Світлана Хоменко
Світлана Хоменко has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Ганна Кірейцева
Державний університет «Житомирська політехніка
10 shared publications - Ілля Циганенко-Дзюбенко
Державний університет «Житомирська політехніка
5 shared publications - Olena Herasymchuk
Державний університет «Житомирська політехніка
3 shared publications - Галина Віталіївна Скиба
Державний університет «Житомирська політехніка
3 shared publications - V. T. Pidvysotskyi
Державний університет «Житомирська політехніка
2 shared publications - Олена Анатоліївна Виговська
Державний університет «Житомирська політехніка
2 shared publications
Latest Publications
- 9 November 2026
- Published by State Ecology Academy of Postgraduate Education and Management in Ecological Sciences
- No. 5 (68),p. 344-353
Оцінювання повноти та якості розкриття екологічної інформації у ESG-звітності підприємств гірничо-металургійного комплексу
Стаття присвячена розробленню методичного підходу до комплексного оцінювання повноти та якості розкриття еколо- гічної інформації у корпоративній звітності підприємств гірничо-металургійного комплексу відповідно до Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку (ESRS E1 – E5). Актуальність дослідження зумовлена посиленням вимог до корпо- ративної прозорості внаслідок ухвалення Директиви (ЄС) 2022/2464 (CSRD), значним екологічним впливом гірничо-мета- лургійного виробництва та обмеженою порівнюваністю наявних ESG-даних. Для проведення контент-аналізу сформовано систему з 30 індикаторів, об’єднаних у п’ять тематичних блоків відповідно до стандартів ESRS E1 «Зміна клімату», E2 «Забруднення», E3 «Водні та морські ресурси», E4 «Біорізноманіття та екосистеми» та E5 «Використання ресурсів і цир- кулярна економіка». Для кількісної оцінки розроблено шестирівневу кумулятивну шкалу від 0 до 5 балів, яка розмежовує відсутність інформації, декларативне розкриття та повне кількісне й верифіковане представлення даних. Інформаційну основу дослідження становили дев’ять інтегрованих річних звітів, звітів зі сталого розвитку та кліматичних звітів компаній Metinvest, Ferrexpo та Interpipe за 2022 – 2024 рр., за якими здійснено 270 індикаторних оцінювань. За результатами роз- раховано часткові індекси за кожним стандартом ESRS та інтегральний індекс екологічної прозорості. Найвище значення ІЕП у 2024 р. отримав Interpipe (68,4 %), друге місце посіла Ferrexpo (65,6 %), показник Metinvest становив 56,6 %. Жоден зі звітів не досяг рівня понад 80 %. Найповніше розкритими виявилися блоки ESRS E1 та ESRS E5 (по 68,9 %), найменш повно ESRS E4 (49,6 %), що свідчить про недостатнє висвітлення впливів на біорізноманіття та екосистеми. Отримані результати можуть використовуватися підприємствами, аудиторами, інвесторами й органами публічного управління для порівняльної оцінки якості екологічних розкриттів та підготовки даних до незалежного підтвердження.
- 9 November 2026
- Published by State Ecology Academy of Postgraduate Education and Management in Ecological Sciences
- No. 5 (68),p. 344-353
Оцінювання повноти та якості розкриття екологічної інформації у ESG-звітності підприємств гірничо-металургійного комплексу
Стаття присвячена розробленню методичного підходу до комплексного оцінювання повноти та якості розкриття еколо- гічної інформації у корпоративній звітності підприємств гірничо-металургійного комплексу відповідно до Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку (ESRS E1 – E5). Актуальність дослідження зумовлена посиленням вимог до корпо- ративної прозорості внаслідок ухвалення Директиви (ЄС) 2022/2464 (CSRD), значним екологічним впливом гірничо-мета- лургійного виробництва та обмеженою порівнюваністю наявних ESG-даних. Для проведення контент-аналізу сформовано систему з 30 індикаторів, об’єднаних у п’ять тематичних блоків відповідно до стандартів ESRS E1 «Зміна клімату», E2 «Забруднення», E3 «Водні та морські ресурси», E4 «Біорізноманіття та екосистеми» та E5 «Використання ресурсів і цир- кулярна економіка». Для кількісної оцінки розроблено шестирівневу кумулятивну шкалу від 0 до 5 балів, яка розмежовує відсутність інформації, декларативне розкриття та повне кількісне й верифіковане представлення даних. Інформаційну основу дослідження становили дев’ять інтегрованих річних звітів, звітів зі сталого розвитку та кліматичних звітів компаній Metinvest, Ferrexpo та Interpipe за 2022 – 2024 рр., за якими здійснено 270 індикаторних оцінювань. За результатами роз- раховано часткові індекси за кожним стандартом ESRS та інтегральний індекс екологічної прозорості. Найвище значення ІЕП у 2024 р. отримав Interpipe (68,4 %), друге місце посіла Ferrexpo (65,6 %), показник Metinvest становив 56,6 %. Жоден зі звітів не досяг рівня понад 80 %. Найповніше розкритими виявилися блоки ESRS E1 та ESRS E5 (по 68,9 %), найменш повно ESRS E4 (49,6 %), що свідчить про недостатнє висвітлення впливів на біорізноманіття та екосистеми. Отримані результати можуть використовуватися підприємствами, аудиторами, інвесторами й органами публічного управління для порівняльної оцінки якості екологічних розкриттів та підготовки даних до незалежного підтвердження.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Проблеми хімії та сталого розвитку
- No. 4,p. 116-125
АДАПТАЦІЯ I-TREE ECO ДЛЯ ОЦІНКИ ДЕПОНУВАННЯ ТА СЕКВЕСТРАЦІЇ ВУГЛЕЦЮ МІСЬКИМИ ДЕРЕВНИМИ НАСАДЖЕННЯМИ ПРОМИСЛОВИХ ЗОН УКРАЇНИ
