Дмитро Валерійович Стебловський
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Дмитро Валерійович Стебловський has a total of 28 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- David Solomonovich Avetikov
Полтавський державний медичний університет
9 shared publications - Kateryna Petrivna Lokes
Полтавський державний медичний університет
8 shared publications - Віталій Олександрович Личман
Полтавський державний медичний університет
4 shared publications - O.S. Svyryda
POLTAVA STATE MEDICAL UNIVERSITY, POLTAVA, UKRAINE
3 shared publications - Ігор Васильович Бойко
Полтавський державний медичний університет
3 shared publications - Віктор Миколайович Гаврильєв
Полтавський державний медичний університет
3 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 3,p. 76-80
БІОМЕХАНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРІЗІВ ТА ВІДШАРУВАННЯ ШКІРНИХ КЛАПТІВ У СУПРАОРБІТАЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ
Натепер існує декілька теорій щодо існування біомеханічних систем, які визначають напрямок ліній натягу та релаксації. На наш погляд, оптимальною е система «ліній розслабленого натягу шкіри», які формуються у вигляді лінійної борозенки при стисканні у вигляді щипка релаксованої шкіри і вважаються золотим стандартом для планування дизайну розрізів на обличчя за думкою багатьох дослідників. Відомим є той факт, що ризик виникнення гіпертрофічних або келоїдних рубців зумовлений аномальним загоєнням ран, яке продовжує початкову запальну фазу далеко за межі епітелізації Метою дослідження було біомеханічно обґрунтувати ступінь відшарування, час і ступінь релаксації шкіри супраорбітальної ділянки. Було обстежено 27 пацієнтів доліхоцефалів та 26 пацієнтів брахіцефалів, у яких було проведено планові оперативні втручання у супраорбітальній ділянці. При проведенні біомеханічних досліджень було встановлено залежність усіх досліджуваних показників від форми черепа пацієнтів. Миттєвий модуль пружності у брахіцефалів був на 9,5 % більшим ніж у доліхоцефалів; максимально допустиме напруження шкірного клаптя – на 29,7 %, час релаксації напруги – на 49,9 %, біомеханічна межа латерального відшарування – у 2,8 раза відповідно. Проте, ступінь релаксації шкірного клаптя у брахіцефалів був на 20,9 % нижчим, ніж у доліхоцефалів. Висновки. Таким чином, під час планування хірургічних розрізів та ступеня відшарування шкірного клаптя у супраорбітальній ділянці слід враховувати форму черепа пацієнта, щоб зменшити ризик формування гіпертрофічних рубців у цій локалізації
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 3,p. 76-80
Open AccessБІОМЕХАНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРІЗІВ ТА ВІДШАРУВАННЯ ШКІРНИХ КЛАПТІВ У СУПРАОРБІТАЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ
Натепер існує декілька теорій щодо існування біомеханічних систем, які визначають напрямок ліній натягу та релаксації. На наш погляд, оптимальною е система «ліній розслабленого натягу шкіри», які формуються у вигляді лінійної борозенки при стисканні у вигляді щипка релаксованої шкіри і вважаються золотим стандартом для планування дизайну розрізів на обличчя за думкою багатьох дослідників. Відомим є той факт, що ризик виникнення гіпертрофічних або келоїдних рубців зумовлений аномальним загоєнням ран, яке продовжує початкову запальну фазу далеко за межі епітелізації Метою дослідження було біомеханічно обґрунтувати ступінь відшарування, час і ступінь релаксації шкіри супраорбітальної ділянки. Було обстежено 27 пацієнтів доліхоцефалів та 26 пацієнтів брахіцефалів, у яких було проведено планові оперативні втручання у супраорбітальній ділянці. При проведенні біомеханічних досліджень було встановлено залежність усіх досліджуваних показників від форми черепа пацієнтів. Миттєвий модуль пружності у брахіцефалів був на 9,5 % більшим ніж у доліхоцефалів; максимально допустиме напруження шкірного клаптя – на 29,7 %, час релаксації напруги – на 49,9 %, біомеханічна межа латерального відшарування – у 2,8 раза відповідно. Проте, ступінь релаксації шкірного клаптя у брахіцефалів був на 20,9 % нижчим, ніж у доліхоцефалів. Висновки. Таким чином, під час планування хірургічних розрізів та ступеня відшарування шкірного клаптя у супраорбітальній ділянці слід враховувати форму черепа пацієнта, щоб зменшити ризик формування гіпертрофічних рубців у цій локалізації
- Open Access
- 30 September 2026
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Ukrainian Dental Almanac
- No. 3,p. 68-74
EFFECT OF A MODIFIED SURGICAL PROTOCOL FOR IMMEDIATE DENTAL IMPLANT PLACEMENT ON THE OXIDATIVE–NITROSATIVE BALANCE OF HUMAN SALIVA
Objective. To evaluate the effect of a modified surgical protocol for immediate dental implantation using a collagen cone on the oxidative–nitrosative balance of patients’ saliva. Materials and methods. The study involved 46 patients divided into four groups: a control group, patients with dentition defects requiring prosthetic rehabilitation, patients who underwent immediate dental implantation using the conventional protocol, and patients treated using the modified protocol. Samples of unstimulated whole saliva were analyzed to determine total nitric oxide synthase (NOS) activity, inducible and constitutive NOS activities, arginase activity, nitrite concentration, superoxide dismutase and catalase activities, as well as malondialdehyde and hydrogen sulfide levels. Results. Dentition defects were found to be associated with the development of oxidative–nitrosative imbalance, manifested by decreased total NOS and inducible NOS activities, reduced antioxidant enzyme activity, lower nitrite and hydrogen sulfide concentrations, and increased malondialdehyde levels. The conventional immediate dental implantation protocol resulted in partial restoration of antioxidant defense, as evidenced by increased catalase activity, decreased malondialdehyde concentration, and elevated hydrogen sulfide levels; however, it did not provide significant recovery of L-arginine-dependent nitric oxide production. The modified protocol using a collagen cone produced a statistically significant increase in total and inducible NOS activities, arginase activity, nitrite concentration, superoxide dismutase and catalase activities, together with a more pronounced reduction in malondialdehyde levels compared with the conventional technique. In addition, a substantial increase in hydrogen sulfide concentration was observed, indicating enhanced antioxidant defense and normalization of local regulatory mechanisms involved in tissue repair. Conclusions. The modified immediate dental implantation protocol incorporating a collagen cone restores NO-mediated regulation and antioxidant defense of the oral cavity more effectively than the conventional technique. Further research should focus on investigating the relationship between the observed biochemical changes and long-term clinical outcomes, as well as the processes of osseointegration.
