Оксана Кирильчук
Оксана Кирильчук has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Alla Kulichenko
Zaporizhzhia State Medical and Pharmaceutical University, Zaporizhzhia, Ukraine
1 shared publication - Natalka Dudnyk
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
1 shared publication - Oksana Boiko
Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, Ukraine
1 shared publication - Ruslana Shramko
Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, Ukraine
1 shared publication - Viktoriya Syno
Uzhhorod National University, Faculty of Foreign Philology, Department of German Philology. Uzhhorod, Ukraine
1 shared publication - Yurii Dzekun
Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava, Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 27 May 2026
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 1(68),p. 15-19
РОЗВИТОК МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ
Глобальні тенденції інтеграції значно розширили рамки процесу міжкультурної комунікації. Розвиток міжкультурної компетентності являє собою процес формування стійких знань, навичок та умінь для ефективної взаємодії з представниками різних культур, підготовки до професійної діяльності в сучасному багатокультурному світі. Метою статті є аналіз сучасних педагогічних практик та інноваційних методик викладання німецької мови для розвитку міжкультурної компетентності. У дослідженні розглянуто основні шляхи інтеграції крос-культурних концепцій у середовище вивчення німецької мови, зокрема: включення в навчальні програми курсів та тем, пов’язаних з історією та культурою різних народів, міжкультурною взаємодією; впровадження спільних онлайн-проєктів з іноземними навчальними закладами; стимулювання здобувачів освіти до вивчення іноземних мов як основного інструменту міжкультурної комунікації. Виокремлено основні принципи міжкультурного освітнього середовища, серед яких – демократія, відкритість до світу, толерантність, повага до різноманіття; а також ключові аспекти викладання – культурологічний та лінгвістичний, етичний, психологічний та соціально-комунікативний. Розглянуто основні аспекти, на яких ґрунтуються моделі міжкультурних викладацьких практик: ознайомлення із культурними кодами, нормами та цінностями, які визначають світогляд особистостей та впливають на їхню поведінку в процесі комунікації; опанування соціальних аспектів комунікаційної взаємодії, включно з спілкуванням між представниками різних вікових і соціальних груп, статусів тощо; вивчення мовної специфіки різних культур, включаючи мовні бар’єри, невербальні засоби та труднощі перекладу, котрі можуть потенційно викликати непорозуміння; дослідження культурних норм та правил етикету, які врегульовують поведінкові особливості в різних культурах; ознайомлення із психологічними механізмами, що лежать в основі формування етнічної свідомості та національної самобутності, впливу культурних відмінностей на взаємодію індивідів. Розглянуто окремі педагогічні інновації, що сприяють формуванню міжкультурної компетентності здобувачів освіти, що включають аналіз конкретних ситуацій (case-study), моделювання культурних сценаріїв («культурна капсула»), групові дискусії («мозковий штурм»), модерація та аналітичні техніки (SWOT-аналіз). У дослідженні обґрунтовано необхідність залучення цифрових та інтерактивних технологій, у тому числі, медіа-освіти у контексті розвитку міжкультурних навичок.
- 27 May 2026
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 1(68),p. 15-19
Open AccessРОЗВИТОК МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ
Глобальні тенденції інтеграції значно розширили рамки процесу міжкультурної комунікації. Розвиток міжкультурної компетентності являє собою процес формування стійких знань, навичок та умінь для ефективної взаємодії з представниками різних культур, підготовки до професійної діяльності в сучасному багатокультурному світі. Метою статті є аналіз сучасних педагогічних практик та інноваційних методик викладання німецької мови для розвитку міжкультурної компетентності. У дослідженні розглянуто основні шляхи інтеграції крос-культурних концепцій у середовище вивчення німецької мови, зокрема: включення в навчальні програми курсів та тем, пов’язаних з історією та культурою різних народів, міжкультурною взаємодією; впровадження спільних онлайн-проєктів з іноземними навчальними закладами; стимулювання здобувачів освіти до вивчення іноземних мов як основного інструменту міжкультурної комунікації. Виокремлено основні принципи міжкультурного освітнього середовища, серед яких – демократія, відкритість до світу, толерантність, повага до різноманіття; а також ключові аспекти викладання – культурологічний та лінгвістичний, етичний, психологічний та соціально-комунікативний. Розглянуто основні аспекти, на яких ґрунтуються моделі міжкультурних викладацьких практик: ознайомлення із культурними кодами, нормами та цінностями, які визначають світогляд особистостей та впливають на їхню поведінку в процесі комунікації; опанування соціальних аспектів комунікаційної взаємодії, включно з спілкуванням між представниками різних вікових і соціальних груп, статусів тощо; вивчення мовної специфіки різних