ВЛВіталій Олександрович Личман

Віталій Олександрович Личман

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Віталій Олександрович Личман has a total of 19 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЄННЯ ПІСЛЯЕКСТРАКЦІЙНОЇ РАНИ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКОВОГО ДЕФЕКТУ ЩЕЛЕП ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЗГУСТКІВ A-PRF

    by Олена Сергіївна Іваницька, Павло Іванович Ткаченко, Маргарита Георгіївна Скікевич, Ігор Васильович Бойко, Олександр Анатолійович Торопов, Віталій Олександрович Личман

    Вступ. Операція видалення зуба, особливо атипове видалення ретенованих і дистопованих нижніх третіх молярів, залишається одним з найбільш поширених оперативних втручань в хірургічній стоматології. Незважаючи на вдосконалення хірургічних протоколів, частота післяопераційних ускладнень, таких як альвеоліт, набряк, больовий синдром та формування стійкого кісткового дефекту щелеп у ділянці дистальної поверхні другого моляра, залишається високою. Мета дослідження. Підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із ретенцією та дистопією нижніх третіх молярів шляхом застосування методики заповнення постекстракційної лунки збагаченим тромбоцитами фібрином (A-PRF). Проведено клінічне дослідження за участю 80 пацієнтів (віком 18–35 років) із діагнозом ретенція та дистопія нижнього третього моляра. Пацієнти були розподілені на дві групи по 40 осіб: основну, де після видалення зуба лунка заповнювалася A-PRF мембранами, та контрольну, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Оцінка результатів проводилася за клінічними (біль за ВАШ, набряк, епітелізація) та рентгенологічними (КПКТ через 6 місяців для оцінки щільності кісткового регенерату) параметрами. У пацієнтів основної групи спостерігалося достовірне зниження больового синдрому на 3-тю добу після операції (p≤0,05) та пришвидшення епітелізації рани. Аналіз даних КПКТ через 6 місяців продемонстрував, що щільність новоутвореної кісткової тканини в основній групі була на 35% вищою порівняно з контрольною групою. Також відзначено значне зменшення глибини пародонтальних кишень в ділянці других молярів у групі із застосуванням A-PRF. Висновки. Використання методики A-PRF при операції атипового видалення нижнього третього моляра дозволяє значно покращити клінічний перебіг післяопераційного періоду, пришвидшити загоєння рани м’яких тканин та забезпечити якісну регенерацію кісткового дефекту щелеп.

  • Open Access

    АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПРИНЦИПІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ОДОНТОГЕННИХ ФЛЕГМОН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

    by Т.в. Тарасенко, К.п. Локес, Д.в. Стебловський, В.о. Личман, О.п. Сидоренко, А.п. Коцур, Д.с. Аветіков

    Одонтогенні флегмони щелепно-лицевої ділянки залишаються однією з актуальних проблем сучасної клінічної медицини у зв’язку з тенденцією до зростання їх поширеності та високим ризиком розвитку ускладнень. Незважаючи на удосконалення методів діагностики та лікування, ці патологічні стани можуть швидко прогресувати та призводити до тяжких наслідків, що обумовлює необхідність постійного аналізу сучасних підходів до їх ведення. Метою дослідження було узагальнення та аналіз сучасних літературних даних щодо діагностики та лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку гнійно-запального процесу. Дослідження виконано у форматі аналітичного огляду наукових публікацій, індексованих у базах даних PubMed за період 2021—2026 років. До аналізу включено клінічні дослідження, систематичні огляди та метааналізи, що висвітлюють етіологію, патогенез, клінічний перебіг та сучасні підходи до лікування флегмон. Встановлено, що провідну роль у розвитку одонтогенних флегмон відіграють інфекційні чинники, зокрема грампозитивна мікрофлора, а також супутні захворювання та індивідуальні особливості організму, включаючи імунну реактивність пацієнта. Показано важливість ранньої діагностики із застосуванням лабораторних та інструментальних методів, а також комплексного лікування, що поєднує хірургічне втручання та раціональну антибіотикотерапію. Окрему увагу приділено ризику розвитку ускладнень, таких як флегмона орбіти, медіастиніт, сепсис та стенокардія Людвіга, а також особливостям перебігу захворювання у пацієнтів із супутньою патологією та у вагітних. Ефективне лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицевої ділянки можливе за умови своєчасної діагностики, комплексного підходу до терапії та індивідуалізації лікувальної тактики з урахуванням загального стану пацієнта.

