IKIvan Koliadzhyn

Ivan Koliadzhyn

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Ivan Koliadzhyn has a total of 11 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Структура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Mykhailo Nechai, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy, Iurii Debryniuk

    Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м3∙га-1. Досліджені деревостани триярусні. Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки. Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%). Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.

  • Оцінка природного поновлення у пралісових угрупованнях Picea abies (L.) Karst. НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy

    Встановлено, що незважаючи на негативний вплив низки абіотичних чинників, зокрема зміни клімату, під наметом пралісових смерекових лісостанів НПП «Верховинський» в умовах відсутності безпосереднього антропогенного впливу відбувається інтенсивний процес природного поновлення Picea abies (L.) Karst., що свідчить про саморегульованість пралісових екосистем як еталонних природних об’єктів. Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту на ділянках полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яного вкриття. Як і самосів, підріст в основному зосереджений на лежачих стовбурах IV стадії розкладання і від обсягу останніх значною мірою залежить успішність проходження процесу природного поновлення. Відносна частка зміни висотних груп підросту зі зміною фаз розвитку лісостанів прослідковується доволі чітко. Для деревостанів, що перебувають в оптимальній фазі розвитку, частка дрібного підросту становить 82-96%; для деревостану у фазі старіннявона дещо менша (78%); для деревостанів у фазі розпаду ця частка найменша (50-60%). Зворотна тенденція притаманна зміні частки середнього підросту – від 3 до 32% та великого – від 1 до 20%. Зіставлення структури підросту за висотними групами чітко засвідчує, що деревостани у фазі пристигання характеризуються домінуванням дрібного підросту, тоді як у фазі розпаду спостерігається доволі збалансований розподіл усіх висотних груп за суттєвого збільшення частки середнього та великого підросту. Поряд з підростом Piceа abies, під наметом смерекових пралісів трапляється підріст Sorbus aucuparia L., кількість якого відзначається значною варіабельністю – від 0,5 до 4,3 тис. шт./га. Причини такої варіабельності можуть полягати у специфіці екологічної ролі деревного виду, у стратегії його поширення, в особливостях мікрорельєфу пробних площ тощо. Стан підросту доволі добрий, частка пошкоджень незначна: механічні – для підросту ялини і горобини становлять, відповідно, 2,1-9,6 та 1,9-10,9%, пошкодження дичиною – 0,5-6,6% та близько 3%.

  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Yaroslav Zelenchuk, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy, Stepan Myklush, Myroslava Soroka, Iurii Debryniuk

    Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.


  • Open Access

    Біотична зумовленість стійкості біогеоценозів Pinus mugo Turra в Чивчино-Гринявських горах Українських Карпат

