Віктор Васильович Карпов
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Віктор Васильович Карпов has a total of 48 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Юрій Євгенійович Волгін3 shared publications
- Alina Marchenko
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
2 shared publications - Natalia Syrotynska
Department of Musicology and Choral Arts Faculty of Culture and Arts Ivan Franko National University of Lviv
2 shared publications Olena Lykholat
2 shared publications- Ганна Анатоліївна Миронова
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
2 shared publications - Alla Diachenko
Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
1 shared publication
Latest Publications
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
- p. 253-402
THE DEMOCRATISATION OF GRAPHIC DESIGN IN THE ERA OF GENERATIVE AI: PROFESSIONAL BOUNDARIES AND CHALLENGES FOR DESIGN EDUCATION
The study examines the democratization of graphic design as a multidimensional and contradictory process historically associated with the expansion of access to the means of creating, reproducing, disseminating, and interpreting visual information. Particular attention is paid to the transformations driven by generative artificial intelligence (GenAI), which lowers the entry threshold for certain types of design activity and makes aspects of operational and creative capacity accessible to a broader range of users. It is argued that the widespread availability of generative tools does not automatically lead to an equalization of professional competence, since research, analytical, cultural-interpretive, critical, and ethical dimensions of professionalism remain unevenly distributed. To explain this contradiction, the concept of “asymmetry of democratization” is proposed, describing a situation in which the capacity to perform design tasks spreads more rapidly than the capacity for professional judgment. It is established that, under the conditions of GenAI, the boundary of professionalism shifts from operational mastery of tools toward problem framing, the formulation of criteria, critical evaluation, the integration of solutions, and responsibility for their consequences. A ten-dimensional analytical model of the democratization of graphic design is proposed, encompassing reproductive, technological, communicative, participatory, agency-and-power, transnational, representational, epistemic, historiographical, and generative-algorithmic dimensions. The study demonstrates that democratization and professionalization are not mutually exclusive processes but form a dialectical unity in which the increasing accessibility of particular design actions generates new demands for professional judgment. The necessity of transforming design education toward a competency architecture that integrates fundamental graphic training, research thinking, Human–AI collaboration, ethical reflection, participatory practices, and process-oriented assessment is substantiated.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
- p. 253-402
THE DEMOCRATISATION OF GRAPHIC DESIGN IN THE ERA OF GENERATIVE AI: PROFESSIONAL BOUNDARIES AND CHALLENGES FOR DESIGN EDUCATION
The study examines the democratization of graphic design as a multidimensional and contradictory process historically associated with the expansion of access to the means of creating, reproducing, disseminating, and interpreting visual information. Particular attention is paid to the transformations driven by generative artificial intelligence (GenAI), which lowers the entry threshold for certain types of design activity and makes aspects of operational and creative capacity accessible to a broader range of users. It is argued that the widespread availability of generative tools does not automatically lead to an equalization of professional competence, since research, analytical, cultural-interpretive, critical, and ethical dimensions of professionalism remain unevenly distributed. To explain this contradiction, the concept of “asymmetry of democratization” is proposed, describing a situation in which the capacity to perform design tasks spreads more rapidly than the capacity for professional judgment. It is established that, under the conditions of GenAI, the boundary of professionalism shifts from operational mastery of tools toward problem framing, the formulation of criteria, critical evaluation, the integration of solutions, and responsibility for their consequences. A ten-dimensional analytical model of the democratization of graphic design is proposed, encompassing reproductive, technological, communicative, participatory, agency-and-power, transnational, representational, epistemic, historiographical, and generative-algorithmic dimensions. The study demonstrates that democratization and professionalization are not mutually exclusive processes but form a dialectical unity in which the increasing accessibility of particular design actions generates new demands for professional judgment. The necessity of transforming design education toward a competency architecture that integrates fundamental graphic training, research thinking, Human–AI collaboration, ethical reflection, participatory practices, and process-oriented assessment is substantiated.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
