ІІІ. Ф. Ільїнська

І. Ф. Ільїнська

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


І. Ф. Ільїнська has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    PATHOLOGICAL IMMUNITY CHANGES IN COMORBID PATIENTS WITH EXACERBATION OF BRONCHIAL ASTHMA

    by Yurii Feshchenko, Iryna Illyinskaya, Lesia Kuryk

    The aim of the study – to investigate immunological changes in patients with exacerbation of bronchial asthma with different severity and controllability depending on the presence of comorbid pathology. Materials and methods of research. The work is based on the analysis of data from a comprehensive clinical and laboratory examination of 190 patients with exacerbation of asthma. The relative content of T–lymphocytes and their main subpopulations was determined on a flow cytofluorimeter FACS Calibur (Canada) by phenotyping lymphocytes with monoclonal antibodies (BECKMAN COULTER, USA) to surface membrane differentiation antigens (CD): CD3+19– (pan T-cells), CD4+–8+– (T−helpers/inducers), CD4–8+ (cytotoxic T lymphocytes), CD3–16+ (natural killers). To identify the imbalance of immunoregulatory subpopulations of T cells, the immunoregulatory index was calculated – the ratio of the number of CD4+8– Lf and CD4-8+ Lf. To calculate the absolute content in the peripheral blood of individual populations of Lf, leukogram indicators determined on the hematological analyzer ABH-miscros60, France were used. The proliferative activity of lymphocytes was evaluated in cultures of whole blood in the reaction of blast transformation of these cells with morphological accounting of the results. Statistical processing of the obtained data was carried out using licensed software products included in the Microsoft Office Professional 2007 package, license Russian Academic OPEN No Level № 43437596 in Excel. Conclusions. In moderate asthma, the frequency of pathological changes in the T-system of immunity did not depend on the presence of comorbid pathology, as a rule. In severe asthma, an increase in the content of pan–T cells occurred 1.2 times more often than in moderate asthma, but this was not observed in people with concomitant pathology. In this group, the frequency of increasing the content of T–helpers and decreasing the content of cytotoxic T – cells in patients with severe asthma without concomitant diseases was 1.3 times more frequent than in patients with comorbid pathology. No pathological changes in the T–system were detected in patients with controlled asthma. In partially controlled asthma, these changes were registered 1.5 times more often than in controlled asthma, and in its uncontrolled course, the prevalence of pathological changes in the T–system of immunity was much higher than in the two previous groups. In patients with concomitant diseases, these changes, as a rule, had a higher frequency than in patients without comorbid pathology.

  • Open Access

    ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ТА АДАПТАЦІЙНИХ ІМУНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ПРОГНОЗУВАННІ ЇЇ НЕКОНТРОЛЬОВАНОГО ПЕРЕБІГУ

    by Ю. І. Фещенко, І. Ф. Ільїнська, Л. М. Курик, Ю. О. Матвієнко, Л. В. Ареф’єВа

    РЕЗЮМЕ. Мета дослідження: удосконалення прогнозування неконтрольованої БА на підставі вивчення ролі імунологічних механізмів дезадаптації у зниженні контролю цієї хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 144 хворих на БА: 22 з контрольованою БА, 63 з частково-контрольованою та 59 з неконтрольованим перебігом хвороби. Визначали лейкограму, проточною цитофлюориметрією вивчали популяційний та субпопуяційний склад лімфоцитів, поглинальну здатність гранулоцитів та моноцитів крові, продукцію ними активних форм кисню, рівні спонтанного, активаційного та індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів. Досліджували рівні імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG, IgЕ), циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Визначали наявність та напрямок зрушень цих показників та їх частоту у хворих з різною контрольованістю бронхіальної астми. Результати дослідження. До патологічних були віднесені імунологічні зміни, які призводять до виникнення, підтримання та прогресування алергічного запалення при БА, а до адаптаційних - ті імунологічні зміни, які його стримують, зменшують активність запальних процесів. Було розроблено критерії цих змін та вивчено їх частоту у хворих з різною контрольованістю БА. Запропонована бальна оцінка ризику розвитку неконтрольованої БА за даними загальної імунограми при сумі до 7 балів, визначається низький ризик, при сумі балів від 8 до 12 визначається помірний ризик, і при отриманні 13 балів та вище визначається високий ризик втрати контролю хвороби. Вивчено частоту низького, помірного та високого ризику у хворих з різною контрольованістю БА. Встановлено, що низький ризик втрати контролю над БА мала третина хворих з контрольованою БА, помірний - кожен другий, а високий – лише 13,6 % пацієнтів. висновки. Визначено критерії диференціювання адаптаційних та патологічних імунологічних механізмів при бронхіальній астмі. Вивчена частота цих змін у хворих з контрольованою, частково-контрольованою та неконтрольованою БА та доведено її зростання у пацієнтів з незадовільним контролем хвороби. До патологічних реакцій при БА відносяться лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілія, гранулоцитоз, нейтрофільоз та моноцитоз, які визначають фенотип та ендотип хвороби. Зниження вмісту пан-Т-клітин, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, проліферативної відповіді Т-лімфоцитів на мітоген, підвищений вміст цитотоксичних Т-клітин належать до адаптаційних реакцій Т-системи імунітету. Протилежна спрямованість змін цих показників притаманна імунопатологічним механізмам. Виразна інгібіція дексаметазоном проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА (75 % та вище) та індукція дексаметазоном активаційного апоптозу Лф притаманні стероїдочутливим хворим на БА і відносяться до механізмів адаптації. Відсутність змін цих показників свідчать про вірогідну стероїдорезистентність. Бальна оцінка ризику втрати контролю над хворобою дозволяє своєчасно обстежити хворих на наявність резистентності до ГКС та в разі необхідності провести корекцію терапії, що підвищує ефективність лікування хворих та сприяє покращенню якості їхнього життя.


