Л. В. Ареф’єВа
Research Subjects
Л. В. Ареф’єВа has a total of 4 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- І. Ф. Ільїнська
SO «National Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F. G. Yanovskyi National Academy of Medical Sciences of Ukraine
3 shared publications - Л. М. Курик
Department of Pulmonology, State Institution “National Institute of Tuberculosis and Pulmonology. F.G. Yanovsky National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kyiv (Ukraine)
3 shared publications Ю. І. Фещенко
3 shared publicationsЮ. О. Матвієнко
3 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 23 December 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (4)
ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ТА АДАПТАЦІЙНИХ ІМУНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ПРОГНОЗУВАННІ ЇЇ НЕКОНТРОЛЬОВАНОГО ПЕРЕБІГУ
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження: удосконалення прогнозування неконтрольованої БА на підставі вивчення ролі імунологічних механізмів дезадаптації у зниженні контролю цієї хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 144 хворих на БА: 22 з контрольованою БА, 63 з частково-контрольованою та 59 з неконтрольованим перебігом хвороби. Визначали лейкограму, проточною цитофлюориметрією вивчали популяційний та субпопуяційний склад лімфоцитів, поглинальну здатність гранулоцитів та моноцитів крові, продукцію ними активних форм кисню, рівні спонтанного, активаційного та індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів. Досліджували рівні імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG, IgЕ), циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Визначали наявність та напрямок зрушень цих показників та їх частоту у хворих з різною контрольованістю бронхіальної астми. Результати дослідження. До патологічних були віднесені імунологічні зміни, які призводять до виникнення, підтримання та прогресування алергічного запалення при БА, а до адаптаційних - ті імунологічні зміни, які його стримують, зменшують активність запальних процесів. Було розроблено критерії цих змін та вивчено їх частоту у хворих з різною контрольованістю БА. Запропонована бальна оцінка ризику розвитку неконтрольованої БА за даними загальної імунограми при сумі до 7 балів, визначається низький ризик, при сумі балів від 8 до 12 визначається помірний ризик, і при отриманні 13 балів та вище визначається високий ризик втрати контролю хвороби. Вивчено частоту низького, помірного та високого ризику у хворих з різною контрольованістю БА. Встановлено, що низький ризик втрати контролю над БА мала третина хворих з контрольованою БА, помірний - кожен другий, а високий – лише 13,6 % пацієнтів. висновки. Визначено критерії диференціювання адаптаційних та патологічних імунологічних механізмів при бронхіальній астмі. Вивчена частота цих змін у хворих з контрольованою, частково-контрольованою та неконтрольованою БА та доведено її зростання у пацієнтів з незадовільним контролем хвороби. До патологічних реакцій при БА відносяться лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілія, гранулоцитоз, нейтрофільоз та моноцитоз, які визначають фенотип та ендотип хвороби. Зниження вмісту пан-Т-клітин, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, проліферативної відповіді Т-лімфоцитів на мітоген, підвищений вміст цитотоксичних Т-клітин належать до адаптаційних реакцій Т-системи імунітету. Протилежна спрямованість змін цих показників притаманна імунопатологічним механізмам. Виразна інгібіція дексаметазоном проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА (75 % та вище) та індукція дексаметазоном активаційного апоптозу Лф притаманні стероїдочутливим хворим на БА і відносяться до механізмів адаптації. Відсутність змін цих показників свідчать про вірогідну стероїдорезистентність. Бальна оцінка ризику втрати контролю над хворобою дозволяє своєчасно обстежити хворих на наявність резистентності до ГКС та в разі необхідності провести корекцію терапії, що підвищує ефективність лікування хворих та сприяє покращенню якості їхнього життя.
