Л. М. Курик
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Л. М. Курик has a total of 34 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
Ю. І. Фещенко
7 shared publications- І. П. Турчина4 shared publications
- O.A. Kanarskyi3 shared publications
- І. Ф. Ільїнська
SO «National Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F. G. Yanovskyi National Academy of Medical Sciences of Ukraine
3 shared publications - Л. В. Ареф’єВа3 shared publications
Ю. О. Матвієнко
3 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 24 September 2025
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 24 (3)
Багатофакторне моделювання працездатності у пацієнтів із хронічними легеневими захворюваннями в умовах бойового стресу
Резюме. Мета. Розробити та валідувати інтегрований прогностичний алгоритм оцінки працездатності військовослужбовців із хронічними неспецифічними захворюваннями легень (ХНЗЛ), з урахуванням клінічних, психоемоційних, демографічних та поведінкових факторів ризику. Матеріали і методи. Обстежено 197 військовослужбовців Збройних Сил України (ЗСУ) (середній вік – (38,4 ± 6,9) років; 94,2 % чоловіків), у яких діагностовано хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) (68,3 %) або бронхіальну астму (31,7 %). Застосовано опитувальники CD-RISC-10, MIES, CAT, mMRC, ESS, WHOQOL-BREF, SGRQ, проведено 6-хвилинний тест ходьби (6MWT). Для побудови алгоритму використовувалися методи логістичної регресії та ROC-аналізу. Результати. За шкалою CD-RISC-10 низький рівень психологічної резилієнтності (20 балів мали 59,2 %, а mMRC ≥2 – 48,3 % військових. Зниження працездатності (за критерієм 6MWT <400 м) спостерігалося у 32,5 % осіб. Денна сонливість за ESS (≥10 балів) – у 27,5 % випадків. Модель логістичної регресії з включенням 5 предикторів (CAT, CD-RISC, MIES, ESS, 6MWT) мала AUC = 0,87 (95% CI: 0,80–0,93), чутливість – 82 %, специфічність – 78 %. Побудовано стратифікаційний алгоритм для оцінки ризику втрати функціональної працездатності. Висновки. У військовослужбовців із ХНЗЛ виявлено значне поєднання респіраторних симптомів, психоемоційних порушень та зниження якості життя, що безпосередньо впливає на функціональну працездатність. Стандартизовані шкали CD-RISC-10, MIES, CAT, mMRC, ESS, WHOQOL-BREF та результати 6-хвилинного тесту ходьби мають високу діагностичну та прогностичну цінність для оцінки адаптаційного потенціалу військовослужбовців. Побудована прогностична модель із залученням клінічних, психоемоційних та поведінкових факторів дозволила з точністю до 87 % (AUC = 0,87) ідентифікувати осіб із підвищеним ризиком зниження працездатності. Розроблений алгоритм може бути інтегрований у систему військово-медичної експертизи для персоналізованого прогнозування функціонального стану та планування реабілітаційних заходів в умовах служби.
- 24 September 2025
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 24 (3)
Open AccessБагатофакторне моделювання працездатності у пацієнтів із хронічними легеневими захворюваннями в умовах бойового стресу
Резюме. Мета. Розробити та валідувати інтегрований прогностичний алгоритм оцінки працездатності військовослужбовців із хронічними неспецифічними захворюваннями легень (ХНЗЛ), з урахуванням клінічних, психоемоційних, демографічних та поведінкових факторів ризику. Матеріали і методи. Обстежено 197 військовослужбовців Збройних Сил України (ЗСУ) (середній вік – (38,4 ± 6,9) років; 94,2 % чоловіків), у яких діагностовано хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) (68,3 %) або бронхіальну астму (31,7 %). Застосовано опитувальники CD-RISC-10, MIES, CAT, mMRC, ESS, WHOQOL-BREF, SGRQ, проведено 6-хвилинний тест ходьби (6MWT). Для побудови алгоритму використовувалися методи логістичної регресії та ROC-аналізу. Результати. За шкалою CD-RISC-10 низький рівень психологічної резилієнтності (20 балів мали 59,2 %, а mMRC ≥2 – 48,3 % військових. Зниження працездатності (за критерієм 6MWT <400 м) спостерігалося у 32,5 % осіб. Денна сонливість за ESS (≥10 балів) – у 27,5 % випадків. Модель логістичної регресії з включенням 5 предикторів (CAT, CD-RISC, MIES, ESS, 6MWT) мала AUC = 0,87 (95% CI: 0,80–0,93), чутливість – 82 %, специфічність – 78 %. Побудовано стратифікаційний алгоритм для оцінки ризику втрати функціональної працездатності. Висновки. У військовослужбовців із ХНЗЛ виявлено значне поєднання респіраторних симптомів, психоемоційних порушень та зниження якості життя, що безпосередньо впливає на функціональну працездатність. Стандартизовані шкали CD-RISC-10, MIES, CAT, mMRC, ESS, WHOQOL-BREF та результати 6-хвилинного тесту ходьби мають високу діагностичну та прогностичну цінність для оцінки адаптаційного потенціалу військовослужбовців. Побудована прогностична модель із залученням клінічних, психоемоційних та поведінкових факторів дозволила з точністю до 87 % (AUC = 0,87) ідентифікувати осіб із підвищеним ризиком зниження працездатності. Розроблений алгоритм може бути інтегрований у систему військово-медичної експертизи для персоналізованого прогнозування функціонального стану та планування реабілітаційних заходів в умовах служби.