культур, включаючи мовні бар’єри, невербальні засоби та труднощі перекладу, котрі можуть потенційно викликати непорозуміння; дослідження культурних норм та правил етикету, які врегульовують поведінкові особливості в різних культурах; ознайомлення із психологічними механізмами, що лежать в основі формування етнічної свідомості та національної самобутності, впливу культурних відмінностей на взаємодію індивідів. Розглянуто окремі педагогічні інновації, що сприяють формуванню міжкультурної компетентності здобувачів освіти, що включають аналіз конкретних ситуацій (case-study), моделювання культурних сценаріїв («культурна капсула»), групові дискусії («мозковий штурм»), модерація та аналітичні техніки (SWOT-аналіз). У дослідженні обґрунтовано необхідність залучення цифрових та інтерактивних технологій, у тому числі, медіа-освіти у контексті розвитку міжкультурних навичок.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Актуальні питання іноземної філології
- No. 23,p. 57-67
ШВАБСЬКИЙ ДІАЛЕКТ ТА АНГЛІЙСЬКА МОВА: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ
Стаття присвячена аналізу структурних та історичних паралелей між англійською мовою та швабським діалектом, що належить до алеманських діалектів німецької мови. Мета – виявити фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та соціолінгвістичні фактори, що пояснюють ймовірну близькість швабського діалекту та англійської. Стаття використовує міждисциплінарний підхід, поєднуючи історико-лінгвістичний, компаративний, соціолінгвістичний та етномузикологічний аналіз. Досліджено фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні відповідності швабського діалекту та англійської мови, а також соціальні та культурні фактори, що впливали на збереження архаїчних рис (віддаленість від впливу офіційної писемної мови, усна традиція, музична культура). У роботі аналізується паралельна дифтонгізація довгих голосних у XII–XVI ст. у швабських говорах та Великий зсув голосних у XIV–XVI ст. в англійській. Вперше комплексно підтверджено структурну та історичну близькість швабського діалекту до англійської, підкріплену як лінгвістичними, так і соціокультурними даними. Виявлено паралельні процеси дифтонгізації , ерозії флексій та синтаксичної моделі, що свідчить про спільне прагерманське походження. Наголошено на можливих контактах англів (предків англійців) і свевів (предків швабів) у Ютландії на початку нашої ери й висунуто гіпотезу про міграцію групи англів на південь у союзі зі свебами. Запропоновано концепцію інгвеонсько-свевського супер-ареалу як пояснення збереження архаїчних рис у обох традиціях. Результати підтверджують більшу спорідненість швабського діалекту з англійською порівняно з іншими верхньонімецькими діалектами, пояснювану історичними контактами, консервацією ранніх германських рис, міждіалектними контактами та високою соціальною мобільністю населення. Дослідження відкриває нові перспективи для порівняльної германістики та міждисциплінарних досліджень із залученням археолого-генетичних даних.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Актуальні питання іноземної філології
- No. 23,p. 57-67
Open AccessШВАБСЬКИЙ ДІАЛЕКТ ТА АНГЛІЙСЬКА МОВА: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ
Стаття присвячена аналізу структурних та історичних паралелей між англійською мовою та швабським діалектом, що належить до алеманських діалектів німецької мови. Мета – виявити фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та соціолінгвістичні фактори, що пояснюють ймовірну близькість швабського діалекту та англійської. Стаття використовує міждисциплінарний підхід, поєднуючи історико-лінгвістичний, компаративний, соціолінгвістичний та етномузикологічний аналіз. Досліджено фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні відповідності швабського діалекту та англійської мови, а також соціальні та культурні фактори, що впливали на збереження архаїчних рис (віддаленість від впливу офіційної писемної мови, усна традиція, музична культура). У роботі аналізується паралельна дифтонгізація довгих голосних у XII–XVI ст. у швабських говорах та Великий зсув голосних у XIV–XVI ст. в англійській. Вперше комплексно підтверджено структурну та історичну близькість швабського діалекту до англійської, підкріплену як лінгвістичними, так і соціокультурними даними. Виявлено паралельні процеси дифтонгізації , ерозії флексій та синтаксичної моделі, що свідчить про спільне прагерманське походження. Наголошено на можливих контактах англів (предків англійців) і свевів (предків швабів) у Ютландії на початку нашої ери й висунуто гіпотезу про міграцію групи англів на південь у союзі зі свебами. Запропоновано концепцію інгвеонсько-свевського супер-ареалу як пояснення збереження архаїчних рис у обох традиціях. Результати підтверджують більшу спорідненість швабського діалекту з англійською порівняно з іншими верхньонімецькими діалектами, пояснювану історичними контактами, консервацією ранніх германських рис, міждіалектними контактами та високою соціальною мобільністю населення. Дослідження відкриває нові перспективи для порівняльної германістики та міждисциплінарних досліджень із залученням археолого-генетичних даних.
