатантів служила у Червоній армії. Через бойові дії, окупаційний режим, депортації та геноцид Україна зазнала значних людських і матеріальних втрат, наслідки яких відчувалися в усі повоєнні десятиліття. Конструюванню обрисів майбутнього повоєнного устрою лідерами «великої трійки» сприяло визнання ними значного внеску народу України у переможне завершення війни. Незважаючи на те, що в основі геополітичних стратегій переможців, особливо Й. Сталіна, лежало прагнення зміцнити свої позиції у світі, представлення України як повноправного члена міжнародного співтовариства (хай почасти і формально) варто трактувати як акт історичної справедливості. Вказаний факт дезавуює псевдоісторичні путінські ремінісценції про ексклюзивну роль росії у завершенні війни та сприяє деконструкції радянсько-російського міфу про «велику вітчизняну війну» і пов’язаних із ним мнемонічних практик «побєдобєсія».
- 8 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 1,p. 48-62
Окупаційна політика російської влади в ґенерал-ґубернаторстві Галичина в 1914 р. (на прикладі Тернопільської ґубернії)
Мета дослідження полягає в аналізі окупаційної політики російської влади в ґенерал-ґубернаторстві Галичина (на прикладі Тернопільської ґубернії) впродовж серпня – грудня 1914 р. Методологія базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності. Одним із провідних став метод локальної історії, орієнтований на вивчення тієї чи іншої території з позиції становлення й формування політики окупаційної адміністрації, формування на «новоприєднаних» теренах адміністративно-територіального устрою, притаманного Російській імперії. Наукова новизна. Розкрито процес становлення й формування окупаційної політики російської влади в Тернопільській ґубернії в окреслений період. Висновки. Досліджено насильницьку адаптацію до російського адміністративно-територіального устрою, висвітлено складне становище населення в нових умовах. З’ясовано, що однією з важливих функцій адміністративних органів було наповнення бюджету шляхом накладення штрафів за невиконання розпоряджень, конфіскація майна, виселення. Доведено, що заходи окупаційної влади на Тернопільщині впродовж серпня – грудня 1914 р. мали загарбницький характер, призвели до реалізації самодержавної політики в ліквідації місцевих органів самоуправління, нав’язуваннізагальноімперських стереотипів, руйнуванні самобутнього суспільно-політичного, соціально-економічного й культурно-освітнього розвитку краю.
- 8 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 1,p. 48-62
Окупаційна політика російської влади в ґенерал-ґубернаторстві Галичина в 1914 р. (на прикладі Тернопільської ґубернії)
Мета дослідження полягає в аналізі окупаційної політики російської влади в ґенерал-ґубернаторстві Галичина (на прикладі Тернопільської ґубернії) впродовж серпня – грудня 1914 р. Методологія базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності. Одним із провідних став метод локальної історії, орієнтований на вивчення тієї чи іншої території з позиції становлення й формування політики окупаційної адміністрації, формування на «новоприєднаних» теренах адміністративно-територіального устрою, притаманного Російській імперії. Наукова новизна. Розкрито процес становлення й формування окупаційної політики російської влади в Тернопільській ґубернії в окреслений період. Висновки. Досліджено насильницьку адаптацію до російського адміністративно-територіального устрою, висвітлено складне становище населення в нових умовах. З’ясовано, що однією з важливих функцій адміністративних органів було наповнення бюджету шляхом накладення штрафів за невиконання розпоряджень, конфіскація майна, виселення. Доведено, що заходи окупаційної влади на Тернопільщині впродовж серпня – грудня 1914 р. мали загарбницький характер, призвели до реалізації самодержавної політики в ліквідації місцевих органів самоуправління, нав’язуваннізагальноімперських стереотипів, руйнуванні самобутнього суспільно-політичного, соціально-економічного й культурно-освітнього розвитку краю.