- Open Access
- 19 September 2024
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 23 (3)
Спонтанний апоптоз лімфоцитів у хворих на бронхіальну астму із коморбідною патологією органів травлення
Резюме. Метою даної роботи, виконаної за кошти державного бюджету України, було вивчити особливості спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) із коморбідною патологією органів травлення (ПОТ). Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз архівних даних 56 хворих на БА із розподілом на дві групи: в першу групу увійшли результати досліджень 28 хворих на БА із ПОТ в другу групу — дані 28 хворих без коморбідної ПОТ. В контрольну групу відібрано результати обстеження 11 волонтерів — осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводилось методом проточної цитофлюориметрії після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим із флюоресцеїн ізотіоціанатом (FIТС). Результати. Результати аналізу проведених досліджень підтвердили негативний вплив коморбідної ПОТ на спонтанний апоптоз лімфоцитів у хворих на БА. У групі пацієнтів із коморбідною ПОТ відзначалося виразне (на 85,5 %) зниження кількості лімфоцитів (Лф) з ознаками раннього та на 80,5 % пізнього апоптозу Лф (р < 0,05), яке мало місце у переважної більшості пацієнтів. У групі пацієнтів з БА без ПОТ відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, а частота зниження апоптозу Лф не перевищувала референтні значення. Відсутність посилення спонтанного апоптозу Лф або його пригнічення у пацієнтів з БА сприяє пролонгації життя цих клітин, персистенції запалення через звільнення їх прозапального вмісту та зниженню репаративних процесів. Отже, подовжене виживання Лф може сприяти персистенції та прогресуванню запалення дихальних шляхів при БА. Тому взаємозв’язок БА та ПОТ потребує подальших комплексних досліджень імунологічних механізмів, які пов’язують дані захворювання та здатні обтяжувати перебіг даної констеляції, а вивчення ролі апоптозу при коморбідній патології у хворих на БА дозволить не лише впливати на контрольованість перебігу захворювання, а і розробляти цілеспрямовані ефективні терапевтичні програми для пацієнтів.
- 19 September 2024
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 23 (3)
Open AccessСпонтанний апоптоз лімфоцитів у хворих на бронхіальну астму із коморбідною патологією органів травлення
Резюме. Метою даної роботи, виконаної за кошти державного бюджету України, було вивчити особливості спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) із коморбідною патологією органів травлення (ПОТ). Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз архівних даних 56 хворих на БА із розподілом на дві групи: в першу групу увійшли результати досліджень 28 хворих на БА із ПОТ в другу групу — дані 28 хворих без коморбідної ПОТ. В контрольну групу відібрано результати обстеження 11 волонтерів — осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводилось методом проточної цитофлюориметрії після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим із флюоресцеїн ізотіоціанатом (FIТС). Результати. Результати аналізу проведених досліджень підтвердили негативний вплив коморбідної ПОТ на спонтанний апоптоз лімфоцитів у хворих на БА. У групі пацієнтів із коморбідною ПОТ відзначалося виразне (на 85,5 %) зниження кількості лімфоцитів (Лф) з ознаками раннього та на 80,5 % пізнього апоптозу Лф (р < 0,05), яке мало місце у переважної більшості пацієнтів. У групі пацієнтів з БА без ПОТ відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, а частота зниження апоптозу Лф не перевищувала референтні значення. Відсутність посилення спонтанного апоптозу Лф або його пригнічення у пацієнтів з БА сприяє пролонгації життя цих клітин, персистенції запалення через звільнення їх прозапального вмісту та зниженню репаративних процесів. Отже, подовжене виживання Лф може сприяти персистенції та прогресуванню запалення дихальних шляхів при БА. Тому взаємозв’язок БА та ПОТ потребує подальших комплексних досліджень імунологічних механізмів, які пов’язують дані захворювання та здатні обтяжувати перебіг даної констеляції, а вивчення ролі апоптозу при коморбідній патології у хворих на БА дозволить не лише впливати на контрольованість перебігу захворювання, а і розробляти цілеспрямовані ефективні терапевтичні програми для пацієнтів.