- Open Access
- 26 December 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія»
- No. 64,p. 161-167
ДИФТОНГІЗАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА НІМЕЦЬКІЙ МОВАХ: ТИПОЛОГІЙНИЙ ТА МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТИ
Вивчення дифтонгів є однією з важливих проблем під час опрацювання фонетичного рівня української мови та англійської й німецької мов як іноземних. Правильне засвоєння, запам’ятовування й відтворення дифтонгів в усному мовленні студента є запорукою успішного оволодіння фонетичною компетентністю, а отже, визначає рівень сформованості всіх його мовних навичок. Робота з дифтонгами інтегрує мовознавчі курси на першому (бакалаврському) й другому (магістерському) рівнях вищої освіти, перебуваючи на перетині історії мови, теоретичної та практичної фонетики, а також соціолінгвістики й лінгвокультурології. Окремої ваги набувають компаративні курси (наприклад, контрастивна лінгвістика чи порівняльна типологія мов), що надають потужний інструментарій для критичного аналізу мов праіндоєвропейської мовної сім’ї. Історико-суспільний аналіз мовних фактів дає змогу прослідкувати ґенезу дифтонгів, з’ясувати критерії їхнього систематизування в кожній з аналізованих мов, вирізнити варіанти реалізації. Саме тому аналіз фонетичного матеріалу має відбуватися водночас із відпрацюванням варіантів репрезентації таких одиниць на письмі, забезпечуючи взаємозв’язок фонетичної компетентності з орфографічною та лексичною. На цьому етапі важливим є детальний розгляд кожного варіанта на основі системи вправ репродуктивного (обрати правильний дифтонг із запропонованих для кожного слова опцій; добір minimal pairs; омонімів чи синонімів) та продуктивного характеру (пояснити дію фонетичного процесу для запропонованих одиниць із дифтонгами, дібрати паремійні одиниці, які містять відповідну лексему тощо). У межах методики навчання української (англійської чи німецької) мов / курсів із перекладознавства важливо ознайомитися з формами роботи із застосуванням комунікативного й інтерактивного методів, адже це озброїть майбутнього фахівця-лінгвіста системою корисних вправ на диференціацію, що є не менш важливим для попередження чи подолання мовної інтерференції здобувача.
- 26 December 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія»
- No. 64,p. 161-167
Open AccessДИФТОНГІЗАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА НІМЕЦЬКІЙ МОВАХ: ТИПОЛОГІЙНИЙ ТА МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТИ
Вивчення дифтонгів є однією з важливих проблем під час опрацювання фонетичного рівня української мови та англійської й німецької мов як іноземних. Правильне засвоєння, запам’ятовування й відтворення дифтонгів в усному мовленні студента є запорукою успішного оволодіння фонетичною компетентністю, а отже, визначає рівень сформованості всіх його мовних навичок. Робота з дифтонгами інтегрує мовознавчі курси на першому (бакалаврському) й другому (магістерському) рівнях вищої освіти, перебуваючи на перетині історії мови, теоретичної та практичної фонетики, а також соціолінгвістики й лінгвокультурології. Окремої ваги набувають компаративні курси (наприклад, контрастивна лінгвістика чи порівняльна типологія мов), що надають потужний інструментарій для критичного аналізу мов праіндоєвропейської мовної сім’ї. Історико-суспільний аналіз мовних фактів дає змогу прослідкувати ґенезу дифтонгів, з’ясувати критерії їхнього систематизування в кожній з аналізованих мов, вирізнити варіанти реалізації. Саме тому аналіз фонетичного матеріалу має відбуватися водночас із відпрацюванням варіантів репрезентації таких одиниць на письмі, забезпечуючи взаємозв’язок фонетичної компетентності з орфографічною та лексичною. На цьому етапі важливим є детальний розгляд кожного варіанта на основі системи вправ репродуктивного (обрати правильний дифтонг із запропонованих для кожного слова опцій; добір minimal pairs; омонімів чи синонімів) та продуктивного характеру (пояснити дію фонетичного процесу для запропонованих одиниць із дифтонгами, дібрати паремійні одиниці, які містять відповідну лексему тощо). У межах методики навчання української (англійської чи німецької) мов / курсів із перекладознавства важливо ознайомитися з формами роботи із застосуванням комунікативного й інтерактивного методів, адже це озброїть майбутнього фахівця-лінгвіста системою корисних вправ на диференціацію, що є не менш важливим для попередження чи подолання мовної інтерференції здобувача.