  • Open Access

    Особливості реконструкції дна орбіти вільним клаптем після максилектомії з приводу раку гайморової пазухи

    by Дмитро Валерійович Стебловський, Оксана Василівна Клітинська, Віталій Олександрович Личман, Олександр Анатолійович Торопов, Давид Соломонович Аветіков

    Мета роботи: оцінити результатів реконструкції дна орбіти вільними клаптями після резекції верхньої щелепи з приводу злоякісних новоутворень гайморової порожнини. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 30 історій хвороби пацієнтів, які перенесли максилектомію з видаленням дна орбіти з приводу злоякісних пухлин, реконструйованих вільними клаптями. Перехресне обстеження для оцінки функціонального та естетичного результату було проведено у 25 пацієнтів, які були живими та вільними від захворювання, із спостереженням мінімум 180 діб.Результати та їх обговорення. 25-ти пацієнтам проведено кісткову реконструкцію, а п’яти – з використанням м’якотканинних компонентів. Найчастіше використовуваним клаптем є вільний клапоть з ділянки малогомілкової кістки був. При цьому нормальна гострота зору спостерігалась у 82% випадків; фізіологічних рух очних яблук зафіксований у 89,3% випадків. Естетичний результат задовольнив пацієнтів у 72,5% випадків. При проведення реконструкції орбіти без використання кістковотканинних компонентів у 67,7% випадків мали аномальне положення очного яблука, не встановлено статистично значущої різниці в результатах щодо гостроти зору, руху очей і естетичної задоволеності пацієнтів між пацієнтами з реконструкцією кісткової тканини та м’яких тканин (p ≤ 0,03). У 87% випадків проведено кісткову реконструкцію. Оптимальним вибором щодо донорської ділянки залишається регіон малогомілкової кістки. М’якотканинні компоненти нами використовуються у випадках, коли передньозадній дефект дна орбіти становить в середньому менше половини загальної передньозадньої довжини із збереженням орбітального краю. Відсутність нижньої кісткової опори та збільшений об’єм порожнини орбіти є причиною енофтальму та гіпофтальму. Нами підтверджено літературні дані, які свідчать про те, що кісткова реконструкція створює опору для очного яблука набагато краще, ніж реконструкція м’якими тканинами. Висновки. Встановлено, що вільне переміщення тканин покращує результати реконструкції дна орбіти після тотальної максилектомії, зі збереженням очного яблука з досягненням оптимального як функціонального, так і естетичного результату. Вважаємо, що на сучасному рівні розвитку щелепно-лицевої хірургії, перевагу слід надавати кістковій реконструкції орбіти, але для отриманні більш точних статистично достовірних даних слід провести більш об’ємне мультицентроване дослідження з достатнім для статистичного аналізу кількісним розподілом пацієнтів на клінічні групи.

  • Open Access

    Особливості профілактики остеонекрозів щелеп при заміщенні кісткових дефектів у пацієнтів після видалення зубів

    by Віктор Миколайович Гаврильєв, Наталія Богданівна Кузняк, Дмитро Валерійович Стебловський, Віталій Олександрович Личман, Ігор Васильович Бойко, Катерина Петрівна Локес