Мета роботи. Адаптація програмного забезпечення i-Tree Eco для кількісної оцінки депонування та секвестрації вуглецю міськими деревними насадженнями промислових зон України на прикладі м. Житомира з верифікацією результатів за вітчизняними та міжнародними методиками. Методологія. Інвентаризація 110 дерев 13 видів проводилась у червні-липні 2025 року на 15 кругових пробних ділянках відповідно до Інструкції № 226 із застосуванням обладнання Haglöf (Швеція). Моделювання секвестрації вуглецю виконано за допомогою i-Tree Eco версії 6.0.35. Для верифікації результатів проведено порівняльний аналіз з методикою оцінки фітомаси лісових насаджень та нормативами IPCC. Наукова новизна. Вперше проведено адаптацію i-Tree Eco для оцінки екосистемних послуг міських насаджень промислових зон України з верифікацією за вітчизняною методикою Лакиди та міжнародними стандартами IPCC. На відміну від попередніх українських досліджень, які фокусувалися на паркових насадженнях у сприятливих умовах, дане дослідження охоплює території з високим техногенним навантаженням та встановлює коефіцієнти корекції для основних деревних видів промислових зон. Висновки. Загальний вуглецевий резервуар становить 21,4 т С (78,5 т CO2-екв.) при середньому показнику 194,5 кг С/дерево. Валова щорічна секвестрація – 625 кг С/рік (2,29 т CO2 /рік). Порівняльний аналіз показав середнє відхилення +8,6 % та +12,2 %, що знаходиться в межах допустимої методичної похибки (±10–15 %). Встановлено високу концентрацію вуглецевого запасу у двох видів: акація біла та верба плакуча акумулюють 62,6 % загального запасу при чисельності 27,3 %. Доведено коректність застосування i-Tree Eco для українських умов за дотримання належної ідентифікації видів та точності польових вимірювань. Результати можуть використовуватись для розробки стратегій управління міськими лісами та інтеграції екосистемних послуг у систему вуглецевого обліку України.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Проблеми хімії та сталого розвитку
- No. 4,p. 116-125
Open AccessАДАПТАЦІЯ I-TREE ECO ДЛЯ ОЦІНКИ ДЕПОНУВАННЯ ТА СЕКВЕСТРАЦІЇ ВУГЛЕЦЮ МІСЬКИМИ ДЕРЕВНИМИ НАСАДЖЕННЯМИ ПРОМИСЛОВИХ ЗОН УКРАЇНИ
Мета роботи. Адаптація програмного забезпечення i-Tree Eco для кількісної оцінки депонування та секвестрації вуглецю міськими деревними насадженнями промислових зон України на прикладі м. Житомира з верифікацією результатів за вітчизняними та міжнародними методиками. Методологія. Інвентаризація 110 дерев 13 видів проводилась у червні-липні 2025 року на 15 кругових пробних ділянках відповідно до Інструкції № 226 із застосуванням обладнання Haglöf (Швеція). Моделювання секвестрації вуглецю виконано за допомогою i-Tree Eco версії 6.0.35. Для верифікації результатів проведено порівняльний аналіз з методикою оцінки фітомаси лісових насаджень та нормативами IPCC. Наукова новизна. Вперше проведено адаптацію i-Tree Eco для оцінки екосистемних послуг міських насаджень промислових зон України з верифікацією за вітчизняною методикою Лакиди та міжнародними стандартами IPCC. На відміну від попередніх українських досліджень, які фокусувалися на паркових насадженнях у сприятливих умовах, дане дослідження охоплює території з високим техногенним навантаженням та встановлює коефіцієнти корекції для основних деревних видів промислових зон. Висновки. Загальний вуглецевий резервуар становить 21,4 т С (78,5 т CO2-екв.) при середньому показнику 194,5 кг С/дерево. Валова щорічна секвестрація – 625 кг С/рік (2,29 т CO2 /рік). Порівняльний аналіз показав середнє відхилення +8,6 % та +12,2 %, що знаходиться в межах допустимої методичної похибки (±10–15 %). Встановлено високу концентрацію вуглецевого запасу у двох видів: акація біла та верба плакуча акумулюють 62,6 % загального запасу при чисельності 27,3 %. Доведено коректність застосування i-Tree Eco для українських умов за дотримання належної ідентифікації видів та точності польових вимірювань. Результати можуть використовуватись для розробки стратегій управління міськими лісами та інтеграції екосистемних послуг у систему вуглецевого обліку України.
- Open Access
- 17 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»
- No. 2 (8),p. 10-19
ІНТЕГРОВАНА МОДЕЛЬ ЗАЛУЧЕННЯ ЗЕЛЕНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ЗАЛІЗОРУДНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Метою статті є розроблення інтегрованої моделі залучення зелених інвестицій для декарбонізації залізорудної промисловості України в контексті запровадження Механізму вуглецевого кордонного регулювання Європейського Союзу та глобальних тенденцій переходу до кліматичної нейтральності. Методологія дослідження базується на системному підході з використанням функціонального моделювання бізнес-процесів, порівняльному аналізі міжнародного досвіду провідних світових гірничодобувних компаній (Rio Tinto, BHP, Vale, ArcelorMittal) і адаптації кращих практик декарбонізації до специфіки українських гірничо-збагачувальних комбінатів. Теоретичною основою є концепції сталого розвитку промисловості, теорія зеленого фінансування та методологія оцінювання парникових газів GHG Protocol. Використано методи сценарного планування для визначення траєкторій технологічної модернізації та фінансово-економічного аналізу для обґрунтування інвестиційних рішень у контексті переходу до кліматичної нейтральності. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розроблено інтегровану модель залучення зелених інвестицій, яка поєднує технологічний модуль каскадної модернізації від енергоефективних заходів до водневих технологій, фінансовий модуль диверсифікованого залучення капіталу через зелені облігації та ESG-фонди, верифікаційний модуль моніторингу викидів відповідно до міжнародних стандартів. Уперше запропоновано трифазну стратегію реалізації декарбонізації залізорудної промисловості із чітким розподілом на підготовчу (2025–2027 роки), модернізаційну (2027–2030 роки) та трансформаційну (2030–2035 роки) фази з визначенням конкретних обсягів інвестицій і цільових показників зниження викидів CO₂. Висновки. Декарбонізація української залізорудної промисловості потребує системної трансформації технологічних процесів та залучення 3,7–5,3 мільярдів доларів зелених інвестицій протягом 2025–2035 років. Інтегрована модель забезпечує послідовний перехід від енергоефективних заходів до впровадження проривних водневих технологій і систем уловлювання вуглецю, що дозволить досягти цільового зниження викидів на 50–60% до 2035 року. Успішна реалізація моделі забезпечить конкурентоспроможність українських гірничо-збагачувальних комбінатів на європейському ринку зеленої металургійної продукції та відповідність вимогам Механізму вуглецевого кордонного регулювання Європейського Союзу.
