В. М. Самородов
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
В. М. Самородов has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Sergey V. Pospelov
Полтавський державний аграрний університет
4 shared publications - Валентина Володимирівна Оніпко
Полтавський державний аграрний університет
3 shared publications - N. P. Kovalenko
Poltava State Agrarian University
1 shared publication S. Pospielov
Poltava State Agrarian University
1 shared publication- Sergii Pospielov
Poltava State Agrarian University
1 shared publication - Ye. Zezekalo
Полтавський державний аграрний університет
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 69-73
The peculiarities of agglutinins’ activity in male and female plants of Ginkgo biloba (Ginkgo biloba L.)
Lectins, or hemagglutinins, are protein compounds that are capable of selectively and reversibly binding carbohydrates without their chemical transformation, exhibiting the property of agglutinating cells and particles. Owing to their different functions, they have significant theoretical and applied importance in biology and medicine, which makes the search for new sources of these substances topical. Ginkgo biloba (Ginkgo biloba L.), the only modern representative of Ginkgopsida class, is known for its rich phytochemical composition, which determines the use of its raw materials in the pharmaceutical industry. The purpose of the study was to determine the pH profile of phytohemagglutinins’ activity in cone berries, buds, leaves and one-year shoots of female and male ginkgo trees. The objects were the samples collected from plantings in Poltava. The study was conducted using the standard method for assessing the degree of human hemagglutination. The accumulated experimental data showed that agglutinins were present in all the studied plant organs however their activity varied significantly depending on the tissue and sex of the trees. In cone berries, the maximum activity was recorded in the pedicle and collar, while in seeds proteins were concentrated mainly in the sclerotesta. The vegetative organs also showed sexual differentiation: in female trees, the lectins’ activity in the buds, shoots, and especially in the leaves was significantly higher than in male trees. At the same time, in the leaf blades of female trees, the level of hemagglutination in the pH range of 6.0–8.0 reached 12.3 points, while in male trees it did not exceed 6.5 points. The most pronounced differences were observed in the alkaline pH zone, where the activity reached the maximum values. The obtained results confirm the new fact for the science – the presence of agglutinins in Ginkgo biloba L. and their different localization depending on the organ and sex of the plant. The revealed conformities to the laws of nature may have practical significance as marker traits for identifying female and male plants in the pre-reproductive period of ontogenesis, which is promising for pharmacognostic and biotechnological research.
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 69-73
Open AccessThe peculiarities of agglutinins’ activity in male and female plants of Ginkgo biloba (Ginkgo biloba L.)
Lectins, or hemagglutinins, are protein compounds that are capable of selectively and reversibly binding carbohydrates without their chemical transformation, exhibiting the property of agglutinating cells and particles. Owing to their different functions, they have significant theoretical and applied importance in biology and medicine, which makes the search for new sources of these substances topical. Ginkgo biloba (Ginkgo biloba L.), the only modern representative of Ginkgopsida class, is known for its rich phytochemical composition, which determines the use of its raw materials in the pharmaceutical industry. The purpose of the study was to determine the pH profile of phytohemagglutinins’ activity in cone berries, buds, leaves and one-year shoots of female and male ginkgo trees. The objects were the samples collected from plantings in Poltava. The study was conducted using the standard method for assessing the degree of human hemagglutination. The accumulated experimental data showed that agglutinins were present in all the studied plant organs however their activity varied significantly depending on the tissue and sex of the trees. In cone berries, the maximum activity was recorded in the pedicle and collar, while in seeds proteins were concentrated mainly in the sclerotesta. The vegetative organs also showed sexual differentiation: in female trees, the lectins’ activity in the buds, shoots, and especially in the leaves was significantly higher than in male trees. At the same time, in the leaf blades of female trees, the level of hemagglutination in the pH range of 6.0–8.0 reached 12.3 points, while in male trees it did not exceed 6.5 points. The most pronounced differences were observed in the alkaline pH zone, where the activity reached the maximum values. The obtained results confirm the new fact for the science – the presence of agglutinins in Ginkgo biloba L. and their different localization depending on the organ and sex of the plant. The revealed conformities to the laws of nature may have practical significance as marker traits for identifying female and male plants in the pre-reproductive period of ontogenesis, which is promising for pharmacognostic and biotechnological research.