INNOVATIONS IN EDUCATION AND SCIENCE: informational, economic, educational, artistic, legal, psychological, technical and managerial aspects
The collective monograph is the result of the generalisation of conceptual work by scientists who study current topics in fields such as Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, viewed through the lens of innovations in education and science. It is intended for scientists, educators, PhD candidates, master's students, university staff, stakeholders, managers, employees of management bodies at various hierarchical levels, and anyone interested in current issues in Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, all in the context of innovations in education and science.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
INNOVATIONS IN EDUCATION AND SCIENCE: informational, economic, educational, artistic, legal, psychological, technical and managerial aspects
The collective monograph is the result of the generalisation of conceptual work by scientists who study current topics in fields such as Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, viewed through the lens of innovations in education and science. It is intended for scientists, educators, PhD candidates, master's students, university staff, stakeholders, managers, employees of management bodies at various hierarchical levels, and anyone interested in current issues in Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, all in the context of innovations in education and science.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 3,p. 139-149
АЙДЕНТИКA МОТИВАЦІЙНОГО МОБІЛЬНОГО ЗАСТОСУНКУ «TTOG»
Висвітлено особливості створення концепції та дизайну айдентики мотиваційного мобільного застосунку, орієнтованого на покращення продуктивності, зосередження та мотивації користувачів. Досліджено теоретичні й практичні аспекти сучасного підходу до саморозвитку через мобільні інструменти, а також вплив інформаційного світу на людину, її стани, прокрастинацію та відсутность чітких цілей у навчальному процесі, роботі і повсякденному житті. Проаналізовано тенденції використання мобільних застосунків для покращення якості життя, гейміфікацію, роль якісного UI-UX дизайну в ефективності цифрових продуктів та особливості формування користувацького досвіду. Здійснено дослідження потреб цільової аудиторії, зокрема створення user-persons, а також аналіз конкурентних рішень на ринку, аналіз tone of voice, створено бриф, user-flow та інші додаткові важливі дослідження. Вивчено типові проблеми користувачів такі, як складність формулювання цілей, відволікання, візуальний та інформаційний шум, перевантаження. Розкрито важливу роль дизайну у проектуванні інтерфейсу з метою досягнення зручності, логіки й візуальному балансу. Особливу увагу приділено персоналізованому підходу до планування, мотивації, системам звітності та режиму фокусування. Встановлено взаємозв’язок між дизайном інтерфейсу, гнучкістю функціоналу та потребами користувачів у підтримці регулярності, самоконтролю та досягненні цілей. Результатом праці стала розробка концептуального мобільного застосунку з індивідуальним плануванням, системою винагород, блокуванням відволікаючих факторів та візуально спокійним, привабливим інтерфейсом, що сприяє формуванню корисних звичок, підвищенню ефективності та продуктивності, а також досягненню омріяних цілей
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 3,p. 139-149
Open AccessАЙДЕНТИКA МОТИВАЦІЙНОГО МОБІЛЬНОГО ЗАСТОСУНКУ «TTOG»
Висвітлено особливості створення концепції та дизайну айдентики мотиваційного мобільного застосунку, орієнтованого на покращення продуктивності, зосередження та мотивації користувачів. Досліджено теоретичні й практичні аспекти сучасного підходу до саморозвитку через мобільні інструменти, а також вплив інформаційного світу на людину, її стани, прокрастинацію та відсутность чітких цілей у навчальному процесі, роботі і повсякденному житті. Проаналізовано тенденції використання мобільних застосунків для покращення якості життя, гейміфікацію, роль якісного UI-UX дизайну в ефективності цифрових продуктів та особливості формування користувацького досвіду. Здійснено дослідження потреб цільової аудиторії, зокрема створення user-persons, а також аналіз конкурентних рішень на ринку, аналіз tone of voice, створено бриф, user-flow та інші додаткові важливі дослідження. Вивчено типові проблеми користувачів такі, як складність формулювання цілей, відволікання, візуальний та інформаційний шум, перевантаження. Розкрито важливу роль дизайну у проектуванні інтерфейсу з метою досягнення зручності, логіки й візуальному балансу. Особливу увагу приділено персоналізованому підходу до планування, мотивації, системам звітності та режиму фокусування. Встановлено взаємозв’язок між дизайном інтерфейсу, гнучкістю функціоналу та потребами користувачів у підтримці регулярності, самоконтролю та досягненні цілей. Результатом праці стала розробка концептуального мобільного застосунку з індивідуальним плануванням, системою винагород, блокуванням відволікаючих факторів та візуально спокійним, привабливим інтерфейсом, що сприяє формуванню корисних звичок, підвищенню ефективності та продуктивності, а також досягненню омріяних цілей