- 30 September 2026
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Ukrainian Dental Almanac
- No. 3,p. 68-74
Open AccessEFFECT OF A MODIFIED SURGICAL PROTOCOL FOR IMMEDIATE DENTAL IMPLANT PLACEMENT ON THE OXIDATIVE–NITROSATIVE BALANCE OF HUMAN SALIVA
Objective. To evaluate the effect of a modified surgical protocol for immediate dental implantation using a collagen cone on the oxidative–nitrosative balance of patients’ saliva. Materials and methods. The study involved 46 patients divided into four groups: a control group, patients with dentition defects requiring prosthetic rehabilitation, patients who underwent immediate dental implantation using the conventional protocol, and patients treated using the modified protocol. Samples of unstimulated whole saliva were analyzed to determine total nitric oxide synthase (NOS) activity, inducible and constitutive NOS activities, arginase activity, nitrite concentration, superoxide dismutase and catalase activities, as well as malondialdehyde and hydrogen sulfide levels. Results. Dentition defects were found to be associated with the development of oxidative–nitrosative imbalance, manifested by decreased total NOS and inducible NOS activities, reduced antioxidant enzyme activity, lower nitrite and hydrogen sulfide concentrations, and increased malondialdehyde levels. The conventional immediate dental implantation protocol resulted in partial restoration of antioxidant defense, as evidenced by increased catalase activity, decreased malondialdehyde concentration, and elevated hydrogen sulfide levels; however, it did not provide significant recovery of L-arginine-dependent nitric oxide production. The modified protocol using a collagen cone produced a statistically significant increase in total and inducible NOS activities, arginase activity, nitrite concentration, superoxide dismutase and catalase activities, together with a more pronounced reduction in malondialdehyde levels compared with the conventional technique. In addition, a substantial increase in hydrogen sulfide concentration was observed, indicating enhanced antioxidant defense and normalization of local regulatory mechanisms involved in tissue repair. Conclusions. The modified immediate dental implantation protocol incorporating a collagen cone restores NO-mediated regulation and antioxidant defense of the oral cavity more effectively than the conventional technique. Further research should focus on investigating the relationship between the observed biochemical changes and long-term clinical outcomes, as well as the processes of osseointegration.
- Open Access
- 13 May 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (96) , 256-263
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ОДОНТОГЕННИХ ФЛЕГМОН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
Одонтогенні флегмони щелепно-лицевої ділянки залишаються однією з актуальних проблем сучасної клінічної медицини у зв’язку з тенденцією до зростання їх поширеності та високим ризиком розвитку ускладнень. Незважаючи на удосконалення методів діагностики та лікування, ці патологічні стани можуть швидко прогресувати та призводити до тяжких наслідків, що обумовлює необхідність постійного аналізу сучасних підходів до їх ведення. Метою дослідження було узагальнення та аналіз сучасних літературних даних щодо діагностики та лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку гнійно-запального процесу. Дослідження виконано у форматі аналітичного огляду наукових публікацій, індексованих у базах даних PubMed за період 2021—2026 років. До аналізу включено клінічні дослідження, систематичні огляди та метааналізи, що висвітлюють етіологію, патогенез, клінічний перебіг та сучасні підходи до лікування флегмон. Встановлено, що провідну роль у розвитку одонтогенних флегмон відіграють інфекційні чинники, зокрема грампозитивна мікрофлора, а також супутні захворювання та індивідуальні особливості організму, включаючи імунну реактивність пацієнта. Показано важливість ранньої діагностики із застосуванням лабораторних та інструментальних методів, а також комплексного лікування, що поєднує хірургічне втручання та раціональну антибіотикотерапію. Окрему увагу приділено ризику розвитку ускладнень, таких як флегмона орбіти, медіастиніт, сепсис та стенокардія Людвіга, а також особливостям перебігу захворювання у пацієнтів із супутньою патологією та у вагітних. Ефективне лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки можливе за умови своєчасної діагностики, комплексного підходу до терапії та індивідуалізації лікувальної тактики з урахуванням загального стану пацієнта.
