Сергій Попов
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Сергій Попов has a total of 32 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Oleksandr Rozmaznin
Військова академія
3 shared publications - Natalya Sokur
Військова академія
2 shared publications - Valery Bakumenko
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка
2 shared publications - Victor Mamich
Odessa Military Academy
2 shared publications - Voshko I. V.2 shared publications
- Марія Холод
аспірантка кафедри соціально-гуманітарних наук Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 17 March 2026
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 35,p. 186-197
ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ НАРОДОВЛАДДЯ
У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження професійної відповідальності державних службовців як фундаментального чинника легітимності публічного управління в умовах принципу народовладдя. Професійна відповідальність концептуалізується як багатовимірна конструкція, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний та поведінковий компоненти, які разом формують інтегративну характеристику управлінця, здатного діяти відповідно до принципів верховенства права, прозорості та суспільної підзвітності. У дослідженні наголошується, що професійна відповідальність еволюціонує від формального дотримання регламентів до внутрішнього морально-етичного імперативу, безпосередньо впливаючи на ефективність реалізації публічної політики та рівень довіри громадян до державних інституцій. Особливу увагу приділено ролі системи забезпечення якості вищої освіти як інституційного механізму формування відповідальних державних службовців. Вища освіта розглядається не лише як джерело професійних знань, а й як середовище формування управлінської культури, етичних цінностей та готовності до прийняття відповідальних рішень. У статті акцентовано освітні стратегії, такі як моделювання професійної діяльності та проблемно-орієнтоване навчання, що дозволяють здобувачам освіти відтворювати реальні управлінські ситуації та розвивати психологічну стійкість і відповідальність за рішення, ухвалені в інтересах суспільства. У порівняльному аспекті проаналізовано українську модель народовладдя, засновану на конституційному визнанні народу єдиним джерелом влади, та модель Європейського Союзу, що ґрунтується на принципі субсидіарності та багаторівневому врядуванні. Попри спільний нормативний фундамент демократії та верховенства права, моделі відрізняються інституційним дизайном і механізмами участі громадян. Досвід ЄС у застосуванні принципу субсидіарності та інструментів прямої участі, зокрема Європейської громадянської ініціативи, розглядається як особливо важливий для посилення процесів децентралізації та євроінтеграції України. У статті виявлено концептуальні та прикладні прогалини в інтеграції правових механізмів професійної відповідальності, включно з дисциплінарним законодавством, із освітніми практиками забезпечення якості. Обґрунтовано необхідність цілісного підходу, що поєднує правові, освітні та комунікативні виміри врядування для зміцнення демократичних інституцій та забезпечення сталого розвитку публічного управління. Зроблено висновок, що професійна відповідальність, інтегрована в систему забезпечення якості вищої освіти, перетворює освіту на ефективний інструмент публічного управління, сприяючи формуванню відповідального лідерства, демократичної легітимності та стійкості публічних інституцій перед сучасними викликами.
- 17 March 2026
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 35,p. 186-197
Open AccessПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ НАРОДОВЛАДДЯ
У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження професійної відповідальності державних службовців як фундаментального чинника легітимності публічного управління в умовах принципу народовладдя. Професійна відповідальність концептуалізується як багатовимірна конструкція, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний та поведінковий компоненти, які разом формують інтегративну характеристику управлінця, здатного діяти відповідно до принципів верховенства права, прозорості та суспільної підзвітності. У дослідженні наголошується, що професійна відповідальність еволюціонує від формального дотримання регламентів до внутрішнього морально-етичного імперативу, безпосередньо впливаючи на ефективність реалізації публічної політики та рівень довіри громадян до державних інституцій. Особливу увагу приділено ролі системи забезпечення якості вищої освіти як інституційного механізму формування відповідальних державних службовців. Вища освіта розглядається не лише як джерело професійних знань, а й як середовище формування управлінської культури, етичних цінностей та готовності до прийняття відповідальних рішень. У статті акцентовано освітні стратегії, такі як моделювання професійної діяльності та проблемно-орієнтоване навчання, що дозволяють здобувачам освіти відтворювати реальні управлінські ситуації та розвивати психологічну стійкість і відповідальність за рішення, ухвалені в інтересах суспільства. У порівняльному аспекті проаналізовано українську модель народовладдя, засновану на конституційному визнанні народу єдиним джерелом влади, та модель Європейського Союзу, що ґрунтується на принципі субсидіарності та багаторівневому врядуванні. Попри спільний нормативний фундамент демократії та верховенства права, моделі відрізняються інституційним дизайном і механізмами участі громадян. Досвід ЄС у застосуванні принципу субсидіарності та інструментів прямої участі, зокрема Європейської громадянської ініціативи, розглядається як особливо важливий для посилення процесів децентралізації та євроінтеграції України. У статті виявлено концептуальні та прикладні прогалини в інтеграції правових механізмів професійної відповідальності, включно з дисциплінарним законодавством, із освітніми практиками забезпечення якості. Обґрунтовано необхідність цілісного підходу, що поєднує правові, освітні та комунікативні виміри врядування для зміцнення демократичних інституцій та забезпечення сталого розвитку публічного управління. Зроблено висновок, що професійна відповідальність, інтегрована в систему забезпечення якості вищої освіти, перетворює освіту на ефективний інструмент публічного управління, сприяючи формуванню відповідального лідерства, демократичної легітимності та стійкості публічних інституцій перед сучасними викликами.