- 23 December 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (4)
Open AccessДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ТА АДАПТАЦІЙНИХ ІМУНОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ПРОГНОЗУВАННІ ЇЇ НЕКОНТРОЛЬОВАНОГО ПЕРЕБІГУ
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження: удосконалення прогнозування неконтрольованої БА на підставі вивчення ролі імунологічних механізмів дезадаптації у зниженні контролю цієї хвороби. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 144 хворих на БА: 22 з контрольованою БА, 63 з частково-контрольованою та 59 з неконтрольованим перебігом хвороби. Визначали лейкограму, проточною цитофлюориметрією вивчали популяційний та субпопуяційний склад лімфоцитів, поглинальну здатність гранулоцитів та моноцитів крові, продукцію ними активних форм кисню, рівні спонтанного, активаційного та індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів. Досліджували рівні імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG, IgЕ), циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Визначали наявність та напрямок зрушень цих показників та їх частоту у хворих з різною контрольованістю бронхіальної астми. Результати дослідження. До патологічних були віднесені імунологічні зміни, які призводять до виникнення, підтримання та прогресування алергічного запалення при БА, а до адаптаційних - ті імунологічні зміни, які його стримують, зменшують активність запальних процесів. Було розроблено критерії цих змін та вивчено їх частоту у хворих з різною контрольованістю БА. Запропонована бальна оцінка ризику розвитку неконтрольованої БА за даними загальної імунограми при сумі до 7 балів, визначається низький ризик, при сумі балів від 8 до 12 визначається помірний ризик, і при отриманні 13 балів та вище визначається високий ризик втрати контролю хвороби. Вивчено частоту низького, помірного та високого ризику у хворих з різною контрольованістю БА. Встановлено, що низький ризик втрати контролю над БА мала третина хворих з контрольованою БА, помірний - кожен другий, а високий – лише 13,6 % пацієнтів. висновки. Визначено критерії диференціювання адаптаційних та патологічних імунологічних механізмів при бронхіальній астмі. Вивчена частота цих змін у хворих з контрольованою, частково-контрольованою та неконтрольованою БА та доведено її зростання у пацієнтів з незадовільним контролем хвороби. До патологічних реакцій при БА відносяться лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілія, гранулоцитоз, нейтрофільоз та моноцитоз, які визначають фенотип та ендотип хвороби. Зниження вмісту пан-Т-клітин, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, проліферативної відповіді Т-лімфоцитів на мітоген, підвищений вміст цитотоксичних Т-клітин належать до адаптаційних реакцій Т-системи імунітету. Протилежна спрямованість змін цих показників притаманна імунопатологічним механізмам. Виразна інгібіція дексаметазоном проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА (75 % та вище) та індукція дексаметазоном активаційного апоптозу Лф притаманні стероїдочутливим хворим на БА і відносяться до механізмів адаптації. Відсутність змін цих показників свідчать про вірогідну стероїдорезистентність. Бальна оцінка ризику втрати контролю над хворобою дозволяє своєчасно обстежити хворих на наявність резистентності до ГКС та в разі необхідності провести корекцію терапії, що підвищує ефективність лікування хворих та сприяє покращенню якості їхнього життя.
- Open Access
- 30 September 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (3)
ОСОБЛИВОСТІ ІНДУКОВАНОГО ДЕКСАМЕТАЗОНОМ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою даного дослідження було вивчення особливостей індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів (Лф) периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з її контрольованим та неконтрольованимперебігом. Матеріали та методи досліджень. Було обстежено 54 пацієнта, у т.ч. 22 особи з контрольованою БА та 32 хворих з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів − осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення апоптозу Лф, індукованого дексаметазоном, проводили шляхом 48 годинної інкубації гепаринізованої крові у поживному середовищі RPMI з L глютаміном, HEPES (GIBCO) і гентаміцином у присутності 0,4 мкг/мл і 4,0 мкг/мл дексаметазону та Т-клітинного мітогену – фітогемаглютиніну, яким здійснювали активацію Лф. Детекцію апоптичних Лф проводили їх фарбуванням алексином-5, коньюгованим із флюоресцеїн ізотіоцианатом, та 7-аміно-актіноміцином-D з подальшою цитометрією проб. Визначали відсоток Лф з ранніми, з ранніми й пізніми та з пізніми ознаками апоптозу, сумарні показники раннього та пізнього апоптозу, й інтегральний показник апоптозу Лф. Також розраховували частоту та виразність змін цих показників (підвищення/зниження). Для вивчення залежності апоптозу Лф від дози дексаметазону, оцінювали співвідношення показників апоптозу Лф при його індукції 4,0 мкг/мл та 0,4 мкг/мл дексаметазону, і при співвідношенні > 1,0 визначали посилення індукції апоптозу