- Open Access
- 30 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 2,p. 173-179
СТОРИТЕЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІЗУАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ СУЧАСНОГО ДИЗАЙНУ
Метою статті є аналіз сторітелінгу як інструменту формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну та визначення його функціональної ролі в процесах передачі дизайнерського повідомлення. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові принципи наукової об’єктивності та системності, а також міждисциплінарний підхід, що ґрунтується на поєднанні положень теорії дизайну та візуальної комунікації. У процесі дослідження застосовано такі наукові методи: теоретичний аналіз і синтез для опрацювання наукових джерел з проблематики сторітелінгу та візуальної комунікації; структурно-функціональний аналіз з метою виявлення наративних і візуальних компонентів у дизайнерських повідомленнях; семіотичний аналіз для інтерпретації знаково-символічних елементів візуальних образів; порівняльний метод для зіставлення різних підходів до формування візуально-комунікативних стратегій у сучасному дизайні; метод узагальнення для формулювання теоретичних висновків. Формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну із застосуванням сторітелінгу ґрунтується на принципах побудови цілісного візуального повідомлення, у межах якого наративні структури, образні рішення та символічні коди поєднуються в єдину систему смислових зв’язків. У цьому контексті сторітелінг забезпечує концептуальну цілісність дизайнерського продукту, сприяє емоційній залученості аудиторії та підвищує ефективність комунікації між дизайнером і реципієнтом. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні сторітелінгу як інструменту формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну та у виявленні його функціональних можливостей. Висновки. Сторітелінг у сучасному дизайні постає ефективним інструментом організації візуального повідомлення, що інтегрує естетичні, комунікативні та смислові складові. Застосування наративних принципів у візуальній комунікації забезпечує цілісність дизайнерського рішення, посилює ідентифікацію аудиторії з повідомленням та сприяє формуванню стійких візуально-комунікативних стратегій у сучасному дизайн-середовищі.
- 30 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 2,p. 173-179
Open AccessСТОРИТЕЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІЗУАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ СУЧАСНОГО ДИЗАЙНУ
Метою статті є аналіз сторітелінгу як інструменту формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну та визначення його функціональної ролі в процесах передачі дизайнерського повідомлення. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові принципи наукової об’єктивності та системності, а також міждисциплінарний підхід, що ґрунтується на поєднанні положень теорії дизайну та візуальної комунікації. У процесі дослідження застосовано такі наукові методи: теоретичний аналіз і синтез для опрацювання наукових джерел з проблематики сторітелінгу та візуальної комунікації; структурно-функціональний аналіз з метою виявлення наративних і візуальних компонентів у дизайнерських повідомленнях; семіотичний аналіз для інтерпретації знаково-символічних елементів візуальних образів; порівняльний метод для зіставлення різних підходів до формування візуально-комунікативних стратегій у сучасному дизайні; метод узагальнення для формулювання теоретичних висновків. Формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну із застосуванням сторітелінгу ґрунтується на принципах побудови цілісного візуального повідомлення, у межах якого наративні структури, образні рішення та символічні коди поєднуються в єдину систему смислових зв’язків. У цьому контексті сторітелінг забезпечує концептуальну цілісність дизайнерського продукту, сприяє емоційній залученості аудиторії та підвищує ефективність комунікації між дизайнером і реципієнтом. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні сторітелінгу як інструменту формування візуально-комунікативних стратегій сучасного дизайну та у виявленні його функціональних можливостей. Висновки. Сторітелінг у сучасному дизайні постає ефективним інструментом організації візуального повідомлення, що інтегрує естетичні, комунікативні та смислові складові. Застосування наративних принципів у візуальній комунікації забезпечує цілісність дизайнерського рішення, посилює ідентифікацію аудиторії з повідомленням та сприяє формуванню стійких візуально-комунікативних стратегій у сучасному дизайн-середовищі.