    Вступ. Остеонекроз щелепи, пов’язаний із застосуванням антирезорбтивних засобів, є ускладненням, яке пов’язано з порушенням метаболізму кісткової тканини. Метою дослідження обґрунтування необхідності застосування протоколу профілактично-лікувальних дій, який включає антибіотикопрофілактику та пластичне закриття рани місцевими тканинами у пацієнтів, яким проводиться антирезорбтивна терапія.Дані були зібрані ретроспективно шляхом скринінгу історій хвороб та амбулаторних карток пацієнтів, яким було видалено один або кілька зубів із первинним закриттям рани в період з 2020 року по 2024 рік. Нами вдосконалено стандартний протокол надання хірургічної стоматологічної допомоги, який включав наступний алгоритм профілактичних дій: застосування антимікробних препаратів, починаючи за 1 добу до оперативного втручання, проведення операції видалення зуба із застосуванням атравматичної техніки, обов’язкове згладжування гострих кісткових країв альвеоли, закриття рани за допомогою пластики місцевими тканинами, поради щодо вживання м’якої або рідкої їжі, полоскання рота розчином декаметоксину, щоденне клінічне спостереження до повної епітелізації та загоєння постекстракційної рани.У нашому дослідженні використано авторську методику підняття та мобілізації повношарових слизово-окісних клаптів з одночасним їх відтинанням та ревізією окістя для забезпечення повною мобілізації клаптя, але ця маніпуляція на тлі остеопорозу супроводжується зниженням кровопостачання компактної речовини щелепи, а через коронкове переміщення слизово-ясенного краю та зменшенні висоту присінку, може бути ускладнена подальша ортопедична реабілітація та зниження якості життя таких пацієнтів.Таким чином, встановлено, що для ефективного запобігання утворення такого ускладнення, як остеонекроз щелепної кістки на передопераційному етапі слід розробити детальний алгоритм антибіотикопрофілактики та пластичного закриття рани місцевими тканинами з обов’язковим проведенням стоматологічного скринінгу та санації пацієнтів перед початком антирезорбтивної терапії.На нашу думку, слід розробити методологічний матеріал для створення курсів тематичного удосконалення та спеціалізації лікарів-стоматологів для підвищення обізнаності щодо первинної / вторинної профілактики та лікування пацієнтів, які приймають антирезорбтивні препарати.

  • Open Access

    Розвиток ускладнень операції видалення зуба: аналіз, причини та розповсюдженість

    by Катерина Петрівна Локес, Петро Миколайович Скрипников, Анна Володимирівна Бреславська, Віталій Олександрович Личман, Віктор Миколайович Гаврильєв, Павло Ігорович Яценко

    Вступ. Мета дослідження – аналіз післяекстракційних ускладнень та причин їх розвитку. Матеріали та методи. Дослідження проводилося на базі хірургічного відділення КП «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка» Полтавської обласної ради. Був проведений аналіз амбулаторних карток пацієнтів за 2023 рік. Результати. При проведенні аналізу амбулаторних карток встановлено, що за показаннями до видалення зуба звернулося 20540 пацієнтів, віком від 18 до 82 років. Переважна більшість зубів була видалена з приводу ускладнень каріозного походження (74,5 %), локалізованого пародонти ту (19,8 %), ортодонтичними показаннями (4,2 %), інше (1,5 %). Найчастіше відмічали наявність гострого гнійного альвеоліту (227 випадків, 1,1 %), лікування якого проводилося амбулаторно та в середньому тривало протягом 3,8±1,4 дні. Слід відмітити, що не всі ускладнення потребували лише амбулаторного лікування. За 2023 рік 23 пацієнта, яким проводилося видалення зуба були шпиталізовані з ускладненнями різного характеру у відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради. Висновки. Використання технік атравматичного видалення зуба знижує ризик розвитку ускладнень, особливо запального характеру. Пацієнти, які вчасно звертаються за стоматологічною допомогою мають більш низьких відсоток ускладнень, а використання пацієнтами самолікування сприяє підвищенню розвитку ускладнень, як ранніх та і пізніх, що в свою чергу має негативний ефект на подальшу стоматологічну реабілітацію таких пацієнтів.