- Open Access
- 25 December 2025
- Published by Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University KNAFU in Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил
- No. 4(86),p. 38-47
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬЦІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ КОРОТКОСТВОЛЬНОЇ ЗБРОЇ В МІСЦЯХ СКУТОГО ТА ОБМЕЖЕНОГО РУХУ
Стаття присвячена розробці методичних засад підготовки стрільців до використання короткоствольної зброї в умовах скутого та обмеженого руху, з акцентом на психофізіологічні, тактичні та технічні аспекти. Дослідження аналізує вплив обмеженого простору на ефективність дій стрільців, пропонуючи комплексний підхід до їхньої підготовки. Мета дослідження – розробити науково обґрунтовану методику підготовки стрільців, яка враховує специфіку замкнених приміщень, забезпечує безпеку та підвищує ефективність виконання тактичних завдань. Для аналізу використано методи узагальнення досвіду навчально-тренувальних підрозділів, порівняльний аналіз технік стрільби та експериментальні тренування у змодельованих умовах. Дослідження проводилося на спеціалізованих полігонах із вузькими коридорами, підвалами та сходовими клітинами, з використанням електронних систем фіксації результатів та відеозапису. Наукові результати виявили, що комплексна підготовка, яка включає відпрацювання швидкості реакції, точності влучень та ефективності зміни позицій, значно підвищує готовність стрільців до дій у замкнених просторах; наукова новизна полягає в інтеграції психофізіологічних факторів і сучасних технічних засобів, таких як віртуальні тренажери та лазерні мішенні комплекси, у методичну систему підготовки. Запропонована методика забезпечує формування тактичної гнучкості та командної взаємодії, знижуючи ризики рикошетів і помилок у стресових умовах. Перспективи подальших досліджень включають розробку інтелектуальних тренувальних систем, які адаптуються до рівня підготовки стрільця. Також планується розширення використання біофізіологічних датчиків для моніторингу стресового стану під час тренувань.
- 25 December 2025
- Published by Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University KNAFU in Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил
- No. 4(86),p. 38-47
Open AccessМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬЦІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ КОРОТКОСТВОЛЬНОЇ ЗБРОЇ В МІСЦЯХ СКУТОГО ТА ОБМЕЖЕНОГО РУХУ
Стаття присвячена розробці методичних засад підготовки стрільців до використання короткоствольної зброї в умовах скутого та обмеженого руху, з акцентом на психофізіологічні, тактичні та технічні аспекти. Дослідження аналізує вплив обмеженого простору на ефективність дій стрільців, пропонуючи комплексний підхід до їхньої підготовки. Мета дослідження – розробити науково обґрунтовану методику підготовки стрільців, яка враховує специфіку замкнених приміщень, забезпечує безпеку та підвищує ефективність виконання тактичних завдань. Для аналізу використано методи узагальнення досвіду навчально-тренувальних підрозділів, порівняльний аналіз технік стрільби та експериментальні тренування у змодельованих умовах. Дослідження проводилося на спеціалізованих полігонах із вузькими коридорами, підвалами та сходовими клітинами, з використанням електронних систем фіксації результатів та відеозапису. Наукові результати виявили, що комплексна підготовка, яка включає відпрацювання швидкості реакції, точності влучень та ефективності зміни позицій, значно підвищує готовність стрільців до дій у замкнених просторах; наукова новизна полягає в інтеграції психофізіологічних факторів і сучасних технічних засобів, таких як віртуальні тренажери та лазерні мішенні комплекси, у методичну систему підготовки. Запропонована методика забезпечує формування тактичної гнучкості та командної взаємодії, знижуючи ризики рикошетів і помилок у стресових умовах. Перспективи подальших досліджень включають розробку інтелектуальних тренувальних систем, які адаптуються до рівня підготовки стрільця. Також планується розширення використання біофізіологічних датчиків для моніторингу стресового стану під час тренувань.
- Open Access
- 24 October 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 34,p. 517-530
ПУБЛІЧНО-ВІЙСЬКОВЕ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВИМ СПІВРОБІТНИЦТВОМ: АСПЕКТ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
У статті розглядається актуальність та теперішні проблеми публічно-військового управління цивільно-військовим співробітництвом (ЦВС), яке є: особливим способом взаємодії структур Збройних Сил України із суб'єктами цивільного середовища; специфічною допомогою військових цивільному населенню, насамперед у плані його захисту та життєзабезпечення і, навпаки, підтримкою цивільним середовищем військових структур в успішному виконанні бойових завдань. Поточний бойовий досвід засвідчив здатність ЦВС ефективно вирішувати кризові ситуації, надавати гуманітарну допомогу, протидіяти пропаганді ворога тощо. Аналіз наукових праць дозволив визначити основні напрямки вдосконалення системи цивільно-військового співробітництва, один з яких стосується вдосконалення підготовки військових спеціалістів, здатних взаємодіяти із суб'єктами цивільного середовища, зокрема в кризових ситуаціях. Нині їх підготовку (на першому (бакалаврському) рівні освіти) розглянуто за освітньо-професійною програмою «Цивільно-військові відносини» зі спеціальності в правничій освіті. Визнано, що правові механізми є важливими для реалізації ЦВС, але в поєднанні з іншими базовими механізмами. Також, недоцільно здійснювати підготовку військових спеціалістів для ЦВС за спеціальностями «Військове управління (за видами збройних сил)» та «Забезпечення військ (сил)», оскільки їх об'єкти вивчення не передбачають співробітництво між цивільним та військовим середовищами. Доведено, що предмет діяльності ЦВС повністю відповідає предметній галузі і компетентностям стандарту спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Обґрунтовано необхідність її застосування для підготовки військових спеціалістів за освітньо-професійною програмою для другого (магістерського) рівня вищої освіти. Пропонується дослідити: внесення змін до Переліку військово-облікових спеціальностей і «Класифікатора професій» з урахуванням набутого досвіду ЦВС; механізми, які б забезпечували його реалізацію у вимірі держави, спираючись на відповідну державну політику.
