Larysa Kondratska
Larysa Kondratska has a total of 16 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Olena Shcherbakova
State Institution “Institute for Children and Adolescents Health Care at the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, Ukraine
2 shared publications - Artur Adamchuk
Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Heorhii Danylenko1 shared publication
- Iryna Radchenia
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
1 shared publication - Lada Mazai
Вінниця, Донецький національний університет імені Василя Стуса
1 shared publication - Liudmyla Starikova1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 17 June 2026
- Published by Journal of Pedagogical Research in Journal of Pedagogical Sociology and Psychology
- Vol. 8 (2) , e42918
Resilience of psychology students as a factor in preventing professional burnout during war
The Ukrainian system of psychological assistance faces the threat of losing an entire generation of specialists because of professional burnout in the active phase of the military conflict. Researchers identified resilience as a key buffer between traumatic stress and professional self-preservation. The aim of the study was to provide a thorough theoretical and empirical justification of psychological resilience as a factor in preventing professional burnout in psychology students. The study involved 320 students of master’s programmes in psychology from different Ukrainian higher education institutions. The study employed standardized psychometric tools: the Resilience Scale, the Burnout Inventory, the Emotion Regulation Questionnaire, and the Traumatic Exposure Severity Scale. All techniques were adapted and showed satisfactory reliability rates. The study found that resilience was a significant mediator between traumatic exposure and burnout. There was a strong negative correlation between resilience and burnout. The targeted resilience programme yielded statistically significant improvements in the experimental group with a large effect size. The results confirm the key role of resilience as a buffer against burnout in wartime, while revealing its limited protective effectiveness under extremely intense stress. The identification of three resilience profiles and the identification of emotional regulation as the most powerful component justify the need for differentiated educational interventions. Therefore, the integration of targeted resilience development into the training of psychology students is critical for maintaining the human resource potential of the psychological service. The effectiveness of targeted development of psychological resilience, in particular its key component –emotional regulation, is empirically confirmed. It is a critically important factor in preventing professional burnout among psychology students studying in wartime, which helps to preserve the human resource potential of the psychological service.
- 17 June 2026
- Published by Journal of Pedagogical Research in Journal of Pedagogical Sociology and Psychology
- Vol. 8 (2) , e42918
Open AccessResilience of psychology students as a factor in preventing professional burnout during war
The Ukrainian system of psychological assistance faces the threat of losing an entire generation of specialists because of professional burnout in the active phase of the military conflict. Researchers identified resilience as a key buffer between traumatic stress and professional self-preservation. The aim of the study was to provide a thorough theoretical and empirical justification of psychological resilience as a factor in preventing professional burnout in psychology students. The study involved 320 students of master’s programmes in psychology from different Ukrainian higher education institutions. The study employed standardized psychometric tools: the Resilience Scale, the Burnout Inventory, the Emotion Regulation Questionnaire, and the Traumatic Exposure Severity Scale. All techniques were adapted and showed satisfactory reliability rates. The study found that resilience was a significant mediator between traumatic exposure and burnout. There was a strong negative correlation between resilience and burnout. The targeted resilience programme yielded statistically significant improvements in the experimental group with a large effect size. The results confirm the key role of resilience as a buffer against burnout in wartime, while revealing its limited protective effectiveness under extremely intense stress. The identification of three resilience profiles and the identification of emotional regulation as the most powerful component justify the need for differentiated educational interventions. Therefore, the integration of targeted resilience development into the training of psychology students is critical for maintaining the human resource potential of the psychological service. The effectiveness of targeted development of psychological resilience, in particular its key component –emotional regulation, is empirically confirmed. It is a critically important factor in preventing professional burnout among psychology students studying in wartime, which helps to preserve the human resource potential of the psychological service.