- Open Access
- 22 March 2023
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 22 (1)
Клінічні особливості бронхіальної астми у хворих із коморбідною патологією органів травлення
Резюме. Мета сучасного лікування пацієнтів із бронхіальною астмою (БА) полягає у досягненні та підтриманні повного контролю над хворобою, а саме: гарного контролю клінічних симптомів, мінімізації фіксованої бронхообструкції й небажаних побічних ефектів лікування, а також зменшення ризиків майбутніх загострень. Контрольованість перебігу БА при коморбідній патології органів травлення за даними літератури на теперішній час є невизначеною. Мета роботи: вивчити клінічні особливості перебігу БА при коморбідній патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Матеріали та методи. Об’єкт дослідження: 480 хворих на БА, із них 194 чоловіка та 286 жінок, із контрольованим, неконтрольованим та частково контрольованим перебігом БА, які були проліковані у відділенні бронхообструктивних хвороб легень у хворих на туберкульоз ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» (НІФП НАМНУ). Для виявлення можливих причин неконтрольованого перебігу захворювання було проведено анкетування за допомогою анкети-опитувальника для хворого бронхообструктивним захворюванням легень, розробленої в НІФП НАМНУ. Всі хворі вели щоденник самоспостереження, в якому фіксувалось: нічну астму (кількість пробуджень на протязі ночі через респіраторні симптоми) – у балах, ранкову скутість у грудній клітці (у балах), денні симптоми (у балах), кашель на протязі дня (у балах), середній рахунок задишки (у балах). Усі перераховані вище симптоми складались у сумарний (загальний) астма-рахунок (у балах), також відмічали кількість інгаляцій β2-агоністів короткої дії на добу. Результати. Установлено, що втрата контрольованості БА завжди призводить до збільшення числа та поєднання дисфункції різних органів системи травлення і навпаки: поява та збільшення коморбідної патології органів травлення обтяжує перебіг та погіршує контрольованість БА. Найбільш частою коморбідною патологією ШКТ при контрольованому перебігу БА є синдром подразненого кишківника – у 44,4 % хворих, при частково контрольованому перебігові: хронічний гастрит 34,5 %, хронічний холецистит – 22,0 % та хронічний панкреатит – 67,4 %, при неконтрольованому перебігу за високого відсотку хворих із хронічним гастритом, холециститом та синдромом подразненого кишківника, збільшувався відсоток хворих із калькульозним холециститом – 25,0 %. При контрольованому перебігові БА не було різниці в клінічних проявах БА в групах хворих з наявністю та відсутністю коморбідної патології ШКТ. При частково контрольованому перебігу БА із супутньою коморбідною патологією органів травлення результати дослідження показали виражену сезонність загострень БА, провокування їх респіраторними чинниками та контактом з причинно-значущими алергенами у 53,5 % хворих на БА середньої тяжкості, а також у 28,0 % обстежених з тяжким перебігом астми, з яких 67,4 % пацієнтів проходили стаціонарне лікування до двох разів на рік, чверть пацієнтів – більше трьох-чотирьох разів на рік, а у 30,2 % осіб тривалість госпіталізації складала до 30 днів. При неконтрольованому перебігу БА із коморбідною патологією ШКТ 56,1 % пацієнтів відмічали сезонність загострення астми, 47,8 % – його зв`язок з контактом з алергенами, 38,0 % – з фізичним навантаженням, 51,2 % осіб – з респіраторними інфекціями. Лише у 46,3 % хворих загострення зустрічалися...
- 22 March 2023
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 22 (1)
Open AccessКлінічні особливості бронхіальної астми у хворих із коморбідною патологією органів травлення
Резюме. Мета сучасного лікування пацієнтів із бронхіальною астмою (БА) полягає у досягненні та підтриманні повного контролю над хворобою, а саме: гарного контролю клінічних симптомів, мінімізації фіксованої бронхообструкції й небажаних побічних ефектів лікування, а також зменшення ризиків майбутніх загострень. Контрольованість перебігу БА при коморбідній патології органів травлення за даними літератури на теперішній час є невизначеною. Мета роботи: вивчити клінічні особливості перебігу БА при коморбідній патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Матеріали та методи. Об’єкт дослідження: 480 хворих на БА, із них 194 чоловіка та 286 жінок, із контрольованим, неконтрольованим та частково контрольованим перебігом БА, які були проліковані у відділенні бронхообструктивних хвороб легень у хворих на туберкульоз ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» (НІФП НАМНУ). Для виявлення можливих причин неконтрольованого перебігу захворювання було проведено анкетування за допомогою анкети-опитувальника для хворого бронхообструктивним захворюванням легень, розробленої в НІФП НАМНУ. Всі хворі вели щоденник самоспостереження, в якому фіксувалось: нічну астму (кількість пробуджень на протязі ночі через респіраторні симптоми) – у балах, ранкову скутість у грудній клітці (у балах), денні симптоми (у балах), кашель на протязі дня (у балах), середній рахунок задишки (у балах). Усі перераховані вище симптоми складались у сумарний (загальний) астма-рахунок (у балах), також відмічали кількість інгаляцій β2-агоністів короткої дії на добу. Результати. Установлено, що втрата контрольованості БА завжди призводить до збільшення числа та поєднання дисфункції різних органів системи травлення і навпаки: поява та збільшення коморбідної патології органів травлення обтяжує перебіг та погіршує контрольованість БА. Найбільш частою коморбідною патологією ШКТ при контрольованому перебігу БА є синдром подразненого кишківника – у 44,4 % хворих, при частково контрольованому перебігові: хронічний гастрит 34,5 %, хронічний холецистит – 22,0 % та хронічний панкреатит – 67,4 %, при неконтрольованому перебігу за високого відсотку хворих із хронічним гастритом, холециститом та синдромом подразненого кишківника, збільшувався відсоток хворих із калькульозним холециститом – 25,0 %. При контрольованому перебігові БА не було різниці в клінічних проявах БА в групах хворих з наявністю та відсутністю коморбідної патології ШКТ. При частково контрольованому перебігу БА із супутньою коморбідною патологією органів травлення результати дослідження показали виражену сезонність загострень БА, провокування їх респіраторними чинниками та контактом з причинно-значущими алергенами у 53,5 % хворих на БА середньої тяжкості, а також у 28,0 % обстежених з тяжким перебігом астми, з яких 67,4 % пацієнтів проходили стаціонарне лікування до двох разів на рік, чверть пацієнтів – більше трьох-чотирьох разів на рік, а у 30,2 % осіб тривалість госпіталізації складала до 30 днів. При неконтрольованому перебігу БА із коморбідною патологією ШКТ 56,1 % пацієнтів відмічали сезонність загострення астми, 47,8 % – його зв`язок з контактом з алергенами, 38,0 % – з фізичним навантаженням, 51,2 % осіб – з респіраторними інфекціями. Лише у 46,3 % хворих загострення зустрічалися...
- Open Access
- 11 May 2022
- Vol. 93 (2) , e2022238
Etiology and efficacy of anti-microbial treatment for community-acquired pneumonia in adults requiring hospital admission in Ukraine.