- Open Access
- 27 June 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (2) , 13-17
Порівняльна характеристика морфометричних показників зростаючих в Україні карантинних видів роду Повитиця (Cuscuta L.)
Проведений огляд присвячений порівняльній характеристиці морфометричних і біологічних особливостей повитиць України на основі наукової джерельної бази. Представлено систематичне положення поширених в Україні карантинних рослин-паразитів роду Повитиця (Cuscuta L.). Для 15 видів наведено аналіз морфометричних показників, відмічено їх відмінність за діаметром, довжиною і кольором стебла, особливостями будови квітки, типами суцвіть та формою плоду. Дані літератури вказують на значну подібність поширених в нашій країні повитиць, що утруднює їх визначення в природних умовах та агроценозах і є недостатнім для чіткої, а головне – безпомилкової їх ідентифікації надто працівниками прикладних галузей АПК. Важливим в питаннях поширення повитиць і їх високої натуралізації є знання біологічних особливостей видів. Нині ці відомості досить фрагментарні і вивчені недостатньо. Представлено інформацію, що стосується найбільш досліджених видів, а саме: C. campestris Yunck., C. trifolii Bab., C. europaea L. C. epilinum Weihe, C. Lemanniana Bge., С. lupuliformis Krock. та C. epithymym L. Важливим показником формування інфекційного фону в агроценозах та природному середовищі є період зберігання схожості насіння. Встановлено, що найбільший термін збереження його життєздатності притаманний C. trifolii Bab. (10–12 років), до 6 років – C. campestris Yunck, C. europaea L. та C. Lemanniana Bge. Найменший період зберігання – до одного року (у ґрунті) в C. epilinum Weihe. Однак зустрічаються відомості про можливість збереження схожості насіння до 25–30 років за несприятливих для його проростання умов. На нашу думку це пов’язано із таким явищем як «твердонасінність». На формування банку діаспор даного роду у ґрунті впливає також плодючість його видів. Серед повитиць, що зростають в Україні, даний показник встановлено лише для семи видів: C. campestris Yunck., C. trifolii Bab., C. europaea L. C. epilinum Weihe, C. Lemanniana Bge., С. lupuliformis Krock. та C. epithymym L. Серед них найбільшу кількість насіння на одну рослину утворює C. Lemanniana Bge. (до 100 000) та C. campestris Yunck (до 114 000). З’ясовано період появи сходів – березень-травень. Він залежить від температури ґрунту і глибини залягання насіння. Визначено, що за температури ґрунту 16–25 ⁰С масове проростання насіння відбувається у травні-червні. Період цвітіння розтягнутий і триває з червня по серпень.
- 27 June 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (2) , 13-17
Open AccessПорівняльна характеристика морфометричних показників зростаючих в Україні карантинних видів роду Повитиця (Cuscuta L.)
Проведений огляд присвячений порівняльній характеристиці морфометричних і біологічних особливостей повитиць України на основі наукової джерельної бази. Представлено систематичне положення поширених в Україні карантинних рослин-паразитів роду Повитиця (Cuscuta L.). Для 15 видів наведено аналіз морфометричних показників, відмічено їх відмінність за діаметром, довжиною і кольором стебла, особливостями будови квітки, типами суцвіть та формою плоду. Дані літератури вказують на значну подібність поширених в нашій країні повитиць, що утруднює їх визначення в природних умовах та агроценозах і є недостатнім для чіткої, а головне – безпомилкової їх ідентифікації надто працівниками прикладних галузей АПК. Важливим в питаннях поширення повитиць і їх високої натуралізації є знання біологічних особливостей видів. Нині ці відомості досить фрагментарні і вивчені недостатньо. Представлено інформацію, що стосується найбільш досліджених видів, а саме: C. campestris Yunck., C. trifolii Bab., C. europaea L. C. epilinum Weihe, C. Lemanniana Bge., С. lupuliformis Krock. та C. epithymym L. Важливим показником формування інфекційного фону в агроценозах та природному середовищі є період зберігання схожості насіння. Встановлено, що найбільший термін збереження його життєздатності притаманний C. trifolii Bab. (10–12 років), до 6 років – C. campestris Yunck, C. europaea L. та C. Lemanniana Bge. Найменший період зберігання – до одного року (у ґрунті) в C. epilinum Weihe. Однак зустрічаються відомості про можливість збереження схожості насіння до 25–30 років за несприятливих для його проростання умов. На нашу думку це пов’язано із таким явищем як «твердонасінність». На формування банку діаспор даного роду у ґрунті впливає також плодючість його видів. Серед повитиць, що зростають в Україні, даний показник встановлено лише для семи видів: C. campestris Yunck., C. trifolii Bab., C. europaea L. C. epilinum Weihe, C. Lemanniana Bge., С. lupuliformis Krock. та C. epithymym L. Серед них найбільшу кількість насіння на одну рослину утворює C. Lemanniana Bge. (до 100 000) та C. campestris Yunck (до 114 000). З’ясовано період появи сходів – березень-травень. Він залежить від температури ґрунту і глибини залягання насіння. Визначено, що за температури ґрунту 16–25 ⁰С масове проростання насіння відбувається у травні-червні. Період цвітіння розтягнутий і триває з червня по серпень.