- 24 October 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 34,p. 517-530
Open AccessПУБЛІЧНО-ВІЙСЬКОВЕ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВИМ СПІВРОБІТНИЦТВОМ: АСПЕКТ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
У статті розглядається актуальність та теперішні проблеми публічно-військового управління цивільно-військовим співробітництвом (ЦВС), яке є: особливим способом взаємодії структур Збройних Сил України із суб'єктами цивільного середовища; специфічною допомогою військових цивільному населенню, насамперед у плані його захисту та життєзабезпечення і, навпаки, підтримкою цивільним середовищем військових структур в успішному виконанні бойових завдань. Поточний бойовий досвід засвідчив здатність ЦВС ефективно вирішувати кризові ситуації, надавати гуманітарну допомогу, протидіяти пропаганді ворога тощо. Аналіз наукових праць дозволив визначити основні напрямки вдосконалення системи цивільно-військового співробітництва, один з яких стосується вдосконалення підготовки військових спеціалістів, здатних взаємодіяти із суб'єктами цивільного середовища, зокрема в кризових ситуаціях. Нині їх підготовку (на першому (бакалаврському) рівні освіти) розглянуто за освітньо-професійною програмою «Цивільно-військові відносини» зі спеціальності в правничій освіті. Визнано, що правові механізми є важливими для реалізації ЦВС, але в поєднанні з іншими базовими механізмами. Також, недоцільно здійснювати підготовку військових спеціалістів для ЦВС за спеціальностями «Військове управління (за видами збройних сил)» та «Забезпечення військ (сил)», оскільки їх об'єкти вивчення не передбачають співробітництво між цивільним та військовим середовищами. Доведено, що предмет діяльності ЦВС повністю відповідає предметній галузі і компетентностям стандарту спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Обґрунтовано необхідність її застосування для підготовки військових спеціалістів за освітньо-професійною програмою для другого (магістерського) рівня вищої освіти. Пропонується дослідити: внесення змін до Переліку військово-облікових спеціальностей і «Класифікатора професій» з урахуванням набутого досвіду ЦВС; механізми, які б забезпечували його реалізацію у вимірі держави, спираючись на відповідну державну політику.
- Open Access
- 4 February 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 33,p. 375-386
МОДЕРНІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
У статті розкрито сутність, зміст та напрями модернізації організаційного механізму функціонування суб’єктів публічного управління у сфері екологічної безпеки в умовах зростаючих загроз національній безпеці. Доведено, що екологічна безпека є структурною складовою системи національної безпеки, оскільки порушення екологічної рівноваги, забруднення довкілля, зміна клімату, деградація природних ресурсів та техногенні аварії справляють безпосередній вплив на життєдіяльність населення, функціонування критичної інфраструктури, продовольчу, енергетичну та демографічну стабільність держави. Проаналізовано сучасний стан організаційного механізму публічного управління екологічною безпекою, охарактеризовано його інституційну структуру, функціональні обмеження та системні дисбаланси, що обмежують здатність держави своєчасно реагувати на складні екологічні виклики. Встановлено, що фрагментарність нормативно-правової бази, слабка міжвідомча координація, низький рівень цифровізації процесів управління, а також недостатня участь інститутів громадянського суспільства – є чинниками, що стримують ефективне функціонування суб’єктів публічного управління в цій сфері. Обґрунтовано концептуальні напрями модернізації організаційного механізму, які включають: посилення міжінституційної взаємодії, інтеграцію ризик-орієнтованого підходу до управління, впровадження адаптивного планування, цифрових платформ екологічного моніторингу, механізмів стратегічного екологічного оцінювання та екологічної експертизи з урахуванням загроз гібридного та воєнного характеру. Окреслено роль органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій та наукових установ у формуванні сталого управлінського середовища у сфері екологічної безпеки. Особливу увагу приділено необхідності адаптації управлінських механізмів до завдань повоєнного відновлення країни. Оновлена система має стати фундаментом для мінімізації екологічних збитків, завданих війною, та забезпечення сталого розвитку України в довгостроковій перспективі. Стаття спрямована на систематизацію наукових підходів до інституційного оновлення механізмів публічного управління в умовах стратегічної нестабільності та зростання комплексних ризиків, з урахуванням цілей сталого розвитку та зобов’язань України в межах міжнародних екологічних угод.