Empiric therapy of community-acquired pneumonia (CAP) remains the standard care and guidelines are mostly based on published data from the United States or Europe. In this study, we determined the bacterial etiology of CAP and evaluated the clinical outcomes under antimicrobial treatment of CAP in Ukraine. A total of 98 adult subjects with CAP and PORT risk II-IV were recruited for the study. The sputum diagnostic samples were obtained from all patients for causative pathogen identification. Subjects were randomly assigned in a 1:1 ratio to receive delafloxacin 300 mg (n=51) or moxifloxacin 400 mg (n=47) with blinding placebo. The switch to oral treatment was after a minimum of 6 IV doses according to clinical criteria. The total duration of antibacterial treatment was 5-10 days. In vitro susceptibility of pathogens to delafloxacin and other comparator antibiotics was determined. The most frequently isolated pathogens in adults with CAP were S. pneumoniae - 19.5%, M. pneumoniae - 15.3%, H. influenzae - 13.2%, S. aureus - 10.5%, K. pneumoniae - 10.1%, and H. parainfluenzae - 6.4%. All isolates of S. pneumoniae, S. aureus, M. pneumoniae had sufficient susceptibility to appropriate antibiotics. 9.0% of H. influenzae strains were susceptible to azithromycin. 94.8 % of patients had a successful clinical response to delafloxacin at the end of treatment and 93.9 % - at test-of-cure. In Ukraine, the major bacterial agents that induced CAP in adults were S. pneumoniae, M. pneumoniae, H. influenzae, S. aureus, K. pneumoniae, H. parainfluenzae, E. cloacae, L. pneumophila. Delafloxacin is a promising effective antibiotic for monotherapy for CAP in adults and could be used in cases of antimicrobial-resistant strains.
- 11 May 2022
- Vol. 93 (2) , e2022238
Open AccessEtiology and efficacy of anti-microbial treatment for community-acquired pneumonia in adults requiring hospital admission in Ukraine.
Empiric therapy of community-acquired pneumonia (CAP) remains the standard care and guidelines are mostly based on published data from the United States or Europe. In this study, we determined the bacterial etiology of CAP and evaluated the clinical outcomes under antimicrobial treatment of CAP in Ukraine. A total of 98 adult subjects with CAP and PORT risk II-IV were recruited for the study. The sputum diagnostic samples were obtained from all patients for causative pathogen identification. Subjects were randomly assigned in a 1:1 ratio to receive delafloxacin 300 mg (n=51) or moxifloxacin 400 mg (n=47) with blinding placebo. The switch to oral treatment was after a minimum of 6 IV doses according to clinical criteria. The total duration of antibacterial treatment was 5-10 days. In vitro susceptibility of pathogens to delafloxacin and other comparator antibiotics was determined. The most frequently isolated pathogens in adults with CAP were S. pneumoniae - 19.5%, M. pneumoniae - 15.3%, H. influenzae - 13.2%, S. aureus - 10.5%, K. pneumoniae - 10.1%, and H. parainfluenzae - 6.4%. All isolates of S. pneumoniae, S. aureus, M. pneumoniae had sufficient susceptibility to appropriate antibiotics. 9.0% of H. influenzae strains were susceptible to azithromycin. 94.8 % of patients had a successful clinical response to delafloxacin at the end of treatment and 93.9 % - at test-of-cure. In Ukraine, the major bacterial agents that induced CAP in adults were S. pneumoniae, M. pneumoniae, H. influenzae, S. aureus, K. pneumoniae, H. parainfluenzae, E. cloacae, L. pneumophila. Delafloxacin is a promising effective antibiotic for monotherapy for CAP in adults and could be used in cases of antimicrobial-resistant strains.
- Open Access
- 6 April 2022
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 21 (1-2)
Адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи хворих на бронхіальну астму в залежності від ступеня тяжкості та контрольованості перебігу захворювання
Резюме. Мета дослідження: дослідити адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи та їхню довготривалу динаміку у хворих на бронхіальну астму (БА) в залежності від ступеня тяжкості та контрольованості перебігу захворювання. Матеріали та методи дослідження. В дослідженні приймало участь 480 хворих на БА, із перебігом хвороби від легкого до тяжкого ступеня і контрольованим, неконтрольованим та частково контрольованим перебігом захворювання. Медикаментозні програми застосовувалися за принципом «ступеневого підходу» до фармакотерапії лікування хворих на БА відповідно до ступеня тяжкості перебігу хвороби. Для визначення контрольованості перебігу захворювання всі хворі попередньо були проанкетовані за допомогою астма-контроль тесту (АСТ) та опитувальника контролю астми (АCQ). Всім обстежуваним проводилось визначення адаптаційного резерву респіраторної системи, максимального споживання кисню, прораховувався адаптаційний потенціал серцево-судинної системи по формулі Баєвського та індекс фізичного здоров’я протягом десятирічного інтервалу (рік, п’ять та десять років). Статистична обробка матеріалу проводилася за допомогою ліцензійних програмних продуктів, які входять у пакет Microsoft Office Professional 2000, ліцензія Russian Academic OPEN NO LEVEL № 17016297 у програмі Excel. Висновки. Адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи у хворих на БА залежать від тяжкості, а прогресування негативної динаміки у часі – від контрольованості перебігу захворювання, що доведено високими кореляційними зв’язками між величиною адаптаційного потенціалу (τ = 0,72, р < 0,001 та τ = 0,61, р < 0,001), максимальним споживанням кисню (τ = –0,74, р < 0,023, τ = –0,69, р < 0,037), функціональним резервом респіраторної системи (τ = 0,65, р < 0,028 та τ = 0,73, р < 0,005), фізичного здоров’я (τ = 0,59, р < 0,008, τ = 0,64, р < 0,021). Тестування адаптаційних можливостей кардіореспіраторної системи у хворих на БА повинно бути плановим, особливо при тяжкому чи не контрольованому перебізі захворювання. Методика проста у виконанні, не потребує додаткових фінансових витрат і навчання медичного персоналу, дозволяє швидко діагностувати розвиток та прогресування процесів дезадаптації навіть за відсутності клінічних проявів захворювання, контролювати фізичну активність, вітальний прогноз та ефективність лікування.