- Open Access
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 12-18
Бінарні посіви як елемент стабілізації агроекосистеми
Систематизовані сучасні наукові та практичні погляди на концепцію бінарних посівів. Констатовано, що із розвитком агротехнологій та формуванням тренду на виробництва екологічно безпечної та органічної сільськогосподарської продукції, бінарні посіви можуть стати важливим технологічним ланцюгом переходу від інтенсивних до органічних форм господарювання. Незважаючи на різноманітність культур та агрокліматичних умов, традиційними залишаються два основних компоненти: бобовий та злаковий, що пояснюється особливостями їх кореневої системи та хімічного складу. Для України класичний приклад: вико – вівсяна сумішка, яка є неперевершеним зразком бінарних посівів. Підбір культур для бінарного вирощування залежить від фізіолого-біохімічних властивостей окремих видів, ґрунтових умов, особливостей проходження онтогенезу, напряму використання тощо. Протягом останніх десятиліть значно підвищилася увага до вирощування злакових зернових культур, кукурудзи, соняшника у суміші з соєю, конюшиною, люцерною, еспарцетом, люпином та іншими бобовими. В умовах достатнього зволоження ефективно вводити у суміш до п’яти – семи компонентів. Є досвід використання «коктейлів», куди входили до 40 видів рослин. Вирощування однорічних бобових рослин, які створюють у міжряддях високорослих культур (соняшник, кукурудза) затінок від прямої сонячної радіації, захист від ерозійних процесів, а також є джерелом біологічного азоту, не тільки збільшує урожайність, а й поліпшує властивості ґрунту, розширює агроекологічні ареали. Доведено, що використання вологи із різних горизонтів кореневою системою бінарних компонентів підвищує ефективність транспірації рослин. Аналогічні закономірності простежуються і при використанні поживних речовин, сонячної енергії. Бінарні агроценози сприяють накопиченню органічної біомаси та біогенних елементів у ґрунті, активізації мікробіологічних процесів, загальної стабілізації агроекосистем.
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 12-18
Open AccessБінарні посіви як елемент стабілізації агроекосистеми
Систематизовані сучасні наукові та практичні погляди на концепцію бінарних посівів. Констатовано, що із розвитком агротехнологій та формуванням тренду на виробництва екологічно безпечної та органічної сільськогосподарської продукції, бінарні посіви можуть стати важливим технологічним ланцюгом переходу від інтенсивних до органічних форм господарювання. Незважаючи на різноманітність культур та агрокліматичних умов, традиційними залишаються два основних компоненти: бобовий та злаковий, що пояснюється особливостями їх кореневої системи та хімічного складу. Для України класичний приклад: вико – вівсяна сумішка, яка є неперевершеним зразком бінарних посівів. Підбір культур для бінарного вирощування залежить від фізіолого-біохімічних властивостей окремих видів, ґрунтових умов, особливостей проходження онтогенезу, напряму використання тощо. Протягом останніх десятиліть значно підвищилася увага до вирощування злакових зернових культур, кукурудзи, соняшника у суміші з соєю, конюшиною, люцерною, еспарцетом, люпином та іншими бобовими. В умовах достатнього зволоження ефективно вводити у суміш до п’яти – семи компонентів. Є досвід використання «коктейлів», куди входили до 40 видів рослин. Вирощування однорічних бобових рослин, які створюють у міжряддях високорослих культур (соняшник, кукурудза) затінок від прямої сонячної радіації, захист від ерозійних процесів, а також є джерелом біологічного азоту, не тільки збільшує урожайність, а й поліпшує властивості ґрунту, розширює агроекологічні ареали. Доведено, що використання вологи із різних горизонтів кореневою системою бінарних компонентів підвищує ефективність транспірації рослин. Аналогічні закономірності простежуються і при використанні поживних речовин, сонячної енергії. Бінарні агроценози сприяють накопиченню органічної біомаси та біогенних елементів у ґрунті, активізації мікробіологічних процесів, загальної стабілізації агроекосистем.