- 17 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»
- No. 2 (8),p. 10-19
Open AccessІНТЕГРОВАНА МОДЕЛЬ ЗАЛУЧЕННЯ ЗЕЛЕНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ЗАЛІЗОРУДНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Метою статті є розроблення інтегрованої моделі залучення зелених інвестицій для декарбонізації залізорудної промисловості України в контексті запровадження Механізму вуглецевого кордонного регулювання Європейського Союзу та глобальних тенденцій переходу до кліматичної нейтральності. Методологія дослідження базується на системному підході з використанням функціонального моделювання бізнес-процесів, порівняльному аналізі міжнародного досвіду провідних світових гірничодобувних компаній (Rio Tinto, BHP, Vale, ArcelorMittal) і адаптації кращих практик декарбонізації до специфіки українських гірничо-збагачувальних комбінатів. Теоретичною основою є концепції сталого розвитку промисловості, теорія зеленого фінансування та методологія оцінювання парникових газів GHG Protocol. Використано методи сценарного планування для визначення траєкторій технологічної модернізації та фінансово-економічного аналізу для обґрунтування інвестиційних рішень у контексті переходу до кліматичної нейтральності. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розроблено інтегровану модель залучення зелених інвестицій, яка поєднує технологічний модуль каскадної модернізації від енергоефективних заходів до водневих технологій, фінансовий модуль диверсифікованого залучення капіталу через зелені облігації та ESG-фонди, верифікаційний модуль моніторингу викидів відповідно до міжнародних стандартів. Уперше запропоновано трифазну стратегію реалізації декарбонізації залізорудної промисловості із чітким розподілом на підготовчу (2025–2027 роки), модернізаційну (2027–2030 роки) та трансформаційну (2030–2035 роки) фази з визначенням конкретних обсягів інвестицій і цільових показників зниження викидів CO₂. Висновки. Декарбонізація української залізорудної промисловості потребує системної трансформації технологічних процесів та залучення 3,7–5,3 мільярдів доларів зелених інвестицій протягом 2025–2035 років. Інтегрована модель забезпечує послідовний перехід від енергоефективних заходів до впровадження проривних водневих технологій і систем уловлювання вуглецю, що дозволить досягти цільового зниження викидів на 50–60% до 2035 року. Успішна реалізація моделі забезпечить конкурентоспроможність українських гірничо-збагачувальних комбінатів на європейському ринку зеленої металургійної продукції та відповідність вимогам Механізму вуглецевого кордонного регулювання Європейського Союзу.
- Open Access
- 25 September 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences
- Vol. 357 (5.1) , 206-216
НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ВОДНІ ЕКОСИСТЕМИ: КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Aquatic ecosystems are currently under unprecedented pressure from transformational changes characterized by irreversibility and cumulative effects. The intensification of anthropogenic load, climate change, and especially in Ukrainian realities, military actions, has significantly complicated the nature of impacts on surface water bodies. Wetlands require special attention as the most vulnerable components of aquatic ecosystems that perform critically important ecological functions including hydrological regime regulation, water purification, biodiversity maintenance, and carbon sequestration. The aim of this study is to systematize scientific research on theoretical approaches to defining transformational changes in aquatic ecosystems and develop criteria for their assessment to make evidence-based management decisions in environmental regulation and anthropogenic load standardization. A comprehensive analysis of modern theoretical approaches, systematization of scientific literature, and bibliometric analysis of 2835 publications in the Scopus database for the period 1990-2024 were conducted. The results confirmed exponential growth in publication activity since the early 2000s, reflecting the increasing relevance of transformational changes in aquatic ecosystems in global scientific discourse. Subject structure analysis revealed the dominance of ecological sciences (39.6%), significant contributions from social sciences (14.7%), Earth sciences (11.3%), and engineering sciences (9.4%), indicating the interdisciplinary nature of the problem. Transformational changes in aquatic ecosystems are defined as significant, often irreversible changes in the structure, functioning, and ecological stability of aquatic environments caused by natural and anthropogenic factors, leading to the formation of new stable ecosystem states that significantly differ from the initial ones and are characterized by the loss of ability to return to the previous state even after cessation of disturbing factors. A comprehensive system of criteria for assessing transformation of aquatic ecosystems has been developed, including three main groups: hydrological, physico-chemical, and biological indicators with corresponding quantitative indicators for standardizing anthropogenic load. Quantitative transformation indicators have been established: changes in average annual flow >15%, oxygen concentration 20%, etc. The cumulative effects of major impact factors were analyzed: urbanization, climate change, and military actions. It was established that the combination of different factors creates synergistic effects that significantly exceed simple additive impact. Particularly dangerous are combinations of urbanization with climate change (eutrophication enhancement), urbanization with military actions (complex pollution), and climate change with military actions (ecosystem degradation acceleration). The scientific novelty lies in forming a holistic conceptual framework for understanding transformational changes in aquatic ecosystems and developing approaches to their regulation through permit activities and environmental standards implementation. The practical significance is determined by the possibility of using the results to develop effective water resource management strategies under conditions of multiple stress impacts, optimize permit activities in ecology, and ensure sustainable development of the water management sector through evidence-based decision-making processes.