- 6 April 2022
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 21 (1-2)
Open AccessАдаптаційні можливості кардіореспіраторної системи хворих на бронхіальну астму в залежності від ступеня тяжкості та контрольованості перебігу захворювання
Резюме. Мета дослідження: дослідити адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи та їхню довготривалу динаміку у хворих на бронхіальну астму (БА) в залежності від ступеня тяжкості та контрольованості перебігу захворювання. Матеріали та методи дослідження. В дослідженні приймало участь 480 хворих на БА, із перебігом хвороби від легкого до тяжкого ступеня і контрольованим, неконтрольованим та частково контрольованим перебігом захворювання. Медикаментозні програми застосовувалися за принципом «ступеневого підходу» до фармакотерапії лікування хворих на БА відповідно до ступеня тяжкості перебігу хвороби. Для визначення контрольованості перебігу захворювання всі хворі попередньо були проанкетовані за допомогою астма-контроль тесту (АСТ) та опитувальника контролю астми (АCQ). Всім обстежуваним проводилось визначення адаптаційного резерву респіраторної системи, максимального споживання кисню, прораховувався адаптаційний потенціал серцево-судинної системи по формулі Баєвського та індекс фізичного здоров’я протягом десятирічного інтервалу (рік, п’ять та десять років). Статистична обробка матеріалу проводилася за допомогою ліцензійних програмних продуктів, які входять у пакет Microsoft Office Professional 2000, ліцензія Russian Academic OPEN NO LEVEL № 17016297 у програмі Excel. Висновки. Адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи у хворих на БА залежать від тяжкості, а прогресування негативної динаміки у часі – від контрольованості перебігу захворювання, що доведено високими кореляційними зв’язками між величиною адаптаційного потенціалу (τ = 0,72, р < 0,001 та τ = 0,61, р < 0,001), максимальним споживанням кисню (τ = –0,74, р < 0,023, τ = –0,69, р < 0,037), функціональним резервом респіраторної системи (τ = 0,65, р < 0,028 та τ = 0,73, р < 0,005), фізичного здоров’я (τ = 0,59, р < 0,008, τ = 0,64, р < 0,021). Тестування адаптаційних можливостей кардіореспіраторної системи у хворих на БА повинно бути плановим, особливо при тяжкому чи не контрольованому перебізі захворювання. Методика проста у виконанні, не потребує додаткових фінансових витрат і навчання медичного персоналу, дозволяє швидко діагностувати розвиток та прогресування процесів дезадаптації навіть за відсутності клінічних проявів захворювання, контролювати фізичну активність, вітальний прогноз та ефективність лікування.
- Open Access
- 25 March 2021
- Published by Communicable Diseases Intensive Care Association in Infusion & Chemotherapy
- No. 1,p. 5-14
The first data on international multicenter clinical study RheoSTAT-CP0698 on the efficacy and safety of Rheosorbilact® infusion in therapy of pneumonia
Adequate and effective treatment of severe pneumonia is especially relevant in present situation. The most problematic issue is infusion therapy. The current evidence and guidelines recommend balanced crystalloid infusion for patients with severe pneumonia and sepsis. The composition of Rheosorbilact® provides significant benefits in patients with severe infections, including respiratory infections. According to the results of the randomized open blinded end-point RheoSTAT-CP0698 study, administration of Rheosorbilact® to patients with pneumonia (intravenous infusion at a dose of 200-400 ml/day for 3 days) effectively improves the clinical condition, reduces the manifestations of (multi-) organ failure and endogenous intoxication. Small-volume infusion therapy promotes rapid normalization of circulating blood volume, stabilization of hemodynamics, acid-base, electrolyte and gas composition of the blood, significantly improves saturation and reduces tachypnea. The positive effect of therapy on renal function and inflammation has also been established. This therapy had a favorable safety profile (e. g., it did not lead to fluid overload, pulmonary edema, pleural effusion or other serious side effects, and was not associated with a clinically significant increase in endogenous serum lactate level). The RheoSTAT-CP0698 study substantiates the feasibility of using Rheosorbilact® in the complex treatment of pneumonia.
- 25 March 2021
- Published by Communicable Diseases Intensive Care Association in Infusion & Chemotherapy
- No. 1,p. 5-14
Open AccessThe first data on international multicenter clinical study RheoSTAT-CP0698 on the efficacy and safety of Rheosorbilact® infusion in therapy of pneumonia
Adequate and effective treatment of severe pneumonia is especially relevant in present situation. The most problematic issue is infusion therapy. The current evidence and guidelines recommend balanced crystalloid infusion for patients with severe pneumonia and sepsis. The composition of Rheosorbilact® provides significant benefits in patients with severe infections, including respiratory infections. According to the results of the randomized open blinded end-point RheoSTAT-CP0698 study, administration of Rheosorbilact® to patients with pneumonia (intravenous infusion at a dose of 200-400 ml/day for 3 days) effectively improves the clinical condition, reduces the manifestations of (multi-) organ failure and endogenous intoxication. Small-volume infusion therapy promotes rapid normalization of circulating blood volume, stabilization of hemodynamics, acid-base, electrolyte and gas composition of the blood, significantly improves saturation and reduces tachypnea. The positive effect of therapy on renal function and inflammation has also been established. This therapy had a favorable safety profile (e. g., it did not lead to fluid overload, pulmonary edema, pleural effusion or other serious side effects, and was not associated with a clinically significant increase in endogenous serum lactate level). The RheoSTAT-CP0698 study substantiates the feasibility of using Rheosorbilact® in the complex treatment of pneumonia.