- 4 February 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 33,p. 375-386
Open AccessМОДЕРНІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
У статті розкрито сутність, зміст та напрями модернізації організаційного механізму функціонування суб’єктів публічного управління у сфері екологічної безпеки в умовах зростаючих загроз національній безпеці. Доведено, що екологічна безпека є структурною складовою системи національної безпеки, оскільки порушення екологічної рівноваги, забруднення довкілля, зміна клімату, деградація природних ресурсів та техногенні аварії справляють безпосередній вплив на життєдіяльність населення, функціонування критичної інфраструктури, продовольчу, енергетичну та демографічну стабільність держави. Проаналізовано сучасний стан організаційного механізму публічного управління екологічною безпекою, охарактеризовано його інституційну структуру, функціональні обмеження та системні дисбаланси, що обмежують здатність держави своєчасно реагувати на складні екологічні виклики. Встановлено, що фрагментарність нормативно-правової бази, слабка міжвідомча координація, низький рівень цифровізації процесів управління, а також недостатня участь інститутів громадянського суспільства – є чинниками, що стримують ефективне функціонування суб’єктів публічного управління в цій сфері. Обґрунтовано концептуальні напрями модернізації організаційного механізму, які включають: посилення міжінституційної взаємодії, інтеграцію ризик-орієнтованого підходу до управління, впровадження адаптивного планування, цифрових платформ екологічного моніторингу, механізмів стратегічного екологічного оцінювання та екологічної експертизи з урахуванням загроз гібридного та воєнного характеру. Окреслено роль органів місцевого самоврядування, громадських екологічних організацій та наукових установ у формуванні сталого управлінського середовища у сфері екологічної безпеки. Особливу увагу приділено необхідності адаптації управлінських механізмів до завдань повоєнного відновлення країни. Оновлена система має стати фундаментом для мінімізації екологічних збитків, завданих війною, та забезпечення сталого розвитку України в довгостроковій перспективі. Стаття спрямована на систематизацію наукових підходів до інституційного оновлення механізмів публічного управління в умовах стратегічної нестабільності та зростання комплексних ризиків, з урахуванням цілей сталого розвитку та зобов’язань України в межах міжнародних екологічних угод.
- Open Access
- 4 February 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 33,p. 114-122
УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
У статті розглянуто актуальні питання удосконалення інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації системи публічного управління. Обґрунтовано, що цифровізація управлінських процесів суттєво впливає на характер реалізації та захисту прав людини, зумовлюючи потребу в оновленні інституційних форм і правових підходів до забезпечення правового захисту громадян. Аналізуються сучасні виклики, пов’язані з розвитком електронного урядування, використанням цифрових технологій у діяльності органів влади, кібербезпекою та забезпеченням персональної конфіденційності. Зазначено, що ефективне функціонування інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації вимагає модернізації організаційної структури, нормативно-правового забезпечення та впровадження нових інструментів моніторингу та контролю. Окреслено ключові напрями адаптації системи публічного управління до цифрових викликів із дотриманням принципів прав людини, верховенства права та демократичних цінностей. Акцентовано увагу на необхідності створення спеціалізованих інституцій, які б займалися захистом прав громадян у цифровому середовищі, розробці нових нормативних актів, що регулюють використання цифрових технологій, та впровадженні механізмів забезпечення прозорості та підзвітності органів влади. Також підкреслено важливість підвищення цифрової грамотності населення та державних службовців для ефективного захисту прав у цифрову епоху. Пропонуються рекомендації щодо вдосконалення інституційного механізму, зокрема шляхом інтеграції міжнародного досвіду, розвитку електронних платформ для звернень громадян та забезпечення ефективного функціонування наглядових органів. Підкреслено, що успішна реалізація цих заходів дозволить забезпечити баланс між інноваційним розвитком публічного управління та дотриманням прав і свобод людини. Стаття спрямована на розробку комплексного підходу до удосконалення інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації, що є важливим кроком для побудови сучасної, ефективної та відкритої системи публічного управління.
- 4 February 2025
- Published by NGO "ASSOCIATION OF PUBLIC ADMINISTRATION RESEARCHERS" in Теоретичні та прикладні питання державотворення
- No. 33,p. 114-122
Open AccessУДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
У статті розглянуто актуальні питання удосконалення інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації системи публічного управління. Обґрунтовано, що цифровізація управлінських процесів суттєво впливає на характер реалізації та захисту прав людини, зумовлюючи потребу в оновленні інституційних форм і правових підходів до забезпечення правового захисту громадян. Аналізуються сучасні виклики, пов’язані з розвитком електронного урядування, використанням цифрових технологій у діяльності органів влади, кібербезпекою та забезпеченням персональної конфіденційності. Зазначено, що ефективне функціонування інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації вимагає модернізації організаційної структури, нормативно-правового забезпечення та впровадження нових інструментів моніторингу та контролю. Окреслено ключові напрями адаптації системи публічного управління до цифрових викликів із дотриманням принципів прав людини, верховенства права та демократичних цінностей. Акцентовано увагу на необхідності створення спеціалізованих інституцій, які б займалися захистом прав громадян у цифровому середовищі, розробці нових нормативних актів, що регулюють використання цифрових технологій, та впровадженні механізмів забезпечення прозорості та підзвітності органів влади. Також підкреслено важливість підвищення цифрової грамотності населення та державних службовців для ефективного захисту прав у цифрову епоху. Пропонуються рекомендації щодо вдосконалення інституційного механізму, зокрема шляхом інтеграції міжнародного досвіду, розвитку електронних платформ для звернень громадян та забезпечення ефективного функціонування наглядових органів. Підкреслено, що успішна реалізація цих заходів дозволить забезпечити баланс між інноваційним розвитком публічного управління та дотриманням прав і свобод людини. Стаття спрямована на розробку комплексного підходу до удосконалення інституційного механізму захисту прав людини в умовах цифрової трансформації, що є важливим кроком для побудови сучасної, ефективної та відкритої системи публічного управління.