- 25 September 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences
- Vol. 357 (5.1) , 206-216
Open AccessНОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ВОДНІ ЕКОСИСТЕМИ: КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Aquatic ecosystems are currently under unprecedented pressure from transformational changes characterized by irreversibility and cumulative effects. The intensification of anthropogenic load, climate change, and especially in Ukrainian realities, military actions, has significantly complicated the nature of impacts on surface water bodies. Wetlands require special attention as the most vulnerable components of aquatic ecosystems that perform critically important ecological functions including hydrological regime regulation, water purification, biodiversity maintenance, and carbon sequestration. The aim of this study is to systematize scientific research on theoretical approaches to defining transformational changes in aquatic ecosystems and develop criteria for their assessment to make evidence-based management decisions in environmental regulation and anthropogenic load standardization. A comprehensive analysis of modern theoretical approaches, systematization of scientific literature, and bibliometric analysis of 2835 publications in the Scopus database for the period 1990-2024 were conducted. The results confirmed exponential growth in publication activity since the early 2000s, reflecting the increasing relevance of transformational changes in aquatic ecosystems in global scientific discourse. Subject structure analysis revealed the dominance of ecological sciences (39.6%), significant contributions from social sciences (14.7%), Earth sciences (11.3%), and engineering sciences (9.4%), indicating the interdisciplinary nature of the problem. Transformational changes in aquatic ecosystems are defined as significant, often irreversible changes in the structure, functioning, and ecological stability of aquatic environments caused by natural and anthropogenic factors, leading to the formation of new stable ecosystem states that significantly differ from the initial ones and are characterized by the loss of ability to return to the previous state even after cessation of disturbing factors. A comprehensive system of criteria for assessing transformation of aquatic ecosystems has been developed, including three main groups: hydrological, physico-chemical, and biological indicators with corresponding quantitative indicators for standardizing anthropogenic load. Quantitative transformation indicators have been established: changes in average annual flow >15%, oxygen concentration 20%, etc. The cumulative effects of major impact factors were analyzed: urbanization, climate change, and military actions. It was established that the combination of different factors creates synergistic effects that significantly exceed simple additive impact. Particularly dangerous are combinations of urbanization with climate change (eutrophication enhancement), urbanization with military actions (complex pollution), and climate change with military actions (ecosystem degradation acceleration). The scientific novelty lies in forming a holistic conceptual framework for understanding transformational changes in aquatic ecosystems and developing approaches to their regulation through permit activities and environmental standards implementation. The practical significance is determined by the possibility of using the results to develop effective water resource management strategies under conditions of multiple stress impacts, optimize permit activities in ecology, and ensure sustainable development of the water management sector through evidence-based decision-making processes.
- Open Access
- 26 June 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Scientific Bulletin of UNFU
- Vol. 35 (4) , 71-78
Перспективи впровадження природоохоронних технологій перероблення відходів руйнації будівель та споруд в Україні
Визначено перспективи впровадження природоохоронних технологій перероблення відходів руйнації будівель та споруд для забезпечення сталого розвитку будівельної галузі України в період повоєнного відновлення. Проаналізовано світовий досвід управління відходами руйнації будівель та споруд на основі статистичних даних Євростату за 2018-2022 рр. Створено базу даних із 60 наукових публікацій за період 1990-2022 рр. для дослідження властивостей заповнювачів із відходів руйнації будівель та споруд. Виявлено значні розбіжності в рівнях перероблення відходів руйнації будівель та споруд між країнами ЄС (70-90 %) і Україною (23 %), що зумовлені недосконалістю нормативно-правової бази та відсутністю економічних стимулів для розвитку рециклінгу. Встановлено, що заповнювачі з відходів руйнації будівель та споруд характеризуються дещо нижчою щільністю (2300-2750 кг/м³) і підвищеним водопоглинанням (3,52-7,55 %), порівняно з природними заповнювачами (2400-2700 кг/м³ і 0,5-2,0 % відповідно). Ці особливості успішно компенсуються оптимізацією складу бетонної суміші. Доведено можливість збереження 85-95 % міцності бетону в разі заміщення до 30 % природних заповнювачів на заповнювачі з відходів руйнації будівель та споруд, що відповідає міжнародним рекомендаціям RILEM та підтверджує придатність таких матеріалів для конструкційного бетону класів С20/25-С35/45. Визначено економічні переваги: зниження собівартості бетону на 10-18 %, скорочення споживання природних ресурсів на 25-30 % та зменшення транспортних витрат на 40-50 % завдяки використанню місцевих відходів руйнації будівель та споруд. Показано, що українські підприємства (Neo-Eco, Kopach Profi, KSG Agro) досягають 90 % рівня перероблення відходів руйнації будівель та споруд за застосування сучасних європейських технологій автоматизованого сортування та мобільних дробильних установок. Обґрунтовано нагальну потребу розроблення спеціалізованих стандартіяк заповнювачів із відходів руйнації будівель та споруд, гармонізованих з європейськими нормами, створення системи економічних стимулів та розвитку відповідної інфраструктури для забезпечення зеленого відновлення постраждалих територій.