- Open Access
- 21 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 2,p. 145-150
АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ СТРЕСОВИХ СТАНІВ
Сучасні соціальні трансформації, зростання глобальної нестабільності та тривалі кризові процеси істотно впливають на психоемоційний стан населення. Особливо чутливою до дії стресових чинників є дитяча психіка, оскільки у процесі розвитку дитина лише формує механізми адаптації до складних життєвих обставин. У таких умовах значно зростає ризик виникнення різноманітних психоемоційних порушень, що можуть негативно позначатися на розвитку особистості, її соціалізації та психологічному благополуччі. Суттєвим чинником формування стресових станів у дітей виступають події, пов’язані з воєнними конфліктами, вимушеним переміщенням, руйнуванням соціальних зв’язків та загальною атмосферою небезпеки і невизначеності. Подібні обставини можуть спричиняти тривожність, порушення адаптації, емоційну нестійкість, а також формування більш складних психічних станів, що потребують своєчасної психологічної підтримки. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває пошук ефективних методів допомоги дітям у подоланні стресу та відновленні психоемоційної рівноваги. Важливе місце серед таких методів посідає арт-терапія, яка ґрунтується на використанні творчої діяльності як засобу самовираження та емоційного опрацювання внутрішніх переживань. Застосування арт- терапевтичних практик створює умови для безпечного прояву емоцій, сприяє зниженню рівня внутрішньої напруги, розвитку навичок саморегуляції та відновленню психологічної стабільності. Використання творчості у психокорекційній роботі також сприяє формуванню позитивної самооцінки, покращенню комунікативних здібностей та гармонійному розвитку особистості дитини. Зазначено, що застосування арт-терапії у роботі з дітьми може виступати одним із ефективних засобів опрацювання стресових станів та психологічної підтримки в умовах сучасних соціальних викликів
- 21 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 2,p. 145-150
Open AccessАРТ-ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ СТРЕСОВИХ СТАНІВ
Сучасні соціальні трансформації, зростання глобальної нестабільності та тривалі кризові процеси істотно впливають на психоемоційний стан населення. Особливо чутливою до дії стресових чинників є дитяча психіка, оскільки у процесі розвитку дитина лише формує механізми адаптації до складних життєвих обставин. У таких умовах значно зростає ризик виникнення різноманітних психоемоційних порушень, що можуть негативно позначатися на розвитку особистості, її соціалізації та психологічному благополуччі. Суттєвим чинником формування стресових станів у дітей виступають події, пов’язані з воєнними конфліктами, вимушеним переміщенням, руйнуванням соціальних зв’язків та загальною атмосферою небезпеки і невизначеності. Подібні обставини можуть спричиняти тривожність, порушення адаптації, емоційну нестійкість, а також формування більш складних психічних станів, що потребують своєчасної психологічної підтримки. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває пошук ефективних методів допомоги дітям у подоланні стресу та відновленні психоемоційної рівноваги. Важливе місце серед таких методів посідає арт-терапія, яка ґрунтується на використанні творчої діяльності як засобу самовираження та емоційного опрацювання внутрішніх переживань. Застосування арт- терапевтичних практик створює умови для безпечного прояву емоцій, сприяє зниженню рівня внутрішньої напруги, розвитку навичок саморегуляції та відновленню психологічної стабільності. Використання творчості у психокорекційній роботі також сприяє формуванню позитивної самооцінки, покращенню комунікативних здібностей та гармонійному розвитку особистості дитини. Зазначено, що застосування арт-терапії у роботі з дітьми може виступати одним із ефективних засобів опрацювання стресових станів та психологічної підтримки в умовах сучасних соціальних викликів
- Open Access
- 19 March 2026
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 17 (1) , 526-533
A Neuropsychological Approach to Stress Resilience in Primary School Teachers under Educational Risks
Educational realities are shaped by digitalisation, ongoing reforms, the consequences of the pandemic, and various socio-economic risks. Together, these factors place significant psychological strain on primary school teachers. Their professional work requires not only pedagogical competence but also a high level of emotional resilience to cope effectively with stressful situations. A neuropsychological perspective offers valuable insights into this issue. It helps to explain how physical activity and instructional strategies can support teachers’ cognitive health and maintain emotional balance. This article examines the development of stress resilience in primary school teachers working under conditions of educational risk. For many educators, a decline in stress resilience is a predictable outcome of teaching practice. This decline reflects the sustained psycho-emotional and intellectual demands of the profession. The article is theoretical in nature and defines the concept of stress resilience. It further identifies the pedagogical conditions required for its development in the professional activity of primary school teachers. It also outlines the neuropsychological mechanisms that underpin their stress resilience. Finally, the article explores the role of physical education as an effective means of enhancing stress resilience among primary school teachers in risk-related contexts. Practical recommendations are provided to cultivate this particular quality.