- 13 May 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (96) , 256-263
Open AccessАНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ОДОНТОГЕННИХ ФЛЕГМОН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
Одонтогенні флегмони щелепно-лицевої ділянки залишаються однією з актуальних проблем сучасної клінічної медицини у зв’язку з тенденцією до зростання їх поширеності та високим ризиком розвитку ускладнень. Незважаючи на удосконалення методів діагностики та лікування, ці патологічні стани можуть швидко прогресувати та призводити до тяжких наслідків, що обумовлює необхідність постійного аналізу сучасних підходів до їх ведення. Метою дослідження було узагальнення та аналіз сучасних літературних даних щодо діагностики та лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку гнійно-запального процесу. Дослідження виконано у форматі аналітичного огляду наукових публікацій, індексованих у базах даних PubMed за період 2021—2026 років. До аналізу включено клінічні дослідження, систематичні огляди та метааналізи, що висвітлюють етіологію, патогенез, клінічний перебіг та сучасні підходи до лікування флегмон. Встановлено, що провідну роль у розвитку одонтогенних флегмон відіграють інфекційні чинники, зокрема грампозитивна мікрофлора, а також супутні захворювання та індивідуальні особливості організму, включаючи імунну реактивність пацієнта. Показано важливість ранньої діагностики із застосуванням лабораторних та інструментальних методів, а також комплексного лікування, що поєднує хірургічне втручання та раціональну антибіотикотерапію. Окрему увагу приділено ризику розвитку ускладнень, таких як флегмона орбіти, медіастиніт, сепсис та стенокардія Людвіга, а також особливостям перебігу захворювання у пацієнтів із супутньою патологією та у вагітних. Ефективне лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки можливе за умови своєчасної діагностики, комплексного підходу до терапії та індивідуалізації лікувальної тактики з урахуванням загального стану пацієнта.
- Open Access
- 27 March 2026
- Published by Publishing House Zaslavsky in Archive of Ophthalmology and Maxillofacial Surgery of Ukraine
- Vol. 3 (1) , 39-44
The impact of the mathematical justification of the surgical approach in osteosynthesis on the clinical course of mandibular fractures
Background. Empirical incision design during intraoral osteosynthesis quite often causes iatrogenic damage to the muco-occipital flap during its elevation and mobilization and initiates local ischemia with the risk of further formation of necrosis of soft tissue margins. Purpose was to increase the effectiveness of surgical treatment and the quality of functional rehabilitation of patients with non-gunshot fractures of the mandible by mathematical planning of surgical access for intraoral osteosynthesis. Materials and methods. An analysis of clinical indicators was performed in patients operated on using the standard and authors’ techniques. Results. On the first day of the postoperative period, the dynamics of soft tissue edema indicates acute reactive inflammation in both clinical groups, but with minimal divergence to a minimum in the first group. This fact emphasizes the presence of initial exudation in response to the primary injury and iatrogenic manipulations for reposition of bone fragments. During days 3 and 5, there was a greater discrepancy in this indicator with marginally high values in the second clinical group, which indicates the long-term existence of the infiltrate associated with iatrogenic disruption of the vascular network architectonics and the development of venous stasis. Conclusions. The use of mathematically based planning of the surgical intervention taking into account biomechanical parameters for the design of the incision with subsequent detachment of the muco-occipital flap in order to create optimal surgical access, intraoperative use of PRF and PRP technologies leads to a decrease in the level of soft tissue edema and pain syndrome, especially on day 5 of the postoperative period.