- 26 June 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Scientific Bulletin of UNFU
- Vol. 35 (4) , 71-78
Open AccessПерспективи впровадження природоохоронних технологій перероблення відходів руйнації будівель та споруд в Україні
Визначено перспективи впровадження природоохоронних технологій перероблення відходів руйнації будівель та споруд для забезпечення сталого розвитку будівельної галузі України в період повоєнного відновлення. Проаналізовано світовий досвід управління відходами руйнації будівель та споруд на основі статистичних даних Євростату за 2018-2022 рр. Створено базу даних із 60 наукових публікацій за період 1990-2022 рр. для дослідження властивостей заповнювачів із відходів руйнації будівель та споруд. Виявлено значні розбіжності в рівнях перероблення відходів руйнації будівель та споруд між країнами ЄС (70-90 %) і Україною (23 %), що зумовлені недосконалістю нормативно-правової бази та відсутністю економічних стимулів для розвитку рециклінгу. Встановлено, що заповнювачі з відходів руйнації будівель та споруд характеризуються дещо нижчою щільністю (2300-2750 кг/м³) і підвищеним водопоглинанням (3,52-7,55 %), порівняно з природними заповнювачами (2400-2700 кг/м³ і 0,5-2,0 % відповідно). Ці особливості успішно компенсуються оптимізацією складу бетонної суміші. Доведено можливість збереження 85-95 % міцності бетону в разі заміщення до 30 % природних заповнювачів на заповнювачі з відходів руйнації будівель та споруд, що відповідає міжнародним рекомендаціям RILEM та підтверджує придатність таких матеріалів для конструкційного бетону класів С20/25-С35/45. Визначено економічні переваги: зниження собівартості бетону на 10-18 %, скорочення споживання природних ресурсів на 25-30 % та зменшення транспортних витрат на 40-50 % завдяки використанню місцевих відходів руйнації будівель та споруд. Показано, що українські підприємства (Neo-Eco, Kopach Profi, KSG Agro) досягають 90 % рівня перероблення відходів руйнації будівель та споруд за застосування сучасних європейських технологій автоматизованого сортування та мобільних дробильних установок. Обґрунтовано нагальну потребу розроблення спеціалізованих стандартіяк заповнювачів із відходів руйнації будівель та споруд, гармонізованих з європейськими нормами, створення системи економічних стимулів та розвитку відповідної інфраструктури для забезпечення зеленого відновлення постраждалих територій.
- Open Access
- 27 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий Журнал Метінвест Політехніки. Серія: Технічні науки
- No. 3,p. 26-33
ЗАСТОСУВАННЯ БАГАТОВИМІРНИХ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ АНАЛІЗУ КЛІМАТИЧНИХ ПРОЄКЦІЙ
У статті представлено результати комплексного статистичного аналізу часових рядів температурних показників за сценаріями RCP4.5 і RCP8.5 для території Житомирської міської територіальної громади протягом 1981–2100 рр. Актуальність дослідження зумовлена впливом, що зростає, кліматичних змін на екологічну безпеку і сталий розвиток урбанізованих територій. В умовах глобального потепління особливо важливим є розуміння локальних температурних трендів для розробки ефективних стратегій адаптації та пом’якшення наслідків трансформаційних змін, у тому числі й кліматичних. Використовуючи методи параметричної та непараметричної статистики, виявили статистично значущі (p < 0,05) взаємозв’язки між температурними параметрами. Установлено сильні прямі кореляції між абсолютними значеннями температури й сценаріями RCP4.5 (r = 0,92) і RCP8.5 (r = 0,87), що свідчить про суттєве потепління в довгостроковій перспективі. Рангова кореляція Спірмана підтвердила наявність сильних монотонних залежностей (| r | > 0,7), указуючи на стійкість виявлених температурних трендів. Box-plot аналіз показав значні коливання температури (від 5,0186 °C до 1,8157 °C), що підкреслює необхідність урахування температурних екстремумів при розробці стратегій екологічної безпеки міста. Отримані результати створюють наукове підґрунтя для вдосконалення регіональних кліматичних моделей і розробки комплексних програм адаптації до зміни клімату. Це особливо важливо для забезпечення сталого розвитку урбанізованих територій, збереження біорізноманіття й підвищення стійкості міських екосистем до кліматичних змін. Практичне значення результатів підтверджується їх упровадженням у діяльність природоохоронних організацій і використанням при розробці місцевих програм кліматичної адаптації.
- 27 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий Журнал Метінвест Політехніки. Серія: Технічні науки
- No. 3,p. 26-33
Open AccessЗАСТОСУВАННЯ БАГАТОВИМІРНИХ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ АНАЛІЗУ КЛІМАТИЧНИХ ПРОЄКЦІЙ
У статті представлено результати комплексного статистичного аналізу часових рядів температурних показників за сценаріями RCP4.5 і RCP8.5 для території Житомирської міської територіальної громади протягом 1981–2100 рр. Актуальність дослідження зумовлена впливом, що зростає, кліматичних змін на екологічну безпеку і сталий розвиток урбанізованих територій. В умовах глобального потепління особливо важливим є розуміння локальних температурних трендів для розробки ефективних стратегій адаптації та пом’якшення наслідків трансформаційних змін, у тому числі й кліматичних. Використовуючи методи параметричної та непараметричної статистики, виявили статистично значущі (p < 0,05) взаємозв’язки між температурними параметрами. Установлено сильні прямі кореляції між абсолютними значеннями температури й сценаріями RCP4.5 (r = 0,92) і RCP8.5 (r = 0,87), що свідчить про суттєве потепління в довгостроковій перспективі. Рангова кореляція Спірмана підтвердила наявність сильних монотонних залежностей (| r | > 0,7), указуючи на стійкість виявлених температурних трендів. Box-plot аналіз показав значні коливання температури (від 5,0186 °C до 1,8157 °C), що підкреслює необхідність урахування температурних екстремумів при розробці стратегій екологічної безпеки міста. Отримані результати створюють наукове підґрунтя для вдосконалення регіональних кліматичних моделей і розробки комплексних програм адаптації до зміни клімату. Це особливо важливо для забезпечення сталого розвитку урбанізованих територій, збереження біорізноманіття й підвищення стійкості міських екосистем до кліматичних змін. Практичне значення результатів підтверджується їх упровадженням у діяльність природоохоронних організацій і використанням при розробці місцевих програм кліматичної адаптації.
