ІБІгор Васильович Бойко

Ігор Васильович Бойко

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Ігор Васильович Бойко has a total of 19 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    БІОМЕХАНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РОЗРІЗІВ ТА ВІДШАРУВАННЯ ШКІРНИХ КЛАПТІВ У СУПРАОРБІТАЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ

    by Катерина Петрівна Локес, Дмитро Валерійович Стебловський, Віктор Миколайович Гаврильєв, Ігор Васильович Бойко, Андрій Валерійович Цибульняк, Давид Соломонович Аветіков

    Натепер існує декілька теорій щодо існування біомеханічних систем, які визначають напрямок ліній натягу та релаксації. На наш погляд, оптимальною е система «ліній розслабленого натягу шкіри», які формуються у вигляді лінійної борозенки при стисканні у вигляді щипка релаксованої шкіри і вважаються золотим стандартом для планування дизайну розрізів на обличчя за думкою багатьох дослідників. Відомим є той факт, що ризик виникнення гіпертрофічних або келоїдних рубців зумовлений аномальним загоєнням ран, яке продовжує початкову запальну фазу далеко за межі епітелізації Метою дослідження було біомеханічно обґрунтувати ступінь відшарування, час і ступінь релаксації шкіри супраорбітальної ділянки. Було обстежено 27 пацієнтів доліхоцефалів та 26 пацієнтів брахіцефалів, у яких було проведено планові оперативні втручання у супраорбітальній ділянці. При проведенні біомеханічних досліджень було встановлено залежність усіх досліджуваних показників від форми черепа пацієнтів. Миттєвий модуль пружності у брахіцефалів був на 9,5 % більшим ніж у доліхоцефалів; максимально допустиме напруження шкірного клаптя – на 29,7 %, час релаксації напруги – на 49,9 %, біомеханічна межа латерального відшарування – у 2,8 раза відповідно. Проте, ступінь релаксації шкірного клаптя у брахіцефалів був на 20,9 % нижчим, ніж у доліхоцефалів. Висновки. Таким чином, під час планування хірургічних розрізів та ступеня відшарування шкірного клаптя у супраорбітальній ділянці слід враховувати форму черепа пацієнта, щоб зменшити ризик формування гіпертрофічних рубців у цій локалізації

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЄННЯ ПІСЛЯЕКСТРАКЦІЙНОЇ РАНИ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ КІСТКОВОГО ДЕФЕКТУ ЩЕЛЕП ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЗГУСТКІВ A-PRF

    by Олена Сергіївна Іваницька, Павло Іванович Ткаченко, Маргарита Георгіївна Скікевич, Ігор Васильович Бойко, Олександр Анатолійович Торопов, Віталій Олександрович Личман

    Вступ. Операція видалення зуба, особливо атипове видалення ретенованих і дистопованих нижніх третіх молярів, залишається одним з найбільш поширених оперативних втручань в хірургічній стоматології. Незважаючи на вдосконалення хірургічних протоколів, частота післяопераційних ускладнень, таких як альвеоліт, набряк, больовий синдром та формування стійкого кісткового дефекту щелеп у ділянці дистальної поверхні другого моляра, залишається високою. Мета дослідження. Підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із ретенцією та дистопією нижніх третіх молярів шляхом застосування методики заповнення постекстракційної лунки збагаченим тромбоцитами фібрином (A-PRF). Проведено клінічне дослідження за участю 80 пацієнтів (віком 18–35 років) із діагнозом ретенція та дистопія нижнього третього моляра. Пацієнти були розподілені на дві групи по 40 осіб: основну, де після видалення зуба лунка заповнювалася A-PRF мембранами, та контрольну, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Оцінка результатів проводилася за клінічними (біль за ВАШ, набряк, епітелізація) та рентгенологічними (КПКТ через 6 місяців для оцінки щільності кісткового регенерату) параметрами. У пацієнтів основної групи спостерігалося достовірне зниження больового синдрому на 3-тю добу після операції (p≤0,05) та пришвидшення епітелізації рани. Аналіз даних КПКТ через 6 місяців продемонстрував, що щільність новоутвореної кісткової тканини в основній групі була на 35% вищою порівняно з контрольною групою. Також відзначено значне зменшення глибини пародонтальних кишень в ділянці других молярів у групі із застосуванням A-PRF. Висновки. Використання методики A-PRF при операції атипового видалення нижнього третього моляра дозволяє значно покращити клінічний перебіг післяопераційного періоду, пришвидшити загоєння рани м’яких тканин та забезпечити якісну регенерацію кісткового дефекту щелеп.