  • Open Access

    PATIENTS' CHRONOTYPE INFLUENCE IN TREATMENT EFFICIENCY OF PLACENTA CRYERXTRACT CHANGES IN MAXILLOFACIAL PHLEGMONS

    by K. Lokes, M. Pérez Sayáns, V. Lychman, D. Steblovskyi, I. Boiko, D. Avetikov

    Among acute odontogenic inflammatory diseases, a significant subset comprises purulent processes in soft tissues, including abscesses and phlegmons. Methods. The study encompassed 90 patients (both male and female) diagnosed with maxillofacial phlegmons, aged between 35 and 60 years. These patients were divided into three clinical groups, each comprising 30 individuals, further categorized into two subgroups based on circadian rhythms. Analyzing the obtained data, it can be asserted that the most significant changes in markers of lipid peroxidation in patients with superficial phlegmons of maxillofacial localization were experienced in both experimental groups when used against the background of treatment according to standard protocols of intravenous injections of the cryopreserved placenta without and in combination with local injection of the cryopreserved placenta as part of "Levomekol" ointment, in contrast to the control group. It was proved that the markers of lipid peroxidation underwent the most significant changes in both clinical groups compared to the control group, but the largest changes were visualized in the second clinical group. On the 5th day of treatment, SOD activity reliably increases by 15.7% in patients with the morning chronotype and 14.9% - with the evening chronotype. A significant decrease in erythrocyte catalase activity by 51.5% was noted in patients with the evening chronotype and 56.1% - with the morning chronotype. In the control group, significant changes were noted only in the late stages of treatment. The dependence of lipid peroxidation markers on the timing of surgical intervention on the patient's circadian rhythm was established, which is most clearly observed in the 2nd clinical group. Optimal healing of a purulent wound helps to reduce the duration of treatment, accelerate the rehabilitation of patients, and improve the formation of a postoperative scar. Conclusion. Thus, aligning the timing of surgical intervention for maxillofacial phlegmons with the patient's circadian rhythm, particularly when combined with intravenous injections and local application of placenta cryoextract alongside standard treatment, contributes to an optimal modulation of lipid peroxidation markers. Серед гострих одонтогенних запальних захворювань значну групу становлять гнійні процеси в м’яких тканинах, такі як абсцесс та флегмона. Методи. Було обстежено 90 пацієнтів з флегмонами щелепно-лицевої локалізації віком 35-60 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб у кожній, які були поділені на 2 підгрупи (за добовими ритмами). Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що найбільш суттєві зміни маркерів перекисного окислення ліпідів у пацієнтів з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої локалізації спостерігалися в обох дослідних групах при застосуванні внутрішньовенного введення кріоконсерванту. плаценти без та в поєднанні з місцевим введенням кріоконсервованої плаценти у складі мазі «Левомеколь» на тлі лікування за стандартними протоколами, на відміну від контрольної групи. Доведено, що маркери перекисного окислення ліпідів зазнали найбільш суттєвих змін в обох клінічних групах порівняно з контрольною групою, але найбільші зміни візуалізувалися у другій клінічній групі. На 5-ту добу лікування активність СОД достовірно підвищується на 15,7 % у хворих ранкового хронотипу та на 14,9% — вечірнього. Достовірне зниження активності каталази еритроцитів на 51,5 % відзначено у хворих вечірнього хронотипу та на 56,1% — ранкового. У контрольній групі істотні зміни відзначалися лише на пізніх термінах лікування. Встановлено залежність маркерів перекисного окислення ліпідів від терміну оперативного втручання від добового ритму хворого, що найбільш чітко проявляється у 2-й клінічній групі. Оптимальне загоєння гнійної рани сприяє скороченню термінів лікування, прискоренню реабілітації пацієнтів, покращенню формування післяопераційного рубця. Висновок. Таким чином, відповідність термінів оперативного втручання з приводу флегмон щелепно-лицевої локалізації добовому ритму пацієнта при комбінованому лікуванні внутрішньовенними ін’єкціями та місцевим застосуванням кріоекстракту плаценти на тлі стандартного лікування забезпечує оптимальну динаміку маркерів перекисного окислення...