- Open Access
- 30 December 2024
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 21,p. 36-46
ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ МАЛИХ РІЧОК В УМОВАХ УРБАНІЗАЦІЇ ТА ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ
Статтю присвячено актуальній проблемі планування та реалізації моніторингу малих річок вумовах урбанізації та військових дій. Проаналізовано сучасний стан гідрографічної мережі Житомирської області та виявлено, що більшу частину поверхневих водних ресурсів формують самемалі річки. Досліджено особливості державного моніторингу поверхневих вод та встановлено, щомалі річки, які протікають у міському середовищі та зазнають суттєвого антропогенного впливу,не охоплені системою спостережень. На прикладі річки Кам'янка проведено моніторинг за гідрохімічними показниками впродовж 2019–2023 рр. та виявлено перевищення нормативів за показниками хімічного споживання кисню та загального заліза. Результати порівняно з даними по річціТетерів. Розглянуто вплив військових дій на території Житомирської області на гідрографічнумережу регіону та представлено карту ураження водних об'єктів. Виділено особливості реалізаціїмоніторингу малих річок в умовах військових дій, які включають: пріоритетизацію безпеки персоналу, використання дистанційних методів збору даних, швидке реагування на зміни екологічної ситуації, інтеграцію різноманітних джерел інформації, фокус на виявлення специфічних військових забруднювачів, розроблення прогностичних моделей поширення забруднень, посилену увагудо стану підземних вод, налагодження міжвідомчої та міжнародної співпраці. Запропоновано перспективні напрями розвитку досліджень, які включають розроблення автоматизованих системраннього виявлення забруднень, створення комплексних моделей відновлення водних екосистемта розвиток методів біомоніторингу, адаптованих до умов підвищеного антропогенного навантаження.
- 30 December 2024
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 21,p. 36-46
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ МАЛИХ РІЧОК В УМОВАХ УРБАНІЗАЦІЇ ТА ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ
Статтю присвячено актуальній проблемі планування та реалізації моніторингу малих річок вумовах урбанізації та військових дій. Проаналізовано сучасний стан гідрографічної мережі Житомирської області та виявлено, що більшу частину поверхневих водних ресурсів формують самемалі річки. Досліджено особливості державного моніторингу поверхневих вод та встановлено, щомалі річки, які протікають у міському середовищі та зазнають суттєвого антропогенного впливу,не охоплені системою спостережень. На прикладі річки Кам'янка проведено моніторинг за гідрохімічними показниками впродовж 2019–2023 рр. та виявлено перевищення нормативів за показниками хімічного споживання кисню та загального заліза. Результати порівняно з даними по річціТетерів. Розглянуто вплив військових дій на території Житомирської області на гідрографічнумережу регіону та представлено карту ураження водних об'єктів. Виділено особливості реалізаціїмоніторингу малих річок в умовах військових дій, які включають: пріоритетизацію безпеки персоналу, використання дистанційних методів збору даних, швидке реагування на зміни екологічної ситуації, інтеграцію різноманітних джерел інформації, фокус на виявлення специфічних військових забруднювачів, розроблення прогностичних моделей поширення забруднень, посилену увагудо стану підземних вод, налагодження міжвідомчої та міжнародної співпраці. Запропоновано перспективні напрями розвитку досліджень, які включають розроблення автоматизованих системраннього виявлення забруднень, створення комплексних моделей відновлення водних екосистемта розвиток методів біомоніторингу, адаптованих до умов підвищеного антропогенного навантаження.
- 20 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки
- No. 2,p. 50-57
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ВМІСТУ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У ПОВЕРХНЕВИХ ВОДАХ УРБАНІЗОВАНИХ ДІЛЯНОК РІЧКИ ТЕТЕРІВ (ЖИТОМИР)
У науковій статті представлені результати досліджень визначення і прогнозування концентрацій іонів ессенціальних важких металів (Fe3+, Cr3+, Mn2+, Cu2+, Zn2+, Со2+) у поверхневих водах річки Тетерів в межах міста Житомира. Здійснено моніторингові дослідження концентрацій зазначених металів протягом 2018–2023 років. Встановлено перевищення ГДК по іонам важких металах Fe3+, Cr3+, Mn2+, Zn2+, що призводить до порушення біохімічних процесів і фізіологічних функцій живих організмів. Концентрації Cu2+, Со2+ не перевищують гранично допустимих значень, проте існує потенційний ризик для здоров’я людини від хронічного впливу низьких концентрацій кобальту та купруму через тривалий вплив і потенційну взаємодію з іншими іонами металів. Вода в межах міста характеризується нестабільною якістю за вмістом мангану. Моніторинг концентрації іонів Mn2+ протягом року показав її зростання два рази на рік, в кінці весни і на початку осені. В ці періоди концентрація мангану перевищує гранично допустимі концентрації. Циклічний характер коливань вмісту мангану зумовлений сезонними змінами температури води та інтенсивності процесів фотосинтезу і розкладу органічних речовин, що впливають на міграцію та акумуляцію цього елементу у водному середовищі. Основним джерелом надходження важких металів до поверхневих вод є промислові підприємства внаслідок недосконалих технологій очищення стоків. Значна частка забруднень також потрапляє у водойми з поверхневими стоками урбанізованих територій та господарсько-побутовими стічними водами. Додатковим фактором забруднення води іонами важких металів є їх вивільнення з донних відкладень. Результати цього дослідження інформують про заходи щодо відновлення та управління забрудненням води в межах міста і спрямовані на захист здоров’я міського населення. Для мінімізації надходження важких металів у р. Тетерів необхідно насамперед забезпечити ефективне очищення промислових і комунальних стічних вод, поліпшити очистку дощових стоків з міських територій перед їх скидом у річку, запровадити систему сортування відходів та їх переробки, пропагувати серед населення екологічну свідомість та реалізувати програми сталого розвитку регіону.