    by І. І. Коляджин, Л. С. Осадчук

    Vegetation of mountain pine bentwood during the growing seasons of 2019-2023 in the Chivchyno-Hryniav Mountains was studied. The geobotanical survey was carried out at different altitude ranges of the distribution of stilts. The species composition of the flora of higher vascular plants, mosses and lichens was determined. It was established that at the upper border of the forest, not far from the Vesnarka meadow, the greatest diversity of flora species is observed – 36. At the same time, the lowest number of species was found in the Middle Palenytsia meadow – 9. This may be due to dense high thickets and intertwined the axes of mountain pine canopies, which shade the above-ground cover with crowns and do not contribute to the spread of most light-loving plant species. Such conditions limit the access of light to the lower layers of vegetation, which affects plant diversity. It was established that the long-term preservation of the remains of the snow cover until the beginning of summer leads to the fact that only 10 species grow near the source of the Black stream, since other species are not adapted to such extreme conditions. It was found that mountain pine grows with plant species that are asectators and play a key role in the formation of communities. The influence of typical mountain plants, which plays a significant role in the structure of pine coenoses and contribute to the biotic stability of the plantation, was evaluated. The types of associations based on the dominant principle were determined based on the list of plants recorded in geobotanical descriptions, in groups with the edificator Pinus mugo Turra, and the regularities of their distribution were characterized. The structure and dynamics of vegetation in this region are characterized, focusing on the specific ecological niches occupied by mountain pine communities. The following directly influence the species composition of vegetation: soil, temperature, precipitation, height and stability of snow cover, exposure and steepness of slopes, height above sea level. Etc. It was found that in winter and early spring (December-April) in the highlands, the snow completely covers the mountain pine trees, its thickness is usually 2-3 m or more. It has been established that high snow cover is the leading influencing factor on the formation of the species composition of vegetation. The patterns of anthropogenic influence on the development of mountain pine communities are characterized. The research results indicate a diverse species composition of the flora in the crooked forest, which contributes to the biotic stability of the plantations in the difficult climatic conditions of the Chivchyno-Hrynyav highlands. Досліджено рослинність гірськососнового криволісся впродовж вегетаційних періодів 2019-2023 рр. у Чивчино-Гринявських горах. Геоботанічне обстеження проводили на різних висотних діапазонах поширення стелюхів. Визначено видовий склад флори вищих судинних рослин, мохів і лишайників. Встановлено, що на верхній межі лісу, недалеко від полонини Веснарка, є найбільше різноманіття видів флори – 36. Водночас на полонині Середня Палениця виявлено найменшу кількість видів – 9. Це може бути пов'язано з густими високими заростями та переплетеними осями стелюхів сосни гірської, які притіняють надґрунтове вкриття кронами та не сприяють поширенню більшості світлолюбних видів рослин. Такі умови обмежують доступ світла до нижніх ярусів рослинності, що впливає на рослинне розмаїття. Встановлено, що тривале збереження залишків снігового покриву до початку літа призводить до того, що біля витоку струмка Чорний зростає тільки 10 видів, оскільки інші види не адаптовані до таких екстремальних умов. З'ясовано, що сосна гірська росте з видами рослин, які є асектатори і відіграють ключову роль у формуванні угруповань. Оцінено вплив типових гірських рослин, що відіграють важливу роль у структурі соснових ценозів і сприяють біотичній стійкості насадження. Визначено типи асоціацій за домінантним принципом на підставі списку рослин, зафіксованих у геоботанічних описах, в угрупованнях з едифікатором Pinus mugo Turra, й охарактеризовано закономірності їхнього поширення. Охарактеризовано структуру та динаміку рослинності в цьому регіоні, акцентуючи увагу на специфічних екологічних нішах, які займають угруповання сосни гірської. Прямий вплив на видовий склад рослинності мають: ґрунт, температура, опади, висота та стійкість снігового покриву, експозиція та крутизна схилів, висота н.р.м. тощо....


  • Open Access

    Успішність природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Mykhailo Nechai, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy

    Об’єкти досліджень знаходились на території природоохоронних науково-дослідних відділень (ПНДВ) – Чивчинського та Прикордонного НПП «Верховинський. Саме у лісовому фонді цих відділень зафіксовано найбільші площі смерекових пралісів, територія яких є найвіддаленішою та важкодоступною в Українських Карпатах. Забезпечення смерекових пралісів підростом на одному дослідному об’єкті (ПП № 3) оцінено як добре (1 клас якості, 19,6 тис. шт.∙га-1); на двох об’єктах (ПП № 1 та № 5) – як добре (2 клас якості, 8,3 та 8,1 тис. шт.∙га-1, відповідно); на одному об’єкті (ПП № 4) як задовільне (6,9 тис. шт.∙га-1); на одному об’єкті (ПП № 2) як незадовільне (2,4 тис. шт.∙га-1). Три із досліджених пралісових угруповань (ПП № 1, № 2 та № 3) досягли стадії старіння (aging phase), два (ПП № 4 та № 5) – стадії розпаду (breakdown phase). Можна попередньо узагальнити, що інтенсивність проходження процесу природного поновлення не залежить від стадії розвитку пралісу, а визначається повнотою деревостану, кількістю «вікон» і прогалин у наметі, розвитком трав’яного вкриття. Розподіл підросту Picea abies (L.) Karst. за висотними групами (10-39; 40-129; 130 см і більше) становить, відповідно, 56-66%; 27-41%; 3-16%. Підріст Sorbus aucuparia L. займає незначну частку у загальній кількості підросту (до 5%). Близько половини підросту деревного виду пошкоджено дикими тваринами. Частка пошкодженого підросту Picea abies є незначною (менше 5%). Основна причина полягає у пошкодженні верхівок молодих рослин падаючими фрагментами із сухостійних стоячих дерев або падінням самих дерев. Загалом процес природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський», які досягли стадії старіння або стадії розпаду, проходить задовільно.