- 27 March 2026
- Published by Publishing House Zaslavsky in Archive of Ophthalmology and Maxillofacial Surgery of Ukraine
- Vol. 3 (1) , 39-44
Open AccessThe impact of the mathematical justification of the surgical approach in osteosynthesis on the clinical course of mandibular fractures
Background. Empirical incision design during intraoral osteosynthesis quite often causes iatrogenic damage to the muco-occipital flap during its elevation and mobilization and initiates local ischemia with the risk of further formation of necrosis of soft tissue margins. Purpose was to increase the effectiveness of surgical treatment and the quality of functional rehabilitation of patients with non-gunshot fractures of the mandible by mathematical planning of surgical access for intraoral osteosynthesis. Materials and methods. An analysis of clinical indicators was performed in patients operated on using the standard and authors’ techniques. Results. On the first day of the postoperative period, the dynamics of soft tissue edema indicates acute reactive inflammation in both clinical groups, but with minimal divergence to a minimum in the first group. This fact emphasizes the presence of initial exudation in response to the primary injury and iatrogenic manipulations for reposition of bone fragments. During days 3 and 5, there was a greater discrepancy in this indicator with marginally high values in the second clinical group, which indicates the long-term existence of the infiltrate associated with iatrogenic disruption of the vascular network architectonics and the development of venous stasis. Conclusions. The use of mathematically based planning of the surgical intervention taking into account biomechanical parameters for the design of the incision with subsequent detachment of the muco-occipital flap in order to create optimal surgical access, intraoperative use of PRF and PRP technologies leads to a decrease in the level of soft tissue edema and pain syndrome, especially on day 5 of the postoperative period.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії
- Vol. 25 (4) , 161-165
BIOMECHANICAL JUSTIFICATION FOR SELECTING THE OPTIMAL SOFT TISSUE INCISION LENGTH IN INTRAORAL MANDIBULAR FRACTURE FIXATION
Introduction. Mandibular trauma is a common clinical issue, accounting for over 70% of maxillofacial injuries. Surgical treatment using intraoral access that is considered less traumatic is currently regarded as the gold standard. Standard management involves fixation of bone fragments with titanium miniplates. However, there are no established guidelines for determining the optimal length of the soft tissue incision. In most cases, the incision length is selected intuitively by the surgeon, which may result in excessive tissue trauma or increased technical complexity during surgery. Purpose: To provide a theoretical justification for the relationship between the length of the intraoral soft tissue incision and the angle of the mandibular body fracture line during fixation with a titanium miniplate. Materials and Methods. A theoretical-analytical modeling study was conducted using principles of Euclidean geometry and Champy’s fixation technique. The model accounted for the dimensions of 4-hole titanium miniplates, the fracture line angle (α), and the cross-sectional height of the mandible (H). Four calculation groups were formed based on mandible height, ranging from 30.5 mm to 39.5 mm, according to morphometric data. Calculations were performed for fracture angles (α) ranging from 0° to 60°, for both linear and trapezoidal types of incisions. Results. It was determined that the required incision length is influenced by two key factors: the dimensions of the miniplate and the geometry of the fracture. At small inclination angles (up to 30°–35°), the incision length corresponds to the length of the plate (e.g., 24 mm for a 4-hole miniplate). As the fracture angle increases, the horizontal projection of the fracture line becomes the dominant factor. Trapezoidal incisions allow for a shorter horizontal component, offering a potential advantage in specific cases. Summary tables were developed to assist in clinical planning of incision length based on plate type, mandibular height, and fracture angle. Conclusions. The optimal length of linear and trapezoidal intraoral incisions can be determined using the developed calculation tables, taking into account miniplate dimensions. For fracture lines with an inclination angle of up to 30°, the incision length is primarily determined by the plate length and the required space for intraoperative manipulation.
- 31 December 2025
- Published by Poltava State Medical University (PSMU) in Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії
- Vol. 25 (4) , 161-165
Open AccessBIOMECHANICAL JUSTIFICATION FOR SELECTING THE OPTIMAL SOFT TISSUE INCISION LENGTH IN INTRAORAL MANDIBULAR FRACTURE FIXATION
Introduction. Mandibular trauma is a common clinical issue, accounting for over 70% of maxillofacial injuries. Surgical treatment using intraoral access that is considered less traumatic is currently regarded as the gold standard. Standard management involves fixation of bone fragments with titanium miniplates. However, there are no established guidelines for determining the optimal length of the soft tissue incision. In most cases, the incision length is selected intuitively by the surgeon, which may result in excessive tissue trauma or increased technical complexity during surgery. Purpose: To provide a theoretical justification for the relationship between the length of the intraoral soft tissue incision and the angle of the mandibular body fracture line during fixation with a titanium miniplate. Materials and Methods. A theoretical-analytical modeling study was conducted using principles of Euclidean geometry and Champy’s fixation technique. The model accounted for the dimensions of 4-hole titanium miniplates, the fracture line angle (α), and the cross-sectional height of the mandible (H). Four calculation groups were formed based on mandible height, ranging from 30.5 mm to 39.5 mm, according to morphometric data. Calculations were performed for fracture angles (α) ranging from 0° to 60°, for both linear and trapezoidal types of incisions. Results. It was determined that the required incision length is influenced by two key factors: the dimensions of the miniplate and the geometry of the fracture. At small inclination angles (up to 30°–35°), the incision length corresponds to the length of the plate (e.g., 24 mm for a 4-hole miniplate). As the fracture angle increases, the horizontal projection of the fracture line becomes the dominant factor. Trapezoidal incisions allow for a shorter horizontal component, offering a potential advantage in specific cases. Summary tables were developed to assist in clinical planning of incision length based on plate type, mandibular height, and fracture angle. Conclusions. The optimal length of linear and trapezoidal intraoral incisions can be determined using the developed calculation tables, taking into account miniplate dimensions. For fracture lines with an inclination angle of up to 30°, the incision length is primarily determined by the plate length and the required space for intraoperative manipulation.
- 30 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Kharkiv Dental Journal
- p. 581
Ultrasonographic assessment of periodontal tissue microcirculation in patients with mandibular fractures
Background. The mechanisms of reparative bone regeneration in the mandible are significantly influenced by the adequacy of blood supply to the affected region. Proper vascularization prevents bone resorption at the fracture site and ensures optimal healing time of the osseous wound. At the same time, it should be remembered that traumatic injury may cause not only a bone fracture but also vascular damage. Purpose – to determine the mean values of systolic and diastolic blood flow velocity on the healthy and affected sides in patients with traumatic mandibular fractures who underwent osteosynthesis with titanium miniplates, using either classical or modified intraoral mucosal incisions. Materials and Methods. The study included 60 patients with mandibular fractures. All patients underwent ultrasonographic (US) assessment of blood flow velocity on the healthy and affected sides on the 5th, 10th, 30th, and 90th postoperative days. Results. The study demonstrated statistically significant but clinically insignificant deviations during intragroup statistical comparison of digital parameters, which at the time of hospitalization averaged 115.64±3.32 m/s and 112.14±2.87 m/s in the first and second clinical groups, respectively. On the 5th postoperative day, however, a significant and sharp decrease of this parameter was recorded in both clinical groups – by an average of 17.61±2.37 m/s in the first clinical group and 24.53±2.84 m/s in the second clinical group, respectively. Conclusions. The use of the modified incision with mobilization of two flaps (buccal and alveolar) leads to an increase in both systolic and diastolic velocities of local blood flow on the affected side compared with the classical incision technique involving only buccal mucoperiosteal flap elevation.