- Open Access
- 23 December 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (4)
ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ТА АДАПТАЦІЙНИХ ІМУНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ПРОГНОЗУВАННІ ЇЇ НЕКОНТРОЛЬОВАНОГО ПЕРЕБІГУ
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження: удосконалення прогнозування неконтрольованої БА на підставі вивчення ролі імунологічних механізмів дезадаптації у зниженні контролю цієї хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 144 хворих на БА: 22 з контрольованою БА, 63 з частково-контрольованою та 59 з неконтрольованим перебігом хвороби. Визначали лейкограму, проточною цитофлюориметрією вивчали популяційний та субпопуяційний склад лімфоцитів, поглинальну здатність гранулоцитів та моноцитів крові, продукцію ними активних форм кисню, рівні спонтанного, активаційного та індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів. Досліджували рівні імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG, IgЕ), циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Визначали наявність та напрямок зрушень цих показників та їх частоту у хворих з різною контрольованістю бронхіальної астми. Результати дослідження. До патологічних були віднесені імунологічні зміни, які призводять до виникнення, підтримання та прогресування алергічного запалення при БА, а до адаптаційних - ті імунологічні зміни, які його стримують, зменшують активність запальних процесів. Було розроблено критерії цих змін та вивчено їх частоту у хворих з різною контрольованістю БА. Запропонована бальна оцінка ризику розвитку неконтрольованої БА за даними загальної імунограми при сумі до 7 балів, визначається низький ризик, при сумі балів від 8 до 12 визначається помірний ризик, і при отриманні 13 балів та вище визначається високий ризик втрати контролю хвороби. Вивчено частоту низького, помірного та високого ризику у хворих з різною контрольованістю БА. Встановлено, що низький ризик втрати контролю над БА мала третина хворих з контрольованою БА, помірний - кожен другий, а високий – лише 13,6 % пацієнтів. висновки. Визначено критерії диференціювання адаптаційних та патологічних імунологічних механізмів при бронхіальній астмі. Вивчена частота цих змін у хворих з контрольованою, частково-контрольованою та неконтрольованою БА та доведено її зростання у пацієнтів з незадовільним контролем хвороби. До патологічних реакцій при БА відносяться лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілія, гранулоцитоз, нейтрофільоз та моноцитоз, які визначають фенотип та ендотип хвороби. Зниження вмісту пан-Т-клітин, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, проліферативної відповіді Т-лімфоцитів на мітоген, підвищений вміст цитотоксичних Т-клітин належать до адаптаційних реакцій Т-системи імунітету. Протилежна спрямованість змін цих показників притаманна імунопатологічним механізмам. Виразна інгібіція дексаметазоном проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА (75 % та вище) та індукція дексаметазоном активаційного апоптозу Лф притаманні стероїдочутливим хворим на БА і відносяться до механізмів адаптації. Відсутність змін цих показників свідчать про вірогідну стероїдорезистентність. Бальна оцінка ризику втрати контролю над хворобою дозволяє своєчасно обстежити хворих на наявність резистентності до ГКС та в разі необхідності провести корекцію терапії, що підвищує ефективність лікування хворих та сприяє покращенню якості їхнього життя.
- 23 December 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (4)
Open AccessДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ТА АДАПТАЦІЙНИХ ІМУНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ПРОГНОЗУВАННІ ЇЇ НЕКОНТРОЛЬОВАНОГО ПЕРЕБІГУ
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження: удосконалення прогнозування неконтрольованої БА на підставі вивчення ролі імунологічних механізмів дезадаптації у зниженні контролю цієї хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 144 хворих на БА: 22 з контрольованою БА, 63 з частково-контрольованою та 59 з неконтрольованим перебігом хвороби. Визначали лейкограму, проточною цитофлюориметрією вивчали популяційний та субпопуяційний склад лімфоцитів, поглинальну здатність гранулоцитів та моноцитів крові, продукцію ними активних форм кисню, рівні спонтанного, активаційного та індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів. Досліджували рівні імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG, IgЕ), циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Визначали наявність та напрямок зрушень цих показників та їх частоту у хворих з різною контрольованістю бронхіальної астми. Результати дослідження. До патологічних були віднесені імунологічні зміни, які призводять до виникнення, підтримання та прогресування алергічного запалення при БА, а до адаптаційних - ті імунологічні зміни, які його стримують, зменшують активність запальних процесів. Було розроблено критерії цих змін та вивчено їх частоту у хворих з різною контрольованістю БА. Запропонована бальна оцінка ризику розвитку неконтрольованої БА за даними загальної імунограми при сумі до 7 балів, визначається низький ризик, при сумі балів від 8 до 12 визначається помірний ризик, і при отриманні 13 балів та вище визначається високий ризик втрати контролю хвороби. Вивчено частоту низького, помірного та високого ризику у хворих з різною контрольованістю БА. Встановлено, що низький ризик втрати контролю над БА мала третина хворих з контрольованою БА, помірний - кожен другий, а високий – лише 13,6 % пацієнтів. висновки. Визначено критерії диференціювання адаптаційних та патологічних імунологічних механізмів при бронхіальній астмі. Вивчена частота цих змін у хворих з контрольованою, частково-контрольованою та неконтрольованою БА та доведено її зростання у пацієнтів з незадовільним контролем хвороби. До патологічних реакцій при БА відносяться лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілія, гранулоцитоз, нейтрофільоз та моноцитоз, які визначають фенотип та ендотип хвороби. Зниження вмісту пан-Т-клітин, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, проліферативної відповіді Т-лімфоцитів на мітоген, підвищений вміст цитотоксичних Т-клітин належать до адаптаційних реакцій Т-системи імунітету. Протилежна спрямованість змін цих показників притаманна імунопатологічним механізмам. Виразна інгібіція дексаметазоном проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА (75 % та вище) та індукція дексаметазоном активаційного апоптозу Лф притаманні стероїдочутливим хворим на БА і відносяться до механізмів адаптації. Відсутність змін цих показників свідчать про вірогідну стероїдорезистентність. Бальна оцінка ризику втрати контролю над хворобою дозволяє своєчасно обстежити хворих на наявність резистентності до ГКС та в разі необхідності провести корекцію терапії, що підвищує ефективність лікування хворих та сприяє покращенню якості їхнього життя.