- Open Access
- 1 January 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Journal of Natural Sciences
- No. 10,p. 139-149
Біологічна активність ґрунту та продуктивність ехінацеї при її повторному вирощуванні
Representatives of the genus Echinacea Moench have been successfully used worldwide for over 300 years due to their medicinal properties. Various medicinal preparations for humans and animals, dietary supplements, and feeds are made from the herb and rhizomes with roots. The unique phytochemical complex and the absence of side effects allow the production of immunostimulatory, anti-inflammatory, and antiviral drugs. In Ukraine, two species have been introduced into cultivation: Echinacea purpurea (L.) Moench and Echinacea pallida (Nutt.) Nutt., which are successfully cultivated on farms. Despite the long period of study, some aspects of Echinacea agronomy require further research. One of them is repeated cultivation. The aim of our research was to study the productivity and biological activity of the soil under conditions of repeated cultivation of Echinacea purpurea and Echinacea pallida. For this purpose, experiments were set up in which each species was grown in two cycles of two years (repeated cultivation) and two years of Echinacea pallida after two years of Echinacea purpurea and vice versa. The assessment of soil biological activity by direct biotesting on a test culture indicates that repeated cultivation of Echinacea purpurea inhibited growth processes, while Echinacea pallida, when grown after Echinacea purpurea, positively affected the test object. Determination of soil catalytic activity shows that when growing Echinacea pallida, the biological activity of the soil was higher than that of Echinacea purpurea under different experimental schemes. In repeated cultivation of Echinacea purpurea higher catalase activity was determined in spring, while in summer and autumn, it was higher in plots where Echinacea pallida was grown. The conducted studies indicate that with repeated cultivation, the main quantitative and qualitative indicators that ensure the formation of Echinacea productivity significantly decrease. Echinacea purpurea formed fewer leaves per plant (by 31.5 pcs.), plant mass (by 43.3 g), and total photosynthetic surface area (by 293.5 cm²). The response of Echinacea pallida to repeated cultivation was negative: plant mass decreased by 76.3 g, the number of leaves by 14.7 pcs., inflorescences by 5.1 pcs., and photosynthetic surface area by 18.05 cm². It is suggested that the allelopathic component contributes to the decrease in Echinacea productivity in repeated cultivation. Therefore, in farms growing medicinal plants, it is necessary to avoid prolonged cultivation of Echinacea in one place. Представники роду Echinacea Moench. більше 300 років успішно використовуються в світі завдяки своїм лікарським властивостям. Із трави та кореневищ з коренями виготовляють різноманітні лікарські препарати для людини і тварин, харчові добавки, корми тощо. Унікальний фітохімічний комплекс та відсутність побічних ефектів дозволяє виготовляти імуностимулюючі, протизапальні та противірусні препарати. В Україні введено в культуру два види: ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea (L.) Moench.) та ехінацея бліда (Echinacea pallida (Nutt.) Nutt.), які успішно культивують в господарствах України. Незважаючи на тривалий період вивчення, деякі аспекти агротехнології ехінацеї потребують поглибленого дослідження. Один із них – повторні посіви. Метою наших досліджень було вивчення продуктивності і біологічної активності ґрунту в умовах повторних посівів ехінацеї пурпурової та ехінацеї блідої. Для цього були закладені досліди, в яких кожний вид вирощували два цикли по два роки (повторні посіви) та два роки ехінацею бліду після двох років ехінацеї пурпурової і навпаки. Оцінка біологічної активності ґрунту методом прямого біотестування на тестовій культурі свідчить, що повторне вирощування ехінацеї пурпурової викликало гальмування ростових процесів, а ехінацея бліда при вирощуванні після ехінацеї пурпурової позитивно вплинула на тестовий об’єкт. Визначення каталітичної активності ґрунту показує, що при вирощуванні ехінацеї блідої біологічна активність ґрунту була вищою за ехінацею пурпурову при різних схемах досліду. При повторному культивуванні ехінацеї пурпурової більш високу активність каталази визначали весною, а влітку та восени – на ділянках, де вирощували ехінацею бліду. Проведені дослідження свідчать, що при повторному вирощуванні достовірно знижуються основні кількісні і якісні показники, що забезпечують формування продуктивності ехінацеї. У ехінацеї пурпурової...
