V.I. Galushchenko
V.I. Galushchenko has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Hanna Sokolova
South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky, Odesa, Ukraine
1 shared publication - Olena Horbatiuk
ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
1 shared publication South Ukrainian National Pedagogical University named after KD Ushinsky"
1 shared publicationState Institution "
1 shared publicationГанна Соколова
ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
1 shared publication- Світлана Долженко
Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України
1 shared publication
Latest Publications
- 20 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Innovate Pedagogy
- Vol. 1 (92) , 122-125
PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL POTENTIAL OF GAME TECHNOLOGIES IN OVERCOMING SPEECH DISORDERS IN CHILDREN WITH SEVERE SPEECH DISORDERS
- 20 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Innovate Pedagogy
- Vol. 1 (92) , 122-125
PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL POTENTIAL OF GAME TECHNOLOGIES IN OVERCOMING SPEECH DISORDERS IN CHILDREN WITH SEVERE SPEECH DISORDERS
- Open Access
- 16 July 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 2(65),p. 29-35
ВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ: СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
У статті розглянуто проблему заїкання у дітей як складного багатофакторного розладу, що впливає не лише на мовленнєву функцію, а й на емоційний стан, соціальну взаємодію та навчальні досягнення. У сучасних умовах інклюзивної освіти особливого значення набуває міжпрофесійна взаємодія фахівців, яка дозволяє забезпечити цілісний психолого-педагогічний супровід дитини з мовленнєвими порушеннями. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування стратегій співпраці фахівців (логопеда, психолога, педагога, психотерапевта, тьютора, медичного працівника та батьків), також виявлення ефективних моделей взаємодії для реалізації індивідуалізованої допомоги дітям із заїканням. У процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури окреслено п’ять ключових підходів до міжфахової співпраці: міждисциплінарний, транспрофесійний, інтегративно-когнітивний, сімейно-центрований та технологічний. Детально проаналізовано функції кожного фахівця у команді, визначено напрями спільної роботи, труднощі комунікації, де наведено переваги злагодженої міжпрофесійної діяльності у контексті інклюзивного освітнього простору. У статті подано практичні рекомендації щодо покращення фахової взаємодії, зокрема шляхом розробки єдиних карт супроводу дитини, впровадження нормативного регламенту співпраці, організації міждисциплінарних нарад, навчальних семінарів і залучення батьків до терапевтичного процесу. Зроблено висновок про те, що скоординована робота фахівців різних спеціальностей є ключовим чинником у побудові ефективної системи психолого-педагогічного супроводу, спрямованої на гармонійний розвиток дитини з мовленнєвими порушеннями. Сучасна інклюзивна освіта висуває нові вимоги до професійної діяльності спеціалістів: вони повинні не лише глибоко орієнтуватися у власній галузі, а й володіти навичками командної взаємодії, узгодження дій та обміну інформацією. Водночас потребують суттєвого вдосконалення організаційно-методичні основи співпраці фахівців у межах освітніх установ, адже відсутність чітко визначених механізмів взаємодії ускладнює впровадження результативних форм підтримки дітей. З метою підвищення якості супроводу дітей із заїканням доцільно впроваджувати уніфіковані картки командної роботи, проводити міжпрофесійні тренінги, супервізійні сесії та семінари, створювати умови для активного залучення батьків до корекційного процесу.
- 16 July 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 2(65),p. 29-35
Open AccessВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ: СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
У статті розглянуто проблему заїкання у дітей як складного багатофакторного розладу, що впливає не лише на мовленнєву функцію, а й на емоційний стан, соціальну взаємодію та навчальні досягнення. У сучасних умовах інклюзивної освіти особливого значення набуває міжпрофесійна взаємодія фахівців, яка дозволяє забезпечити цілісний психолого-педагогічний супровід дитини з мовленнєвими порушеннями. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування стратегій співпраці фахівців (логопеда, психолога, педагога, психотерапевта, тьютора, медичного працівника та батьків), також виявлення ефективних моделей взаємодії для реалізації індивідуалізованої допомоги дітям із заїканням. У процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури окреслено п’ять ключових підходів до міжфахової співпраці: міждисциплінарний, транспрофесійний, інтегративно-когнітивний, сімейно-центрований та технологічний. Детально проаналізовано функції кожного фахівця у команді, визначено напрями спільної роботи, труднощі комунікації, де наведено переваги злагодженої міжпрофесійної діяльності у контексті інклюзивного освітнього простору. У статті подано практичні рекомендації щодо покращення фахової взаємодії, зокрема шляхом розробки єдиних карт супроводу дитини, впровадження нормативного регламенту співпраці, організації міждисциплінарних нарад, навчальних семінарів і залучення батьків до терапевтичного процесу. Зроблено висновок про те, що скоординована робота фахівців різних спеціальностей є ключовим чинником у побудові ефективної системи психолого-педагогічного супроводу, спрямованої на гармонійний розвиток дитини з мовленнєвими порушеннями. Сучасна інклюзивна освіта висуває нові вимоги до професійної діяльності спеціалістів: вони повинні не лише глибоко орієнтуватися у власній галузі, а й володіти навичками командної взаємодії, узгодження дій та обміну інформацією. Водночас потребують суттєвого вдосконалення організаційно-методичні основи співпраці фахівців у межах освітніх установ, адже відсутність чітко визначених механізмів взаємодії ускладнює впровадження результативних форм підтримки дітей. З метою підвищення якості супроводу дітей із заїканням доцільно впроваджувати уніфіковані картки командної роботи, проводити міжпрофесійні тренінги, супервізійні сесії та семінари, створювати умови для активного залучення батьків до корекційного процесу.