- 19 March 2026
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 17 (1) , 526-533
Open AccessA Neuropsychological Approach to Stress Resilience in Primary School Teachers under Educational Risks
Educational realities are shaped by digitalisation, ongoing reforms, the consequences of the pandemic, and various socio-economic risks. Together, these factors place significant psychological strain on primary school teachers. Their professional work requires not only pedagogical competence but also a high level of emotional resilience to cope effectively with stressful situations. A neuropsychological perspective offers valuable insights into this issue. It helps to explain how physical activity and instructional strategies can support teachers’ cognitive health and maintain emotional balance. This article examines the development of stress resilience in primary school teachers working under conditions of educational risk. For many educators, a decline in stress resilience is a predictable outcome of teaching practice. This decline reflects the sustained psycho-emotional and intellectual demands of the profession. The article is theoretical in nature and defines the concept of stress resilience. It further identifies the pedagogical conditions required for its development in the professional activity of primary school teachers. It also outlines the neuropsychological mechanisms that underpin their stress resilience. Finally, the article explores the role of physical education as an effective means of enhancing stress resilience among primary school teachers in risk-related contexts. Practical recommendations are provided to cultivate this particular quality.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія
- No. 4,p. 117-123
ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСВІТЯН В УМОВАХ ВІЙНИ
Стаття присвячена теоретичному та емпіричному аналізу особливостей формування безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану з акцентом на розвиток стресостійкості освітян. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до забезпечення комплексної безпеки в освітніх закладах у контексті соціальних викликів, спричинених пандемією Covid-19 та повномасштабною війною. Підвищення рівня психологічної напруги серед учасників освітнього процесу, зростання частоти кризових ситуацій та ускладнення умов організації освітнього середовища актуалізують потребу у впровадженні ефективних превентивних заходів і захисних механізмів.Метою статті є виявлення особливостей формування безпечного освітнього середовища через розвиток стресостійкості освітян в умовах війни. Представлено дані діагностичного дослідження, проведеного за шкалою резильєнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC-10) та критеріями скринінгу посттравматичного стресового розладу.Встановлено наявність середніх і високих кореляційних зв’язків між показниками резильєнтності, а також слабкий зворотний зв’язок між рівнем стресостійкості та симптомами ПТСР. Зроблено висновок, що навіть педагоги із середнім та високим рівнем резильєнтності можуть демонструвати ознаки посттравматичних реакцій, що підсилює значення спеціалізованої психопрофілактичної підготовки.Підкреслено важливість професійної готовності педагогів до створення психологічно безпечного середовища, зокрема розвитку навичок емоційної саморегуляції, формування ресурсності та оволодіння технологіями психосоціальної підтримки. Обґрунтовано доцільність включення у програми підвищення кваліфікації спеціальних модулів, спрямованих на формування компетентностей у сфері безпеки освітнього середовища. Зроблено висновок, що комплексний підхід до забезпечення психосоціальної підтримки та розвитку стресостійкості освітян є ключовою умовою функціонування сучасної системи освіти в умовах війни.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія
- No. 4,p. 117-123
Open AccessФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСВІТЯН В УМОВАХ ВІЙНИ
Стаття присвячена теоретичному та емпіричному аналізу особливостей формування безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану з акцентом на розвиток стресостійкості освітян. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до забезпечення комплексної безпеки в освітніх закладах у контексті соціальних викликів, спричинених пандемією Covid-19 та повномасштабною війною. Підвищення рівня психологічної напруги серед учасників освітнього процесу, зростання частоти кризових ситуацій та ускладнення умов організації освітнього середовища актуалізують потребу у впровадженні ефективних превентивних заходів і захисних механізмів.Метою статті є виявлення особливостей формування безпечного освітнього середовища через розвиток стресостійкості освітян в умовах війни. Представлено дані діагностичного дослідження, проведеного за шкалою резильєнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC-10) та критеріями скринінгу посттравматичного стресового розладу.Встановлено наявність середніх і високих кореляційних зв’язків між показниками резильєнтності, а також слабкий зворотний зв’язок між рівнем стресостійкості та симптомами ПТСР. Зроблено висновок, що навіть педагоги із середнім та високим рівнем резильєнтності можуть демонструвати ознаки посттравматичних реакцій, що підсилює значення спеціалізованої психопрофілактичної підготовки.