- 30 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Kharkiv Dental Journal
- p. 581
Ultrasonographic assessment of periodontal tissue microcirculation in patients with mandibular fractures
Background. The mechanisms of reparative bone regeneration in the mandible are significantly influenced by the adequacy of blood supply to the affected region. Proper vascularization prevents bone resorption at the fracture site and ensures optimal healing time of the osseous wound. At the same time, it should be remembered that traumatic injury may cause not only a bone fracture but also vascular damage. Purpose – to determine the mean values of systolic and diastolic blood flow velocity on the healthy and affected sides in patients with traumatic mandibular fractures who underwent osteosynthesis with titanium miniplates, using either classical or modified intraoral mucosal incisions. Materials and Methods. The study included 60 patients with mandibular fractures. All patients underwent ultrasonographic (US) assessment of blood flow velocity on the healthy and affected sides on the 5th, 10th, 30th, and 90th postoperative days. Results. The study demonstrated statistically significant but clinically insignificant deviations during intragroup statistical comparison of digital parameters, which at the time of hospitalization averaged 115.64±3.32 m/s and 112.14±2.87 m/s in the first and second clinical groups, respectively. On the 5th postoperative day, however, a significant and sharp decrease of this parameter was recorded in both clinical groups – by an average of 17.61±2.37 m/s in the first clinical group and 24.53±2.84 m/s in the second clinical group, respectively. Conclusions. The use of the modified incision with mobilization of two flaps (buccal and alveolar) leads to an increase in both systolic and diastolic velocities of local blood flow on the affected side compared with the classical incision technique involving only buccal mucoperiosteal flap elevation.
- 30 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Kharkiv Dental Journal
- p. 594
Decamethoxine reduces the adhesive properties of streptococci isolated from patients with dry socket
Background. Streptococcus species are integral components of oral biofilms, whose microbial structure and characteristics significantly influence the onset of pathological conditions. The adhesive properties of oral Streptococcus spp. can contribute to the development of the infectious process on their own or enhance the colonization properties of other bacterial species. Even as commensals, their interactions with other microorganisms either directly or indirectly can impact the progression of disease. Purpose – of the study was to investigate the effect of antiseptics decamethoxine, chlorhexidine bigluconate and iodoform on the adhesive potential of clinical isolates of Streptococcus spp. isolated from the oral cavity of patients with infectious and inflammatory post-extraction complications. Materials and Methods. 30 clinical isolates of Streptococcus spp. isolated from patients undergoing treatment for dry socket in the medical and surgical department of the municipal institution «Poltava Regional Center for Dentistry – Dental Clinical Polyclinic» (Ukraine) were studied. Identification of clinical isolates was carried out using an automatic bacteriological analyzer Vitec – 2 compact bioMarieux (France). The adhesion of clinical isolates under the influence of decamethoxine, chlorhexidine bigluconate and iodoform was studied by the of V.I. Brillis. Results. Our study found that clinical isolates of Streptococcus spp. from the oral cavities of patients with dry socket exhibit high adhesive activity, as determined by the IAM method developed by V.I. Brillis. The average IAM value for these isolates was 9.02 ± 0.83, indicating a strong ability to adhere. Among the antiseptics tested, decamethoxine was shown to reduce the adhesive properties of the isolates. In contrast, chlorhexidine bigluconate and iodoform not only failed to decrease bacterial adhesion but actually increased it. Conclusions. The decamethoxine lowers the adhesion of clinical Streptococcus spp. isolates, while chlorhexidine bigluconate and iodoform enhance their adhesive properties. This suggests that the latter two antiseptics may contribute to increased colonization by already highly adherent bacteria.