- 1 January 2025
- Published by Taras Shevchenko National University of Kyiv in Collection of scientific works of the Military Institute of Kyiv National Taras Shevchenko University
- No. 88,p. 45-58
METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF SHOOTER TRAINING AND THE USE OF SMALL ARMS IN URBAN ENVIRONMENTS
The article is devoted to the development of methodological principles for the training of shooters and the effective use of small arms in urban environments, where combat operations are characterized by confined spaces, high dynamics, and complex spatial configurations. The research is based on an analysis of contemporary combat experience gained in urban theaters of war, as well as experimental testing on specialized training grounds and in virtual and augmented reality environments. Structural, simulation, and situational modeling methods were used to replicate real urban combat conditions, including shooting in confined spaces, from non-standard positions, and in the presence of obstacles. As a result of the study, it was established that the effectiveness of small arms in urban environments is determined by their accuracy, penetration capability, ergonomics, and adaptability to rapidly changing combat situations, as confirmed by testing of compact assault rifles and submachine guns. The scientific novelty lies in the creation of a comprehensive assessment methodology that integrates the analysis of ballistic characteristics, ricochet safety, acoustic stealth, and the shooter’s psychological readiness. New approaches to combat scenario modeling are proposed, taking into account the multi-level structure of urban spaces and stress factors. The obtained results make it possible to formulate substantiated recommendations for selecting optimal weapon models for units operating in urban conditions. Further research is aimed at improving virtual training systems using biometric sensors to assess the shooter's psychophysiological state under real combat conditions. The development of universal testing standards for modular weapon systems is planned to ensure their effectiveness in dynamic urban environments.
- 1 January 2025
- Published by Taras Shevchenko National University of Kyiv in Collection of scientific works of the Military Institute of Kyiv National Taras Shevchenko University
- No. 88,p. 45-58
METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF SHOOTER TRAINING AND THE USE OF SMALL ARMS IN URBAN ENVIRONMENTS
The article is devoted to the development of methodological principles for the training of shooters and the effective use of small arms in urban environments, where combat operations are characterized by confined spaces, high dynamics, and complex spatial configurations. The research is based on an analysis of contemporary combat experience gained in urban theaters of war, as well as experimental testing on specialized training grounds and in virtual and augmented reality environments. Structural, simulation, and situational modeling methods were used to replicate real urban combat conditions, including shooting in confined spaces, from non-standard positions, and in the presence of obstacles. As a result of the study, it was established that the effectiveness of small arms in urban environments is determined by their accuracy, penetration capability, ergonomics, and adaptability to rapidly changing combat situations, as confirmed by testing of compact assault rifles and submachine guns. The scientific novelty lies in the creation of a comprehensive assessment methodology that integrates the analysis of ballistic characteristics, ricochet safety, acoustic stealth, and the shooter’s psychological readiness. New approaches to combat scenario modeling are proposed, taking into account the multi-level structure of urban spaces and stress factors. The obtained results make it possible to formulate substantiated recommendations for selecting optimal weapon models for units operating in urban conditions. Further research is aimed at improving virtual training systems using biometric sensors to assess the shooter's psychophysiological state under real combat conditions. The development of universal testing standards for modular weapon systems is planned to ensure their effectiveness in dynamic urban environments.
- Open Access
- 13 May 2024
- Published by Bogdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine in Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки
- Vol. 94 (1) , 66-75
ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ ЕКСПЕРТНОЇ АНАЛІТИКИ ПРОБЛЕМ ВОЄННОЇ РОЗВІДКИ
Досвід сучасної російсько-української війни переконує у тому, що досягнення перемоги над ворогом забезпечить лише озброєння нового покоління, засноване на сучасних технологіях, які розв’яжуть назрілі та невідкладні проблеми, зокрема у сфері воєнної розвідки. У цьому контексті актуальним є розроблення нового методичного забезпечення, зокрема щодо концептуального обґрунтування побудови методики експертної аналітики з достовірного виявлення найбільш значущих наукових проблем державного механізму воєнної розвідки. Вона містить три етапи, реалізує принципи “від загального до конкретного” та доказової аналітики. На першому етапі методики для формування загального поля проблем застосовано метод анкетування. Для цього первинними джерелами інформації обрано науково-прикладні статті, звіти про НДР, монографії, дисертації, матеріали науково-практичних симпозіумів, конференцій, семінарів, круглих столів, нарад, інтерв’ю, інше. Також в анкеті респонденту пропонується доповнити загальне поле проблем власними думками. Огляд цих джерел свідчить про наявність досить широкого поля проблем. У його межах виділення найбільш дотичних і важливих проблем воєнної розвідки утворює їхнє основне поле, в якому визначено сегмент найбільш значущих проблем, з огляду на обмеження ресурсів і принцип Паррето. На другому етапі: використано метод аналізу ієрархій для достовірного визначення головної, принципово значущої проблеми, розв’язання якої суттєво підвищить ефективність воєнної розвідки; залучено досвідчених експертів до формування вектору відносних переваг значущих проблем, з огляду на сутності головного та ключових критеріїв. Вони спрямовані на виділення найбільш значущих проблем; з’ясування перспектив їх розв’язання залежно від змісту чинників “вікна можливостей”, які розуміються, як наявні (на певному відрізку часу) необхідні і достатні передумови (ресурси), що забезпечать успішне розв’язання найбільш значущих проблем. Третій етап спрямований на верифікацію отриманих результатів проведенням дослідницьких опитувань, інтерв’ю “дослідник ‒ експерт” та “компетентний експерт ‒ дослідник” тощо. Так, розглянуте обґрунтування методики експертної аналітики є способом доказового виявлення головної, принципово важливої проблеми воєнної розвідки. Надалі доцільно цю методику доповнити етапом декомпозиції головної проблеми на підпроблеми, які необхідно взаємозв’язати з причинами їхнього виникнення та негативними наслідками, що вони обумовлюють.