- Open Access
- 30 September 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (3)
ОСОБЛИВОСТІ ІНДУКОВАНОГО ДЕКСАМЕТАЗОНОМ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою даного дослідження було вивчення особливостей індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів (Лф) периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з її контрольованим та неконтрольованимперебігом. Матеріали та методи досліджень. Було обстежено 54 пацієнта, у т.ч. 22 особи з контрольованою БА та 32 хворих з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів − осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення апоптозу Лф, індукованого дексаметазоном, проводили шляхом 48 годинної інкубації гепаринізованої крові у поживному середовищі RPMI з L глютаміном, HEPES (GIBCO) і гентаміцином у присутності 0,4 мкг/мл і 4,0 мкг/мл дексаметазону та Т-клітинного мітогену – фітогемаглютиніну, яким здійснювали активацію Лф. Детекцію апоптичних Лф проводили їх фарбуванням алексином-5, коньюгованим із флюоресцеїн ізотіоцианатом, та 7-аміно-актіноміцином-D з подальшою цитометрією проб. Визначали відсоток Лф з ранніми, з ранніми й пізніми та з пізніми ознаками апоптозу, сумарні показники раннього та пізнього апоптозу, й інтегральний показник апоптозу Лф. Також розраховували частоту та виразність змін цих показників (підвищення/зниження). Для вивчення залежності апоптозу Лф від дози дексаметазону, оцінювали співвідношення показників апоптозу Лф при його індукції 4,0 мкг/мл та 0,4 мкг/мл дексаметазону, і при співвідношенні > 1,0 визначали посилення індукції апоптозу Лф, а при співвідношенні ≤ 1,0 визначали відсутність/послаблення індукції апоптозу Лф при збільшенні терапевтичної дози дексаметазону. Результати. Було виявлено підвищення у 2,8 рази середнього значення інтегрального показника індукованого дексаметазоном апоптозу Лф у групі хворих на контрольовану БА переважно за рахунок його ранніх етапів та відсутність цих змін у групі хворих з неконтрольованим перебігом хвороби. Продемонстровано, що адаптаційне посилення апоптозу Лф, індукованого терапевтичною дозою дексаметазону (0,4 мкг/мл), відбувалося у 54,5 % хворих з контрольованою БА в середньому на 151,9 %, тоді як при неконтрольованій БА воно мало місце тільки у 31,3 % хворих, а його виразність була у 2,6 рази меншою (58,8 %). Установлено, що відсутність посилення апоптозу Лф, індукованого даною дозою дексаметазону, було виявлено у 45,5 % хворих на контрольовану БА та у 69,7 % хворих з її неконтрольованим перебігом, що може свідчити про наявність у них стероїдорезистентності. З’ясовано, що 10-разове збільшенні терапевтичної дози дексаметазону у 72,7 % хворих на контрольовану БА не супроводжується посиленням апоптозу Лф, що може говорити про те, що вони отримують максимально ефективні дози ГКС, і тому їх подальше збільшення не є доцільним. У той же час майже 2/3 хворих з неконтрольованою БА демонструють підвищення апоптозу Лф при збільшенні дози ГКС для його індукції, що є характерним для стероїдочутливих та стероїдозалежних пацієнтів.Висновки. У кожного третього хворого з неконтрольованою БА збільшення дози ГКС не призводить до посилення апоптозу Лф, що може свідчити про стероїдорезистентність і вважатися показанням до призначення таргетних препаратів.