- Open Access
- 1 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 134-147
РОЗВИТОК ІДЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО АВАНГАРДУ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В С УЧАСНІЙ ГРАФІЦІ АННИ МИРОНОВОЇ
У статті досліджується мистецька практика сучасної української художниці Анни Миронової як складне багатовимірне явище, що знаходиться на перетині графічного експерименту, екологічної рефлексії щодо зображень, форм, середовища та спадкоємності українського авангарду. Актуальність цього дослідження зумовлена відсутністю комплексного академічного аналізу творчості Анни Миронової в контексті еволюції українських авангардних ідей та сучасних екологічно орієнтованих мистецьких практик. Попри активну виставкову діяльність, інституційне визнання та увагу з боку української мистецтвознавчої спільноти, творчість мисткині досі залишається фрагментарно осмисленою в науковому дискурсі та переважно представлена у форматі оглядових публікацій і критичних рецензій. Наукова новизна дослідження полягає в інтерпретації творчість Анни Миронової як цілісної художньої системи, що поєднує радикальну дисципліну графічного жесту, феноменологічне осмислення ландшафту та еволюційну тяглість принципів українського авангарду початку ХХ століття. Доведено, що творчий метод Анни Миронової базується на філософії «межі» та ефекті «наближення», де скрупульозна матеріальність штриха перетворює природні форми на універсальні медіатори ідентичності та історичної пам’яті. Особливу увагу приділено структурному аналізу її художньої мови, герменевтиці її «екологічного повороту» як форми неконфліктного екодискурсу, а також осмисленню її місця в концепції «четвертої хвилі» українського авангарду. Через ретроспективне зіставлення з теоретичною спадщиною Олександра Богомазова та Давида Бурлюка розкрито авторську трансформацію засадничих категорій «ритму» та «фактури». Обґрунтовано, що графічний пуантилізм мисткині постає як оновлена «реальність текстури», де індивідуальний жест акумулює енергію матеріалу, часовий вимір творчого процесу та залученість глядача.
- 1 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 134-147
Open AccessРОЗВИТОК ІДЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО АВАНГАРДУ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В С УЧАСНІЙ ГРАФІЦІ АННИ МИРОНОВОЇ
У статті досліджується мистецька практика сучасної української художниці Анни Миронової як складне багатовимірне явище, що знаходиться на перетині графічного експерименту, екологічної рефлексії щодо зображень, форм, середовища та спадкоємності українського авангарду. Актуальність цього дослідження зумовлена відсутністю комплексного академічного аналізу творчості Анни Миронової в контексті еволюції українських авангардних ідей та сучасних екологічно орієнтованих мистецьких практик. Попри активну виставкову діяльність, інституційне визнання та увагу з боку української мистецтвознавчої спільноти, творчість мисткині досі залишається фрагментарно осмисленою в науковому дискурсі та переважно представлена у форматі оглядових публікацій і критичних рецензій. Наукова новизна дослідження полягає в інтерпретації творчість Анни Миронової як цілісної художньої системи, що поєднує радикальну дисципліну графічного жесту, феноменологічне осмислення ландшафту та еволюційну тяглість принципів українського авангарду початку ХХ століття. Доведено, що творчий метод Анни Миронової базується на філософії «межі» та ефекті «наближення», де скрупульозна матеріальність штриха перетворює природні форми на універсальні медіатори ідентичності та історичної пам’яті. Особливу увагу приділено структурному аналізу її художньої мови, герменевтиці її «екологічного повороту» як форми неконфліктного екодискурсу, а також осмисленню її місця в концепції «четвертої хвилі» українського авангарду. Через ретроспективне зіставлення з теоретичною спадщиною Олександра Богомазова та Давида Бурлюка розкрито авторську трансформацію засадничих категорій «ритму» та «фактури». Обґрунтовано, що графічний пуантилізм мисткині постає як оновлена «реальність текстури», де індивідуальний жест акумулює енергію матеріалу, часовий вимір творчого процесу та залученість глядача.