Лф, а при співвідношенні ≤ 1,0 визначали відсутність/послаблення індукції апоптозу Лф при збільшенні терапевтичної дози дексаметазону. Результати. Було виявлено підвищення у 2,8 рази середнього значення інтегрального показника індукованого дексаметазоном апоптозу Лф у групі хворих на контрольовану БА переважно за рахунок його ранніх етапів та відсутність цих змін у групі хворих з неконтрольованим перебігом хвороби. Продемонстровано, що адаптаційне посилення апоптозу Лф, індукованого терапевтичною дозою дексаметазону (0,4 мкг/мл), відбувалося у 54,5 % хворих з контрольованою БА в середньому на 151,9 %, тоді як при неконтрольованій БА воно мало місце тільки у 31,3 % хворих, а його виразність була у 2,6 рази меншою (58,8 %). Установлено, що відсутність посилення апоптозу Лф, індукованого даною дозою дексаметазону, було виявлено у 45,5 % хворих на контрольовану БА та у 69,7 % хворих з її неконтрольованим перебігом, що може свідчити про наявність у них стероїдорезистентності. З’ясовано, що 10-разове збільшенні терапевтичної дози дексаметазону у 72,7 % хворих на контрольовану БА не супроводжується посиленням апоптозу Лф, що може говорити про те, що вони отримують максимально ефективні дози ГКС, і тому їх подальше збільшення не є доцільним. У той же час майже 2/3 хворих з неконтрольованою БА демонструють підвищення апоптозу Лф при збільшенні дози ГКС для його індукції, що є характерним для стероїдочутливих та стероїдозалежних пацієнтів.Висновки. У кожного третього хворого з неконтрольованою БА збільшення дози ГКС не призводить до посилення апоптозу Лф, що може свідчити про стероїдорезистентність і вважатися показанням до призначення таргетних препаратів.
- 30 September 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (3)
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ІНДУКОВАНОГО ДЕКСАМЕТАЗОНОМ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ З РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою даного дослідження було вивчення особливостей індукованого дексаметазоном апоптозу лімфоцитів (Лф) периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з її контрольованим та неконтрольованимперебігом. Матеріали та методи досліджень. Було обстежено 54 пацієнта, у т.ч. 22 особи з контрольованою БА та 32 хворих з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів − осіб без клінічних ознак інфекційної та соматичної патології (умовно здорових). Визначення апоптозу Лф, індукованого дексаметазоном, проводили шляхом 48 годинної інкубації гепаринізованої крові у поживному середовищі RPMI з L глютаміном, HEPES (GIBCO) і гентаміцином у присутності 0,4 мкг/мл і 4,0 мкг/мл дексаметазону та Т-клітинного мітогену – фітогемаглютиніну, яким здійснювали активацію Лф. Детекцію апоптичних Лф проводили їх фарбуванням алексином-5, коньюгованим із флюоресцеїн ізотіоцианатом, та 7-аміно-актіноміцином-D з подальшою цитометрією проб. Визначали відсоток Лф з ранніми, з ранніми й пізніми та з пізніми ознаками апоптозу, сумарні показники раннього та пізнього апоптозу, й інтегральний показник апоптозу Лф. Також розраховували частоту та виразність змін цих показників (підвищення/зниження). Для вивчення залежності апоптозу Лф від дози дексаметазону, оцінювали співвідношення показників апоптозу Лф при його індукції 4,0 мкг/мл та 0,4 мкг/мл дексаметазону, і при співвідношенні > 1,0 визначали посилення індукції апоптозу Лф, а при співвідношенні ≤ 1,0 визначали відсутність/послаблення індукції апоптозу Лф при збільшенні терапевтичної дози дексаметазону. Результати. Було виявлено підвищення у 2,8 рази середнього значення інтегрального показника індукованого дексаметазоном апоптозу Лф у групі хворих на контрольовану БА переважно за рахунок його ранніх етапів та відсутність цих змін у групі хворих з неконтрольованим перебігом хвороби. Продемонстровано, що адаптаційне посилення апоптозу Лф, індукованого терапевтичною дозою дексаметазону (0,4 мкг/мл), відбувалося у 54,5 % хворих з контрольованою БА в середньому на 151,9 %, тоді як при неконтрольованій БА воно мало місце тільки у 31,3 % хворих, а його виразність була у 2,6 рази меншою (58,8 %). Установлено, що відсутність посилення апоптозу Лф, індукованого даною дозою дексаметазону, було виявлено у 45,5 % хворих на контрольовану БА та у 69,7 % хворих з її неконтрольованим перебігом, що може свідчити про наявність у них стероїдорезистентності. З’ясовано, що 10-разове збільшенні терапевтичної дози дексаметазону у 72,7 % хворих на контрольовану БА не супроводжується посиленням апоптозу Лф, що може говорити про те, що вони отримують максимально ефективні дози ГКС, і тому їх подальше збільшення не є доцільним. У той же час майже 2/3 хворих з неконтрольованою БА демонструють підвищення апоптозу Лф при збільшенні дози ГКС для його індукції, що є характерним для стероїдочутливих та стероїдозалежних пацієнтів.Висновки. У кожного третього хворого з неконтрольованою БА збільшення дози ГКС не призводить до посилення апоптозу Лф, що може свідчити про стероїдорезистентність і вважатися показанням до призначення таргетних препаратів.