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МАЛОІНВАЗИВНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ АТИПОВОМУ ВИДАЛЕННІ НИЖНІХ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ ЗА СКЛАДНИХ АНАТОМІЧНИХ УМОВ

    by Давид Соломонович Аветіков, Катерина Петрівна Локес, Оксана Василівна Клітинська, Павло Ігорович Яценко, Олександр Анатолійович Торопов, Ігор Васильович Бойко

    Вступ. Проблема хірургічного лікування ретенованих і дистопованих нижніх третіх молярів не втрачає актуальності як у клінічному, так і в соціальному аспектах. Однією з найбільш несприятливих ситуацій є їх анатомічна близькість до нижньощелепного каналу, що зумовлює ризик виникнення ятрогенного ураження нижнього альвеолярного нерва. Особливо небезпечною є ситуація, коли верхівка кореня перекриває просвіт каналу, що чітко визначається за даними комп’ютерної томографії. Для зниження ризику пошкодження нервових структур пропонуються методи коронектомії та поетапного видалення. Мета роботи: провести оцінку клінічних результатів застосування коронектомії у пацієнтів з високою імовірністю ураження нижнього альвеолярного нерва, із використанням клініко-рентгенологічного моніторингу протягом дворічного періоду. Матеріали та методи. У дослідження включено 36 пацієнтів з ретенцією і дистопією третіх молярів нижньої щелепи, з яких у 32 пацієнтів визначався високий ризик пошкодження нижнього альвеолярного нерву (НАН), віком від 20 до 35 років. Враховано індекс складності Педерсона із застосуванням класифікації за Вінтером. Подальше спостереження протягом 24 місяців продемонструвало відсутність стійких неврологічних ускладнень та мінімальну кількість інтра- й післяопераційних ускладнень (тимчасова парестезія, кровотеча, часткова мобілізація кореня). Результати. Після проведеної коронектомії у пацієнтів не було зафіксовано пошкодження НАН, та не спостерігалась потреба в реоперації. Проте, у 4-х пацієнтів під час проведення коронектомії було зроблено невдалу спробу щодо мобілізації коренів під час втручання, з їх подальшим видаленням; 2-х пацієнтів зафіксовано сильну кровотечу під час проведення втручання, ще у 2-х: тимчасова парестезія язикового нерва. Висновки. Методика коронектомії є безпечним і клінічно виправданим підходом у лікуванні ретенованих нижніх третіх молярів за умов високого ризику пошкодження нервових структур.

  • Open Access

    Особливості профілактики остеонекрозів щелеп при заміщенні кісткових дефектів у пацієнтів після видалення зубів

    by Віктор Миколайович Гаврильєв, Наталія Богданівна Кузняк, Дмитро Валерійович Стебловський, Віталій Олександрович Личман, Ігор Васильович Бойко, Катерина Петрівна Локес