- 30 September 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (3)
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ІНДУКОВАНОГО ДЕКСАМЕТАЗОНОМ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою даного дослідження було вивчення особливостей індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів (Лф) периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з її контрольованим та неконтрольованимперебігом. Матеріали та методи досліджень. Було обстежено 54 пацієнта, у т.ч. 22 особи з контрольованою БА та 32 хворих з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів − осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення апоптозу Лф, індукованого дексаметазоном, проводили шляхом 48 годинної інкубації гепаринізованої крові у поживному середовищі RPMI з L глютаміном, HEPES (GIBCO) і гентаміцином у присутності 0,4 мкг/мл і 4,0 мкг/мл дексаметазону та Т-клітинного мітогену – фітогемаглютиніну, яким здійснювали активацію Лф. Детекцію апоптичних Лф проводили їх фарбуванням алексином-5, коньюгованим із флюоресцеїн ізотіоцианатом, та 7-аміно-актіноміцином-D з подальшою цитометрією проб. Визначали відсоток Лф з ранніми, з ранніми й пізніми та з пізніми ознаками апоптозу, сумарні показники раннього та пізнього апоптозу, й інтегральний показник апоптозу Лф. Також розраховували частоту та виразність змін цих показників (підвищення/зниження). Для вивчення залежності апоптозу Лф від дози дексаметазону, оцінювали співвідношення показників апоптозу Лф при його індукції 4,0 мкг/мл та 0,4 мкг/мл дексаметазону, і при співвідношенні > 1,0 визначали посилення індукції апоптозу Лф, а при співвідношенні ≤ 1,0 визначали відсутність/послаблення індукції апоптозу Лф при збільшенні терапевтичної дози дексаметазону. Результати. Було виявлено підвищення у 2,8 рази середнього значення інтегрального показника індукованого дексаметазоном апоптозу Лф у групі хворих на контрольовану БА переважно за рахунок його ранніх етапів та відсутність цих змін у групі хворих з неконтрольованим перебігом хвороби. Продемонстровано, що адаптаційне посилення апоптозу Лф, індукованого терапевтичною дозою дексаметазону (0,4 мкг/мл), відбувалося у 54,5 % хворих з контрольованою БА в середньому на 151,9 %, тоді як при неконтрольованій БА воно мало місце тільки у 31,3 % хворих, а його виразність була у 2,6 рази меншою (58,8 %). Установлено, що відсутність посилення апоптозу Лф, індукованого даною дозою дексаметазону, було виявлено у 45,5 % хворих на контрольовану БА та у 69,7 % хворих з її неконтрольованим перебігом, що може свідчити про наявність у них стероїдорезистентності. З’ясовано, що 10-разове збільшенні терапевтичної дози дексаметазону у 72,7 % хворих на контрольовану БА не супроводжується посиленням апоптозу Лф, що може говорити про те, що вони отримують максимально ефективні дози ГКС, і тому їх подальше збільшення не є доцільним. У той же час майже 2/3 хворих з неконтрольованою БА демонструють підвищення апоптозу Лф при збільшенні дози ГКС для його індукції, що є характерним для стероїдочутливих та стероїдозалежних пацієнтів.Висновки. У кожного третього хворого з неконтрольованою БА збільшення дози ГКС не призводить до посилення апоптозу Лф, що може свідчити про стероїдорезистентність і вважатися показанням до призначення таргетних препаратів.
- Open Access
- 18 March 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (1)
СПОНТАННИЙ АПОПТОЗ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУЗ РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою роботы було вивчення особливостей спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з перебігом, що контролюється та не контролюється. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 27 хворих на БА, в тому числі 11 пацієнтів з контрольованою и 16 пацієнтів з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів — умовно здорових осіб. Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводили проточною цитофлюориметрією після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим з флюоресцеїн ізотіоцианатом (FІТС), для оцінки раннього апоптозу лімфоцитів і 7-аміно-актиноміцином-D (7-Amino Actinomycin D — 7AAD) для оцінки пізнього апоптозу лимфоцитів. Результати. Отримані результати проведених досліджень свідчили про разнонаправлені зміни спонтанного апоптозу лімфоцитів у хворих на БА, що залежали від контрольованості хвороби. В групі пацієнтів з контрольованою БА відмічалося виражене (на 317,3 %) посилення раннього апоптозу лімфоцитів, що було у переважної більшості (72,7 %) таких хворих. У групі пацієнтів з неконтрольованою БА відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, частота підвищення раннього апоптозу лімфоцитів не перевищувала 18,8 %, а його вираженість була в 2,7 рази меншою. Відсутність посилення спонтанного апоптозу лімфоцитів або його пригнічення у пацієнтів з БА, щоодержували інгаляційні та / або системні глюкокортикостероїди, може бути обумовлено їх стероїдорезистентністю, що зумовлює доцільність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.
- 18 March 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (1)
Open AccessСПОНТАННИЙ АПОПТОЗ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУЗ РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою роботы було вивчення особливостей спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з перебігом, що контролюється та не контролюється. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 27 хворих на БА, в тому числі 11 пацієнтів з контрольованою и 16 пацієнтів з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів — умовно здорових осіб. Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводили проточною цитофлюориметрією після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим з флюоресцеїн ізотіоцианатом (FІТС), для оцінки раннього апоптозу лімфоцитів і 7-аміно-актиноміцином-D (7-Amino Actinomycin D — 7AAD) для оцінки пізнього апоптозу лимфоцитів. Результати. Отримані результати проведених досліджень свідчили про разнонаправлені зміни спонтанного апоптозу лімфоцитів у хворих на БА, що залежали від контрольованості хвороби. В групі пацієнтів з контрольованою БА відмічалося виражене (на 317,3 %) посилення раннього апоптозу лімфоцитів, що було у переважної більшості (72,7 %) таких хворих. У групі пацієнтів з неконтрольованою БА відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, частота підвищення раннього апоптозу лімфоцитів не перевищувала 18,8 %, а його вираженість була в 2,7 рази меншою. Відсутність посилення спонтанного апоптозу лімфоцитів або його пригнічення у пацієнтів з БА, щоодержували інгаляційні та / або системні глюкокортикостероїди, може бути обумовлено їх стероїдорезистентністю, що зумовлює доцільність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.