- 30 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Kharkiv Dental Journal
- p. 594
Decamethoxine reduces the adhesive properties of streptococci isolated from patients with dry socket
Background. Streptococcus species are integral components of oral biofilms, whose microbial structure and characteristics significantly influence the onset of pathological conditions. The adhesive properties of oral Streptococcus spp. can contribute to the development of the infectious process on their own or enhance the colonization properties of other bacterial species. Even as commensals, their interactions with other microorganisms either directly or indirectly can impact the progression of disease. Purpose – of the study was to investigate the effect of antiseptics decamethoxine, chlorhexidine bigluconate and iodoform on the adhesive potential of clinical isolates of Streptococcus spp. isolated from the oral cavity of patients with infectious and inflammatory post-extraction complications. Materials and Methods. 30 clinical isolates of Streptococcus spp. isolated from patients undergoing treatment for dry socket in the medical and surgical department of the municipal institution «Poltava Regional Center for Dentistry – Dental Clinical Polyclinic» (Ukraine) were studied. Identification of clinical isolates was carried out using an automatic bacteriological analyzer Vitec – 2 compact bioMarieux (France). The adhesion of clinical isolates under the influence of decamethoxine, chlorhexidine bigluconate and iodoform was studied by the of V.I. Brillis. Results. Our study found that clinical isolates of Streptococcus spp. from the oral cavities of patients with dry socket exhibit high adhesive activity, as determined by the IAM method developed by V.I. Brillis. The average IAM value for these isolates was 9.02 ± 0.83, indicating a strong ability to adhere. Among the antiseptics tested, decamethoxine was shown to reduce the adhesive properties of the isolates. In contrast, chlorhexidine bigluconate and iodoform not only failed to decrease bacterial adhesion but actually increased it. Conclusions. The decamethoxine lowers the adhesion of clinical Streptococcus spp. isolates, while chlorhexidine bigluconate and iodoform enhance their adhesive properties. This suggests that the latter two antiseptics may contribute to increased colonization by already highly adherent bacteria.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 96-99
Особливості реконструкції дна орбіти вільним клаптем після максилектомії з приводу раку гайморової пазухи
Мета роботи: оцінити результатів реконструкції дна орбіти вільними клаптями після резекції верхньої щелепи з приводу злоякісних новоутворень гайморової порожнини. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 30 історій хвороби пацієнтів, які перенесли максилектомію з видаленням дна орбіти з приводу злоякісних пухлин, реконструйованих вільними клаптями. Перехресне обстеження для оцінки функціонального та естетичного результату було проведено у 25 пацієнтів, які були живими та вільними від захворювання, із спостереженням мінімум 180 діб.Результати та їх обговорення. 25-ти пацієнтам проведено кісткову реконструкцію, а п’яти – з використанням м’якотканинних компонентів. Найчастіше використовуваним клаптем є вільний клапоть з ділянки малогомілкової кістки був. При цьому нормальна гострота зору спостерігалась у 82% випадків; фізіологічних рух очних яблук зафіксований у 89,3% випадків. Естетичний результат задовольнив пацієнтів у 72,5% випадків. При проведення реконструкції орбіти без використання кістковотканинних компонентів у 67,7% випадків мали аномальне положення очного яблука, не встановлено статистично значущої різниці в результатах щодо гостроти зору, руху очей і естетичної задоволеності пацієнтів між пацієнтами з реконструкцією кісткової тканини та м’яких тканин (p ≤ 0,03). У 87% випадків проведено кісткову реконструкцію. Оптимальним вибором щодо донорської ділянки залишається регіон малогомілкової кістки. М’якотканинні компоненти нами використовуються у випадках, коли передньозадній дефект дна орбіти становить в середньому менше половини загальної передньозадньої довжини із збереженням орбітального краю. Відсутність нижньої кісткової опори та збільшений об’єм порожнини орбіти є причиною енофтальму та гіпофтальму. Нами підтверджено літературні дані, які свідчать про те, що кісткова реконструкція створює опору для очного яблука набагато краще, ніж реконструкція м’якими тканинами. Висновки. Встановлено, що вільне переміщення тканин покращує результати реконструкції дна орбіти після тотальної максилектомії, зі збереженням очного яблука з досягненням оптимального як функціонального, так і естетичного результату. Вважаємо, що на сучасному рівні розвитку щелепно-лицевої хірургії, перевагу слід надавати кістковій реконструкції орбіти, але для отриманні більш точних статистично достовірних даних слід провести більш об’ємне мультицентроване дослідження з достатнім для статистичного аналізу кількісним розподілом пацієнтів на клінічні групи.