- 13 May 2024
- Published by Bogdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine in Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки
- Vol. 94 (1) , 66-75
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ ЕКСПЕРТНОЇ АНАЛІТИКИ ПРОБЛЕМ ВОЄННОЇ РОЗВІДКИ
Досвід сучасної російсько-української війни переконує у тому, що досягнення перемоги над ворогом забезпечить лише озброєння нового покоління, засноване на сучасних технологіях, які розв’яжуть назрілі та невідкладні проблеми, зокрема у сфері воєнної розвідки. У цьому контексті актуальним є розроблення нового методичного забезпечення, зокрема щодо концептуального обґрунтування побудови методики експертної аналітики з достовірного виявлення найбільш значущих наукових проблем державного механізму воєнної розвідки. Вона містить три етапи, реалізує принципи “від загального до конкретного” та доказової аналітики. На першому етапі методики для формування загального поля проблем застосовано метод анкетування. Для цього первинними джерелами інформації обрано науково-прикладні статті, звіти про НДР, монографії, дисертації, матеріали науково-практичних симпозіумів, конференцій, семінарів, круглих столів, нарад, інтерв’ю, інше. Також в анкеті респонденту пропонується доповнити загальне поле проблем власними думками. Огляд цих джерел свідчить про наявність досить широкого поля проблем. У його межах виділення найбільш дотичних і важливих проблем воєнної розвідки утворює їхнє основне поле, в якому визначено сегмент найбільш значущих проблем, з огляду на обмеження ресурсів і принцип Паррето. На другому етапі: використано метод аналізу ієрархій для достовірного визначення головної, принципово значущої проблеми, розв’язання якої суттєво підвищить ефективність воєнної розвідки; залучено досвідчених експертів до формування вектору відносних переваг значущих проблем, з огляду на сутності головного та ключових критеріїв. Вони спрямовані на виділення найбільш значущих проблем; з’ясування перспектив їх розв’язання залежно від змісту чинників “вікна можливостей”, які розуміються, як наявні (на певному відрізку часу) необхідні і достатні передумови (ресурси), що забезпечать успішне розв’язання найбільш значущих проблем. Третій етап спрямований на верифікацію отриманих результатів проведенням дослідницьких опитувань, інтерв’ю “дослідник ‒ експерт” та “компетентний експерт ‒ дослідник” тощо. Так, розглянуте обґрунтування методики експертної аналітики є способом доказового виявлення головної, принципово важливої проблеми воєнної розвідки. Надалі доцільно цю методику доповнити етапом декомпозиції головної проблеми на підпроблеми, які необхідно взаємозв’язати з причинами їхнього виникнення та негативними наслідками, що вони обумовлюють.
- Open Access
- 13 March 2024
- Published by Bogdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine in Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки
- Vol. 93 (4) , 66-75
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИКЛИКИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В УПРАВЛІННІ СФЕРОЮ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
The article is devoted to the analysis of modern personnel policy in the sphere of defense of Ukraine. In the context of growing security challenges and the need for integration with international standards, especially taking into account cooperation with NATO, the study highlights the key directions and challenges that Ukraine faces in the development of an effective personnel policy in this area. The main aspects considered include professional development and training, technological modernization, attraction and retention of qualified personnel, humanitarian aspects, the fight against corruption and the provision of social protection for military personnel. The article also provides recommendations on possible ways to improve HR policy and highlights prospects for further research in this area. In order to ensure an effective response to these challenges, the article examines various aspects of personnel policy, emphasizing the importance of continuous professional development, taking into account technological trends in the modern military arsenal, as well as the need to create motivating conditions for attracting new talents. Special attention is paid to issues of international integration and cooperation with the aim of achieving compliance with NATO standards, as well as strengthening Ukraine’s defense capabilities at the international level. Modern problems are analyzed, in particular, the detection and fight against corruption in personnel policy, emphasizing its importance for maintaining high morale and the efficiency of military structures. Social aspects are also discussed, including the provision of adequate social protection and support for military personnel, which are critical to maintaining the stability and high combat capability of the army. Prospects for further research that can contribute to the development of personnel policy in the defense sector, taking into account the rapid changes in the global security environment and the requirements for modern military forces, are offered. These perspectives include a detailed analysis of technological innovations, their impact on personnel policy, and the training needs of military personnel. Also, important is the study of international experience in the field of personnel policy, in particular, the adaptation of successful practices of other countries to the Ukrainian context. The authors emphasize the need to study the social aspects of military service, including the impact of service on family life, the psychological state of military personnel, and their general well-being. Статтю присвячено аналізу сучасної кадрової політики у сфері оборони України. У контексті зростаючих безпекових викликів та необхідності інтеграції з міжнародними стандартами, особливо з урахуванням співпраці з НАТО, дослідження висвітлює ключові напрями та виклики, з якими стикається Україна у розвитку ефективної кадрової політики в цій сфері. Основні аспекти, які розглядаються, містять професійний розвиток і навчання, технологічну модернізацію, залучення та