YZYaroslav Zelenchuk

Yaroslav Zelenchuk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Yaroslav Zelenchuk has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Оцінка природного поновлення у пралісових угрупованнях Picea abies (L.) Karst. НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy

    Встановлено, що незважаючи на негативний вплив низки абіотичних чинників, зокрема зміни клімату, під наметом пралісових смерекових лісостанів НПП «Верховинський» в умовах відсутності безпосереднього антропогенного впливу відбувається інтенсивний процес природного поновлення Picea abies (L.) Karst., що свідчить про саморегульованість пралісових екосистем як еталонних природних об’єктів. Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту на ділянках полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яного вкриття. Як і самосів, підріст в основному зосереджений на лежачих стовбурах IV стадії розкладання і від обсягу останніх значною мірою залежить успішність проходження процесу природного поновлення. Відносна частка зміни висотних груп підросту зі зміною фаз розвитку лісостанів прослідковується доволі чітко. Для деревостанів, що перебувають в оптимальній фазі розвитку, частка дрібного підросту становить 82-96%; для деревостану у фазі старіннявона дещо менша (78%); для деревостанів у фазі розпаду ця частка найменша (50-60%). Зворотна тенденція притаманна зміні частки середнього підросту – від 3 до 32% та великого – від 1 до 20%. Зіставлення структури підросту за висотними групами чітко засвідчує, що деревостани у фазі пристигання характеризуються домінуванням дрібного підросту, тоді як у фазі розпаду спостерігається доволі збалансований розподіл усіх висотних груп за суттєвого збільшення частки середнього та великого підросту. Поряд з підростом Piceа abies, під наметом смерекових пралісів трапляється підріст Sorbus aucuparia L., кількість якого відзначається значною варіабельністю – від 0,5 до 4,3 тис. шт./га. Причини такої варіабельності можуть полягати у специфіці екологічної ролі деревного виду, у стратегії його поширення, в особливостях мікрорельєфу пробних площ тощо. Стан підросту доволі добрий, частка пошкоджень незначна: механічні – для підросту ялини і горобини становлять, відповідно, 2,1-9,6 та 1,9-10,9%, пошкодження дичиною – 0,5-6,6% та близько 3%.

  • Conflicts and coexistence with brown bear (Ursus arctos) in the Ukrainian Carpathians

    by Roman Cherepanyn, Yaroslav Zelenchuk, Yuriy Andreychuk

    Conflicts between brown bears and humans are common in the Carpathian Mountain system. This study analysed conflicts and coexistence between brown bears and farmers/beekeepers within model territories in the Ukrainian Carpathians between 2018 and 2023. Among the stakeholders analysed, 79.0% were farmers (livestock owners) and 21.0% were beekeepers. It was observed that 31.3% of farms and apiaries experienced conflicts with brown bears during the study period. 70.8% of beekeepers and 20.9% of livestock owners reported at least one bear attack between 2018 and 2023. Bear-related conflicts decreased nearly halved among beekeepers, from 29.2% to 16.8%; and decreased by 7 times among farmers, from 15.4 % to 2.2% for 6 years (2018–2023). The adoption of electric fences significantly increased among farms and apiaries from none to 33.9%. These highlight the effectiveness of such measures in reducing conflicts and improving coexistence quality.

  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Yaroslav Zelenchuk, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy, Stepan Myklush, Myroslava Soroka, Iurii Debryniuk

    Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.