Назар Сергійович Коц
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Назар Сергійович Коц has a total of 12 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Ганна Валеріївна Таможанська
Національний фармацевтичний університет
3 shared publications - Дмитро Андрійович Андрюхін
КНП «МКЛ№7» ХМР
3 shared publications - N. M. Kononenko
National University of Pharmacy
2 shared publications - Анастасія Василівна Невелика
Національний фармацевтичний університет
2 shared publications - Валерія Валеріївна Галашко
Національний фармацевтичний університет
2 shared publications - Лариса Василівна Карабут
Національний фармацевтичний університет
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 81-86
ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ФОРМОЮ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА
Актуальність. Фізична терапія дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є тривалим процесом. На даний момент існує безліч методик з реабілітації дітей з ДЦП, але більшість із них розроблена для дітей у ранній резидуальній стадії. Отже, є необхідність у розробці комплексного підходу до відновлювального процесу дітей шкільного віку з діагнозом ДЦП, тому що цей вік є останньою стадією, коли можливі успішні реабілітаційні заходи. Мета роботи – обґрунтувати ефективність впливу підібраного комплексу фізичної терапії із застосуванням біомеханічної рухомої платформи Huber 360 та терапевтичних вправ на корекцію рухових порушень у дітей 6–12 років зі спастичною формою ДЦП. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 16 дітей віком 6–12 років: 8 – контрольна група, 8 – експериментальна зі спастичною формою ДЦП різного ступеню важкості. Три рази на тиждень проводилася фізична терапія на біомеханічній рухомій платформі Huber 360 по 30 хвилин та терапевтичні вправи (вправи щодо збільшення амплітуди руху) по 40 хвилин. Ефективність формування рухового розвитку визначали за групами вправ, що відповідають основним руховим навичкам, розташованим у послідовності зростання здатності дітей контролювати своє тіло у спокої та русі, правильно та раціонально керувати своїм тілом. Також проводили тестування з визначення рухового розвитку нижніх кінцівок. Результати дослідження. Встановлено, що застосування розробленої методики з відновлювальної терапії дітей з діагнозом ДЦП спастичної форми із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху позитивно впливає на руховий стан дітей. Найбільший відсоток ефективності виявлено за такими групами показників: формування дрібної моторики та руху верхніх кінцівок; формування вертикалізації та ходьби; формування силової витривалості м’язів живота; кількість присідань; довжина кроку. Зокрема, спостерігалась стабільно висока динаміка за такими показниками: формування контролю за положенням голови, розвиток реакції опори та рівноваги рук; формування контролю тулуба та сидіння; силова витривалість м’язів спини; швидкість ходьби. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху (гнучкості) призводить до позитивної динаміки за всіма групами показників незалежно від ступеня тяжкості патології. Запропонована програма дозволила дітям збільшити м’язову силу, а також обсяг рухів у суглобах.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 81-86
Open AccessФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ФОРМОЮ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА
Актуальність. Фізична терапія дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є тривалим процесом. На даний момент існує безліч методик з реабілітації дітей з ДЦП, але більшість із них розроблена для дітей у ранній резидуальній стадії. Отже, є необхідність у розробці комплексного підходу до відновлювального процесу дітей шкільного віку з діагнозом ДЦП, тому що цей вік є останньою стадією, коли можливі успішні реабілітаційні заходи. Мета роботи – обґрунтувати ефективність впливу підібраного комплексу фізичної терапії із застосуванням біомеханічної рухомої платформи Huber 360 та терапевтичних вправ на корекцію рухових порушень у дітей 6–12 років зі спастичною формою ДЦП. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 16 дітей віком 6–12 років: 8 – контрольна група, 8 – експериментальна зі спастичною формою ДЦП різного ступеню важкості. Три рази на тиждень проводилася фізична терапія на біомеханічній рухомій платформі Huber 360 по 30 хвилин та терапевтичні вправи (вправи щодо збільшення амплітуди руху) по 40 хвилин. Ефективність формування рухового розвитку визначали за групами вправ, що відповідають основним руховим навичкам, розташованим у послідовності зростання здатності дітей контролювати своє тіло у спокої та русі, правильно та раціонально керувати своїм тілом. Також проводили тестування з визначення рухового розвитку нижніх кінцівок. Результати дослідження. Встановлено, що застосування розробленої методики з відновлювальної терапії дітей з діагнозом ДЦП спастичної форми із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху позитивно впливає на руховий стан дітей. Найбільший відсоток ефективності виявлено за такими групами показників: формування дрібної моторики та руху верхніх кінцівок; формування вертикалізації та ходьби; формування силової витривалості м’язів живота; кількість присідань; довжина кроку. Зокрема, спостерігалась стабільно висока динаміка за такими показниками: формування контролю за положенням голови, розвиток реакції опори та рівноваги рук; формування контролю тулуба та сидіння; силова витривалість м’язів спини; швидкість ходьби. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху (гнучкості) призводить до позитивної динаміки за всіма групами показників незалежно від ступеня тяжкості патології. Запропонована програма дозволила дітям збільшити м’язову силу, а також обсяг рухів у суглобах.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 73-80
ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ
Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 73-80
Open AccessФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ
Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
АЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
Open AccessАЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.