утримання кваліфікованих кадрів, гуманітарні аспекти, боротьбу з корупцією та забезпечення соціального захисту військовослужбовців. Стаття також надає рекомендації щодо можливих шляхів удосконалення кадрової політики та висвітлює перспективи для подальших досліджень у цій сфері. З метою забезпечення ефективної відповіді на ці виклики, автори розглядають різні аспекти кадрової політики,ак центуючи на важливості постійного професійного розвитку, врахуванні технологічних тенденцій у сучасному воєнному арсеналі, а також на необхідності створення мотивувальних умов для залучення нових талантів. Особливу увагу приділено питанням міжнародної інтеграції та співпраці з метою досягнення відповідності до стандартів НАТО, а також зміцнення оборонної спроможності України на міжнародному рівні. Проаналізовано сучасні проблеми, зокрема виявлення та боротьбу з корупцією в кадровій політиці, підкреслено її значення для підтримки високого морального духу й ефективності військових структур. Також обговорюються соціальні аспекти, включно із забезпеченням належного соціального захисту та підтримки військовослужбовців, які є критично важливими для підтримання стабільності та високої боєздатності армії. Запропоновано перспективи для подальших досліджень, які можуть сприяти розвитку кадрової політики в оборонному секторі, з урахуванням швидких змін у глобальному...
- 13 March 2024
- Published by Bogdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine in Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки
- Vol. 93 (4) , 66-75
Open AccessСУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИКЛИКИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В УПРАВЛІННІ СФЕРОЮ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
The article is devoted to the analysis of modern personnel policy in the sphere of defense of Ukraine. In the context of growing security challenges and the need for integration with international standards, especially taking into account cooperation with NATO, the study highlights the key directions and challenges that Ukraine faces in the development of an effective personnel policy in this area. The main aspects considered include professional development and training, technological modernization, attraction and retention of qualified personnel, humanitarian aspects, the fight against corruption and the provision of social protection for military personnel. The article also provides recommendations on possible ways to improve HR policy and highlights prospects for further research in this area. In order to ensure an effective response to these challenges, the article examines various aspects of personnel policy, emphasizing the importance of continuous professional development, taking into account technological trends in the modern military arsenal, as well as the need to create motivating conditions for attracting new talents. Special attention is paid to issues of international integration and cooperation with the aim of achieving compliance with NATO standards, as well as strengthening Ukraine’s defense capabilities at the international level. Modern problems are analyzed, in particular, the detection and fight against corruption in personnel policy, emphasizing its importance for maintaining high morale and the efficiency of military structures. Social aspects are also discussed, including the provision of adequate social protection and support for military personnel, which are critical to maintaining the stability and high combat capability of the army. Prospects for further research that can contribute to the development of personnel policy in the defense sector, taking into account the rapid changes in the global security environment and the requirements for modern military forces, are offered. These perspectives include a detailed analysis of technological innovations, their impact on personnel policy, and the training needs of military personnel. Also, important is the study of international experience in the field of personnel policy, in particular, the adaptation of successful practices of other countries to the Ukrainian context. The authors emphasize the need to study the social aspects of military service, including the impact of service on family life, the psychological state of military personnel, and their general well-being. Статтю присвячено аналізу сучасної кадрової політики у сфері оборони України. У контексті зростаючих безпекових викликів та необхідності інтеграції з міжнародними стандартами, особливо з урахуванням співпраці з НАТО, дослідження висвітлює ключові напрями та виклики, з якими стикається Україна у розвитку ефективної кадрової політики в цій сфері. Основні аспекти, які розглядаються, містять професійний розвиток і навчання, технологічну модернізацію, залучення та утримання кваліфікованих кадрів, гуманітарні аспекти, боротьбу з корупцією та забезпечення соціального захисту військовослужбовців. Стаття також надає рекомендації щодо можливих шляхів удосконалення кадрової політики та висвітлює перспективи для подальших досліджень у цій сфері. З метою забезпечення ефективної відповіді на ці виклики, автори розглядають різні аспекти кадрової політики,ак центуючи на важливості постійного професійного розвитку, врахуванні технологічних тенденцій у сучасному воєнному арсеналі, а також на необхідності створення мотивувальних умов для залучення нових талантів. Особливу увагу приділено питанням міжнародної інтеграції та співпраці з метою досягнення відповідності до стандартів НАТО, а також зміцнення оборонної спроможності України на міжнародному рівні. Проаналізовано сучасні проблеми, зокрема виявлення та боротьбу з корупцією в кадровій політиці, підкреслено її значення для підтримки високого морального духу й ефективності військових структур. Також обговорюються соціальні аспекти, включно із забезпеченням належного соціального захисту та підтримки військовослужбовців, які є критично важливими для підтримання стабільності та високої боєздатності армії. Запропоновано перспективи для подальших досліджень, які можуть сприяти розвитку кадрової політики в оборонному секторі, з урахуванням швидких змін у глобальному...