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 96-99
Open AccessОсобливості реконструкції дна орбіти вільним клаптем після максилектомії з приводу раку гайморової пазухи
Мета роботи: оцінити результатів реконструкції дна орбіти вільними клаптями після резекції верхньої щелепи з приводу злоякісних новоутворень гайморової порожнини. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 30 історій хвороби пацієнтів, які перенесли максилектомію з видаленням дна орбіти з приводу злоякісних пухлин, реконструйованих вільними клаптями. Перехресне обстеження для оцінки функціонального та естетичного результату було проведено у 25 пацієнтів, які були живими та вільними від захворювання, із спостереженням мінімум 180 діб.Результати та їх обговорення. 25-ти пацієнтам проведено кісткову реконструкцію, а п’яти – з використанням м’якотканинних компонентів. Найчастіше використовуваним клаптем є вільний клапоть з ділянки малогомілкової кістки був. При цьому нормальна гострота зору спостерігалась у 82% випадків; фізіологічних рух очних яблук зафіксований у 89,3% випадків. Естетичний результат задовольнив пацієнтів у 72,5% випадків. При проведення реконструкції орбіти без використання кістковотканинних компонентів у 67,7% випадків мали аномальне положення очного яблука, не встановлено статистично значущої різниці в результатах щодо гостроти зору, руху очей і естетичної задоволеності пацієнтів між пацієнтами з реконструкцією кісткової тканини та м’яких тканин (p ≤ 0,03). У 87% випадків проведено кісткову реконструкцію. Оптимальним вибором щодо донорської ділянки залишається регіон малогомілкової кістки. М’якотканинні компоненти нами використовуються у випадках, коли передньозадній дефект дна орбіти становить в середньому менше половини загальної передньозадньої довжини із збереженням орбітального краю. Відсутність нижньої кісткової опори та збільшений об’єм порожнини орбіти є причиною енофтальму та гіпофтальму. Нами підтверджено літературні дані, які свідчать про те, що кісткова реконструкція створює опору для очного яблука набагато краще, ніж реконструкція м’якими тканинами. Висновки. Встановлено, що вільне переміщення тканин покращує результати реконструкції дна орбіти після тотальної максилектомії, зі збереженням очного яблука з досягненням оптимального як функціонального, так і естетичного результату. Вважаємо, що на сучасному рівні розвитку щелепно-лицевої хірургії, перевагу слід надавати кістковій реконструкції орбіти, але для отриманні більш точних статистично достовірних даних слід провести більш об’ємне мультицентроване дослідження з достатнім для статистичного аналізу кількісним розподілом пацієнтів на клінічні групи.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 11-15
Особливості профілактики остеонекрозів щелеп при заміщенні кісткових дефектів у пацієнтів після видалення зубів
Вступ. Остеонекроз щелепи, пов’язаний із застосуванням антирезорбтивних засобів, є ускладненням, яке пов’язано з порушенням метаболізму кісткової тканини. Метою дослідження обґрунтування необхідності застосування протоколу профілактично-лікувальних дій, який включає антибіотикопрофілактику та пластичне закриття рани місцевими тканинами у пацієнтів, яким проводиться антирезорбтивна терапія.Дані були зібрані ретроспективно шляхом скринінгу історій хвороб та амбулаторних карток пацієнтів, яким було видалено один або кілька зубів із первинним закриттям рани в період з 2020 року по 2024 рік. Нами вдосконалено стандартний протокол надання хірургічної стоматологічної допомоги, який включав наступний алгоритм профілактичних дій: застосування антимікробних препаратів, починаючи за 1 добу до оперативного втручання, проведення операції видалення зуба із застосуванням атравматичної техніки, обов’язкове згладжування гострих кісткових країв альвеоли, закриття рани за допомогою пластики місцевими тканинами, поради щодо вживання м’якої або рідкої їжі, полоскання рота розчином декаметоксину, щоденне клінічне спостереження до повної епітелізації та загоєння постекстракційної рани.У нашому дослідженні використано авторську методику підняття та мобілізації повношарових слизово-окісних клаптів з одночасним їх відтинанням та ревізією окістя для забезпечення повною мобілізації клаптя, але ця маніпуляція на тлі остеопорозу супроводжується зниженням кровопостачання компактної речовини щелепи, а через коронкове переміщення слизово-ясенного краю та зменшенні висоту присінку, може бути ускладнена подальша ортопедична реабілітація та зниження якості життя таких пацієнтів.Таким чином, встановлено, що для ефективного запобігання утворення такого ускладнення, як остеонекроз щелепної кістки на передопераційному етапі слід розробити детальний алгоритм антибіотикопрофілактики та пластичного закриття рани місцевими тканинами з обов’язковим проведенням стоматологічного скринінгу та санації пацієнтів перед початком антирезорбтивної терапії.На нашу думку, слід розробити методологічний матеріал для створення курсів тематичного удосконалення та спеціалізації лікарів-стоматологів для підвищення обізнаності щодо первинної / вторинної профілактики та лікування пацієнтів, які приймають антирезорбтивні препарати.
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 11-15
Open AccessОсобливості профілактики остеонекрозів щелеп при заміщенні кісткових дефектів у пацієнтів після видалення зубів