    Вступ. Остеонекроз щелепи, пов’язаний із застосуванням антирезорбтивних засобів, є ускладненням, яке пов’язано з порушенням метаболізму кісткової тканини. Метою дослідження обґрунтування необхідності застосування протоколу профілактично-лікувальних дій, який включає антибіотикопрофілактику та пластичне закриття рани місцевими тканинами у пацієнтів, яким проводиться антирезорбтивна терапія.Дані були зібрані ретроспективно шляхом скринінгу історій хвороб та амбулаторних карток пацієнтів, яким було видалено один або кілька зубів із первинним закриттям рани в період з 2020 року по 2024 рік. Нами вдосконалено стандартний протокол надання хірургічної стоматологічної допомоги, який включав наступний алгоритм профілактичних дій: застосування антимікробних препаратів, починаючи за 1 добу до оперативного втручання, проведення операції видалення зуба із застосуванням атравматичної техніки, обов’язкове згладжування гострих кісткових країв альвеоли, закриття рани за допомогою пластики місцевими тканинами, поради щодо вживання м’якої або рідкої їжі, полоскання рота розчином декаметоксину, щоденне клінічне спостереження до повної епітелізації та загоєння постекстракційної рани.У нашому дослідженні використано авторську методику підняття та мобілізації повношарових слизово-окісних клаптів з одночасним їх відтинанням та ревізією окістя для забезпечення повною мобілізації клаптя, але ця маніпуляція на тлі остеопорозу супроводжується зниженням кровопостачання компактної речовини щелепи, а через коронкове переміщення слизово-ясенного краю та зменшенні висоту присінку, може бути ускладнена подальша ортопедична реабілітація та зниження якості життя таких пацієнтів.Таким чином, встановлено, що для ефективного запобігання утворення такого ускладнення, як остеонекроз щелепної кістки на передопераційному етапі слід розробити детальний алгоритм антибіотикопрофілактики та пластичного закриття рани місцевими тканинами з обов’язковим проведенням стоматологічного скринінгу та санації пацієнтів перед початком антирезорбтивної терапії.На нашу думку, слід розробити методологічний матеріал для створення курсів тематичного удосконалення та спеціалізації лікарів-стоматологів для підвищення обізнаності щодо первинної / вторинної профілактики та лікування пацієнтів, які приймають антирезорбтивні препарати.

  • Open Access

    PATIENTS' CHRONOTYPE INFLUENCE IN TREATMENT EFFICIENCY OF PLACENTA CRYERXTRACT CHANGES IN MAXILLOFACIAL PHLEGMONS

    by K. Lokes, M. Pérez Sayáns, V. Lychman, D. Steblovskyi, I. Boiko, D. Avetikov

    Among acute odontogenic inflammatory diseases, a significant subset comprises purulent processes in soft tissues, including abscesses and phlegmons. Methods. The study encompassed 90 patients (both male and female) diagnosed with maxillofacial phlegmons, aged between 35 and 60 years. These patients were divided into three clinical groups, each comprising 30 individuals, further categorized into two subgroups based on circadian rhythms. Analyzing the obtained data, it can be asserted that the most significant changes in markers of lipid peroxidation in patients with superficial phlegmons of maxillofacial localization were experienced in both experimental groups when used against the background of treatment according to standard protocols of intravenous injections of the cryopreserved placenta without and in combination with local injection of the cryopreserved placenta as part of "Levomekol" ointment, in contrast to the control group. It was proved that the markers of lipid peroxidation underwent the most significant changes in both clinical groups compared to the control group, but the largest changes were visualized in the second clinical group. On the 5th day of treatment, SOD activity reliably increases by 15.7% in patients with the morning chronotype and 14.9% - with the evening chronotype. A significant decrease in erythrocyte catalase activity by 51.5% was noted in patients with the evening chronotype and 56.1% - with the morning chronotype. In the control group, significant changes were noted only in the late stages of treatment. The dependence of lipid peroxidation markers on the timing of surgical intervention on the patient's circadian rhythm was established, which is most clearly observed in the 2nd clinical group. Optimal healing of a purulent wound helps to reduce the duration of treatment, accelerate the rehabilitation of patients, and improve the formation of a postoperative scar. Conclusion. Thus, aligning the timing of surgical intervention for maxillofacial phlegmons with the patient's circadian rhythm, particularly when combined with intravenous injections and local application of placenta cryoextract alongside standard treatment, contributes to an optimal modulation of lipid peroxidation markers. Серед гострих одонтогенних запальних захворювань значну групу становлять гнійні процеси в м’яких тканинах, такі як абсцесс та флегмона. Методи. Було обстежено 90 пацієнтів з флегмонами щелепно-лицевої локалізації віком 35-60 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 клінічні групи по 30 осіб у кожній, які були поділені на 2 підгрупи (за добовими ритмами). Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що найбільш суттєві зміни маркерів перекисного окислення ліпідів у пацієнтів з поверхневими флегмонами щелепно-лицевої локалізації спостерігалися в обох дослідних групах при застосуванні внутрішньовенного введення кріоконсерванту. плаценти без та в поєднанні з місцевим введенням кріоконсервованої плаценти у складі мазі «Левомеколь» на тлі лікування за стандартними протоколами, на відміну від контрольної групи. Доведено, що маркери перекисного окислення ліпідів зазнали найбільш суттєвих змін в обох клінічних групах порівняно з контрольною групою, але найбільші зміни візуалізувалися у другій клінічній групі. На 5-ту добу лікування активність СОД достовірно підвищується на 15,7 % у хворих ранкового хронотипу та на 14,9% — вечірнього. Достовірне зниження активності каталази еритроцитів на 51,5 % відзначено у хворих вечірнього хронотипу та на 56,1% — ранкового. У контрольній групі істотні зміни відзначалися лише на пізніх термінах лікування. Встановлено залежність маркерів перекисного окислення ліпідів від терміну оперативного втручання від добового ритму хворого, що найбільш чітко проявляється у 2-й клінічній групі. Оптимальне загоєння гнійної рани сприяє скороченню термінів лікування, прискоренню реабілітації пацієнтів, покращенню формування післяопераційного рубця. Висновок. Таким чином, відповідність термінів оперативного втручання з приводу флегмон щелепно-лицевої локалізації добовому ритму пацієнта при комбінованому лікуванні внутрішньовенними ін’єкціями та місцевим застосуванням кріоекстракту плаценти на тлі стандартного лікування забезпечує оптимальну динаміку маркерів перекисного окислення...