- Open Access
- 20 January 2026
- Published by Science Publishing Group in Science Futures
- Vol. 2 (2) , 99-104
Totalitarian Art and the Art of Resistance in the Ukraine of the 20th Century According to the Research of Oleksiy Rohotchenko
The monograph of art historian Oleksiy Rogotchenko “Sixty Totalitarian Years: Fine Art of Ukraine 1920-1980” emphasizes the important and topical issues of modern art criticism, the issue of the interaction of art and power in the context of the deformation of the artistic space, the issue of the role of the artist and fine art in social communication under the conditions of the proletarian dictatorship. The extremely factual monograph acts as a kind of encyclopedia of “fine” art in the specified period, and beyond this, it encourages reflection and continuation of the discourse about the era of the “Great Fear”. The proposed review of the monograph actualizes the problem of the national in art. It is established that national art, as well as national identity in the totalitarian years, could not be anything other than a reflection and continuation of the policy of the dictatorship of the proletariat. The work of Oleksiy Rogotchenko is important in the context of understanding the anthropology of art of the totalitarian regime and the transformation of the role of the artist from the concept of free creativity to the proletarian artist, a servant of the ideological postulates of the proletarian dictatorship. It is noted that the development of fine art in Ukraine in the sixty totalitarian years took place on the basis of the ideology of proletarian culture in the expression of the method of socialist realism. Oleksiy Rogotchenko explores the phenomenon of resistance of the Ukrainian artistic society to the official doctrine, which is designated in the Ukrainian art historical discourse by the term nonconformism. It is proved that the method of socialist realism in fine art at the end of the dictates of the Soviet government had a tendency towards individuality and free creativity of the artist.
- 20 January 2026
- Published by Science Publishing Group in Science Futures
- Vol. 2 (2) , 99-104
Open AccessTotalitarian Art and the Art of Resistance in the Ukraine of the 20th Century According to the Research of Oleksiy Rohotchenko
The monograph of art historian Oleksiy Rogotchenko “Sixty Totalitarian Years: Fine Art of Ukraine 1920-1980” emphasizes the important and topical issues of modern art criticism, the issue of the interaction of art and power in the context of the deformation of the artistic space, the issue of the role of the artist and fine art in social communication under the conditions of the proletarian dictatorship. The extremely factual monograph acts as a kind of encyclopedia of “fine” art in the specified period, and beyond this, it encourages reflection and continuation of the discourse about the era of the “Great Fear”. The proposed review of the monograph actualizes the problem of the national in art. It is established that national art, as well as national identity in the totalitarian years, could not be anything other than a reflection and continuation of the policy of the dictatorship of the proletariat. The work of Oleksiy Rogotchenko is important in the context of understanding the anthropology of art of the totalitarian regime and the transformation of the role of the artist from the concept of free creativity to the proletarian artist, a servant of the ideological postulates of the proletarian dictatorship. It is noted that the development of fine art in Ukraine in the sixty totalitarian years took place on the basis of the ideology of proletarian culture in the expression of the method of socialist realism. Oleksiy Rogotchenko explores the phenomenon of resistance of the Ukrainian artistic society to the official doctrine, which is designated in the Ukrainian art historical discourse by the term nonconformism. It is proved that the method of socialist realism in fine art at the end of the dictates of the Soviet government had a tendency towards individuality and free creativity of the artist.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 6,p. 111-119