- 20 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки
- No. 2,p. 50-57
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ВМІСТУ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У ПОВЕРХНЕВИХ ВОДАХ УРБАНІЗОВАНИХ ДІЛЯНОК РІЧКИ ТЕТЕРІВ (ЖИТОМИР)
У науковій статті представлені результати досліджень визначення і прогнозування концентрацій іонів ессенціальних важких металів (Fe3+, Cr3+, Mn2+, Cu2+, Zn2+, Со2+) у поверхневих водах річки Тетерів в межах міста Житомира. Здійснено моніторингові дослідження концентрацій зазначених металів протягом 2018–2023 років. Встановлено перевищення ГДК по іонам важких металах Fe3+, Cr3+, Mn2+, Zn2+, що призводить до порушення біохімічних процесів і фізіологічних функцій живих організмів. Концентрації Cu2+, Со2+ не перевищують гранично допустимих значень, проте існує потенційний ризик для здоров’я людини від хронічного впливу низьких концентрацій кобальту та купруму через тривалий вплив і потенційну взаємодію з іншими іонами металів. Вода в межах міста характеризується нестабільною якістю за вмістом мангану. Моніторинг концентрації іонів Mn2+ протягом року показав її зростання два рази на рік, в кінці весни і на початку осені. В ці періоди концентрація мангану перевищує гранично допустимі концентрації. Циклічний характер коливань вмісту мангану зумовлений сезонними змінами температури води та інтенсивності процесів фотосинтезу і розкладу органічних речовин, що впливають на міграцію та акумуляцію цього елементу у водному середовищі. Основним джерелом надходження важких металів до поверхневих вод є промислові підприємства внаслідок недосконалих технологій очищення стоків. Значна частка забруднень також потрапляє у водойми з поверхневими стоками урбанізованих територій та господарсько-побутовими стічними водами. Додатковим фактором забруднення води іонами важких металів є їх вивільнення з донних відкладень. Результати цього дослідження інформують про заходи щодо відновлення та управління забрудненням води в межах міста і спрямовані на захист здоров’я міського населення. Для мінімізації надходження важких металів у р. Тетерів необхідно насамперед забезпечити ефективне очищення промислових і комунальних стічних вод, поліпшити очистку дощових стоків з міських територій перед їх скидом у річку, запровадити систему сортування відходів та їх переробки, пропагувати серед населення екологічну свідомість та реалізувати програми сталого розвитку регіону.
- Open Access
- 20 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Проблеми хімії та сталого розвитку
- No. 3,p. 51-59
АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ ВІЙНИ НА ВОДНІ РЕСУРСИ: АНАЛІЗ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ
У статті розглядаються наслідки антропогенного впливу воєнних дій на водні ресурси в контексті війни в Україні. Особлива увага приділяється аналізу екологічних загроз, спричинених інтенсивним використанням важкої техніки, вибуховими процесами та вивільненням токсичних речовин у водні екосистеми. Дослідження акцентує увагу на хімічному забрудненні водних ресурсів, викликаному руйнуванням інфраструктури, зокрема систем водопостачання та каналізації. У статті також наведено аналіз специфічних фізико-хімічних процесів, що відбуваються внаслідок зміни гідродинамічних умов і перерозподілу забруднюючих речовин у водних об'єктах. Розглядаються основні механізми міграції важких металів, нафтопродуктів, токсичних хімікатів та вибухових речовин через гідросферу. Увага приділяється прямим та опосередкованим наслідкам для біорізноманіття водних екосистем та людського здоров'я. Автори докладно аналізують вплив військових дій на підземні води, включаючи зміни в їхньому хімічному складі та можливі довгострокові наслідки для якості питної води. Розглядаються також проблеми, пов'язані з порушенням природних гідрологічних циклів внаслідок руйнування дамб, шлюзів та інших гідротехнічних споруд. Стаття висвітлює потенційні ризики транскордонного забруднення водних ресурсів та необхідність міжнародного співробітництва у вирішенні цих проблем. Окремо виділяються потенційні методи реабілітації водних систем, включаючи комплексні екологічні підходи до очищення, ремедіації забруднених водойм та відновлення гідрологічного балансу. Автори пропонують інноваційні технології очищення води, такі як використання нанофільтрації та біоремедіації, а також обговорюють можливості застосування природоорієнтованих рішень для відновлення водних екосистем. Стаття пропонує розробку комплексної стратегії для зменшення негативного впливу війни на водні ресурси, а також рекомендації щодо вдосконалення екологічної політики та водного менеджменту у пост-мілітарний період. Особлива увага приділяється питанням моніторингу та оцінки стану водних ресурсів у постконфліктний період, а також розробці довгострокових програм відновлення та захисту водних екосистем. Автори наголошують на важливості інтеграції екологічних аспектів у процеси післявоєнної відбудови та необхідності посилення законодавчої бази щодо охорони водних ресурсів у контексті національної безпеки.