- Open Access
- 29 February 2024
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 14 (1) , 127-137
Зміст та концептуальні засади кадрового менеджменту в Збройних Силах України
Purpose: justification of the theoretical and methodological provisions of the personnel management system of the Armed Forces and its principles, formalization of the main components of personnel management as elements of the management system. Method: synthesis and analysis. Findings: In this article, the main conceptual issues related to the implementation of personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are revised, the basic principles of the current personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are defined, and the tasks and directions of personnel activity are formulated ITICS. Value: This work will be useful to defense professionals, policymakers, analysts, and researchers interested in the development of military personnel strategies. Paper type: theoretical. Мета роботи: обґрунтування теоретичних та методологічних положень порядку управління персоналом Збройних Сил та його принципів, формалізація основних складових кадрового менеджменту як складників системи керування. Метод: синтез, аналіз. Результати дослідження: В даній статті перераховані основні концептуальні завдання з дійснення кадрової політики в Збройних Силах України, зформульовані основні принципи здійснення кадрової політики в ЗСУ, визначені задачі та направлення діяльності кадрової політики. Цінність дослідження: Ця робота стане в нагоді фахівцям у галузі оборони, політикам, аналітикам та дослідникам, зацікавленим у розвитку військових кадрових стратегій. Тип статті: теоретична.
- 29 February 2024
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 14 (1) , 127-137
Open AccessЗміст та концептуальні засади кадрового менеджменту в Збройних Силах України
Purpose: justification of the theoretical and methodological provisions of the personnel management system of the Armed Forces and its principles, formalization of the main components of personnel management as elements of the management system. Method: synthesis and analysis. Findings: In this article, the main conceptual issues related to the implementation of personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are revised, the basic principles of the current personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are defined, and the tasks and directions of personnel activity are formulated ITICS. Value: This work will be useful to defense professionals, policymakers, analysts, and researchers interested in the development of military personnel strategies. Paper type: theoretical. Мета роботи: обґрунтування теоретичних та методологічних положень порядку управління персоналом Збройних Сил та його принципів, формалізація основних складових кадрового менеджменту як складників системи керування. Метод: синтез, аналіз. Результати дослідження: В даній статті перераховані основні концептуальні завдання з дійснення кадрової політики в Збройних Силах України, зформульовані основні принципи здійснення кадрової політики в ЗСУ, визначені задачі та направлення діяльності кадрової політики. Цінність дослідження: Ця робота стане в нагоді фахівцям у галузі оборони, політикам, аналітикам та дослідникам, зацікавленим у розвитку військових кадрових стратегій. Тип статті: теоретична.
- Open Access
- 31 December 2023
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 13 (6) , 206-214
Нова концепція військової кадрової політики: виклики та перспективи
Purpose: consists of a comprehensive analysis of modern trends and challenges faced by the military personnel policy, as well as highlighting the potential directions of its development and modernization in the context of the implementation of the Concept of the Military Personnel Policy of the Ministry of Defense of Ukraine until 2028. Method: analysis and synthesis. The results of the study: the authors consider key aspects and innovative approaches in the formation and development of personnel policy of modern military forces. The article analyzes in detail the challenges faced by military organizations in the context of recruitment, training, motivation and retention of personnel. Special attention is paid to the need to adapt personnel policy to rapid changes in technology, military strategies, and global conditions. The authors highlight innovative strategies that can be implemented to increase the effectiveness of personnel policy, including the integration of modern technologies into the process of training and development of personnel, as well as the development of professional skills that will be relevant not only in military but also in civilian careers. The importance of multinational and interagency cooperation to share experiences and develop joint programs is also discussed. The article offers an in-depth analysis and recommendations that can be useful for the formation of an effective military personnel policy capable of responding to modern challenges and using existing perspectives. Value: this work will be useful to defense professionals, policymakers, analysts, and researchers interested in the development of military personnel strategies. Systematized key tasks of the Concept of military personnel policy of the Ministry of Defense of Ukraine until 2028. Papertype: theoretical.
- 31 December 2023
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 13 (6) , 206-214
Open AccessНова концепція військової кадрової політики: виклики та перспективи
Purpose: consists of a comprehensive analysis of modern trends and challenges faced by the military personnel policy, as well as highlighting the potential directions of its development and modernization in the context of the implementation of the Concept of the Military Personnel Policy of the Ministry of Defense of Ukraine until 2028. Method: analysis and synthesis. The results of the study: the authors consider key aspects and innovative approaches in the formation and development of personnel policy of modern military forces. The article analyzes in detail the challenges faced by military organizations in the context of recruitment, training, motivation and retention of personnel. Special attention is paid to the need to adapt personnel policy to rapid changes in technology, military strategies, and global conditions. The authors highlight innovative strategies that can be implemented to increase the effectiveness of personnel policy, including the integration of modern technologies into the process of training and development of personnel, as well as the development of professional skills that will be relevant not only in military but also in civilian careers. The importance of multinational and interagency cooperation to share experiences and develop joint programs is also discussed. The article offers an in-depth analysis and recommendations that can be useful for the formation of an effective military personnel policy capable of responding to modern challenges and using existing perspectives. Value: this work will be useful to defense professionals, policymakers, analysts, and researchers interested in the development of military personnel strategies. Systematized key tasks of the Concept of military personnel policy of the Ministry of Defense of Ukraine until 2028. Papertype: theoretical.