РЕДИЗАЙН ІСТОРИЧНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ СИМВОЛІКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МІЛІТАРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Метою статті є висвітлення процесу редизайну історичних українських військових нагород у контексті формування національної мілітарної ідентичності українського війська. Методологічною основою дослідження постали засади наукової об’єктивності та історизму, системності і комплексного вивчення проблеми. У процесі дослідження застосовано метод аналізу дискурсу ідентичності, що базований на міждисциплінарному підході, який дає змогу охарактеризувати різні аспекти формування українського мілітарного коду. Становлення української військової айдентики базується на принципах розвитку державної символіки та відображає передусім приналежність війська до держави, як основної ознаки ідентичності, а також символізує відданість тим завданням, які покладаються державою на армію. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті основних тенденцій розвитку дизайну військової айдентики та визначенні її як основи формування національної мілітарної ідентичності. Висновки. В основу символіки нагород покладено принцип історичної спадковості кращих традицій українських військових формувань періоду Запорозького козацтва та Визвольних змагань ХХ ст. Процес утворення військових нагород ґрунтується на історичних вітчизняних традиціях і являє собою органічний взаємозв’язок цих традицій і сучасності, що відображає національний характер символів української фалеристичної традиції. У контексті цього процесу відбувся редизайн історичних військових відзнак і, на його основі, їх включення до нової системи заохочувальних відзнак військового відомства.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 6,p. 111-119
Open AccessРЕДИЗАЙН ІСТОРИЧНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ СИМВОЛІКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МІЛІТАРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Метою статті є висвітлення процесу редизайну історичних українських військових нагород у контексті формування національної мілітарної ідентичності українського війська. Методологічною основою дослідження постали засади наукової об’єктивності та історизму, системності і комплексного вивчення проблеми. У процесі дослідження застосовано метод аналізу дискурсу ідентичності, що базований на міждисциплінарному підході, який дає змогу охарактеризувати різні аспекти формування українського мілітарного коду. Становлення української військової айдентики базується на принципах розвитку державної символіки та відображає передусім приналежність війська до держави, як основної ознаки ідентичності, а також символізує відданість тим завданням, які покладаються державою на армію. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті основних тенденцій розвитку дизайну військової айдентики та визначенні її як основи формування національної мілітарної ідентичності. Висновки. В основу символіки нагород покладено принцип історичної спадковості кращих традицій українських військових формувань періоду Запорозького козацтва та Визвольних змагань ХХ ст. Процес утворення військових нагород ґрунтується на історичних вітчизняних традиціях і являє собою органічний взаємозв’язок цих традицій і сучасності, що відображає національний характер символів української фалеристичної традиції. У контексті цього процесу відбувся редизайн історичних військових відзнак і, на його основі, їх включення до нової системи заохочувальних відзнак військового відомства.
- Open Access
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 5,p. 29-37
СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА У ВОЛОДИМИРІ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІСТА
У статті розглянуто значення музеєфікації як інструменту збереження історико-культурної спадщини та розвитку туристично-рекреаційного потенціалу малих історичних міст. Метою є обґрунтування архітектурно-планувального рішення щодо створення музею короля Данила Романовича у місті Володимир як ключового елементу ревіталізації історичного середовища. Методологія ґрунтується на історико-архітектурному аналізі, вивченні українських і європейських практик музеєфікації та оцінці соціально-економічних перспектив для громади. Створення музею короля Данила Романовича у Володимирі має значний потенціал як у культурно-освітньому, так і в туристично-економічному аспектах. Передусім такий музей стане важливим чинником збереження та актуалізації історико-культурної спадщини, забезпечуючи репрезентацію доби Галицько-Волинського князівства у доступній і сучасній формі. Використання інтерактивних технологій, мультимедійних інсталяцій та реконструкцій середньовічного побуту дозволить залучити широку аудиторію відвідувачів різних вікових груп. Новизна дослідження полягає у тому, що інтеграція нового культурного простору до туристичного маршруту міста, що сприятиме зростанню туристичних потоків, розвитку сфери обслуговування та підвищенню економічної активності громади. Водночас музей здатний виконувати функції освітньо-дослідницького центру, поєднуючи наукову діяльність, культурні практики та популяризацію національної історії. В руслі глобальних трансформацій та зміни ціннісних пріоритетів в українському суспільстві пропонований музей постане у якості культурної форми розвитку національного культурного простору.