- Open Access
- 18 March 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (1)
СПОНТАННИЙ АПОПТОЗ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУЗ РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою роботы було вивчення особливостей спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з перебігом, що контролюється та не контролюється. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 27 хворих на БА, в тому числі 11 пацієнтів з контрольованою и 16 пацієнтів з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів — умовно здорових осіб. Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводили проточною цитофлюориметрією після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим з флюоресцеїн ізотіоцианатом (FІТС), для оцінки раннього апоптозу лімфоцитів і 7-аміно-актиноміцином-D (7-Amino Actinomycin D — 7AAD) для оцінки пізнього апоптозу лимфоцитів. Результати. Отримані результати проведених досліджень свідчили про разнонаправлені зміни спонтанного апоптозу лімфоцитів у хворих на БА, що залежали від контрольованості хвороби. В групі пацієнтів з контрольованою БА відмічалося виражене (на 317,3 %) посилення раннього апоптозу лімфоцитів, що було у переважної більшості (72,7 %) таких хворих. У групі пацієнтів з неконтрольованою БА відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, частота підвищення раннього апоптозу лімфоцитів не перевищувала 18,8 %, а його вираженість була в 2,7 рази меншою. Відсутність посилення спонтанного апоптозу лімфоцитів або його пригнічення у пацієнтів з БА, щоодержували інгаляційні та / або системні глюкокортикостероїди, може бути обумовлено їх стероїдорезистентністю, що зумовлює доцільність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.
- 18 March 2020
- Published by National Scientific Center of Phthisiology, Pulmonology, and Allergology named after F. G. Yanovsky NAMS of Ukraine in Asthma and allergy
- Vol. 19 (1)
Open AccessСПОНТАННИЙ АПОПТОЗ ЛІМФОЦИТІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУЗ РІЗНОЮ ЇЇ КОНТРОЛЬОВАНІСТЮ
Резюме. Метою роботы було вивчення особливостей спонтанного апоптозу лімфоцитів периферичної крові у хворих на бронхіальну астму (БА) з перебігом, що контролюється та не контролюється. Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 27 хворих на БА, в тому числі 11 пацієнтів з контрольованою и 16 пацієнтів з неконтрольованою БА. Контрольну групу було сформовано з 11 волонтерів — умовно здорових осіб. Визначення спонтанного апоптозу лімфоцитів проводили проточною цитофлюориметрією після їх фарбування анексином 5 (An-5), кон'югованим з флюоресцеїн ізотіоцианатом (FІТС), для оцінки раннього апоптозу лімфоцитів і 7-аміно-актиноміцином-D (7-Amino Actinomycin D — 7AAD) для оцінки пізнього апоптозу лимфоцитів. Результати. Отримані результати проведених досліджень свідчили про разнонаправлені зміни спонтанного апоптозу лімфоцитів у хворих на БА, що залежали від контрольованості хвороби. В групі пацієнтів з контрольованою БА відмічалося виражене (на 317,3 %) посилення раннього апоптозу лімфоцитів, що було у переважної більшості (72,7 %) таких хворих. У групі пацієнтів з неконтрольованою БА відхилень середніх значень цього показника від референтних не відбувалося, частота підвищення раннього апоптозу лімфоцитів не перевищувала 18,8 %, а його вираженість була в 2,7 рази меншою. Відсутність посилення спонтанного апоптозу лімфоцитів або його пригнічення у пацієнтів з БА, щоодержували інгаляційні та / або системні глюкокортикостероїди, може бути обумовлено їх стероїдорезистентністю, що зумовлює доцільність проведення подальших досліджень у цьому напрямку.