Підкреслено важливість професійної готовності педагогів до створення психологічно безпечного середовища, зокрема розвитку навичок емоційної саморегуляції, формування ресурсності та оволодіння технологіями психосоціальної підтримки. Обґрунтовано доцільність включення у програми підвищення кваліфікації спеціальних модулів, спрямованих на формування компетентностей у сфері безпеки освітнього середовища. Зроблено висновок, що комплексний підхід до забезпечення психосоціальної підтримки та розвитку стресостійкості освітян є ключовою умовою функціонування сучасної системи освіти в умовах війни.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія
- No. 2,p. 226-234
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ ДІТЕЙ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
У статті розглянуто феномен резильєнтності дітей у контексті збереження їхнього психологічного здоров’я в умовах війни. Зазначено, що з початком повномасштабного вторгнення в Україні суттєво зросла кількість стресогенних чинників, що призводять до емоційного виснаження, дезадаптивних реакцій і порушень психічної рівноваги. Найвразливішими в цій ситуації є діти та підлітки, у яких ще не сформовані ефективні механізми психологічного захисту, що підвищує ризик розвитку емоційних і поведінкових розладів. У зв’язку з цим особливого значення набуває дослідження резильєнтності як ключового чинника психологічного благополуччя та адаптації особистості в умовах соціальної нестабільності. Метою статті є теоретичний аналіз і емпіричне вивчення психологічних особливостей резильєнтності дітей в Україні під час війни. У роботі представлено узагальнення наукових підходів до вивчення резильєнтності, розглянуто її еволюцію крізь призму чотирьох хвиль досліджень, що відображають зміну фокусу від опису особистісних рис до розуміння резильєнтності як багатовимірного процесу взаємодії біологічних, психологічних і соціальних факторів. Підкреслено, що розвиток життє- стійкості виступає провідним механізмом адаптації та відновлення після психотравмувальних подій. У статті висвітлено вікові особливості прояву резильєнтності у дітей молодшого шкільного та підліткового віку, визначено її основні детермінанти: соціальна підтримка, емоційна саморегуляція, індивідуально-психологічна стійкість, особистісна активність і стабільність соціального середовища. Емпіричне дослідження дітей, які проживають в умовах воєнних дій, показало, що високий рівень соціальної підтримки та розвинені навички саморегуляції сприяють швидшому психологічному відновленню. Зроблено висновок, що резильєнтність є ключовим чинником психологічного благополуччя, який забезпечує здатність дитини зберігати особистісну цілісність, активність і соціальну включеність навіть у тривалих стресових умовах.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія
- No. 2,p. 226-234
Open AccessСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ ДІТЕЙ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
У статті розглянуто феномен резильєнтності дітей у контексті збереження їхнього психологічного здоров’я в умовах війни. Зазначено, що з початком повномасштабного вторгнення в Україні суттєво зросла кількість стресогенних чинників, що призводять до емоційного виснаження, дезадаптивних реакцій і порушень психічної рівноваги. Найвразливішими в цій ситуації є діти та підлітки, у яких ще не сформовані ефективні механізми психологічного захисту, що підвищує ризик розвитку емоційних і поведінкових розладів. У зв’язку з цим особливого значення набуває дослідження резильєнтності як ключового чинника психологічного благополуччя та адаптації особистості в умовах соціальної нестабільності. Метою статті є теоретичний аналіз і емпіричне вивчення психологічних особливостей резильєнтності дітей в Україні під час війни. У роботі представлено узагальнення наукових підходів до вивчення резильєнтності, розглянуто її еволюцію крізь призму чотирьох хвиль досліджень, що відображають зміну фокусу від опису особистісних рис до розуміння резильєнтності як багатовимірного процесу взаємодії біологічних, психологічних і соціальних факторів. Підкреслено, що розвиток життє- стійкості виступає провідним механізмом адаптації та відновлення після психотравмувальних подій. У статті висвітлено вікові особливості прояву резильєнтності у дітей молодшого шкільного та підліткового віку, визначено її основні детермінанти: соціальна підтримка, емоційна саморегуляція, індивідуально-психологічна стійкість, особистісна активність і стабільність соціального середовища. Емпіричне дослідження дітей, які проживають в умовах воєнних дій, показало, що високий рівень соціальної підтримки та розвинені навички саморегуляції сприяють швидшому психологічному відновленню. Зроблено висновок, що резильєнтність є ключовим чинником психологічного благополуччя, який забезпечує здатність дитини зберігати особистісну цілісність, активність і соціальну включеність навіть у тривалих стресових умовах.