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 5,p. 29-37
Open AccessСТВОРЕННЯ МУЗЕЮ КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА У ВОЛОДИМИРІ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МІСТА
У статті розглянуто значення музеєфікації як інструменту збереження історико-культурної спадщини та розвитку туристично-рекреаційного потенціалу малих історичних міст. Метою є обґрунтування архітектурно-планувального рішення щодо створення музею короля Данила Романовича у місті Володимир як ключового елементу ревіталізації історичного середовища. Методологія ґрунтується на історико-архітектурному аналізі, вивченні українських і європейських практик музеєфікації та оцінці соціально-економічних перспектив для громади. Створення музею короля Данила Романовича у Володимирі має значний потенціал як у культурно-освітньому, так і в туристично-економічному аспектах. Передусім такий музей стане важливим чинником збереження та актуалізації історико-культурної спадщини, забезпечуючи репрезентацію доби Галицько-Волинського князівства у доступній і сучасній формі. Використання інтерактивних технологій, мультимедійних інсталяцій та реконструкцій середньовічного побуту дозволить залучити широку аудиторію відвідувачів різних вікових груп. Новизна дослідження полягає у тому, що інтеграція нового культурного простору до туристичного маршруту міста, що сприятиме зростанню туристичних потоків, розвитку сфери обслуговування та підвищенню економічної активності громади. Водночас музей здатний виконувати функції освітньо-дослідницького центру, поєднуючи наукову діяльність, культурні практики та популяризацію національної історії. В руслі глобальних трансформацій та зміни ціннісних пріоритетів в українському суспільстві пропонований музей постане у якості культурної форми розвитку національного культурного простору.
- Open Access
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 110-117
СУЧАСНИЙ ПРОСТІР ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА РОМІВ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану розвитку образотворчого мистецтва народності ромів в українському та європейському культурному просторі. Подано аналіз результатів Ромської програми Міжнародного фонду “Відродження” та Арт-резиденції “Вибачте номерів немає”, а також показано творчість митців ромського походження. Підкреслено мистецький інтерес до культури ромів митців інших національностей та їх спільної взаємодії. Дослідницький інструментарій предсталяє сукупність методів антропологічного дослідження до яких увійшли аналіз і синтез, культурологічний метод, мистецтвознавчий аналіз і теоретичне узагальнення. Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що студівання теми міжкультурної взаємодії у сучасному просторі мистецтва виявило тенденцію до актуалізації ромського наративу в суспільстві. Сучасний мистецький простір України і Європи, який у минулі десятиліття не позначений сплеском ромського образотворчого мистецтва, в останнє десятиліття наповнюється діяльністю культурних інституцій та проектів, спрямованих на розвиток художньої культури та міжкультурного діалогу на основі толерантності та поваги до національних традицій. Як висновок констатуємо, що сучасний простір образотворчого мистецтва ромів демонструє тісний взаємозв’язок із загальним річищем розвитку європейського мистецького простору та сприяє розвитку візуального мистецтва України. Інтернаціональні форми мистецтва митцями ромського походження наповнюються національним змістом, їх творчість сприяє розвитку художньої традиції культури ромів, популяризує культурні надбання ромського етносу, сприяє приверненню уваги до його самобутності.
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 110-117
Open AccessСУЧАСНИЙ ПРОСТІР ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА РОМІВ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану розвитку образотворчого мистецтва народності ромів в українському та європейському культурному просторі. Подано аналіз результатів Ромської програми Міжнародного фонду “Відродження” та Арт-резиденції “Вибачте номерів немає”, а також показано творчість митців ромського походження. Підкреслено мистецький інтерес до культури ромів митців інших національностей та їх спільної взаємодії. Дослідницький інструментарій предсталяє сукупність методів антропологічного дослідження до яких увійшли аналіз і синтез, культурологічний метод, мистецтвознавчий аналіз і теоретичне узагальнення. Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що студівання теми міжкультурної взаємодії у сучасному просторі мистецтва виявило тенденцію до актуалізації ромського наративу в суспільстві. Сучасний мистецький простір України і Європи, який у минулі десятиліття не позначений сплеском ромського образотворчого мистецтва, в останнє десятиліття наповнюється діяльністю культурних інституцій та проектів, спрямованих на розвиток художньої культури та міжкультурного діалогу на основі толерантності та поваги до національних традицій. Як висновок констатуємо, що сучасний простір образотворчого мистецтва ромів демонструє тісний взаємозв’язок із загальним річищем розвитку європейського мистецького простору та сприяє розвитку візуального мистецтва України. Інтернаціональні форми мистецтва митцями ромського походження наповнюються національним змістом, їх творчість сприяє розвитку художньої традиції культури ромів, популяризує культурні надбання ромського етносу, сприяє приверненню уваги до його самобутності.