- 8 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 4,p. 148-162
Створення та розвиток Збройних сил України: історіографічний вимір
Мета статті полягає в історіографічному аналізі публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів та відтворенні на їх основі історії створення й розвитку Збройних сил України в 1991–2020 рр. Методологія. Опрацювання дослідницького матеріалу проводилося на засадах історизму, об’єктивності, системності та україноцентризму. В основу дослідницького інструментарію покладено міждисциплінарні підходи. Завдяки проблемно-хронологічному методу аналізу окреслено суспільно-політичні контексти, в яких формувався науковий наратив у вказаній тематичній ніші. Герменевтичний підхід дав змогу з’ясувати особливості змістового наповнення та авторських інтерпретацій емпіричного матеріалу. Функціональний і структурний підходи лягли в основу характеристики того сеґменту напрацювань дослідників, що стосується інституційно-організаційних аспектів військового будівництва в Україні. Прийоми історичної хронології та компаративістики дали змогу простежити етапи становлення й розбудови Збройних сил України, віддзеркалення цих процесів у науковому дискурсі. Правознавчі методики вможливили опрацювання нормативно-законодавчої бази та характер відображення її положень у науковій продукції. Наукова новизна визначається аналізом вітчизняних і зарубіжних видань про історію Збройних сил України як головної складової забезпечення незалежності держави. Визначено етапи нагромадження й розвитку історичних знань, з’ясовано визначальні тенденції історієписання у цьому тематичному сеґменті. Висновки. Українська історична наука збагатилася науково-дослідницькими працями, аналіз яких відтворює історію створення та розвитку Збройних сил України, їх участі в антитерористичній операції й операції Об’єднаних сил. Джерельна база, якою послуговуються вітчизняні фахівці, а також освоєння новітніх методик наукового пізнання забезпечили актуальність напрацювань авторів, які студіюють цей етап військового будівництва в Україні.
- 8 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 4,p. 148-162
Створення та розвиток Збройних сил України: історіографічний вимір
Мета статті полягає в історіографічному аналізі публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів та відтворенні на їх основі історії створення й розвитку Збройних сил України в 1991–2020 рр. Методологія. Опрацювання дослідницького матеріалу проводилося на засадах історизму, об’єктивності, системності та україноцентризму. В основу дослідницького інструментарію покладено міждисциплінарні підходи. Завдяки проблемно-хронологічному методу аналізу окреслено суспільно-політичні контексти, в яких формувався науковий наратив у вказаній тематичній ніші. Герменевтичний підхід дав змогу з’ясувати особливості змістового наповнення та авторських інтерпретацій емпіричного матеріалу. Функціональний і структурний підходи лягли в основу характеристики того сеґменту напрацювань дослідників, що стосується інституційно-організаційних аспектів військового будівництва в Україні. Прийоми історичної хронології та компаративістики дали змогу простежити етапи становлення й розбудови Збройних сил України, віддзеркалення цих процесів у науковому дискурсі. Правознавчі методики вможливили опрацювання нормативно-законодавчої бази та характер відображення її положень у науковій продукції. Наукова новизна визначається аналізом вітчизняних і зарубіжних видань про історію Збройних сил України як головної складової забезпечення незалежності держави. Визначено етапи нагромадження й розвитку історичних знань, з’ясовано визначальні тенденції історієписання у цьому тематичному сеґменті. Висновки. Українська історична наука збагатилася науково-дослідницькими працями, аналіз яких відтворює історію створення та розвитку Збройних сил України, їх участі в антитерористичній операції й операції Об’єднаних сил. Джерельна база, якою послуговуються вітчизняні фахівці, а також освоєння новітніх методик наукового пізнання забезпечили актуальність напрацювань авторів, які студіюють цей етап військового будівництва в Україні.