- 25 November 2025
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Psychological and Pedagogical Problems of Modern School
- No. 2(14),p. 46-52
THE ROLE AND SIGNIFICANCE OF SOFT SKILLS IN THE TEACHER'S PROFESSIONAL STANDARD: ANALYSIS AND PRACTICAL ASPECTS OF IMPLEMENTATION
The article carries out a scientific analysis of the normative document Professional Standard “Teacher of a General Secondary Education Institution”, approved by the Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated August 29, 2024 No. 1225. The subject of the study is the implementation of “soft skills” into the system of professional competencies of a modern teacher. Using the method of content analysis of the normative act, it was established that soft skills are a cross-cutting, system-forming element integrated into all defined labor functions of a teacher. The work details the content of key soft skills, in particular communicative, emotional-ethical, collaborative, and organizational. Theoretical provisions are illustrated by modeling practical pedagogical situations that reveal the mechanisms for implementing the relevant competencies. It is substantiated that the standard normatively consolidates the transition from a knowledge-based to a competency-based educational paradigm, where the social and psychological qualities of a teacher acquire priority importance. The results of the study show that the formation of soft skills in teachers contributes to increasing the effectiveness of the educational process, the development of reflexivity, emotional intelligence, and pedagogical empathy. The ability to critical thinking, constructive interaction, self-regulation, and adaptability is defined as a key condition for the professional stability of a teacher in the context of educational reform. It is emphasized that the new professional standard is aimed not only at regulating the activities of a teacher but also at forming a humanistically oriented professional culture capable of ensuring the harmonious development of the student's personality. Thus, the document defines the conceptual principles of the development of the professional identity of a teacher of the 21st century, which combines high professional competence with social responsibility, flexibility, and innovative thinking.
- 25 November 2025
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Psychological and Pedagogical Problems of Modern School
- No. 2(14),p. 46-52
THE ROLE AND SIGNIFICANCE OF SOFT SKILLS IN THE TEACHER'S PROFESSIONAL STANDARD: ANALYSIS AND PRACTICAL ASPECTS OF IMPLEMENTATION
The article carries out a scientific analysis of the normative document Professional Standard “Teacher of a General Secondary Education Institution”, approved by the Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated August 29, 2024 No. 1225. The subject of the study is the implementation of “soft skills” into the system of professional competencies of a modern teacher. Using the method of content analysis of the normative act, it was established that soft skills are a cross-cutting, system-forming element integrated into all defined labor functions of a teacher. The work details the content of key soft skills, in particular communicative, emotional-ethical, collaborative, and organizational. Theoretical provisions are illustrated by modeling practical pedagogical situations that reveal the mechanisms for implementing the relevant competencies. It is substantiated that the standard normatively consolidates the transition from a knowledge-based to a competency-based educational paradigm, where the social and psychological qualities of a teacher acquire priority importance. The results of the study show that the formation of soft skills in teachers contributes to increasing the effectiveness of the educational process, the development of reflexivity, emotional intelligence, and pedagogical empathy. The ability to critical thinking, constructive interaction, self-regulation, and adaptability is defined as a key condition for the professional stability of a teacher in the context of educational reform. It is emphasized that the new professional standard is aimed not only at regulating the activities of a teacher but also at forming a humanistically oriented professional culture capable of ensuring the harmonious development of the student's personality. Thus, the document defines the conceptual principles of the development of the professional identity of a teacher of the 21st century, which combines high professional competence with social responsibility, flexibility, and innovative thinking.