- 1 January 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Journal of Natural Sciences
- No. 10,p. 139-149
Open AccessБіологічна активність ґрунту та продуктивність ехінацеї при її повторному вирощуванні
Representatives of the genus Echinacea Moench have been successfully used worldwide for over 300 years due to their medicinal properties. Various medicinal preparations for humans and animals, dietary supplements, and feeds are made from the herb and rhizomes with roots. The unique phytochemical complex and the absence of side effects allow the production of immunostimulatory, anti-inflammatory, and antiviral drugs. In Ukraine, two species have been introduced into cultivation: Echinacea purpurea (L.) Moench and Echinacea pallida (Nutt.) Nutt., which are successfully cultivated on farms. Despite the long period of study, some aspects of Echinacea agronomy require further research. One of them is repeated cultivation. The aim of our research was to study the productivity and biological activity of the soil under conditions of repeated cultivation of Echinacea purpurea and Echinacea pallida. For this purpose, experiments were set up in which each species was grown in two cycles of two years (repeated cultivation) and two years of Echinacea pallida after two years of Echinacea purpurea and vice versa. The assessment of soil biological activity by direct biotesting on a test culture indicates that repeated cultivation of Echinacea purpurea inhibited growth processes, while Echinacea pallida, when grown after Echinacea purpurea, positively affected the test object. Determination of soil catalytic activity shows that when growing Echinacea pallida, the biological activity of the soil was higher than that of Echinacea purpurea under different experimental schemes. In repeated cultivation of Echinacea purpurea higher catalase activity was determined in spring, while in summer and autumn, it was higher in plots where Echinacea pallida was grown. The conducted studies indicate that with repeated cultivation, the main quantitative and qualitative indicators that ensure the formation of Echinacea productivity significantly decrease. Echinacea purpurea formed fewer leaves per plant (by 31.5 pcs.), plant mass (by 43.3 g), and total photosynthetic surface area (by 293.5 cm²). The response of Echinacea pallida to repeated cultivation was negative: plant mass decreased by 76.3 g, the number of leaves by 14.7 pcs., inflorescences by 5.1 pcs., and photosynthetic surface area by 18.05 cm². It is suggested that the allelopathic component contributes to the decrease in Echinacea productivity in repeated cultivation. Therefore, in farms growing medicinal plants, it is necessary to avoid prolonged cultivation of Echinacea in one place. Представники роду Echinacea Moench. більше 300 років успішно використовуються в світі завдяки своїм лікарським властивостям. Із трави та кореневищ з коренями виготовляють різноманітні лікарські препарати для людини і тварин, харчові добавки, корми тощо. Унікальний фітохімічний комплекс та відсутність побічних ефектів дозволяє виготовляти імуностимулюючі, протизапальні та противірусні препарати. В Україні введено в культуру два види: ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea (L.) Moench.) та ехінацея бліда (Echinacea pallida (Nutt.) Nutt.), які успішно культивують в господарствах України. Незважаючи на тривалий період вивчення, деякі аспекти агротехнології ехінацеї потребують поглибленого дослідження. Один із них – повторні посіви. Метою наших досліджень було вивчення продуктивності і біологічної активності ґрунту в умовах повторних посівів ехінацеї пурпурової та ехінацеї блідої. Для цього були закладені досліди, в яких кожний вид вирощували два цикли по два роки (повторні посіви) та два роки ехінацею бліду після двох років ехінацеї пурпурової і навпаки. Оцінка біологічної активності ґрунту методом прямого біотестування на тестовій культурі свідчить, що повторне вирощування ехінацеї пурпурової викликало гальмування ростових процесів, а ехінацея бліда при вирощуванні після ехінацеї пурпурової позитивно вплинула на тестовий об’єкт. Визначення каталітичної активності ґрунту показує, що при вирощуванні ехінацеї блідої біологічна активність ґрунту була вищою за ехінацею пурпурову при різних схемах досліду. При повторному культивуванні ехінацеї пурпурової більш високу активність каталази визначали весною, а влітку та восени – на ділянках, де вирощували ехінацею бліду. Проведені дослідження свідчать, що при повторному вирощуванні достовірно знижуються основні кількісні і якісні показники, що забезпечують формування продуктивності ехінацеї. У ехінацеї пурпурової...