- 1 December 2023
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 3,p. 18-24
Мінна війна: операція «Пастка»
У статті висвітлено події часів Другої світової війни на Східному фронті, зокрема факти мінної боротьби Червоної армії. Застосування проти німецьких окупантів керованих радіомін у Києві та Харкові спричинило паніку серед нацистського командування й особового складу противника, а також серед цивільного населення в цих окупованих українських містах. Як відомо, вулицю Хрещатик у Києві й окремі історичні та культурні пам’ятки підірвали радянські спецслужби, щоб посіяти невпевненість і страх у військах противника. Загибель при цьому цивільних мешканців вважалася радянським командуванням «неминучими втратами війни». Операція з мінування державних установ, житлових будинків, мостів, аеродромів у Києві, Харкові, Одесі, Севастополі на Східному фронті на початку Другої світової війни під час відступу Червоної армії одержала назву «Пастка». У статті розкрито досягнення та помилки радянських саперів і контррозвідувальні заходи Вермахту щодо мінної боротьби.
- 1 December 2023
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 3,p. 18-24
Мінна війна: операція «Пастка»
У статті висвітлено події часів Другої світової війни на Східному фронті, зокрема факти мінної боротьби Червоної армії. Застосування проти німецьких окупантів керованих радіомін у Києві та Харкові спричинило паніку серед нацистського командування й особового складу противника, а також серед цивільного населення в цих окупованих українських містах. Як відомо, вулицю Хрещатик у Києві й окремі історичні та культурні пам’ятки підірвали радянські спецслужби, щоб посіяти невпевненість і страх у військах противника. Загибель при цьому цивільних мешканців вважалася радянським командуванням «неминучими втратами війни». Операція з мінування державних установ, житлових будинків, мостів, аеродромів у Києві, Харкові, Одесі, Севастополі на Східному фронті на початку Другої світової війни під час відступу Червоної армії одержала назву «Пастка». У статті розкрито досягнення та помилки радянських саперів і контррозвідувальні заходи Вермахту щодо мінної боротьби.
- 24 August 2022
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 1,p. 27-33
Військова стоматологія на теренах України: історична ретроспектива та сучасність
У статті здійснено ретроспективний аналіз розвитку військової стоматології на українських теренах від найдавніших часів до сьогодення. Основну увагу приділено питанням становлення й розвитку стоматологічного забезпечення у Збройних Силах України зі здобуттям нашою державою незалежності, здійснено історичну періодизацію цих процесів, розкрито причини втрати спроможності надання сучасної стоматологічної допомоги в польових умовах. З початком антитерористичної операції на Сході України було відновлено роботу штатних пересувних стоматологічних кабінетів, які сьогодні надають медичну допомогу військовослужбовцям, залученим до заходів з відсічі широкомасштабній збройній агресії Російської Федерації проти України. Центральна стоматологічна поліклініка стала науково-методичним та практичним центром вітчизняної військової стоматології та водночас навчальною базою підготовки майбутніх військових стоматологів. На основі дослідженого досвіду організації та здійснення стоматологічної допомоги опрацьовано модель надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям в зоні операції Об’єднаних сил.
- 24 August 2022
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 1,p. 27-33
Військова стоматологія на теренах України: історична ретроспектива та сучасність
У статті здійснено ретроспективний аналіз розвитку військової стоматології на українських теренах від найдавніших часів до сьогодення. Основну увагу приділено питанням становлення й розвитку стоматологічного забезпечення у Збройних Силах України зі здобуттям нашою державою незалежності, здійснено історичну періодизацію цих процесів, розкрито причини втрати спроможності надання сучасної стоматологічної допомоги в польових умовах. З початком антитерористичної операції на Сході України було відновлено роботу штатних пересувних стоматологічних кабінетів, які сьогодні надають медичну допомогу військовослужбовцям, залученим до заходів з відсічі широкомасштабній збройній агресії Російської Федерації проти України. Центральна стоматологічна поліклініка стала науково-методичним та практичним центром вітчизняної військової стоматології та водночас навчальною базою підготовки майбутніх військових стоматологів. На основі дослідженого досвіду організації та здійснення стоматологічної допомоги опрацьовано модель надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям в зоні операції Об’єднаних сил.