  • Open Access

    Необхідність проведення променевого обстеження пацієнтів як складова алгоритму видалення молярів нижньої щелепи

    by Павло Іванович Ткаченко, Ігор Васильович Бойко, Сергій Олександрович Білоконь, Інна Анатоліївна Колісник, Артур Іванович Панькевич, Катерина Юріївна Резвіна

    Операція видалення третіх молярів нижньої щелепи являє собою значну проблему для лікарів-стоматологів-хірургів, складність якої варіює залежно від досвіду лікаря, напрямку нахилення та глибини залягання зуба, особливості будови нижньої щелепи та наявності загальносоматичної у пацієнта. Незважаючи на значну кількість досліджень, натепер не має загальновизнаного методу проведення даного оперативного втручання, яке було б загальновизнаним та статистично-значуще зменшувало рівень розвитку ускладнень ятрогенного характеру. Метою дослідження було встановити необхідність ретельного обстеження пацієнтів перед операцією видалення нижніх молярів. Матеріали та методи дослідження: нами було проаналізовано 50 випадків видалення третіх нижніх молярів, кожному пацієнту було попередньо проведено конусно-променеву комп’ютерну діагностику. Виклад основного матеріалу дослідження. При аналізі даних КП КТ встановлено, що в жодному випадку не було достатнього місця у щелепі для прорізування нижнього третього моляра. У 12% випадків зуб мав вертикальне положення, лише у 2% – займав майже горизонтальне, а у переважній більшості випадків (86%) нижній третій моляр був мезіально нахиленим. Слід зазначити, що нижній третій моляр повністю прорізався у 10% випадків, у 46% – відмічали напівретенцію та у 44% повну ретенцію зуба. Не було відмічено статистично значущої гендерної або вікової різниці із напрямком нахилу та глибиною розташування зуба «мудрості». У одного пацієнта виявили відсутність закладки нижнього третього моляру з протилежного боку. Висновок. Отже, зважаючи на отримані результати підтверджено необхідність проведення попереднього променевого обстеження пацієнтів, яким планується видалення нижнього третього моляру, що допомагає спланувати оперативне втручання та, таким чином, може обумовлювати зниження ризику розвитку післяопераційних ускладнень.