- 24 June 2022
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 2,p. 142-148
ПРОФЕСОР АНАСТАСІЙ ЗАЙКЕВИЧ (1842–1931): ПОЛТАВСЬКИЙ ПОРТРЕТ НА ТЛІ ЧАСУ
Мета розвідки – узагальнення відомостей й уведення до наукового обігу маловідомих фактів біографії А. Є. Зайкевича. Відомо, що творча доля класика української аграрної науки тісно пов’язана з його малою батьківщиною ‒ Полтавщиною, показано синергізм цих стосунків, їх різнопланове поєднання, творчий доробок якого залишається актуальним. Встановлено, що саме на Полтавщині були створені передумови та головні чинники формування громадянського та національного світогляду вченого. Він проявив себе як пропагандист життя і творчості Тараса Шевченка. Плідними були його творчі краєзнавчі відносини з такими провідними діячами української культури, як Микола Лисенко та Климент Квітка. Усе це сприяло тому, що А. Є. Зайкевич став одним із видатних народознавців свого часу, надто у царині керамології. Друковані праці науковця з цього напряму увійшли до золотого фонду національного народного мистецтва. А. Є. Зайкевич доклав зусилля до формування важливих осередків освіти й культури краю: сучасного Лубенського лісового коледжу НУБіП та Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя ПНТУ імені Юрія Кондратюка. За період з 1855 по 1929 рр. він виступив одним із ініціаторів створення Полтавського, Лохвицького, Млинівського дослідних полів, Солоницької дослідної станції та Лубенської дослідної станції з культури лікарських рослин. Конкретизовано внесок дослідника у розвиток вівчарства, бджолярства, селекції та насінництва. З’ясовано просвітницько-консультативну діяльність А. Є. Зайкевича у складі фахових та спеціальних нарад, з’їздів та виставок Полтавського губернського земства, а також Полтавського товариства сільського господарства та його філій. Аргументовано значення творчого доробку вченого для розбудови соціально-економічної кон’юнктури краю та її впливу на його сучасний поступ.
- 24 June 2022
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 2,p. 142-148
ПРОФЕСОР АНАСТАСІЙ ЗАЙКЕВИЧ (1842–1931): ПОЛТАВСЬКИЙ ПОРТРЕТ НА ТЛІ ЧАСУ
Мета розвідки – узагальнення відомостей й уведення до наукового обігу маловідомих фактів біографії А. Є. Зайкевича. Відомо, що творча доля класика української аграрної науки тісно пов’язана з його малою батьківщиною ‒ Полтавщиною, показано синергізм цих стосунків, їх різнопланове поєднання, творчий доробок якого залишається актуальним. Встановлено, що саме на Полтавщині були створені передумови та головні чинники формування громадянського та національного світогляду вченого. Він проявив себе як пропагандист життя і творчості Тараса Шевченка. Плідними були його творчі краєзнавчі відносини з такими провідними діячами української культури, як Микола Лисенко та Климент Квітка. Усе це сприяло тому, що А. Є. Зайкевич став одним із видатних народознавців свого часу, надто у царині керамології. Друковані праці науковця з цього напряму увійшли до золотого фонду національного народного мистецтва. А. Є. Зайкевич доклав зусилля до формування важливих осередків освіти й культури краю: сучасного Лубенського лісового коледжу НУБіП та Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя ПНТУ імені Юрія Кондратюка. За період з 1855 по 1929 рр. він виступив одним із ініціаторів створення Полтавського, Лохвицького, Млинівського дослідних полів, Солоницької дослідної станції та Лубенської дослідної станції з культури лікарських рослин. Конкретизовано внесок дослідника у розвиток вівчарства, бджолярства, селекції та насінництва. З’ясовано просвітницько-консультативну діяльність А. Є. Зайкевича у складі фахових та спеціальних нарад, з’їздів та виставок Полтавського губернського земства, а також Полтавського товариства сільського господарства та його філій. Аргументовано значення творчого доробку вченого для розбудови соціально-економічної кон’юнктури краю та її впливу на його сучасний поступ.