  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ІНДУКОВАНОГО ДЕКСАМЕТАЗОНОМ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ

    by І. Ф. Ільїнська, Ю. І. Фещенко, Л. М. Курик, Ю. О. Матвієнко, Л. В. Ареф’єВа

    Резюме. Метою даного дослідження було вивчення особливостей індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів (Лф) периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з її контрольованим та неконтрольованимперебігом. Матеріали та методи досліджень. Було обстежено 54 пацієнта, у т.ч. 22 особи з контрольованою БА та 32 хворих з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів − осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення апоптозу Лф, індукованого дексаметазоном, проводили шляхом 48 годинної інкубації гепаринізованої крові у поживному середовищі RPMI з L глютаміном, HEPES (GIBCO) і гентаміцином у присутності 0,4 мкг/мл і 4,0 мкг/мл дексаметазону та Т-клітинного мітогену – фітогемаглютиніну, яким здійснювали активацію Лф. Детекцію апоптичних Лф проводили їх фарбуванням алексином-5, коньюгованим із флюоресцеїн ізотіоцианатом, та 7-аміно-актіноміцином-D з подальшою цитометрією проб. Визначали відсоток Лф з ранніми, з ранніми й пізніми та з пізніми ознаками апоптозу, сумарні показники раннього та пізнього апоптозу, й інтегральний показник апоптозу Лф. Також розраховували частоту та виразність змін цих показників (підвищення/зниження). Для вивчення залежності апоптозу Лф від дози дексаметазону, оцінювали співвідношення показників апоптозу Лф при його індукції 4,0 мкг/мл та 0,4 мкг/мл дексаметазону, і при співвідношенні > 1,0 визначали посилення індукції апоптозу Лф, а при співвідношенні ≤ 1,0 визначали відсутність/послаблення індукції апоптозу Лф при збільшенні терапевтичної дози дексаметазону. Результати. Було виявлено підвищення у 2,8 рази середнього значення інтегрального показника індукованого дексаметазоном апоптозу Лф у групі хворих на контрольовану БА переважно за рахунок його ранніх етапів та відсутність цих змін у групі хворих з неконтрольованим перебігом хвороби. Продемонстровано, що адаптаційне посилення апоптозу Лф, індукованого терапевтичною дозою дексаметазону (0,4 мкг/мл), відбувалося у 54,5 % хворих з контрольованою БА в середньому на 151,9 %, тоді як при неконтрольованій БА воно мало місце тільки у 31,3 % хворих, а його виразність була у 2,6 рази меншою (58,8 %). Установлено, що відсутність посилення апоптозу Лф, індукованого даною дозою дексаметазону, було виявлено у 45,5 % хворих на контрольовану БА та у 69,7 % хворих з її неконтрольованим перебігом, що може свідчити про наявність у них стероїдорезистентності. З’ясовано, що 10-разове збільшенні терапевтичної дози дексаметазону у 72,7 % хворих на контрольовану БА не супроводжується посиленням апоптозу Лф, що може говорити про те, що вони отримують максимально ефективні дози ГКС, і тому їх подальше збільшення не є доцільним. У той же час майже 2/3 хворих з неконтрольованою БА демонструють підвищення апоптозу Лф при збільшенні дози ГКС для його індукції, що є характерним для стероїдочутливих та стероїдозалежних пацієнтів.Висновки. У кожного третього хворого з неконтрольованою БА збільшення дози ГКС не призводить до посилення апоптозу Лф, що може свідчити про стероїдорезистентність і вважатися показанням до призначення таргетних препаратів.

  • Open Access

    СПОНТАННИЙ АПОПТОЗ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУЗ РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ

    by Ю. І. Фещенко, И. Ф. Ильинская, Л. М. Курик, Ю. О. Матвієнко, Л. В. Арефьева

    Резюме. Метою роботы було вивчення особливостей спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з перебігом, що контролюється та не контролюється. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 27 хворих на БА, в тому числі 11 пацієнтів з контрольованою и 16 пацієнтів з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів — умовно здорових осіб. Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводили проточною цитофлюориметрією після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим з флюоресцеїн ізотіоцианатом (FІТС), для оцінки раннього апоптозу лімфоцитів і 7-аміно-актиноміцином-D (7-Amino Actinomycin D — 7AAD) для оцінки пізнього апоптозу лимфоцитів. Результати. Отримані результати проведених досліджень свідчили про разнонаправлені зміни спонтанного апоптозу лімфоцитів у хворих на БА, що залежали від контрольованості хвороби. В групі пацієнтів з контрольованою БА відмічалося виражене (на 317,3 %) посилення раннього апоптозу лімфоцитів, що було у переважної більшості (72,7 %) таких хворих. У групі пацієнтів з неконтрольованою БА відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, частота підвищення раннього апоптозу лімфоцитів не перевищувала 18,8 %, а його вираженість була в 2,7 рази меншою. Відсутність посилення спонтанного апоптозу лімфоцитів або його пригнічення у пацієнтів з БА, щоодержували інгаляційні та / або системні глюкокортикостероїди, може бути обумовлено їх стероїдорезистентністю, що зумовлює доцільність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.