  • Open Access

    Особливості сезонного розвитку сосни гірської Pinus mugo Turra в умовах Чивчино-Гринявських гір (Українські Карпати)

    by І. І. Коляджин, Л. М. Кондратюк

    Досліджено сезонний розвиток Pinus mugo Turra впродовж вегетаційних періодів 2019-2021 рр. у сосновому криволіссі Чивчино-Гринявських гір. Встановлено, що сосна гірська в Українських Карпатах поширена на висотах від 700 до 2000 м н.р.м. З'ясовано, що для високогір'я Чивчино-Гринявських гір характерна достатня кількість щорічних атмосферних опадів, середньорічна сума яких становить 956 мм. Встановлено, що терміни перебігу фенофаз і тривалість лінійного росту пагонів у представників виду Pinus mugo різняться. Це пов'язано із впливом природних (експозиція схилів, висота н.р.м.) і кліматичних чинників (температура, відносна вологість, кількість опадів, швидкість вітру тощо), зокрема, взимку сніг повністю покриває насадження сосни гірської. Прямий вплив на перебіг фенологічних фаз мають такі чинники: температура, підвищення ефективних температур більше ніж +5 ℃, експозиція та крутизна схилів і висота н.р.м. В урочищі Гучівка, що розташоване біля підніжжя Гринявських гір, температура повітря вища, ніж у високогір'ї, тому найінтенсивніше розвиваються пагони, дещо пізніше – на полонині Веснарка (ПП № 4), найпізніше – на схилах гори Хітанка (ПП № 2, 3). Пробні площі розташовані понад 1600 м н.р.м., на відстані близько 700 м одна від одної, температура повітря практично однакова. Однак вони розташовані на схилах різних експозицій. Зокрема, на північно-західному схилі г. Хітанка (ПП № 2) весною сніговий покрив затримується довше, тому і фенологічні фази тут розпочинаються пізніше порівняно із південним схилом.


  • Open Access

    Сучасний стан і поширення Pinus mugo Turra в Українських Карпатах

    by Leonid Osadhuk, Ivan Koliadzhyn, Liybov Kondratiuk

    Сучасний ареал Pinus mugo Turra в Українських Карпатах сформувався у післяльодовиковий період. Значне поширення деревного виду поза нижньою межею його сучасного ареалу в древньому голоцені підтверджується наявністю пилку в найдревніших шарах голоценових напластувань. Сосна гірська в той час мала широке розповсюдження, значно нижче, ніж сучасне положення верхньої межі лісу. Куртини Pinus mugo на болотах спостережено і в наш час, на абсолютних висотах близько 700 м н.р.м. В Українських Карпатах криволісся сосни гірської в минулому зазнали значних змін, зокрема, внаслідок антропогенної діяльності – знищення криволісся та розробляння площ для ведення полонинського господарства. Цей захід суттєво вплинув на формування сучасного ареалу сосни гірської. Соснове криволісся відіграє надзвичайно екологічно-важливу роль у високогір’ї Карпат. Зокрема, це – ґрунтозахисна, протиерозійна, водорегулювальна, ґрунтотвірна, снігозатримувальна та інші функції. На сьогодні угруповання формації сосни гірської (Pinetа mugi) знаходяться під охороною та включені до Зеленої книги України. З використанням матеріалів лісовпорядкування 2009 р. здійснено аналіз розподілу площ деревостанів за участю сосни гірської за віковими групами, запасами, повнотою, бонітетом, висотою над рівнем моря, експозицією та стрімкістю схилів. Відзначено найвищі та найнижчі природні місця росту Pinus mugo в Українських Карпатах. Вивчення розповсюдженості сосни гірської показали, що на південно-західному мегасхилі Українських Карпат, порівняно з північно-східним, криволісся сосни гірської є поширенішими та продуктивнішими, формують більші запаси деревини.