Вступ. Остеонекроз щелепи, пов’язаний із застосуванням антирезорбтивних засобів, є ускладненням, яке пов’язано з порушенням метаболізму кісткової тканини. Метою дослідження обґрунтування необхідності застосування протоколу профілактично-лікувальних дій, який включає антибіотикопрофілактику та пластичне закриття рани місцевими тканинами у пацієнтів, яким проводиться антирезорбтивна терапія.Дані були зібрані ретроспективно шляхом скринінгу історій хвороб та амбулаторних карток пацієнтів, яким було видалено один або кілька зубів із первинним закриттям рани в період з 2020 року по 2024 рік. Нами вдосконалено стандартний протокол надання хірургічної стоматологічної допомоги, який включав наступний алгоритм профілактичних дій: застосування антимікробних препаратів, починаючи за 1 добу до оперативного втручання, проведення операції видалення зуба із застосуванням атравматичної техніки, обов’язкове згладжування гострих кісткових країв альвеоли, закриття рани за допомогою пластики місцевими тканинами, поради щодо вживання м’якої або рідкої їжі, полоскання рота розчином декаметоксину, щоденне клінічне спостереження до повної епітелізації та загоєння постекстракційної рани.У нашому дослідженні використано авторську методику підняття та мобілізації повношарових слизово-окісних клаптів з одночасним їх відтинанням та ревізією окістя для забезпечення повною мобілізації клаптя, але ця маніпуляція на тлі остеопорозу супроводжується зниженням кровопостачання компактної речовини щелепи, а через коронкове переміщення слизово-ясенного краю та зменшенні висоту присінку, може бути ускладнена подальша ортопедична реабілітація та зниження якості життя таких пацієнтів.Таким чином, встановлено, що для ефективного запобігання утворення такого ускладнення, як остеонекроз щелепної кістки на передопераційному етапі слід розробити детальний алгоритм антибіотикопрофілактики та пластичного закриття рани місцевими тканинами з обов’язковим проведенням стоматологічного скринінгу та санації пацієнтів перед початком антирезорбтивної терапії.На нашу думку, слід розробити методологічний матеріал для створення курсів тематичного удосконалення та спеціалізації лікарів-стоматологів для підвищення обізнаності щодо первинної / вторинної профілактики та лікування пацієнтів, які приймають антирезорбтивні препарати.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 74-77
Вплив топографії язика на порушення мовлення у дітей з зубо-щелепними деформаціями
Щелепно-лицеві деформації, зокрема, аномалія прикусу широко поширена у дітей молодшого та середнього шкільного віку і, натепер, є не тільки медичною, а й соціальною проблемою, яка є предиктором змін положення язика та розладів мовлення у дитини.Метою даного дослідження була оцінка взаємозв’язку аномалії прикусу з положенням язика та розладами мовлення у дітей в період змінного прикусу.Для оцінки морфофункціонального стану зубощелепної системи в період змінного прикусу у дітей від 8-ми до 12 років. Проведено оцінку динаміки демографічних показників, показників здоров’я порожнини рота та режиму дихання. Вивчено положення язика та проблеми з мовленням. Для оцінки кореляційного зв’язку між даними параметрами та визначення вірогідності отриманих даних нами використано модель Пуассона з довірчим інтервалом 96%.В дослідженні взяло участь 150 школярів. Встановлено, що особи, в яких діагностовано передній відкритий прикус (96% ДІ 1,61-2,94) і мають ротове або рото-носове дихання (96% ДІ 1,53-3,92), частіше мають змінену топографію язика. І глибокий прикус, і те, що ти чоловік, є факторами захисту від ненормального положення язика. Що стосується спотворення мовлення, глибокий надмірний прикус є захисним зв’язком із спотворенням мовлення (PR 0,41; 95% ДІ 0,24-0,71), тоді як у школярів із заднім перехресним прикусом ця проблема частіше виникала (PR 1,77; 95% ДІ 1,09-2,88). Встановлено, що із спотворенням мови або зміненим положенням язика корелює наявність переднього відкритого і заднього перехресного прикусу, а ротове та рото-носове дихання пов’язане з порушенням функції жувального апарату. Підтверджено літературні дані, що наявність глибокого неправильного прикусу є захисною реакцією організму на зміни у порушенні функції мовлення, патологічних змін положення язика.Робота є фрагментом комплексної ініціативної теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету «Алгоритм комплексного лікування запальних процесів та профілактики утворення патологічних рубців шкіри голови та шиї після планових та ургентних оперативних втручань», номер державної реєстрації 0124U000093.
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 74-77
Open AccessВплив топографії язика на порушення мовлення у дітей з зубо-щелепними деформаціями
Щелепно-лицеві деформації, зокрема, аномалія прикусу широко поширена у дітей молодшого та середнього шкільного віку і, натепер, є не тільки медичною, а й соціальною проблемою, яка є предиктором змін положення язика та розладів мовлення у дитини.Метою даного дослідження була оцінка взаємозв’язку аномалії прикусу з положенням язика та розладами мовлення у дітей в період змінного прикусу.Для оцінки морфофункціонального стану зубощелепної системи в період змінного прикусу у дітей від 8-ми до 12 років. Проведено оцінку динаміки демографічних показників, показників здоров’я порожнини рота та режиму дихання. Вивчено положення язика та проблеми з мовленням. Для оцінки кореляційного зв’язку між даними параметрами та визначення вірогідності отриманих даних нами використано модель Пуассона з довірчим інтервалом 96%.В дослідженні взяло участь 150 школярів. Встановлено, що особи, в яких діагностовано передній відкритий прикус (96% ДІ 1,61-2,94) і мають ротове або рото-носове дихання (96% ДІ 1,53-3,92), частіше мають змінену топографію язика. І глибокий прикус, і те, що ти чоловік, є факторами захисту від ненормального положення язика. Що стосується спотворення мовлення, глибокий надмірний прикус є захисним зв’язком із спотворенням мовлення (PR 0,41; 95% ДІ 0,24-0,71), тоді як у школярів із заднім перехресним прикусом ця проблема частіше виникала (PR 1,77; 95% ДІ 1,09-2,88). Встановлено, що із спотворенням мови або зміненим положенням язика корелює наявність переднього відкритого і заднього перехресного прикусу, а ротове та рото-носове дихання пов’язане з порушенням функції жувального апарату. Підтверджено літературні дані, що наявність глибокого неправильного прикусу є захисною реакцією організму на зміни у порушенні функції мовлення, патологічних змін положення язика.Робота є фрагментом комплексної ініціативної теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Полтавського державного медичного університету «Алгоритм комплексного лікування запальних процесів та профілактики утворення патологічних рубців шкіри голови та шиї після планових та ургентних оперативних втручань», номер державної реєстрації 0124U000093.