- Open Access
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 118-125
ТОТАЛІТАРНЕ МИСТЕЦТВО ТА МИСТЕЦТВО СПРОТИВУ В УКРАЇНІ ХХ СТОЛІТТЯ ЗА ДОСЛІДЖЕННЯМ ОЛЕКСІЯ РОГОТЧЕНКО
Монографія мистецтвознавця Олексія Роготченка “Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України 1920–1980” наголошує на важливій й актуальній проблематиці сучасного мистецтвознавства, на питанні взаємодії мистецтва і влади у контексті деформації мистецького простору, на питанні ролі митця та образотворчого мистецтва у суспільній комунікації в умовах пролетарської диктатури. Надзвичайно фактологічна монографія виступає своєрідною енциклопедією “зображального” мистецтва в означений період, а й поза цим спонукає до рефлексії та продовження дискурсу про епоху “Великого Страху”. У пропонованій рецензії на монографію актуалізовано проблему національного в мистецтві. Встановлено, що національне мистецтво, як і національна самобутність у тоталітарні роки не могли бути нічим іншим як відображенням та продовженням політики диктатури пролетаріату. Праця Олексія Роготченка є важливою у контексті розуміння антропології мистецтва тоталітарного режиму і трансформації ролі митця від концепту вільної творчості до пролетарського художника, служителя ідейним постулатам пролетарської диктатури. Означено, що розвиток зображального мистецтва в Україні у шістдесят тоталітарних років відбувався на основі ідеології пролетарської культури у виразі методу соціалістичного реалізму. Олексій Роготченко досліджує феномен спротиву українського художнього соціуму офіційній доктрині, який означений в українському мистецтвознавчому дискурсі терміном нонконформізм. Доведено, що метод соціалістичного реалізму в зображальному мистецтві наприкінці диктату радянської влади мав тенденцію до індивідульності та вільної творчості митця.
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 1,p. 118-125
Open AccessТОТАЛІТАРНЕ МИСТЕЦТВО ТА МИСТЕЦТВО СПРОТИВУ В УКРАЇНІ ХХ СТОЛІТТЯ ЗА ДОСЛІДЖЕННЯМ ОЛЕКСІЯ РОГОТЧЕНКО
Монографія мистецтвознавця Олексія Роготченка “Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України 1920–1980” наголошує на важливій й актуальній проблематиці сучасного мистецтвознавства, на питанні взаємодії мистецтва і влади у контексті деформації мистецького простору, на питанні ролі митця та образотворчого мистецтва у суспільній комунікації в умовах пролетарської диктатури. Надзвичайно фактологічна монографія виступає своєрідною енциклопедією “зображального” мистецтва в означений період, а й поза цим спонукає до рефлексії та продовження дискурсу про епоху “Великого Страху”. У пропонованій рецензії на монографію актуалізовано проблему національного в мистецтві. Встановлено, що національне мистецтво, як і національна самобутність у тоталітарні роки не могли бути нічим іншим як відображенням та продовженням політики диктатури пролетаріату. Праця Олексія Роготченка є важливою у контексті розуміння антропології мистецтва тоталітарного режиму і трансформації ролі митця від концепту вільної творчості до пролетарського художника, служителя ідейним постулатам пролетарської диктатури. Означено, що розвиток зображального мистецтва в Україні у шістдесят тоталітарних років відбувався на основі ідеології пролетарської культури у виразі методу соціалістичного реалізму. Олексій Роготченко досліджує феномен спротиву українського художнього соціуму офіційній доктрині, який означений в українському мистецтвознавчому дискурсі терміном нонконформізм. Доведено, що метод соціалістичного реалізму в зображальному мистецтві наприкінці диктату радянської влади мав тенденцію до індивідульності та вільної творчості митця.