- 20 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Проблеми хімії та сталого розвитку
- No. 3,p. 51-59
Open AccessАНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ ВІЙНИ НА ВОДНІ РЕСУРСИ: АНАЛІЗ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ
У статті розглядаються наслідки антропогенного впливу воєнних дій на водні ресурси в контексті війни в Україні. Особлива увага приділяється аналізу екологічних загроз, спричинених інтенсивним використанням важкої техніки, вибуховими процесами та вивільненням токсичних речовин у водні екосистеми. Дослідження акцентує увагу на хімічному забрудненні водних ресурсів, викликаному руйнуванням інфраструктури, зокрема систем водопостачання та каналізації. У статті також наведено аналіз специфічних фізико-хімічних процесів, що відбуваються внаслідок зміни гідродинамічних умов і перерозподілу забруднюючих речовин у водних об'єктах. Розглядаються основні механізми міграції важких металів, нафтопродуктів, токсичних хімікатів та вибухових речовин через гідросферу. Увага приділяється прямим та опосередкованим наслідкам для біорізноманіття водних екосистем та людського здоров'я. Автори докладно аналізують вплив військових дій на підземні води, включаючи зміни в їхньому хімічному складі та можливі довгострокові наслідки для якості питної води. Розглядаються також проблеми, пов'язані з порушенням природних гідрологічних циклів внаслідок руйнування дамб, шлюзів та інших гідротехнічних споруд. Стаття висвітлює потенційні ризики транскордонного забруднення водних ресурсів та необхідність міжнародного співробітництва у вирішенні цих проблем. Окремо виділяються потенційні методи реабілітації водних систем, включаючи комплексні екологічні підходи до очищення, ремедіації забруднених водойм та відновлення гідрологічного балансу. Автори пропонують інноваційні технології очищення води, такі як використання нанофільтрації та біоремедіації, а також обговорюють можливості застосування природоорієнтованих рішень для відновлення водних екосистем. Стаття пропонує розробку комплексної стратегії для зменшення негативного впливу війни на водні ресурси, а також рекомендації щодо вдосконалення екологічної політики та водного менеджменту у пост-мілітарний період. Особлива увага приділяється питанням моніторингу та оцінки стану водних ресурсів у постконфліктний період, а також розробці довгострокових програм відновлення та захисту водних екосистем. Автори наголошують на важливості інтеграції екологічних аспектів у процеси післявоєнної відбудови та необхідності посилення законодавчої бази щодо охорони водних ресурсів у контексті національної безпеки.
- Open Access
- 5 September 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»
- No. 2,p. 49-56
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА АУДИТУ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ
Метою статті є проведення критичного аналізу існуючих підходів до оцінки ефективності міжнародної співпраці України у сфері екологічного менеджменту й аудиту та надання рекомендацій щодо її вдосконалення. Методологія дослідження включає теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, порівняльний аналіз міжнародних та українських практик, статистичний аналіз показників, а також використання методів оцінки ефективності, розроблених міжнародними організаціями, такими як Європейське агентство з навколишнього середовища, Програма ООН з навколишнього середовища та Індекс екологічної ефективності. Наукова новизна роботи полягає у комплексному застосуванні різних підходів до оцінки з урахуванням національної специфіки, що дозволило отримати більш повну картину прогресу України у сфері екологічного менеджменту та аудиту та визначити пріоритети для подальшого вдосконалення. Результати дослідження показали, що нормативно-правова база у сфері екологічного менеджменту та аудиту в Україні є досить розвиненою і забезпечує дотримання вимог екологічного законодавства та стандартів екологічної безпеки підприємствами й організаціями. Україна поступово гармонізує своє законодавство з міжнародними нормами, зокрема через впровадження стандартів ISO 14000 та EMAS. Аналіз витрат і доходів у галузі охорони навколишнього середовища показує, що витрати на екологію в Україні зростають, але їх частка у ВВП залишається відносно низькою, що вказує на потенціал для збільшення інвестицій в охорону довкілля та розвиток зеленої економіки. Висновки: Україна досягла певного прогресу в реалізації екологічної політики ЄС та цілей сталого розвитку, про що свідчать позитивні зрушення у скороченні викидів парникових газів, розширенні природоохоронних територій, управлінні водними ресурсами та відходами. Проте, повномасштабне російське вторгнення негативно впливає на досягнення екологічних цілей, призводячи до руйнування інфраструктури, забруднення довкілля, втрати природних територій та обмеження моніторингу. Для підвищення ефективності міжнародної співпраці необхідно продовжувати гармонізацію законодавства, збільшувати інвестиції в охорону довкілля, посилювати впровадження найкращих практик і сучасних підходів до управління, розвивати потенціал відповідальних інституцій, покращувати міжвідомчу координацію та співпрацю із зацікавленими сторонами.
- 5 September 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»
- No. 2,p. 49-56
Open AccessОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА АУДИТУ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ
Метою статті є проведення критичного аналізу існуючих підходів до оцінки ефективності міжнародної співпраці України у сфері екологічного менеджменту й аудиту та надання рекомендацій щодо її вдосконалення. Методологія дослідження включає теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури, порівняльний аналіз міжнародних та українських практик, статистичний аналіз показників, а також використання методів оцінки ефективності, розроблених міжнародними організаціями, такими як Європейське агентство з навколишнього середовища, Програма ООН з навколишнього середовища та Індекс екологічної ефективності. Наукова новизна роботи полягає у комплексному застосуванні різних підходів до оцінки з урахуванням національної специфіки, що дозволило отримати більш повну картину прогресу України у сфері екологічного менеджменту та аудиту та визначити пріоритети для подальшого вдосконалення. Результати дослідження показали, що нормативно-правова база у сфері екологічного менеджменту та аудиту в Україні є досить розвиненою і забезпечує дотримання вимог екологічного законодавства та стандартів екологічної безпеки підприємствами й організаціями. Україна поступово гармонізує своє законодавство з міжнародними нормами, зокрема через впровадження стандартів ISO 14000 та EMAS. Аналіз витрат і доходів у галузі охорони навколишнього середовища показує, що витрати на екологію в Україні зростають, але їх частка у ВВП залишається відносно низькою, що вказує на потенціал для збільшення інвестицій в охорону довкілля та розвиток зеленої економіки. Висновки: Україна досягла певного прогресу в реалізації екологічної політики ЄС та цілей сталого розвитку, про що свідчать позитивні зрушення у скороченні викидів парникових газів, розширенні природоохоронних територій, управлінні водними ресурсами та відходами. Проте, повномасштабне російське вторгнення негативно впливає на досягнення екологічних цілей, призводячи до руйнування інфраструктури, забруднення довкілля, втрати природних територій та обмеження моніторингу. Для підвищення ефективності міжнародної співпраці необхідно продовжувати гармонізацію законодавства, збільшувати інвестиції в охорону довкілля, посилювати впровадження найкращих практик і сучасних підходів до управління, розвивати потенціал відповідальних інституцій, покращувати міжвідомчу координацію та співпрацю із зацікавленими сторонами.